про відмову у звільненні від сплати судового збору
26 травня 2025 року Справа № 320/18412/25
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Епель О.В., суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І. у м. Києві, перевіривши клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Онопрієнко І.В. про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні Шостого апеляційного адміністративного суду перебуває апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Онопрієнко І.В. про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.
Разом з апеляційною скаргою від апелянта надійшло клопотання про звільнення її від сплати судового збору за подання апеляційної скарги або про відкриття провадження, посилаючись на положення п.22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
При цьому, ОСОБА_1 зазначає, що порушені права з наведених у п.22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» підстав можуть захищатись як при пред'явленні позову, так і на наступних стадіях судового процесу, а тому суд апеляційної інстанції безпідставно поклав на особу обов'язок зі сплати судового збору
Водночас, Апелянтка стверджує, що саме суд здійснює контроль за виконанням судових рішень і зобов'язаний унеможливлювати порушення Конвенції з прав людини з боку державних виконавців і держави Україна в цілому. Натомість, бездіяльність державного виконавця фактично блокує застосування заходу примусового виконання рішень.
Також ОСОБА_1 зазначає, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
Перевіривши зазначене клопотання, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Отже, законодавством чітко регламентовано право суду на звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати.
Також згідно п.22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв'язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Разом з тим, колегія суддів відзначає, що предметом спору безпосередньо у цій справі є бездіяльність державного виконавця та його зобов'язання вчинити певні дії, а не відшкодування РФ завданої майнової та/або моральної шкоди у зв'язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом. Крім того, відповідачем у справі є державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Онопрієнко І.В., а не РФ.
З огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність посилання Апелянтки на положення п.22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» як на підставу звільнення її від сплати судового збору у справі №320/18412/25.
Таким чином, для звільнення від сплати судового збору повинні бути відповідні правові підстави, в іншому ж випадку, як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі", вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність достатніх та необхідних правових підстав для звільнення апелянта від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі та для відкриття апеляційного провадження.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 118 КАС України, процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.
У ч. 1, 3, 6 ст. 121 КАС України закріплено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку чи за ініціативою суду.
Про продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.
Таким чином, законодавством регламентовано процесуальні гарантії доступу до правосуддя і забезпечення практичної можливості їх реалізації покладено на суд.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апелянту слід продовжити строк на усунення недоліків його скарги на 5 днів.
Керуючись ст.ст. 133, 298, 321, 325, ст.ст. 328-331 КАС України, суд,
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
Продовжити апелянту строк для усунення недоліків його апеляційної скарги на п'ять днів з дня отримання копії цієї ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач О.В. Епель
Судді: О.В. Карпушова
Є.І. Мєзєнцев