Справа № 580/10886/24 Суддя (судді) першої інстанції: Віталіна ГАЙДАШ
26 травня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Грибан І.О., Мєзєнцева Є.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Комісії з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Комісії з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправною відмову у наданні відстрочки і скасувати рішення №2781 від 03.10.2024 ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо заяви ОСОБА_1 від 09.06.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву позивача щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, з урахуванням правової позиції та за наслідками розгляду цієї заяви прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем протиправно відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки відповідно до п.13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» має право на відстрочку.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції неправомірно розширив зміст п.13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», поклавши на позивача обов'язок доведення додаткових обставин, які законодавством не передбачені.
Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2025 та від 18.03.2025 відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Проаналізувавши матеріали справи, аргументи та доводи сторін, колегія суддів зазначає таке.
Як вбачається з матеріалі справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є військовозобов'язаним і перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач 16.07.2024 подав Голові комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Зазначив, що являється особою, яка на підставі п. 13 частині 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (має одного із своїх батьків з інвалідністю II групи за відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати) не підлягає призову на військову службу під час мобілізації. Тому просив оформити у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Повідомленням ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03.10.2024 №2781 повідомлено позивача про те, що комісія ІНФОРМАЦІЯ_1 ухвалила рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації (протокол №19 від 03.10.2024).
У вказаному рішенні зазначеного, що причини відмови відповідно до п.13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - «… за умови відсутності інших осіб які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'яані їх утримувати … У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб, здійснювати догляд за особами з інвалідністю I та II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних…».Факт догляду військовозобов'язаних не доводено, зігдно поданих документів».
Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтями 17 та 65 Конституції України установлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави та справою всього Українського народу. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Цей конституційний обов'язок реалізується через проходження громадянами України військової служби відповідно до закону.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року строком на 30 діб.
На даний час строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.93 №3543-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Статтею 1 Закону №3543-XII визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 23 Закону №3543-XII визначені категорії військовозобов'язаних які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.
Зокрема, згідно пункту 13 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
Перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки (частина 7 статті 23 Закону №3543-XII).
Процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. №560 (в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пп. 57-58 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації)
За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Згідно п. 60 Порядку № 560 Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення. У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
Додатком 5 до Порядку №560 передбачено Перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Так, документами, що підтверджують право на відстрочку, згідно Переліку для осіб, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю:
- для батьків військовозобов'язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи або батьків дружини (чоловіка) військовозобов'язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи - один із таких документів, що підтверджує інвалідність: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики; заява за формою згідно з додатком 15 (у разі потреби) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові (за наявності) особи, яку вона обирає для здійснення свого утримання;
- для військовозобов'язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв'язки (свідоцтво про народження);
- для військовозобов'язаного, який має одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв'язки (свідоцтво про народження дружини (чоловіка) та свідоцтво про шлюб);
- для військовозобов'язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, - один із таких документів, що підтверджує неможливість інших осіб, які не є військовозобов'язаними та зобов'язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або документ, що підтверджує перебування під арештом (крім домашнього арешту), або відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.
Отже, колегія апеляційного суду наголошує, що наведеними вище положеннями для військовозобов'язаних, які претендують на оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII, передбачено обов'язок подання до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки один із документів, що підтверджує інвалідність I чи II групи батьків військовозобов'язаного або батьків дружини (чоловіка) військовозобов'язаного (далі - батьків), документів, що підтверджують родинні зв'язки, і документів на підтвердження відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати.
Таким чином, першою умовою є наявність одного з батьків з І або II групою інвалідності.
При цьому, у випадку наявності в батьків інших осіб, які не є військовозобов'язаними та які відповідно до закону зобов'язані їх утримувати, військовозобов'язаний повинен подати документи, що підтверджують неможливість цих інших осіб утримувати батьків військовозобов'язаного. В разі підтвердження такої обставини, варто констатувати про відсутність невійськовозобов'язаних осіб які можуть здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи.
Отже другою умовою є факт доведення відсутності невійськовозобов'язаних осіб, які відповідно до закону зобов'язані утримувати таких батьків.
