27 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/20332/24 пров. № А/857/17110/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -Шевчук С. М.
суддів -Кухтея Р. В.
Носа С. П.
за участю секретаря судового засідання Вовка А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія “Спектр» на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року у справі № 380/20332/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія “Спектр» до Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Юлії Андріївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 про визнання дії та бездіяльності протиправними,
місце ухвалення судового рішення м.Львів
Розгляд справи здійснено за правиламипозовного провадження в окремих категоріях термінових справ
суддя у І інстанціїЖелік О.М.,
дата складання повного тексту рішенняне зазначена
І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
15.04.2025 від представника третьої особи до суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія «Спектр» витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.
21.04.2025 до суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія «Спектр» надійшло заперечення на заяву представника третьої особи про ухвалення додаткового рішення, у якій вона просить суд зменшити розмір витрат третьої особи на правничу допомогу в суді першої інстанції з 5000,00 грн. до 2000,00 грн.
Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року у справі № 380/20332/24 заяву представника третьої особи про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну (правничу) допомогу у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія «Спектр» до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Юлії Андріївни, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправними і скасування постанов задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія «Спектр» (79025, Львівська обл., місто Львів, вул. Левандівська, 3; ЄДРПОУ 40183194) на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп.
У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.
Не погоджуючись з додатковим рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні заяви про стягнення витрат на правову допомогу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В доводах апеляційної скарги вказує, що за умови скасування рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року у справі № 380/20332/24, яким у задоволенні адміністративного позову було відмовлено, будуть відсутні правові підстави для ухвалення рішення про стягнення судових витрат на користь третьої особи.
Третя особа подала відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу на додаткове рішення не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Про дату, час та місце розгляду справи відповідач, позивач, представник третьої особи повідомлені через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.
Третя особа подала клопотання про відкладення розгляду справи через зайнятість її представника в судовому засіданні, яке мало відбутися об 11:год 27.05.2025 року, однак на підтвердження такого клопотання не надала належних доказів. На переконання колегії суддів відомості щодо призначення справи на 11 годину в господарському суді, який знаходиться у м. Львів не є перешкодою для прибуття в судове засідання призначене на 9:30 хв. Крім того, позивачем не надано доказів, що один й той же адвокат мав приймати участь у цій справі та справі, яка мала відбутися в господарському суді об 11:год 27.05.2025 року. Також колегією ураховано, що вказана справа відноситься до категорії термінових справ, про що відомо позивачу та його представнику. Як наслідок у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи колегією суддів - відмовлено.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, про причини неприбуття не повідомив. Клопотань про відкладення слухання справи не направляв.
В судовому засіданні представник позивача Москаль Д.М. надав пояснення та підтримав доводи апеляційної скарги.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалюючи додаткове судове рішення про часткове задоволення заяви третьої особи, суд першої інстанції виходив з того, що розмір витрат на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн по даній справі не є співмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.
Враховуючи незначну складність категорії справи, сума судових витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню у зв'язку з відсутністю ознак співмірності, визначених частиною п'ятою статті 134 КАС України.
При цьому суд вказав, що заявлені позивачем до відшкодування 5000,00 грн. витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).
Тобто з позиції суду підготовка позову у цій справі не вимагала від адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи. Відтак, з огляду на незначну складність справи, недоведеність її значення для третьої особи та обсягу наданих послуг, суд, виходячи з критерію пропорційності вважав, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з позивача, повинен становити 3000,00 грн.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія «Спектр» звернулося до приватного виконавця Шелінської Юлії Андріївни з адміністративним позовом про:
- визнання протиправною та скасування постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 20.09.2024, винесену приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Шелінською Юлією Андріївною у виконавчому провадженні ВП № 75237019 щодо стягнення 10000,00 грн. витрат з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія «СПЕКТР»;
- визнання протиправним та скасування постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 20.09.2024, винесену приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Шелінською Юлією Андріївною у виконавчому провадженні ВП № 75237340 щодо стягнення 61550,00 грн. витрат з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія «СПЕКТР».
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року у справі № 380/20332/24 у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
15.04.2025 від представника третьої особи до суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія «Спектр» витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.
