П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
27 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/28692/24
Головуючий в 1 інстанції Бжассо Н.В.
Дата і місце ухвалення 13.01.2025р., м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бойка А.В.,
суддів: Єщенка О.В.,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 р. у справі №420/28692/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Головного управління ДПС в Одеській області, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи з 30.05.1989 року по 12.07.1991 року в підприємстві «Одеський таксопарк №2», періоду роботи з 30.05.1989 року по 02.02.2002 року в ТОВ «Пантера» та періоду здійснення підприємницької діяльності з 01.03.2002 року по 31.12.2009 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 наступні періоди: період роботи з 30.05.1989 року по 12.07.1991 року в підприємстві «Одеський таксопарк №2», період роботи з 30.05.1989 року по 02.02.2002 року в ТОВ «Пантера», період здійснення підприємницької діяльності з 01.03.2002 року по 31.12.2009 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025р. позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи з 30.05.1989 року по 12.07.1991 року в підприємстві «Одеський таксопарк №2», періоду роботи з 30.05.1989 року по 02.02.2002 року в ТОВ «Пантера» та періоду здійснення підприємницької діяльності з 01.03.2002 року по 31.12.2009 року.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 30.08.2024 за №15525002954.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 наступні періоди: період роботи з 30.05.1989 року по 12.07.1991 року в підприємстві «Одеський таксопарк №2»; період роботи з 30.05.1989 року по 02.02.2002 року в ТОВ «Пантера»; період здійснення підприємницької діяльності з 01.03.2002 року по 31.12.2009 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області подало апеляційну скаргу, в якій посилалось на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначило, що підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком стала відсутність у заявника необхідного страхового стажу у зв'язку з не зарахування до останнього періодів роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки не зазначено дату народження та відсутня дата заповнення трудової книжки, що не відповідає Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників;
повідомлено позивача, що необхідно надати уточнюючі довідки: періоди роботи з 30.05.1989 по 12.07.1991, з 02.07.1997 по 02.02.2002, оскільки запис звільнення не завірено печаткою, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок;
повідомлено, що період з 01.02.1999 враховано до страхового стажу згідно даних, що містяться в реєстрі застрахованих осіб;
щодо періоду роботи з 23.07.1991 по 01.07.1992 вказано, запис про звільнення засвідчений не чітким відбитком печатки, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок, проте, даний період враховано до страхового стажу згідно довідки про заробітну плату та акту перевірки заробітної плати від 14.08.2024 №1500-1002-1/7330;
не зараховано період здійснення підприємницької діяльності з 01.03.2002 по 31.12.2009, оскільки відсутня інформація про систему оподаткування та в реєстрі застрахованих осіб відсутні дані за вказаний період.
Апелянт вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення пенсійний орган діяв на підставі, в межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.
Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 23.08.2024р. ОСОБА_1 звернувся до Головного управління в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Вказана заява розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області за принципом екстериторіальності.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 30.08.2024 року №155250029594 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком. У рішенні зазначено, що необхідний страховий стаж становить 31 рік. Страховий стаж позивача визначено 24 роки 9 місяців 2 дні, стаж для визначення права на пенсію - 25 років 1 місяць 12 днів.
За доданими документами, до страхового стажу не зараховано:
періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки не зазначено дату народження та відсутня дата заповнення трудової книжки, що не відповідає Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників;
повідомлено позивача, що необхідно надати уточнюючі довідки: періоди роботи з 30.05.1989 по 12.07.1991, з 02.07.1997 по 02.02.2002, оскільки запис звільнення не завірено печаткою, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок;
повідомлено, що період з 01.02.1999 враховано до страхового стажу згідно даних, що містяться в реєстрі застрахованих осіб;
щодо періоду роботи з 23.07.1991 по 01.07.1992 вказано, запис про звільнення засвідчений не чітким відбитком печатки, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок, проте, даний період враховано до страхового стажу згідно довідки про заробітну плату та акту перевірки заробітної плати від 14.08.2024 №1500-1002-1/7330;
не зараховано період здійснення підприємницької діяльності з 01.03.2002 по 31.12.2009, оскільки відсутня інформація про систему оподаткування та в реєстрі застрахованих осіб відсутні дані за вказаний період.
Вважаючи рішення відповідача щодо не зарахування вказаних періодів роботи до страхового стажу протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції визнав право позивача на зарахування до страхового стажу періодів його роботи з 30.05.1989 року по 12.07.1991 року в підприємстві «Одеський таксопарк №2», з 30.05.1989 року по 02.02.2002 року в ТОВ «Пантера», а також підприємницької діяльності з 01.03.2002 року по 31.12.2009 року, у зв'язку з чим зобов'язав відповідача повторно розглянути подану позивачем заяву про призначення пенсії за віком.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV, який набрав чинності з 01.01.2004р. (далі - Закон №1058-IV).
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч.1 ст.24 Закону №1058-IV).
Згідно ч. 2, ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На реалізацію вказаної норми Закону №1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993р. №637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Пунктами 1 та 2 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах.
Сторонами у справі не заперечується, що до заяви про призначення пенсії ОСОБА_1 надавав до органу ПФУ трудову книжку від 01 вересня 1981 р. НОМЕР_2 , яка підтверджує трудову діяльність позивача в підприємстві «Одеський таксопарк №2» та ТОВ «Пантера».
Колегія суддів зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року "Про трудові книжки працівників" №301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року по справі № 677/277/17.
Також, судова колегія зазначає, що листом від 05.01.2024 року № 296/6/15-32-24-07-10 ГУ ДПС в Одеській області підтвердило, що у період з 04.02.2002 року по 07.11.2017 року ФОП ОСОБА_1 перебував на обліку в Київській ДПІ ГУ ДПС в Одеській області на спрощеній системі оподаткування та сплачував єдиний податок з фізичних осіб у період з 01.03.2002 року по 31.12.2010 року.
З урахуванням викладеного, колегія судів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо права позивача на зарахування до загального страхового стажу періодів роботи з 30.05.1989 року по 12.07.1991 року в підприємстві «Одеський таксопарк №2», з 30.05.1989 року по 02.02.2002 року в ТОВ «Пантера», а також періоду підприємницької діяльності з 01.03.2002 року по 31.12.2009 року.
Крім цього, судова колегія зазначає, що за правовими висновками Верховного Суду, перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у призначенні пенсії.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд , -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 р. - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Суддя-доповідач А.В. Бойко
Судді О.В. Єщенко О.А. Шевчук