27 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 500/5866/24 пров. № А/857/5423/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Іщук Л.П., Обрізка І.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року (головуючий суддя Дерех Н.В.), ухвалене правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в м. Тернопіль, у справі № 500/5866/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області Відділення поліції №1 (м.Ланівці) Кременецького районного відділу поліції про визнання протиправним та скасування наказу,
30.09.2024 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Тернопільській області №2410 від 13.09.2024 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що здійснення контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зокрема, щодо достовірності і повноти відомостей, зазначених суб'єктом декларування у декларації, належить до виключної компетенції Національного агентства з питань запобігання корупції. Як зазначив суд першої інстанції, матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що свідчить про те, що спірний наказ є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року та в задоволенні позовних вимог відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку, що Дисциплінарна комісія ГУНП в Тернопільській області фактично самостійно, замість Національного агентства з питань запобігання корупції, провела перевірку достовірності і повноти відомостей, зазначених позивачем у декларації, що не відповідає вищенаведеним законодавчим приписам та суперечить, зокрема, приписам Закону України «Про запобігання корупції». Органи (уповноважені особи) Національної поліції мають право за власною ініціативою перевіряти факти своєчасності подання декларацій поліцейськими. Додатково апелянт зазначає, що службове розслідування є внутрішньою процедурою, яка спрямована на виявлення можливих порушень, а їх ініціювання не свідчить про упередженість чи переслідування. Однією із загальних рис дисциплінарної відповідальності, якою вона відрізняється від інших видів юридичної відповідальності, є можливість її застосування без рішення суду на підставі вчинення дисциплінарного проступку. З наведеного випливає, що висновки службового розслідування є самостійною підставою для накладення дисциплінарного стягнення, що судо першої інстанції не враховано.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був, що відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції, вимогам статті 242 КАС України відповідає.
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що на адресу ГУНП в Тернопільській області 12.09.2024 від Тернопільського управління ДВБ надійшло подання щодо виявлених фактів не зазначення деяких відомостей слідчим СВ ВП №4 (м. Залішики) Чортківського РВП ГУНП в Тернопільській області капітаном поліції ОСОБА_1 під час подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік.
12.09.2024 ГУНП в Тернопільській області прийнято Наказ №2384 від 12.09.2024 «Про призначення та проведення службового розслідування», яким вирішено за фактом можливих порушень, що мають ознаки дисциплінарного проступку з боку старшого інспектора - чергового ВП №4 (м. Заліщики) Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області капітана поліції ОСОБА_1 призначити службове розслідування у формі письмового провадження.
Під час проведення попередньої перевірки електронної декларації слідчого СВ ВП №4 (м. Заліщики) Чортківського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області Чорного Віталія Богдановича, працівниками Тернопільського управління ДВБ НП України встановлено, що ним не зазначено деяких відомостей, а саме:
у розділі 3 «Об'єкти нерухомості» електронної декларації ОСОБА_2 не зазначив відомості про об'єкт нерухомості, що знаходиться у нього в оренді чи па іншому праві користування, оскільки в листуванні з органами влади, судами останній вказував адресу проживання АДРЕСА_1 ;
у розділі 11 «Доходи у тому числі подарунки» декларації не зазначив дохід одержаний від Первинної профспілкової організації працівників ГУНП в Тернопільській області всеукраїнської профспілки Національної поліції;
у розділі 12.1 «Банківські та інші фінансові установи, у тому числі за кордоном, у яких у суб'єкта декларування або членів його сім'ї відкриті рахунки або зберігаються кошти, інше майно» не відобразив відомості про банківські та інші фінансові установи, у яких у нього як суб'єкта декларування відкриті рахунки або зберігаються кошти;
у розділі 16 «Входження суб'єкта декларування до керівних, ревізійних чи наглядових органів об'єднань, організацій, членство в таких об'єднаннях (організаціях)» не зазначив інформацію про входження у громадську організацію «Спортивний клуб поліції Тернопільської області» код ЄДРПОУ 43410632.
Послідовно, в ході службового розслідування встановлено, що згідно Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, 15.03.2024 ГУНП в Тернопільській області капітан поліції ОСОБА_1 подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік.
Дисциплінарною комісією переглянуто відомості, що містяться в електронній декларації капітана поліції ОСОБА_1 , яка оприлюднена в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, після чого встановлено, що капітаном поліції ОСОБА_1 не зазначено деяких відомостей у розділах 3 «Об'єкти нерухомості», II «Доходи, у тому числі подарунки», 12.1 «Банківські та інші фінансові установи, у тому числі за кордоном, у яких у суб'єкта декларування або членів його сім'ї відкриті рахунки або зберігаються кошти, інше майно», 16 «Входження суб'єкта декларування до керівних, ревізійних чи наглядових органів об'єднань, організацій, членство в таких об'єднаннях (організаціях)».
За результатами проведеного службового розслідування складено Висновок «За фактом можливих порушень, що мають ознаки дисциплінарного проступку з боку старшого інспектора - чергового ВП №4 (м. Заліщики) Чортківського РУП ГУНП області капітана поліції Чорного В.Б.», затверджений начальником ГУНП в Тернопільській області 13.09.2024.
З даного Висновку вбачається, що комісія уважала би, серед іншого, за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог пунктів 1, 2, частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», підпунктів 2, 4, частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, статей 37, 38, 39, пунктів 2, 7. 8-1, 12 частини І статті 46 Закону України «Про запобігання корупції», абзаців 1,2, 5, частини 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 №1179, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 06.12.2016 за № 1576/29706, пунктів 22, 25 розділу II Посадової інструкції слідчого слідчого відділення, затвердженої начальником ВП №4 (м. Заліщики) Чортківського РВІІ ГУНП в Тернопільській області від 04.03.2024 №1660/105/03-24 до старшого інспектора-чергового чергової частини відділення поліції №4 (м. Заліщики) Чортківського РВП ГУНП в Тернопільській області капітана поліції ОСОБА_1 (№0089884), який на момент вчинення дисциплінарного проступку перебував на посаді слідчого слідчого відділення відділення поліції №4 (м. Залішики) Чортківського РВП ГУНП в Тернопільській області застосувати дисциплінарне стягнення у виді попередження про неповну службову відповідність.
13.09.2024 ГУНП в Тернопільській області прийнято Наказ «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» №2410, яким за вчинення дисциплінарного проступку до старшого інспектора-чергової чергової частини відділення поліції №4 (м. Заліщики) Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області капітана поліції ОСОБА_1 (№0089884), який на момент вчинення дисциплінарного проступку перебував на посаді слідчого слідчого відділення відділення поліції №4 (м. Заліщики) Чортківського РВП ГУНП в Тернопільській області застосувати дисциплінарне стягнення у виді попередження про неповну службову відповідність.
Вважаючи протиправним та таким, що підлягає скасуванню вказаний наказ, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Так, правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону № 580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Згідно зі ст. 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
За приписами ч. 1 ст. 19 Закону № 580-VIII, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут) затверджено Законом України від 15 березня 2018 № 2337-VIII.
Дисциплінарний статут визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження. Дія Дисциплінарного статуту поширюється на поліцейських та осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, які повинні неухильно додержуватися його вимог.
Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Статтею 12 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Згідно із ст. 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Водночас, статтею 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Так, порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Судом першої інстанції встановлено, що у цій справі щодо позивача Наказом ГУНП в Тернопільській області №2410 від 13.09.2024 застосовано дисциплінарне стягнення за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог пунктів 1, 2, частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», підпунктів 2, 4, частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, статей 37, 38, 39, пунктів 2. 7. 8-1, 12 частини 1 статті 46 Закону України «Про запобігання корупції», абзаців 1, 2, 5, частини 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 №1179, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 06.12.2016 за № 1576/29706, пунктів 22, 25 розділу II Посадової інструкції слідчого відділення, затвердженої начальником ВП №4 (м. Заліщики) Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області від 04.03.2024 №1660/105/03-24 до старшого інспектора-чергової частини відділення поліції №4 (м. Заліщики) Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області капітана поліції ОСОБА_1 (№0089884), який на момент вчинення дисциплінарного проступку перебував на посаді слідчого відділення поліції №4 (м. Заліщики) Чортківського РВП ГУНП в Тернопільській області застосувати дисциплінарне стягнення у виді попередження про неповну службову відповідність.
Як це зазначено дисциплінарною комісією, нею переглянуто відомості, що містяться в електронній декларації капітана поліції ОСОБА_1 , яка оприлюднена в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, після чого встановлено, що капітаном поліції ОСОБА_1 не зазначено деяких відомостей у розділах 3 «Об'єкти нерухомості», II «Доходи, у тому числі подарунки», 12.1 «Банківські та інші фінансові установи, у тому числі за кордоном, у яких у суб'єкта декларування або членів його сім'ї відкриті рахунки або зберігаються кошти, інше майно», 16 «Входження суб'єкта декларування до керівних, ревізійних чи наглядових органів об'єднань, організацій, членство в таких об'єднаннях (організаціях)».
Водночас, відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» №1700-VII 26 жовтня 2014 року (далі - Закон №1700-VII ), правопорушення, пов'язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.
Згідно із абзацом 15 частини першої ст. 1 Закону №1700-VII суб'єкти декларування - особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в»-«ґ» пункту 2, пункті 4 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов'язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.
Поліцейський під час виконання своїх службових чи представницьких повноважень зобов'язаний керуватися вимогами до поведінки осіб, зазначених у пункті 1 статті 37 Закону №1700-VII, також відповідно до статті 38 Закону №1700-VII повинен дотримуватися вимог даного Закону та етичних норм поведінки, окрім цього, на виконання статті 39 Закону №1700-VII повинен дотримуватись пріоритету інтересів держави, представляючи її чи територіальну громаду, та діяти виключно в їх інтересах.
