27 травня 2025 року м. Дніпросправа № 160/25347/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),
суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1
на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2025 року (суддя Златін С.В.) в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 , Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства Оборони України щодо не нарахування та невиплати позивачеві щомісячної додаткової винагороди 100000 гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, пропорційно часу перебування: на стаціонарному лікуванні у періоди: з 14.05.2023 по 24.05.2023, з 19.07.2023 по 03.08.2023, з 19.09.2023 по 06.10.2023, у відпустках для лікування з 03.08.2023 строком 30 календарних днів та з 05.10.2023 строком 30 календарних днів; зобов'язати військову частину НОМЕР_3 Міністерства Оборони України нарахувати та виплатити позивачеві щомісячну додаткову винагороду 100000 гривень, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у періоди: з 14.05.2023 по 24.05.2023, з 19.07.2023 по 03.08.2023, з 19.09.2023 по 06.10.2023, у відпустках для лікування з 03.08.2023 строком 30 календарних днів та з 05.10.2023 строком 30 календарних днів, з урахуванням висновків суду.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства Оборони України (військової частини НОМЕР_4 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячної додаткової винагороди 100000 гривень, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року, пропорційно часу перебування: на стаціонарному лікуванні у періоди: з 14.05.2023 по 24.05.2023, з 19.07.2023 по 03.08.2023, з 19.09.2023 по 06.10.2023; у відпустках для лікування з 07.10 по 05.11.2023р., з 04.08 по 02.09.2023р. Зобов'язано військову частину військової частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну додаткову винагороду 100000 гривень, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у періоди: з 14.05.2023 по 24.05.2023, з 19.07.2023 по 03.08.2023, з 19.09.2023 по 06.10.2023; у відпустках для лікування з 07.10 по 05.11.2023р., з 04.08 по 02.09.2023р. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Представником позивача 30.01.2025 подано заяву про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення пропорційно в рівних частинах з військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_3 на користь позивача правничу допомогу у розмірі 7 500 грн.
Додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2025 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.
Не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та відмовити в задоволенні заяви представника позивача повністю. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, адже матеріалами справи не підтверджено належними доказами отримання позивачем послуг адвоката та сплати цих послуг.
Відзив на апеляційну скаргу не подавався.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість додаткового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 3-6 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин 7, 9 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Судом апеляційної інстанції встановлено, матеріалами справи підтверджено, що на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано до суду першої інстанції низку доказів, відповідно до яких загальна сума понесених витрат складає 7 500,00 грн.
Зокрема, адвокатом надано: договір про надання правничої допомоги від 23.07.2024 № 2024-0279; акт наданих послуг від 29.01.2025 (складання адвокатських запитів, складання та подання позовної заяви, супровід судового врегулювання); банківське підтвердження від 11.09.2024 про зарахування грошових коштів в сумі 3 100,00 грн на рахунок Адвокатського об'єднання «Ганна Іщенко та партнери» від ОСОБА_1 в якості сплати авансового платежу.
Не є обґрунтованими доводи апелянта, що наведені документи не підтверджують фактичне отримання адвокатських послуг Крадожоном О.С., адже з матеріалів справи вбачається, що позовна заява та інші процесуальні документи у справі № 160/25347/24 підписані та подані адвокатом, також матеріали справи містять відповідь відповідача на адвокатський запит, пов'язаний з предметом спору в цій справі.
У свою чергу, суд першої інстанції, враховуючи критерії співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, приймаючи до уваги що дана справа є не складною (за обсягом доказів), а також те, що витрати на оплату послуг адвоката мають бути дійсні, необхідні та обґрунтовані, з огляду на те, що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між позивачем та адвокатом, і є обов'язковими до виконання, а також те, що угода про надання правничої допомоги є дійсною, приймаючи до уваги також і те, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання суб'єкта владних повноважень своєчасно вчиняти певні дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних чи юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, однак приймаючи до уваги принципи добросовісності, розумності та справедливості, а також часткове задоволення позовних вимог, дійшов висновку за необхідне стягнути витрати на правничу допомогу лише у розмірі 3 000 грн.
Суд апеляційної інстанції вважає такий висновок обґрунтованим та розсудливим, а додаткове рішення суду першої інстанції таким, що ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
Додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2025 року в адміністративній справі № 160/25347/24 залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з 27 травня 2025 року та може бути оскаржена у випадках, передбачених статтею 328 КАС України.
Повна постанова складена 27 травня 2025 року.
Головуючий - суддя О.В. Головко
суддя Т.І. Ясенова
суддя А.В. Суховаров