27 травня 2025 року м. Дніпросправа № 160/31309/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпро
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року
у справі №160/31309/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Полтавській області № 047150021722 від 21.05.2024, оформлене повідомленням Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області “Про направлення рішення» від 22.05.2024 № 0400-010217-8/107562;
- зобов'язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати їй до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 період навчання з 01.09.1981 по 21.07.1984 в Джетигаринському середньому професійно-технічному училищі №14 (СПТУ №167) м. Джетигари Костанайської області Казахської РСР за професією електрозварювальний, з дня звернення із заявою про призначення пенсії за віком за Списком №2, з 13.05.2024;
- зобов'язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати їй період робити з 09.08.1984 по 03.05.1987 електрозварювальником 3-го розряду депо цеху залізничного транспорту АТ “Костанайські мінерали» за Списком №2, з дня звернення із заявою про призначення пенсії за віком за Списком №2, з 13.05.2024;
- зобов'язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати їй до страхового стажу період роботи з 01.01.1992 по 15.05.1992 на території держави Казахстан згідно із трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 08.08.1984, з дня звернення із заявою про призначення пенсії за віком за Списком №2, з 13.05.2024 р.;
- зобов'язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області повторно розглянути її заяву про призначення пенсії за віком за Списком №2 від 13.05.2024, з урахуванням на день звернення, на 13.05.2024 до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 періоду навчання з 01.09.1981 по 21.07.1984 в Джетигаринському середньому професійно-технічному училищі №14 (СПТУ №167) м. Джетигари Костанайської області Казахської РСР та до стажу роботи за Списком №2 періоду роботи електрозварювальником в депо цеху залізничного транспорту азбестового комбінату АТ “Костанайські мінерали» з 09.08.1984 по 03.05.1987; до страхового стажу періоду роботи з 01.01.1992 по 15.05.1992 на території держави Казахстан згідно із трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 08.08.1984.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року у справі №160/31309/24 адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 21.05.2024 року № 047150021722 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 ;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.05.2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, зарахувавши до пільгового стажу за Списком №2 період навчання з 01.09.1981 по 21.07.1984, період роботи з 09.08.1984 по 03.05.1987 та до страхового стажу період роботи з 01.01.1992 по 15.05.1992 на території держави Казахстан згідно із трудовою книжкою НОМЕР_1 від 08.08.1984 та з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Судом зазначено, що записами трудової книжки серії НОМЕР_1 , яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, підтверджується період роботи позивачки з 09.08.1984 по 03.05.1987. Довідки, які підтверджують спеціальний трудовий стаж, надаються виключно, якщо в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах. Висловлюючи зауваження щодо довідки № 14-2-321 від 17.08.2023 пенсійний орган, діючи розсудливо та добросовісно, мав виходити з того, що визначальним є зміст довідки, а не дотримання формальних вимог до її складання. Суд зазначає, що виявлені розбіжності не можуть мати своїм наслідком відмови у призначенні пенсії позивача, оскільки остання не несе відповідальності за правильність складання відповідної довідки. Також зазначено, що період навчання з 01.09.1981 по 21.07.1984 в Джетигаринському середньому професійно-технічному училищі №14 (СПТУ №167) м. Джетигари Костанайської області Казахської РСР підтверджується належними та допустимими доказами. Зазначено, що період з 01.01.1992 по 15.05.1992 підлягає зарахуванню до стажу позивачки на підставі Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів від 15.04.1994 та Угоди про гарантії прав громадян держав - учасників Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Не погодившись з рішенням суду, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року у справі №160/31309/24, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Скаржник зазначає, що починаючи з 19.06.2023 обчислення страхового стажу, набутого в республіках колишнього Союзу Радянських Соціалістичних Республік, а в подальшому незалежних державах, та врахування нарахованої на їх території заробітної плати здійснюється відповідно до законодавства України з урахуванням двосторонніх угод/договорів. Міністерство соціальної політики в контексті інформування Пенсійного фонду України про дату припинення для України дії Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року повідомлено, що за результатами письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Неналежних Держав стосовно рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19 червня 2023 року. Також зазначено, що надані позивачкою довідки не відповідають додатку №5 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637. Вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області прийнято вмотивоване рішення №047150021722 від 21.05.2024 про відмову в призначенні дострокової пенсії за віком на пільгових умовах згідно підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи, підтвердженого в установленому законодавством порядку.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ст. 311 КАС України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстави для задоволення апеляційної скарги, та зазначає:
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 13.05.2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулася до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 зі зниженням пенсійного віку.
Головним управлінням ПФУ в Полтавській області 21.05.2024 розглянуто заяву ОСОБА_1 , за принципом екстериторіальності, та прийнято рішення № 047150021722, яким відмовлено їй в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, з підстав відсутності необхідного пільгового стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку.
