27 травня 2025 року
м. Київ
справа №160/8341/24
адміністративне провадження №К/990/13927/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Єресько Л.О., Мартинюк Н.М.,
перевіривши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Капітанова Дениса Геннадійович
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року
у справі №160/8341/24
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області
про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ №394к від 01 березня 2024 року Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Дніпровського РУП ГУНП» в частині пункту 2 про застосування до ОСОБА_1 старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділення поліції №3 Дніпропетровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області майора поліції дисциплінарного стягнення у виді звільнення із служби в поліції.
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області №2830/с від 13.03.2024 року По особовому складу про звільнення зі служби майора поліції ОСОБА_1 (01077926 березня 2024 року) старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділення поліції №3 Дніпровського районного управління поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби).
- поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділення поліції №3 Дніпровського районного управління поліції з 14 березня 2024 року.
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14 березня 2024 року по дату винесення рішення включно, з відрахуванням при його виплаті податків та інших загальнообов'язкових платежів.
- на підставі положень пунктів 2, 3 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України звернути до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділення поліції №3 Дніпровського районного управління поліції та в частині виплати заробітної плати за один місяць, з відрахуванням при її виплаті податків та інших загальнообов'язкових платежів.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року, відмовлено у задоволенні повних вимог.
До Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Капітанова Дениса Геннадійович на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року у справі №160/8341/24.
Верховний Суд ухвалою від 17 квітня 2025 року залишив без руху касаційну скаргу скаржника надавши строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення її недоліків шляхом надання до суду уточненої касаційної скарги, в якій навести підстави касаційного оскарження із врахуванням зазначених в мотивувальній частині цієї ухвали вимог.
На виконання цієї ухвали, скаржник направив до суду заяву про уточнення касаційної скарги, в якій підставою касаційного оскарження судових рішень зазначає пункт 1 та 4 частини 4 статті 328 КАС України.
Так, скаржник вказує судами і першої і апеляційної інстанцій було застосовано норми права без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах від 23.01.2020 у справі № 520/8550/18, від 28.02.2020 у справі № 818/1274/17, від 30.07.2020 у справі № 802/1767/17-а, від 12.10.2023 у справі 160/8432/20 щодо питання застосування пунктів 4 розділу V, 1 розділу VІІ Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893, статті 62 Конституції України щодо неможливості притягнення працівника поліції до дисциплінарної відповідальності лише на підставі інформації, яка є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні та про необхідність встановлення складу дисциплінарного проступку, який є відмінним від складу кримінального правопорушення, оскільки висновок службового розслідування не містить самостійно доведених фактів, які б підтверджували порушення позивачем службової дисципліни і матеріали службового розслідування не підтверджують наявність у діях позивача ознак дисциплінарного проступку.
Крім того, підставою касаційного оскарження вказує пункт 4 чатсини 4 статті 328 КАС України, а саме пункт 3 частини 3 статті 353 КАС України, оскільки судом апеляційної інстанції розглянуто справу за відсутності позивача, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання.
Наведені скаржником обґрунтування підстав для касаційного оскарження судових рішень, з врахуванням уточненої касаційної скарги, передбачених пунктами 1 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України, а також посилання скаржника на порушення норм процесуального права, є достатньо мотивованими та потребують перевірки у межах таких доводів.
Отже, скаржником вимоги ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху виконано та усунуто зазначені в ній недоліки.
Водночас, пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень слідує, що позивач займав посаду, яка не відноситься до посад, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища та спірні правовідносини у цій справі склались з приводу проходження позивачем публічної служби, а отже в розумінні частини 6 статті 12 КАС України є справою незначної складності.
Таким чином, враховуючи предмет позову, в силу вимог пункту першого частини шостої статті 12 КАС України дана справа законом віднесена до справ незначної складності.
Враховуючи, що ця законом віднесена до справ незначної складності, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги про наявність одного з випадків, визначених підпунктами «а-г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та обґрунтувати посилання на конкретний підпункт.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
В касаційні скарзі скаржник, посилаючись на підпункт «а» та «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, зазначає та обґрунтовує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також ця справа має виняткове значення для скаржника.
Таким чином, оскаржуючи судові рішення у справі незначної складності, скаржник у касаційній скарзі наводить підстави, передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, за яких оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції підлягає перегляду в касаційному порядку.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для залишення її без руху, повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 328, 330, 334, 340 КАС України,
1. Відкрити касаційне провадження за скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Капітанова Дениса Геннадійович на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року у справі №160/8341/24.
2. Встановити десятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття касаційного провадження для подання учасниками справи до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу в письмовій формі, доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи та заперечень щодо поданих заяв та клопотань.
3. Витребувати з Дніпропетровського окружного адміністративного суду справу №160/8341/24.
4. Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
А.В. Жук
Л.О. Єресько
Н.М. Мартинюк ,
Судді Верховного Суду