27 травня 2025 року
м. Київ
справа № 560/2519/20
адміністративне провадження № К/990/19720/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О.,
перевіривши касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання рішень, дій, бездіяльності протиправними, визнання необґрунтованою та незаконною постанови, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області (далі - третя особа 1), Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - третя особа 1), в якому просила:
- визнати рішення, дії та бездіяльність відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) й заступника начальника цього відділу Кота Андрія Михайловича протиправними щодо: несвоєчасного надсилання ОСОБА_1 постанови про закінчення виконавчого провадження від 09.04.2020 № НОМЕР_1; відсутності у постанові від 09.04.2020 констатації щодо наявності у відділі примусового виконання рішень індивідуального правового акту - розпорядження-розрахунку Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про доплату ОСОБА_1 пенсії за віком, на підставі якого постановлено закінчити виконавче провадження, як визначено постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2020 у справі № 686/3743/17; позбавлення ОСОБА_1 участі у виконавчому провадженні як стягувача, не надсилання жодного документа виконавчого провадження у лютому-квітні 2020 року; незалучення спеціаліста, що має повноваження, перевірити розпорядження-розрахунок Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (у разі його надання пенсійним органом) при вирішенні питання про закінчення виконавчого провадження; фальсифікації висновку у постанові про закінчення виконавчого провадження, що на виконання рішення суду № 686/20623/15-а ОСОБА_1 слід доплатити 652,35 грн.; ігнорування заяви ОСОБА_1 від 29.03.2020 про надсилання ОСОБА_1 на період карантинних обмежень усієї можливої кореспонденції за зверненнями ОСОБА_1 , що можуть бути на розгляді в Управлінні юстиції, виключно на електронну пошту ОСОБА_1 ;
- визнати необґрунтованою й незаконною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кота Андрія Михайловича від 09.04.2020, ВП № НОМЕР_1, виконавчий лист №686/20623/15-а;
- зобов'язати відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відновити виконавче провадження на виконання виконавчого документа № 686/20623/15-а, ВП № НОМЕР_1: "Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком з дати її призначення, 12.04.2004 (з урахуванням сплачених сум за минулі місяці), на підставі дійсних даних про її заробіток згідно з Витягом від 03.07.2015 №11 з помісячних розрахунково-платіжних відомостей про її заробіток за календарними місяцями її роботи у Хмельницькому обласному дочірньому підприємстві Державної акціонерної компанії "Хліб України" з 01.07.1995 по 31.07.2001 за усіма складовими нарахувань цих відомостей, з яких сплачено страхові внески (збори) на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що враховується для обчислення пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виходячи з обчисленого індивідуального коефіцієнта зарплати ОСОБА_1 за її обсягами за обраний нею період з 01.07.1995 по 30.06.2000 та липень - серпень 2000 року, - з урахуванням постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2020 №686/3743/17;
- зобов'язати відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) згідно зі ст. 56 Конституції України відшкодувати заподіяну моральну шкоду, яку позивач оцінює у розмірі 1 600 000 (один мільйон шістсот тисяч) гривень, заподіяну протиправними рішенням, діями та бездіяльністю, грубими порушеннями прав стягувача у виконавчому провадженні, що мають ознаки кримінальних правопорушень.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.12.2024, залишеним без змін постановою постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2025, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо несвоєчасного надіслання Зінчук М.З. постанови про закінчення виконавчого провадження від 09.04.2020 № НОМЕР_1. Визнано протиправною бездіяльність відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо доведення до відома та надіслання ОСОБА_1 як стягувачу документів виконавчого провадження НОМЕР_2 відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" у лютому - квітні 2020 року. Визнано протиправною та скасувати постанову заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 09.04.2020 про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа №686/20623/15-а, виданого 08.07.2016 Хмельницьким міськрайонним судом. Стягнути з відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 20 000 (двадцять тисяч) грн. моральної шкоди. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанції, Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 07.05.2025 касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.12.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2025 у справі № 560/2519/20 повернуто на підставі пункту першого частини п'ятої статті 332 КАС України.
08.05.2025 до Верховного Суду надійшла повторна касаційна скарга Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.12.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2025 у справі № 560/2519/20.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку про необхідність її повернення з таких підстав.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
З 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.
Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Водночас підстав, визначених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України скаржником не наведено.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
При цьому, обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
З урахуванням змін до Кодексу адміністративного судочинства України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України касаційна скарга обов'язково повинна містити обґрунтування щодо загальних підстав касаційного оскарження судового рішення, визначених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку та відсутнє посилання на відповідний пункт цієї статті.
Обґрунтування підстав касаційного оскарження зводяться до викладення обставин справи, цитування нормативно правових актів, зазначення, що судами попередніх інстанцій рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Посилання скаржника у касаційній скарзі на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права зводяться до незгоди із висновками суду апеляційної інстанції щодо обставин справи та наполяганні на переоцінці наявних у справі доказів, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судового рішення відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Виходячи з визначених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту.
Посилання на приписи статті 242 КАС України не підміняє визначення таких підстав касаційного оскарження.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення натомість в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а надалі саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.
На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання рішень, дій, бездіяльності протиправними, визнання необґрунтованою та незаконною постанови, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди - повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.
Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами у спосіб її надсилання до суду.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.
СуддяЛ.О. Єресько