27 травня 2025 року
м. Київ
справа №120/12268/24
адміністративне провадження № К/990/21780/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Уханенка С.А.,
суддів: Соколова В.М., Кашпур О.В.,
перевірив касаційну скаргу НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування про визнання дій протиправними, визнання бездіяльності протиправною та стягнення суми,
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування про визнання дій протиправними, визнання бездіяльності протиправною та стягнення суми.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 27 листопада 2017 року по 28 лютого 2018 року. Зобов'язано НОМЕР_1 комендатуру охорони та обслуговування нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 27 листопада 2017 року по 28 лютого 2018 року, враховуючи базовий місяць січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум. Визнано протиправною бездіяльність 46 комендатури охорони та обслуговування щодо неврахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 19 червня 2018 року. Зобов'язано НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 19 червня 2018 року, із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, з урахуванням виплачених сум. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2025 року у задоволенні клопотання 46 комендатури охорони та обслуговування про відстрочення оплати судового збору відмовлено. Апеляційну скаргу залишено без руху.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2025 року апеляційну скаргу повернуто заявникові.
20 травня 2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» відповідач надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2025 року у цій справі.
Предметом касаційного оскарження є ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.
Згідно з частиною третьої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у касаційному порядку може бути оскаржена, зокрема, ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.
Абзацом другим частини четвертої статті 328 КАС України зазначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Як встановлено Судом, заявник касаційної скарги оскаржує ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2025 року, якою апеляційну скаргу повернуто заявникові у зв'язку з невиконання вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 05 березня 2025 року, а саме у зв'язку із несплатою судового збору.
В касаційній скарзі скаржник вказує, що 46 комендатура охорони та обслуговування, фінансується з Державного бюджету та є розпорядником коштів на найнижчому рівні, тому сплата судового збору потребує дотримання певного алгоритму дій. Скаржник зазначає, що 46 комендатура охорони та обслуговування направила заявку до довольчого органу на виділення коштів на сплату судового збору, проте фінансовою службою 46 комендатури охорони та обслуговування було надано відповідь про неможливість сплати судового збору у зв'язку з відсутністю фінансування.
З огляду на викладене, суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника, що чинне законодавство передбачає обов'язок вчинення процесуальних дій у відповідь на ухвалу про без руху.
Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.
Колегія суддів наголошує, що статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Отже, наведеними положеннями КАС України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом.
Водночас в оскаржуваній ухвалі суду апеляційної інстанції від 06 травня 2025 року вказано, що копію ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом отримано 05 березня 2025 року, тобто останнім днем строку, що встановлений судом на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, був 10 березня 2025 року. Суд апеляційної інстанції вказав, що згідно відомостей реєстру підтверджень оплат із казначейства станом на 05 травня 2025 року відсутня інформація про сплату відповідачем судового збору. Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що станом на 05 травня 2025 року вимоги ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом не виконані, у зв'язку з чим, суд застосувавши частину другу статті 298 КАС України у взаємозв'язку з пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України, повернув апеляційну скаргу.
Враховуючи викладене, Верховний Суд зазначає, що скаржник у строк, наданий судом, не вчинив жодної процесуальної дії на виконання вимоги ухвали суду апеляційної інстанції від 05 березня 2025 року про залишення апеляційної скарги без руху, що своєю чергою свідчить про невиконання скаржником своїх процесуальних обов'язків.
В касаційній скарзі заявник жодних контраргументів з цього приводу не наводить.
Отже, за таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги заявникові у зв'язку з несплатою останнім судового збору на виконання вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 05 березня 2025 року.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо, зокрема, суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
У частині другій цієї статті встановлено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Дія зазначеної норми поширюється, зокрема, на оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.
Таким чином, оскаржуване судове рішення є вмотивованим і таким, що ґрунтується на законі, зокрема положеннях пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України. Правильне застосування судом апеляційної інстанцій норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Зазначені в касаційній скарзі міркування та судження не применшують правильності висновків ухвали суду апеляційної інстанції.
З урахуванням наведеного, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою 46 комендатури охорони та обслуговування на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2025 року у цій справі.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою 46 комендатури охорони та обслуговування на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до 46 комендатури охорони та обслуговування про визнання дій протиправними, визнання бездіяльності протиправною та стягнення суми.
2. Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет" (у разі його відсутності - засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіС.А. Уханенко В.М. Соколов О.В. Кашпур