27 травня 2025 року
м. Київ
справа № 460/7025/24
адміністративне провадження № К/990/21932/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В., перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року у справі №460/7025/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Рівненській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Рівненській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу начальника Головного управління Національної поліції в Рівненській області від 13 червня 2024 року №662 щодо застосування до старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , оперуповноваженого сектору протидії шахрайству відділу кримінальної поліції Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби;
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Рівненській області від 14 червня 2024 року №134 о/с «Про звільнення згідно з пунктом 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) частиною першою статті 77 Закону України «Про Національну поліцію України» старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , оперуповноваженого сектору протидії шахрайству відділу кримінальної поліції Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області;
- поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору протидії шахрайству відділу кримінальної поліції Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області з 15 червня 2024 року;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Рівненській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу;
- допустити судове рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць до негайного виконання.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року, у задоволенні позову відмовлено.
12 травня 2025 року до Верховного Суду засобами поштового зв'язку надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року у справі №460/7025/24. Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Ухвалою Верховного Суду від 14 травня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року у справі №460/7025/24 повернуто особі, яка її подала.
ОСОБА_1 повторно подав касаційну скаргу на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року у справі №460/7025/24, яка надійшла до Верховного Суду 21 травня 2025 року засобами поштового зв'язку. Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстави касаційного оскарження судового рішення скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Зі змісту касаційної скарги слідує, що в обґрунтування підстав касаційного оскарження позивач посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статей 13, 17, 18 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, статті 12 Закону України «Про Національну поліцію», у подібних правовідносинах, зокрема, щодо того чи є порушення процедури проведення службового розслідування щодо поліцейського підставою для визнання незаконними та скасування результатів такого розслідування.
Суд зазначає, що подаючи касаційну скаргу на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник вказавши, яку саме норму права (пункт, частину, статтю) закону, на його думку, суд апеляційної інстанції неправильно застосував, щодо питання застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, однак не обґрунтував у чому саме полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права (статей 13, 17, 18 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, статті 12 Закону України «Про Національну поліцію»), та, як на думку заявника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У касаційній скарзі скаржник фактично викладає обставини справи та цитує норми нормативно-правових актів. В цілому, доводи касаційної скарги зводяться до опису встановлених судами у цій справі обставин та доводів про надання їм неправильної, на думку скаржника, правової оцінки, що суперечить правовому змісту пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Зазначене дає підстави для висновку, що у касаційній скарзі формально зазначено про відсутність висновку Верховного Суду з питання застосування норм права, а доводи скарги, наведені безвідносно до предмета спору та висновків судів.
Суд наголошує, що оскарження судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України обов'язковими умовами є зазначення:
1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).
З огляду на викладене Суд уважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Також, Суд зазначає, що посилання на підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не звільняє особу від обов'язку обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв'язку із посиланням на частину четверту статті 328 КАС України та не є достатнім для відкриття касаційного провадження у справі.
Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року у справі №460/7025/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Рівненській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали направити скаржнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Кашпур