27 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/7680/24 пров. № А/857/23929/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Іщук Л.П., Шинкар Т.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року, прийняте суддею Щербаковим В.В. у місті Рівному, у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дії та бездіяльності протиправними,-
встановив:
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (надалі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (надалі - ГУ ПФУ в Рівненській області, відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення відповідача-1 від 12.02.2024 №172450000514 про відмову в перерахунку пенсії;
- зобов'язати відповідача-1 здійснити перерахунок пенсії позивача починаючи із 06.02.2024, зарахувавши до його загального страхового стажу періоди роботи на території російської федерації з 22.04.1983 по 13.10.1983 на підставі архівної довідки від 23.07.2020 №11-11-С-66/2934, виданої національним архівом Республіки Саха (Якутія), з 15.11.1983 по 15.03.1984 на підставі довідки від 24.12.2019 вих №1820, виданої архівним відділом муніципальної освіти «Усть-янський Улус (район)» Республіки Саха (Якутія);
- визнання протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не зарахуванні при обчисленні розміру пенсії позивача заробітної плати за період страхового стажу з листопада 2000 по квітень 2003 на підставі довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 31.08.2012 №25/3094, виданої відкритим акціонерним товариством «Арктикнефтегазстрой»;
- зобов'язання відповідача-2 здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача починаючи з 15.01.2024 (в межах встановленого законом 6 місячного строку звернення до суду) з урахуванням заробітної плати за період страхового стажу з листопада 2000 по квітень 2003 на підставі довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 31.08.2012 №25/3094, виданої відкритим акціонерним товариством «Арктикнефтегазстрой».
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2024 позов задоволено.
Суд виходив з того, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка і саме за відсутності такої або відповідних записів у ній, стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, що також визначено Порядком №637
Для підтвердження періодів роботи, відомості щодо яких відсутні у трудовій книжці позивача ним надано із заявою про призначення пенсії архівні довідки.
У зв'язку з відсутністю у довідці від 24.12.2019 вих №1820 чітких днів прийняття та звільнення з роботи позивача, правильними дати прийняття та звільнення з роботи вважаються 15 листопада 1983 та 15 березня 1984, що цілком узгоджуються із проведеним Пенсійним органом розрахунком страхового стажу та не перетинається із іншими періодами роботи.
Оскаржене рішення відповідача-1 про відмову в проведенні перерахунку пенсії містить доводи про відсутність підстав для перерахунку пенсії з врахуванням спірного періоду роботи на території російської федерації у зв'язку з виходом України та російської федерації із взаємно підписаних раніше угод в сфері соціального забезпечення. Однак, позивач працював у російській федерації в той час, коли усі вищевказані міжнародні договори були чинні, у відповідача-2 були відсутні підстави не враховувати страховий стаж за період роботи на території цієї держави.
Суд зазначив, що оскільки наявна у розпорядженні відповідача-2 з 2018 довідка про заробітну плату за періоди страхового стажу з листопада 2000 по квітень 2003 від 31.08.2012 №25/3094, видана відкритим акціонерним товариством «Арктикнефтегазстрой», не підлягає легалізації у органах Пенсійного фонду України, а відтак її слід було зарахувати при обчисленні розміру пенсії з дня призначення пенсії нарівні із добровільно зарахованим стажем за цей період.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФУ в Рівненській області подало апеляційну скаргу. Вважає, що вказане судове рішення прийняте із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не врахував ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яким визначено право на пенсію.
Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (надалі - Порядок № 22-1), довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.
Судом першої інстанції безпідставно зобов'язано врахувати до розрахунку пенсії заробітну плату позивача за період страхового стажу з листопада 2000 по квітень 2003 на підставі довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 13.08.2012 №925/3094, виданої відкритим акціонерним товариством «Арктикнефтегазстрой».
Питання щодо пенсійного забезпечення громадян які проживали та працювали на території російської федерації, було врегульовано Угодою про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД у сфері пенсійного забезпечення, що набрала чинності з 13.03.1992.
Разом з тим, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», Кабінет Міністрів України постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 у м. Москві.
На підставі вищевикладеного, рішення суду першої інстанції має бути скасоване, а рішення яке прийняло Головне управління щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії за віком що визначається ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», є доведеним згідно норм чинного законодавства.
Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в позові.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, приходить до наступного.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд у повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачу, ІНФОРМАЦІЯ_1 , після досягнення 60 річного віку призначено пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується рішенням відповідача-2 від 23.01.2019 №172450000514. Загальний страховий стаж позивача склав 25 років 2 місяці 18 днів. Середній заробіток для обчислення пенсії 10563,65 грн.
Із розрахунку загального страхового стажу вбачається зарахування періодів для обчислення пенсії: з 01.09.1976 по 18.08.1982, з 27.03.1984 по 04.05.1987, з 04.01.1988 по 27.08.1990, з 11.12.1992 по 22.02.1995, з 07.03.1995 по 05.03.1996, з 16.04.1996 по 15.05.1997 з 18.06.1998 по 01.07.2000, з 22.11.2000 по 23.11.2002, з 17.12.2002 по 23.04.2003 (із позначкою росія), з 08.07.2005 по 21.03.2006, з 01.05.2006 по 31.03.2007, з 01.09.2007 по 14.11.2008, з 12.12.2008 по 09.09.2009 (із позначкою безробіття), з 02.03.2010 по 07.06.2010, з 03.09.2010 по 25.10.2010, з 01.11.2010 по 29.03.2011, з 24.06.2015 по 31.08.2015, з 01.07.2017 по 08.07.2017, з 21.11.2017 по 22.02.2018.
Із розрахунку заробітної плати, з якої пенсія обчислюється, як додатку до рішення про призначення пенсії від 23.01.2019 №172450000514 вбачається, що у періоді з 01.11.2000 по 30.04.2003 відображено заробітки у вигляді «0 грн» та відповідний помісячний коефіцієнт, з якого обчислюється пенсія за цей період - «0 грн».
Рішенням відповідач-1 (визначений за принципом випадковості) рішенням від 12.02.2024 №172450000514, прийнятого за результатом розгляду заяви позивача від 06.02.2024 про зарахування періодів роботи за межами України на території російської федерації з 22.04.1983 по 13.10.1983 та з 15.11.1983 по 15.03.1984, Пенсійний орган відмовив в проведенні перерахунку пенсії з тих підстав, що з 23.12.2022 набрав чинності Закон України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993» відповідно до якого зупинено у відносинах, зокрема, з російською федерацією дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у Мінську 22.01.1993 і ратифікованої Законом від 10.11.1994 №240/94-ВР та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993, вчиненого від імені України у м. Москві 28.03.1997 і ратифікованого Законом від 03.03.1998 №140/98-ВР.
Листом відповідача-2 від 11.03.2024 №1700-0202-8/13577 позивача за результатом розгляду його запиту повідомлено, що для обчислення пенсії за віком враховано заробітну плату за всі періоди страхового стажу з 01.07.2000 по 28.02.2018 - за даними системи персоніфікованого обліку.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
За змістом ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до ч.1 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
За змістом ч. 4 ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами).
Відповідно до ст. 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13 березня 1992 пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Стаття 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення передбачає, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Згідно з абз.2, 3 ст.6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Так, як правильно зазначив суд першої інстанції, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несплату, несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків, законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача, що регламентовано частиною 1, 10, 12 статті 20, частиною 16 статті 106 Закону №1058-IV.
Такі вимоги визначені і в національному законодавстві російської федерації.
Обов'язок реєстрації в системі обов'язкового пенсійного страхування іноземних громадян і осіб без громадянства, та, відповідно, сплати за них страхових внесків на фінансування страхової частини трудової пенсії в бюджет Пенсійного фонду російської федерації виник з 01 січня 2012.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» прийнято рішення про вихід України з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 у м. Москві.
Разом з тим, ч. 2 ст. 13 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення передбачає, що пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Відповідно до ч.5 ст.40 Закону №1058-IV заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Згідно з ч.3 ст.6 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення обчислення пенсій провадиться із заробітку за періоди роботи, які зараховуються в трудовий стаж. У випадку, якщо в державах-учасниках Угоди введена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.
Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав №01-1/2-07 від 26 березня 2008 визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди від 13 березня 1992 встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди.
