22 травня 2025 року
м. Київ
справа № 990/108/24
адміністративне провадження № П/990/108/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Яковенка М. М.,
суддів: Бившевої Л. І., Білоуса О.В., Гімона М. М., Желтобрюх І. Л.,
за участю:
секретаря судового засідання Бугаєнко Н. В.,
представника позивача Ірза А. І., Войченко С. В.,
представника відповідача Пантюхова Л. Р.,
представник третьої особи Кір'ян Г. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження клопотання представника позивача ОСОБА_1 про застосування заходів процесуального примусу у справі за позовом ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Рада національної безпеки і оборони України, Служба безпеки України, про визнання протиправним та скасування в частині Указу Президента України,
05 квітня 2024 року представник позивача ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Президента України Зеленського Володимира Олександровича, в якому просив визнати протиправним та скасувати Указ Президента України № 877/2023 від 30 грудня 2023 року, яким введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 грудня 2023 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» в частинні введення в дію персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) щодо ОСОБА_1 - позиція 3 у Додатку 1 до Рішення Рада національної безпеки і оборони України від 30 грудня 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні.
Ухвалою від 23 травня 2024 року Верховний Суд залучив Раду національної безпеки і оборони України та Службу безпеки України до участі у справі як третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
20 березня 2025 року представником позивача подане клопотання про застосування до третьої особи - Служби безпеки України заходів процесуального примусу у вигляді штрафу у розмірі трьох прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Клопотання обґрунтовано тим, що Служба безпеки України системно зловживає своїми процесуальними правами, що виразилось у поданні письмових пояснень та заяв з процесуальних питань безпосередньо перед судовим засіданням.
Наведене, на переконання представника позивача, порушує принцип рівності сторін і створює необґрунтовані труднощі для інших учасників судового провадження, що також має вплив на якість судового процесу, адже інші учасники не мають достатнього часу для ознайомлення з документами та підготовки своїх аргументів, що ставить їх в нерівне становище.
Крім того, представник позивача вважає, що Служба безпеки України вчиняє такі дії з метою затягування судового процесу, адже це може створити ситуацію, коли суди зобов'язані переносити засідання через необхідність вивчити нові документи, що запізно були надані або вчиняти такі дії за клопотанням учасників справи, які не встигли ознайомитись з відповідними документами.
Представники відповідача та Служби безпеки України заперечували проти задоволення такого клопотання, наголошували на його безпідставності.
Розглянувши заявлене клопотання, заслухавши доводи та заперечення представників учасників справи, Суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
З урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема:
1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;
2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;
3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;
4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;
5) узгодження умов примирення, спрямованих на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Згідно зі статтею 144 КАС України, заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом, як правило, негайно після вчинення порушення. Про застосування заходів процесуального примусу суд постановляє ухвалу.
Статтею 145 КАС України передбачено, що заходами процесуального примусу є: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) привід; 5) штраф.
До однієї особи не може бути застосовано кілька заходів процесуального примусу за одне й те саме порушення.
Застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов'язків, встановлених цим Кодексом.
За приписами статті 149 КАС України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках, зокрема, невиконання процесуальних обов'язків, зокрема, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.
Суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1) повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов'язків; 2) неодноразового зловживання процесуальними правами; 3) повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення; 4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів.
З аналізу наведених вище норм, вбачається, що суд може визнати зловживанням процесуальними правами конкретні дії учасників справи, що свідчать про невиконання процесуальних обов'язків. При цьому, кваліфікація тих чи інших дій як зловживання правами здійснюється судом з огляду на обставини справи та, з урахуванням мети, яку переслідував учасник справи.
Перелік дій, які підпадають під ознаки зловживання процесуальними правами, закріплений нормою частини другої статті 45 КАС України, проте, за будь-яких умов, визнання певних дій зловживанням процесуальними правами здійснює виключно суд, керуючись власним розсудом та виходячи з конкретних обставин справи.
Суд з метою запобігання зловживанням справами активно забезпечує справедливий баланс використання учасниками процесу своїх прав і обов'язків, що не спростовує принцип змагальності сторін. Обмеження чи позбавлення процесуального права повинно застосовуватися судом відповідно до принципу пропорційності.
Проаналізувавши доводи позивача, наведені у клопотанні, колегія суддів приходить до висновку, що останні фактично зводяться до незгоди з процесуальною поведінкою іншого учасника справи (Служби безпеки України) щодо права останнього надавати письмові пояснення у справі та заяви з процесуальних питань перед судовими засіданнями.
Водночас, право подання пояснень та клопотань (заяв) під час розгляду справи прямо передбачено нормами КАС України, а доводи, викладені у таких поясненнях та клопотаннях (заявах), підлягають оцінці судом та відображаються у певному судовому рішенні (ухвалі чи постанові).
Крім того колегія суддів звертає увагу, відповідно до КАС України, суд має право надавати додатковий строк для подання заперечення на пояснення, якщо учасник справи не зміг подати його вчасно через поважні причини. Відтак у випадку неможливості підготовки заперечень на додаткові письмові пояснення по справі чи клопотання іншого учасника справи, зокрема, через їх несвоєчасне отримання, позивач, чи його представники мали право звернутися до суду з відповідним клопотанням про надання додатково строку для надання таких заперечень.
При цьому не надсилання одному з представників позивача пояснень чи клопотань Службою безпеки України також не може бути розцінено як зловживання процесуальними правами, оскільки КАС України не зобов'язує учасника справи надсилати копії заяв або пояснень кожному адвокату іншого учасника, якщо таких адвокатів декілька. Відповідно до норм КАС України, обов'язок надсилати копії процесуальних документів стосується учасників справи, а не конкретно всіх представників (адвокатів) цього учасника. Отже, можлива відсутність направлення копій процесуальних документів кожному адвокату окремо не можна вважати зловживанням процесуальними правами за яке можуть бути застовані відповідні заходи процесуального примусу у вигляді штрафу, якщо документи були належним чином надіслані учаснику справи або одному з його представників.
Суд зауважує, що представниками позивача не доведено факту зловживання третьою особою процесуальними правами, які б мали ознаки складу процесуального порушення. Крім того, з наданих сторонами матеріалів неможливо достеменно встановити такий факт, що унеможливлює застосування до Служби безпеки України заходів реагування. Також, колегією суддів в межах цієї справи не виявлено вчинення дій (бездіяльності) Службою безпеки України, які б могли бути розцінені судом як недобросовісне виконання процесуальних обов'язків.
З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про визнання зловживанням процесуальними правами подання Службою безпеки України письмових пояснень та заяв з процесуальних питань безпосередньо перед судовим засіданням.
На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 9, 149, 243, 248, 250, 256 КАС України, Суд
Відмовити в задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 про застосування заходів процесуального примусу.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення і окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя М. М. Яковенко
Судді: Л. І. Бившева
О. В. Білоус
М. М. Гімон
І. Л. Желтобрюх