Між ОСОБА_1 та адвокатом Огородником О.І. було укладено договір про надання професійної правничої допомоги №40/2021 від 15.06.2021.
Згідно п.1 додатку №6 до Договору про надання професійної правничої допомоги №40/2021 від 10.01.2025, сторони домовилися, що правова допомога, передбачена предметом цього Договору, полягає у наданні послуг представника Клієнта у Львівському окружному адміністративному суді по справі 380/20332/24. Послуги Виконавця у справі за позовом ТОВ «Компанія Спектр» до приватного виконавця Шелінської Юлії Андріївни у справі 380/20332/24 про скасування постанов про стягнення витрат виконавчого провадження, яка розглядається у Львівському окружному адміністративному суді, оплачується Клієнтом Виконавцю з розрахунку 5000,00 грн. (п'ять тисяч гривень 00 копійок) за надання усіх послуг представника Клієнта у Львівському окружному адміністративному суді, незалежно від їх переліку, об'єму виконаної роботи та кількості витраченого Виконавцем часу. Гонорар адвоката у даній справі є фіксованим в розумінні ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
11.04.2025 між сторонами договору було підписано Акт №6 про надані послуги, згідно якого адвокат Огородник О.I. надав, а третя особа прийняла послуги на суму 5000,00 грн та зазначено, що гонорар в сумі 5000,00 грн буде оплачено Клієнтом протягом 30 робочих днів після ухвалення Львівським окружним адміністративним судом рішення у справі 380/20332/24.
Суд також встановив, що доказів оплати професійної правничої допомоги представником не надано.
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною 1 ст. 139 КАС Установлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною 11ст. 139 КАС України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.
Досліджуючи доводи апеляційної скарги, які стосуються стягнення на користь третьої особи витрат на правничу допомогу адвоката, то колегія суддів зазначає таке.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи (ч.3 ст. 132 КАС України).
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) - ч.7 ст. 139 КАС України.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов'язані ці витрати з розглядом справи та чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес (ч. 9 ст. 139 КАС України).
Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
До того ж у численних постановах Верховного Суду висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів ст. 134 КАС України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
Таким чином, розглядаючи заяву третьої особи про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації та пов'язаності таких витрат з розглядом певної справи. Такі докази, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 вказаного Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, відображеного у постанові у справі № 280/2635/20 від 21.01.2021 року у редакції, чинній з 15.12.2017, КАС України передбачає нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Судом установлено, що перелічені у акті послуги правничої допомоги є такими, що пов'язані з розглядом даної справи та направлені на захист інтересів позивача.
Колегією суддів ураховано, що ключовим критерієм під час розгляду питання щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в тому числі і "гонорару адвоката" є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення для сторони, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутації сторони. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат. Також при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката та інші обставини. Відшкодування судових витрат, повинен бути співрозмірним з ціною позову та її значення для позивача та правовими наслідками.
Європейським судом з прав людини від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п.п. 268, 269).
Згідно з висновком, сформованим Європейським судом з прав людини у рішенні у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia), від 28.11.2002, відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і які були дійсно необхідними.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі/WestAllianceLimited проти України, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).
Отже при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
Надавши оцінку наявним в матеріалах справи доказам складу та розміру витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним ст.ст.19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи значення справи для сторін та конкретні обставини справи, яка не є складною по суті наданих послуг, а предмет спору в цій справі не є складним і містить лише епізод взаємопов'язаних спірних правовідносин, який не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, а обсяг і складність складених процесуальних документів в свою чергу не є значним, то колегія суддів вважає підставним присудження на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Також колегією суддів ураховано, що за результатом розгляду апеляційної скарги рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року у справі № 380/20332/24 залишено без змін, а апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення.
Як наслідок у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для задоволення цієї апеляційної скарги, поданої позивачем на додаткове рішення та перерозподілу судових витрат.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.
Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, додаткове судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія “Спектр» залишити без задоволення.
Додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року у справі № 380/20332/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення. Порядок, строки та підстави подання касаційної скарги на рішення суду апеляційної інстанції визначено ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя С. М. Шевчук
судді Р. В. Кухтей
С. П. Нос
Повне судове рішення складено 27.05.2025