За змістом абз.5 пп.3 п.2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 особи, яким пенсія відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення призначається з урахуванням заробітної плати, отриманої за періоди роботи на територіях держав-учасниць міжнародних договорів (угод), надають довідки про заробітну плату для призначення пенсії (з розбивкою по місяцях), видані підприємствами, установами чи організаціями (їх правонаступниками), де працювала особа, або архівними установами.
Пункт 2.10 Порядку №22-1 передбачає, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
Підпунктом «в» пункту 7 Порядку №22-1 визначено, що заробітна плата для призначення пенсії за період роботи до 1 липня 2000 підтверджується довідкою підприємства, установи, організації (форма і зміст довідки визначено в додатку 1 Порядку).
Така довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами (пункт 17 Порядку).
Судом першої інстанції встановлено, що для обчислення розміру пенсії позивач надав довідку про заробітну плату за періоди страхового стажу з листопада 2000 по квітень 2003 від 31.08.2012 №25/3094, видана відкритим акціонерним товариством «Арктикнефтегазстрой», яка видана на підставі особових рахунків позивача із помісячним розшифруванням за спірні періоди, що свідчить про їх відповідність вимогам Порядку №22.
Згідно наданих довідок з усіх сум заробітної плати здійснювались відрахування страхових внесків до Пенсійного фонду російської федерації.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку №22-1 при прийманні документів працівник сервісного центру: реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр.
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію (пункт 4.7 Порядку №22-1).
Суд апеляційної інстанції зауважує, що до компетенції органу Пенсійного фонду України входить перевірка належного оформлення поданих документів та за наявності розбіжностей у таких, пенсійний орган уповноважений вчинити дії щодо здійснення перевірки таких документів.
У постанові від 21.02.2020 у справі №291/99/17 Верховний Суд дійшов висновку, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.
Зі наявної у справі довідки від 31.08.2012 №25/3094 випливає, що така видана відкритим акціонерним товариством «Арктикнефтегазстрой» на підставі особових рахунків. Крім того, зазначена довідка завірена печаткою вказаної юридичної особи, містить відомості про фактичну суму заробітної плати позивача. Докази, які б свідчили про недостовірність таких записів, відповідачем не подано, а судом не встановлено.
В свою чергу, апеляційний суд звертає увагу, що відповідачем при призначенні пенсії враховано спірні періоди роботи позивача.
Відповідачем, як суду першої, так і апеляційної інстанції, не доведено факту, що роботодавцем не здійснювались відповідні відрахування із заробітної плати позивача під час його роботи у російській федерації в періоди з листопада 2000 по квітень 2003.
Таким чином, оскільки позивачем вчинено усі дії та подано усі документи, необхідні для призначення пенсії із урахуванням заробітної плати, вказаної у вищезазначеній довідці, тому під час обчислення пенсії позивача підлягає врахуванню також заробітна плата (дохід) за вказані періоди роботи, як це передбачено частиною 3 статті 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення.
Крім того, апеляційний суд не може залишити поза увагою покликання апелянта на те, що з 01 січня 2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992, а для України зазначений міжнародний договір припинив свою дію 19 червня 2023, та зазначає, що вказані обставини не стосуються періодів трудової діяльності позивача, що мали місце в період дії вказаної Угоди.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що право позивача на врахування довідки для перерахунку пенсії не пов'язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди та, відповідно, відсутність чи неможливість витребування документів з російської федерації.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Таким чином, колегія суддів не надає оцінки судовому рішенню в частині задоволення позовної вимоги про здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 , починаючи із 06.02.2024, зарахувавши до його загального страхового стажу періоди роботи на території російської федерації з 22.04.1983 по 13.10.1983 на підставі архівної довідки від 23.07.2020 №11-11-С-66/2934, виданої національним архівом Республіки Саха (Якутія), з 15.11.1983 по 15.03.1984 на підставі довідки від 24.12.2019 вих №1820, виданої архівним відділом муніципальної освіти «Усть-янський Улус (район)» Республіки Саха (Якутія).
Апеляційний суд при прийнятті даного рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява №303-A, п. 29).
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.
Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до правильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року у справі №460/7680/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді Л. П. Іщук
Т. І. Шинкар