Згідно ст. 45 Закону №1700-VII поліцейський зобов'язаний щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Стаття 46 Закону №1700-VII передбачає перелік відомостей, що зазначаються в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування: пункт 2 частини 1 цієї статті передбачає зазначення відомостей про об'єкти нерухомості, що належать суб'єкту декларування та членам його сім'ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право; пункт 7 частини 1 цієї статті передбачає зазначення відомостей про отримані доходи суб'єкта декларування або членів його сім'ї, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення), отримані як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, аліменти, благодійна допомога, пенсія, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки, а також соціальні виплати та субсидії у разі виплати їх у грошовій формі та інші доходи; пункт 8-1 частини 1 цієї статті передбачає зазначення відомостей про банківські та інші фінансові установи, у тому числі за кордоном, в яких у суб'єкта декларування або членів його сім'ї відкриті рахунки або зберігаються кошти, інше майно; пункт 12 частини 1 цієї статті передбачає зазначення відомостей про входження суб'єкта декларування до керівних, ревізійних чи наглядових органів громадських об'єднань, благодійних організацій, саморегулівних чи самоврядних професійних об'єднань, членство в таких об'єднаннях (організаціях) із зазначенням назви відповідних об'єднань (організацій) та їх коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Частиною 1 статті 65-1 Закону №1700-VII, за вчинення корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 3 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.
Водночас, відповідно до частини першої статті 4 Закону №1700-VII Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.
Пунктом 8 частини першої статті 11 Закону №1700-VII, зазначено, що до повноважень Національного агентства належить, зокрема, здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Згідно з частиною другою статті 49 Закону №1700-VII державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, а також юридичні особи публічного права зобов'язані перевіряти факт подання суб'єктами декларування, які в них працюють (працювали або входять чи входили до складу утвореної в органі конкурсної комісії, до складу Громадської ради доброчесності, відповідних громадських рад, рад громадського контролю, утворених при державних органах), відповідно до цього Закону декларацій та повідомляти Національне агентство про випадки неподання чи несвоєчасного подання таких декларацій у визначеному ним порядку.
В частині першій статті 50 Закону №1700-VII зазначено:
повна перевірка декларації полягає у з'ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення і може здійснюватися у період здійснення суб'єктом декларування діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності;
обов'язковій повній перевірці підлягають декларації службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суб'єктів декларування, які займають посади, пов'язані з високим рівнем корупційних ризиків, перелік яких затверджується Національним агентством;
обов'язковій повній перевірці також підлягають декларації, подані іншими суб'єктами декларування, у разі виявлення у них невідповідностей за результатами логічного та арифметичного контролю;
Національне агентство проводить повну перевірку декларації, а також самостійно проводить повну перевірку інформації, яка підлягає відображенню в декларації, щодо членів сім'ї суб'єкта декларування у випадках, передбачених частиною сьомою статті 46 цього Закону;
Національне агентство проводить перевірку декларації на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел, про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей.
Згідно з частиною другою статті 50 Закону №1700-VII у разі встановлення за результатами повної перевірки декларації відображення у декларації недостовірних відомостей Національне агентство письмово повідомляє про це керівника відповідного державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права, в якому працює відповідний суб'єкт декларування, та спеціально уповноважені суб'єкти у сфері протидії корупції.
Отже, як це правильно констатував суд першої інстанції, здійснення контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зокрема, щодо достовірності і повноти відомостей, зазначених суб'єктом декларування у декларації, належить до виключної компетенції Національного агентства з питань запобігання корупції, а не ГУНП в Тернопільській області.
Аналогічну правову позицію викладено Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду в Постанові від 11.04.2018 №814/886/17.
Водночас ГУНП в Тернопільській області за наслідком отриманої від працівників Тернопільського управління ДВБ НП України, під час проведення такими попередньої перевірки електронної декларації слідчого СВ ВП №4 (м. Заліщики) Чортківського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області Чорного Віталія Богдановича інформації, щодо можливого не зазначення позивачем деяких відомостей у розділі 3 «Об'єкти нерухомості», у розділі 11 «Доходи у тому числі подарунки», у розділі 12.1 «Банківські та інші фінансові установи, у тому числі за кордоном, у яких у суб'єкта декларування або членів його сім'ї відкриті рахунки або зберігаються кошти, інше майно», у розділі 16 «Входження суб'єкта декларування до керівних, ревізійних чи наглядових органів об'єднань, організацій, членство в таких об'єднаннях (організаціях)» у відповідності до вимог частини першої статті 50 Закону №1700-VII повинно інформувати Національне агентство про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей, яке таку перевірку проводить.
Проте до матеріалів справи такого звернення ГУНП в Тернопільській області до Національного агентства не долучено, так само як і не долучено інформації Національного агентства щодо підтвердження чи спростування факту відображення ОСОБА_1 у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік недостовірних відомостей, що на переконання суду апеляційної інстанції є підставою вважати непідтвердженими, а відтак передчасними висновки дисциплінарної комісії про порушення ОСОБА_1 вимог Закону України «Про Національну поліцію», Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Закону України «Про запобігання корупції», Правил етичної поведінки поліцейських.
Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на встановлені у справі обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те що доводи про вчинення позивачем дисциплінарного проступку, що виразився в порушення вимог закону є такими, що не знайшли свого підтвердження як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції.
Частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні викладено підстави задоволення позовних вимог, на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року у справі № 500/5866/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. І. Шинкар
судді Л. П. Іщук
І. М. Обрізко