26 травня 2025 року
м. Київ
справа № 120/13956/24
адміністративне провадження № К/990/19197/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Жука А.В.,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2025 року
у справі №120/13956/24
за позовом ОСОБА_1
до Сьомого апеляційного адміністративного суду
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Сьомого апеляційного адміністративного суду про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Сьомого апеляційного адміністративного суду про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії разом з доданими до неї матеріалами повернуто особі, яка її подала.
08 листопада 2024 року до Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року у справі №120/13956/24.
Розпорядженням голови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року №441 вказану апеляційну скаргу передано до Верховного Суду для визначення підсудності відповідно до частини першої статті 28 Кодексу адміністративного судочинства України.
Підставою для передачі цієї справи слугувала та обставин, що відповідачем у справі є Сьомий апеляційний адміністративний суд, водночас до підсудності цього суду віднесено розгляд справи №120/13956/24.
Ухвалою Верховного суду Справу від 25 листопада 2024 року адміністративну справу №120/13956/24 передано за підсудністю до Шостого апеляційного адміністративного суду та повернуто апеляційну скаргу у справі №120/13956/24 до Сьомого апеляційного адміністративного суду для передачі справи за визначеною підсудністю.
Сьомим апеляційним адміністративним судом направлено апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду супровідним листом, який зареєстровано 30 грудня 2024 року за вх№25971.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 січня 2025 року витребувано з Вінницького окружного адміністративного суду матеріали справи №120/13956/24.
На виконання вимог ухвали матеріали справи №120/13956/24 надійшли до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2025 року апеляційну скаргу було залишено без руху, оскільки до неї не додано документ про сплату судового збору та не зазначено відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету. Судом надано строк для усунення недоліків - десять днів з моменту отримання копії зазначеної ухвали.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року повернуто особі, яка її подала.
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2025 року у справі №120/13956/24.
Разом з касаційною скаргою, скаржником заявлено відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Мельник-Томенко Ж.М. від розгляду справи №120/13956/24.
Ухвалою Верховного Суду від 07 травня 2025 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Мельник-Томенко Ж.М. від розгляду справи №120/13956/24 визнано необґрунтованою. Передано заяву ОСОБА_1 про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Мельник-Томенко Ж.М. від розгляду справи №120/13956/24 на автоматизований розподіл для визначення у встановленому КАС України порядку судді, який вирішуватиме питання про відвід за цією заявою.
Верховний Суд ухвалою 08 травня 2025 року відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Мельник-Томенко Ж.М. від розгляду справи №120/13956/24 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2025 року у справі №120/13956/24 за позовом ОСОБА_1 до Сьомого апеляційного адміністративного суду про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини третьої статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Відповідно до частини 2 статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Судом встановлено, що ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2025 року апеляційну скаргу було залишено без руху, оскільки до неї не додано документ про сплату судового збору та не зазначено відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету. Судом надано строк для усунення недоліків - десять днів з моменту отримання копії зазначеної ухвали.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року повернуто особі, яка її подала.
Так, підставою для повернення апеляційної скарги слугувало то, що станом на час розгляду даної справи апелянтом визначені в ухвалі недоліки апеляційної скарги усунуті не були.
В той же час, за правилами абзацу другого частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У свою чергу, порушення норм права може виявлятися у:
застосуванні норми, яку не належало застосовувати у відповідній ситуації;
незастосуванні норми, яку належало застосувати;
наданні застосованій нормі неправильного тлумачення.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, прийнятих у справах, є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими підставами, викладеними у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України. Наслідком відсутності зазначення у касаційній скарзі підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України є повернення такої скарги.
Так, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися, а також зазначити, в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Скаржник оскаржує ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2025 року про повернення апеляційної скарги через не усунення недоліків.
Позивачем в касаційній скарзі жодним чином не спростовано вищевказане, не наведено аргументів стосовно не отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та неможливості вчасно усунути недоліки апеляційної скарги. Також, касаційна скарга не містить доводів стосовно того, що скаржник звертався до суду апеляційної інстанції з клопотанням про продовження строку для усунення недоліків чи з будь-яким іншим клопотанням, а з тексту оскаржуваної ухвали також зазначеного не вбачається.
Підставою касаційного оскарження вказує пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України, а саме пункти 1 та 2 частини 3 статті 353 КАС України (справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави його відводу обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою)
Проте, скаржником в касаційній скарзі жодним чином не обґрунтовано чи заявлявся нею відвід колегії суддів чи окремому судді в суді апеляційної інстанції, не наведено підстав такого відводу, які б могли судом касаційної інстанції визнано обґрунтованими. Не містить касаційна скарга і обґрунтувань стосовно неповноважності складу суду.
Щодо посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі №930/191/23.
Верховний Суд наголошує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акта, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку. Це дозволяє суду касаційної інстанції на виконання вимог статті 341 КАС України перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі.
При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмета позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно.
При вирішенні питання подібності правовідносин у судових справах, Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 конкретизувала, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими (п. 39).
Водночас обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.
Верховний Суд проаналізувавши вказану підставу касаційного оскарження прийшов до висновку, що правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду, про які зазначає заявник, зроблені за інших фактичних обставин справи та іншого правового врегулювання.
У такому випадку правовий висновок розглядається "не відірвано" від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.
В скарзі лише викладено обставини справи, зроблено вказівку на постанову Верховного Суду без будь-якого обґрунтування подібності правовідносин із загальним посиланням на ухвалення судами рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
З урахуванням викладеного, Суд дійшов висновку, що скаржником не обґрунтовано наявності правових підстав для оскарження судового рішення, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом встановлено, що касаційна скарга містить виклад фактичних обставин справи, вимогу до суду про скасування оскаржуваної ухвали, обґрунтування стосовно того, що на дуку позивача, копія оскаржуваної ухвали, яка надійшла позивачу, завірена в неналежний спосіб посилання на рішення Конституційного Суду України та рішення ЄСПЛ проте, не містить жодних обґрунтувань стосовно у чому полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права із посиланням на відповідні норми права та жодним чином не спростовано встановлені судом обставини, а отже вона не відповідає вимогам статті 330 КАС України.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Враховуючи, що скаржником в касаційній скарзі не наведено підстав для касаційного оскарження, а саме: не зазначено про допущені судом апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі, порушення конкретних норм матеріального чи процесуального права при її постановленні, та зважаючи на те, що доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди скаржника з прийнятим судовим рішенням, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення касаційної скарги.
Одночасно Суд роз'яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунуто обставини, які зумовили її повернення.
Ураховуючи викладене та керуючись статтею 328, 330, 332 КАС України Суд, -
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2025 року у справі №120/13956/24 - повернути особі, яка її подала.
2. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
СуддяА.В. Жук