27 травня 2025 року
м. Київ
справа №460/7700/20
адміністративне провадження № К/990/13345/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Соколова В.М., Загороднюка А.Г.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Павлюк Ірина Анатоліївна, на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Городищенська виправна колонія (№ 96)» про зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суд із адміністративним позовом до Державної установи «Городищенська виправна колонія (№ 96)» (далі - відповідач ), в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування позивачу за користування послугами інтернету коштів у розмірі 2,87 грн/год.; щодо стягнення з позивача за користування послугами інтернету коштів у розмірі 2,87 грн/год
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 16.03.2021 у справі № 460/7700/20 позов ОСОБА_1 задоволено повністю.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.09.2021 залишено без змін Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16.03.2021.
Постановою Верховного Суду від 08.03.2024 скасовано рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16.03.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.09.2021, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 25.09.2024, залишеним без змін постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2025, відмовлено в задоволенні позову.
Не погоджуючи із рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 , в інетересах якого діє адвокат Павлюк І.А., подав касаційну скаргу до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 28.04.2025 касаційну скаргу залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам статті 330 КАС України. Заявникові надано строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України, а також копій уточненої касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.
Згідно з інформацією, наявною в комп'ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду», електронний документ (ухвала суду про залишення касаційної скарги без руху від 28.04.2025) доставлена в Електронні кабінети адвоката Павлюк І.А. та ОСОБА_1 28.04.2025 о 20 год 59 хв, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
При цьому, на веб сторінці призначеної для пошуку та перегляду документів Єдиного державного реєстру судових рішень, 30.04.2025 забезпечено загальний доступ до ухвали Верховного Суду від 28.04.2025 про залишення вказаної касаційної скарги без руху (номер у Єдиному державному реєстрі судових рішень 126937359).
08.05.2025 від представника скаржника на виконання ухвали про залишення без руху подано заяву про усунення недоліків шляхом, визначеним вищезазначеною ухвалою Верховного Суду.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
В уточненій касаційній скарзі скаржник змінив підстави оскарження та на обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, та зазначає, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування пункту 11 розділу ІІ Порядку організації надання засудженим доступу до глобальної мережі Інтернет, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 19.10.2017 № 3233/5.
Водночас, суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника, що обов'язковими умовами при скарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.
Невідповідність правозастосовному висновку Верховного Суду (висловленому за наслідками розгляду (іншої) справи у касаційному порядку) матиме місце тоді, коли суд (суди) попередніх інстанцій, розглядаючи справу за схожих предмета спору, підстав позову, обставин справи та правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо суті заявлених вимог, застосувавши норму права по-іншому, аніж це роз'яснив суд касаційної інстанції (в іншій подібній справі).
При цьому необхідно виходити з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.
Разом з тим скаржником в уточненій касаційній скарзі не зазначено ані постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні, ані висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду.
Якщо касатор мав на увазі постанову Верховного Суду від 08.03.2024, на наявність якої Суд указав в ухвалі про залишення касаційної скарги без руху, визнаючи необґрунтованими підстави касаційного оскарження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах), то необхідно зауважити, що вказана постанова ухвалена Верховним Судом у цій же справі [460/7700/20], якою рішення судів попередніх інстанцій при попередньому розгляді справи скасовані, а справа направлена на новий судовий розгляд. Рішення судів попередніх інстанцій, які оскаржуються у цій касаційній скарзі, ухвалені за наслідками нового судового розгляду на виконання означеної постанови Верховного Суду.
Посилання скаржника у касаційній скарзі на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права зводяться до незгоди із висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо обставин справи та наполяганні на переоцінці наявних у справі доказів, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судового рішення відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Отже, касаційна скарга не містить належних доводів та обґрунтувань щодо підстав оскарження судових рішень у цій справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення натомість в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а надалі саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Скаржнику було роз'яснено, що з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Таким чином, скаржником не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 28.04.2025 про залишення касаційної скарги без руху в частині обґрунтування підстав касаційного оскарження.
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
У пункті 1 частини четвертої статті 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 169, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Павлюк Ірина Анатоліївна, на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Городищенська виправна колонія (№96)" про зобов'язання вчинити певні дії, - повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.
Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді Л.О. Єресько
В.М. Соколов А.Г. Загороднюк