Надалі у разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
Матеріалами справи встановлено, що позивач 16 липня 2024 року звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно п. 13 частини першої статті 23 Закону №3543-XII як особі, яка здійснює догляд за своїм батьком, який є особою з інвалідністю ІI групи і не має інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані його утримувати.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2025 року з метою офіційного з'ясування всіх обставин справи, а також для повного та об'єктивного розгляду справи в суді апеляційної інстанції, витребувано від ОСОБА_1 додаткові докази у справі, а саме: копію заяви ОСОБА_1 та підтвердні документи (які подавалися разом із заявою) щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, які подавалися до Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судом встановлено, що до заяви позивач надав наступні документи: паспорт громадянина України; ідентифікаційний код; свідоцтво про народження; свідоцтво про розірвання шлюбу ( ОСОБА_1 ); витяг №1299/06-04 про реєстрацію у житловому приміщенні; паспорт батька - ОСОБА_2 ; заяву ОСОБА_2 ; свідоцтво про розірвання шлюбу ОСОБА_2 ; ідентифікаційни код ОСОБА_2 ; довідку МСЕК ОСОБА_2 ; довідка ПФУ ОСОБА_2 ; виписка із медичної картки №88 ОСОБА_2 ; висновок кардіолога від 09.06.2023 ОСОБА_2 ; результати ехокардіографічного обстеження від 05.01.2023 ОСОБА_2 ; свідоцтво про смерть сестри - ОСОБА_3 .
Матеріалами справи підтверджено, що батьком позивача є ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії № НОМЕР_1 від 17.09.2024, який є непрацездатною особою та відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, йому встановлено ІI групу інвалідності.
Відповідно до пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 призначено пенсію II група інвалідності, армії, довічно. Також згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 шлюб між чоловіком ОСОБА_2 та дружиною ОСОБА_4 розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис №36 від 2000 року 17 березня.
Однак, на переконання суду, позивачем до заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не надано належних доказів того, що він є єдиною особою, хто може утримувати та здійснювати догляд за батьком.
До того ж, як вбачається з матеріалів справи, позивач не подав документ, що передбачений останнім абзацом пункту 13 Додатку 5 Порядку №560, а саме: один із таких документів, що підтверджує неможливість інших осіб, які не є військовозобов'язаними та зобов'язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або документ, що підтверджує перебування під арештом (крім домашнього арешту), або відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.
До заяви позивач додав витяг №1299/06-04 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, свідоцтво про смерть його сестри ОСОБА_3 та свідоцтво про розлучення ОСОБА_2 .
Також позивачем подано нотаріально засвідчену заяву ОСОБА_2 про те, що останній цією заявою підтверджує, що із числа військовозобов'язаних членів його сім'ї першого ступеня споріднення для свого утримання обирає ОСОБА_1 , який доводиться йому сином.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що вказані документи можуть бути взяті до уваги лише за підтвердження факту відсутності інших невійськовозобов'язаних осіб з числа родичів особи з інвалідністю.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи міститься належним чином засвідчена копія свідоцтва про народження брата серії НОМЕР_4 від 19.06.1982 - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
З цього приводу суд вважає за доцільне застосувати правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №380/16966/24 від 27 лютого 2025 року.
Зокрема, Верховним Судом зазначено, що "відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи" означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж "юридичної наявності" інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об'єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятою статті 26 Закону №2122-IX.
Поняття «відсутність» охоплює не лише фізичну відсутність особи, а й її нездатність виконувати обов'язки з догляду через об'єктивні обставини (перебування в полоні, відбування покарання, здійснення військової служби тощо).
Документами, що підтверджують відсутність таких осіб або їх неможливість здійснювати догляд, серед іншого, могли б бути: документи, що підтверджують непрацездатність сина - ОСОБА_5 , батька позивача.
Згідно частини першої статті 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Враховуючи зазначене вище, колегія суддів вважає, що позивачем не підтверджено відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані утримувати його батька, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Відмова відповідача у наданні відстрочки від призову ґрунтувалася на вимогах закону. А отже рішення про відмову у наданні відстрочки ОСОБА_1 від 03.10.2024 №2781 від призову на військову службу під час мобілізації, оформлене повідомленням є правомірним та скасуванню не підлягає.
Апеляційний суд зазначає, що позивач не позбавлений можливості повторно порушити процедуру розгляду питання щодо оформлення відстрочки, звернувшись до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в порядку постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560 та із наданням визначеного переліку документів.
Суд першої інстанції приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог дійшов висновку, що матеріали справи не містять доказів подання позивачем до заяви про надання відстрочки інших доказів, які підтверджували б необхідність постійного догляду (перебування на утриманні позивача) за його батьком - ОСОБА_2 , що свідчить про неподання позивачем повного переліку документів, встановленого Додатком № 5 Порядку № 560 для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до п.13 частини першої статті 23 Закону №3543-XII.
За таких обставин, судова колегія вбачає підстави для зміни мотивувальної частини рішення суду першої інстанції від 06 лютого 2025 року в частині мотивів, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції неправомірно розширив зміст п.13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», колегія суддів оцінює критично, оскільки додатком 5 до Порядку №560 передбачено чіткий Перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити судове рішення.
Відповідно до частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Частиною четвертою статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року у справі №580/10886/24 - змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та подальшому оскарженню не підлягає.
Суддя - доповідач О.М. Кузьмишина
Судді І.О.Грибан
Є.І.Мєзєнцев