Спірним рішенням встановлено, що страховий стаж позивачки складає 26 років 11 місяців 23 днів, пільговий стаж за Списком №2 - відсутній. До загального страхового стажу не зараховано період навчання, оскільки в дипломі відсутній підпис голови екзаменаційної комісії. Згідно із трудової книжки до загального страхового стажу зараховано період роботи з 07.06.1988 по 30.04.1992 частково, оскільки при призначенні пенсії громадянам, які працювали на території республіки Казахстан стаж можливо зарахувати по 31.12.1991. Період роботи з 30.04.1992 по 15.05.1992 позивачу не зараховано, оскільки робота в Казахстані. Пільговий стаж за Списком № 2 відсутній: в довідках від 03.12.2021 №14-2-601 та №14-2-602 - зазначена посада “санітарка-няня» не відповідає посиланню на постанову №10 від 26.01.1991 р. позиція 2140100а-10047, згідно постанови №10 від 26.01.1991 р. позиція 2140100а-10047 це -“Аккумуляторщики», в довідці від 08.06.2022 р. №14-2-168 не вірно зазначено посилання на розділ, підрозділ постанови, в довідці вказано розділ 1, підрозділ 3, позиція 10104000-17541 постанови №1173 від 22.08.1956, але вказано розділ 1, підрозділ 3, позиція 10104000-17541 це посилання на постанову №10 від 26.01.1991, в пільговій довідці №14-2-321 від 17.08.2023 невірно зазначено розділ та підрозділ постанови КМ СССР №1173 від 22.08.1956. Пільгові довідки не відповідають додатку №5 постанови КМУ від 12.08.1993 № 637, оскільки згідно із додатком №5 довідка повинна бути завірена трьома підписами - керівника, начальника відділу кадрів, головного бухгалтера та невірно зазначено посаду і посилання на постанови.
Не погодившись з таким рішенням, позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до положень ст. 44 Закону №1058 органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності
Згідно ст. 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1788) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (Порядок № 637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5). У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Отже, зміст наведених норм права свідчить, що основним документом на підтвердження пільгового стажу роботи є трудова книжка. Уточнюючі довідки мають подаватися у разі, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що право на зарахування періодів роботи до стажу.
Колегія суддів враховує, що у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, в трудовій книжці позивачки серія НОМЕР_1
мстяться такі записи, зокрема:
- запис № 2 - 09.08.1984 року прийнята в депо електрозварником 3 розряду. Наказ №165 від 08.08.1984 року;
- запис № 3 - 04.05.1987 року переведена в ясла - сад "Гульдер" санітаркою-нянею. Наказ №2 від 29.04.1987 року.
На підтвердження характеру виконуваної роботи та зайнятості повний робочий день, позивачка надала довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, з якої вбачається:
Згідно із довідкою від 17.08.2023 р. №14-2-321 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданої позивачці, вона працювала повний робочий день за повного робочого тижня на АТ “Костанайські мінерали» з 09.08.1984 р. (наказ №165 від 09.08.1984 р.) до 03.05.1987 р. (наказ №2 від 29.04.1987 р.) у якості електрозварювальника у видобутку азбесту рудоуправління, цех залізничного транспорту. Стаж роботи, який дає право про пільгове пенсійне забезпечення, передбачено постановою КМ СРСР від 22.08.1956 р. №1173 за Списком №2, розділом XXXIII, позицією 23200000-19906.
Таким чином, період роботи позивачки з 09.08.1984 року по 03.05.1984 року підтверджується записами в трудовій книжці та має бути зарахований до страхового стажу.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, з посиланням на висновки викладені в постановах Верховного Суду від 29.03.2019 року у справі №548/2056/16-а та від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Таким чином, неврахування наведеного стажу через невідповідність уточнюючих довідок, з урахуванням підтвердження стажу записами в трудовій книжці, є протиправними.
Також, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції щодо зарахування до страхового стажу позивачки періоду навчання з 01.09.1981 по 21.07.1984, оскільки в трудовій книжці міститься відповідний запис.
Апеляційна скарга не містить доводів на спростування такого висновку суду.
Крім того, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, щодо зарахування до страхового стажу позивачки період роботи з 01.01.1992 по 15.05.1992 на території держави Казахстан з огляду на наступне.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та рф (далі - Угода).
Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (стаття 5 Угоди).
Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
Згідно зі статтею 11 Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Відповідно до статті 13 Угоди кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення.
Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Постановою від 29.11.2022 № 1328 Кабінет Міністрів України постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. москві. Міністерству закордонних справ в установленому порядку повідомити депозитарію про вихід з Угоди, зазначеної в пункті 1 цієї постанови.
Листом Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022 року № 72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 року № 376 (зі змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка вчинена 13.03.1992 року в м. москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19.06.2023.
Міністерство юстиції України своїм повідомленням від 10.01.2023, яке опубліковане у Офіційному віснику України 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 для України 19.06.2023.
У Рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
З урахуванням викладеного колегія суддів констатує, що на час трудової діяльності позивачки у спірний період Угода була чинною, а тому її положення протиправно не застосовані відповідачем.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року у справі №160/31309/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки передбачені ст.ст.328,329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко