23 травня 2025 року м. Дніпросправа № 160/17251/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),
суддів: Чепурнова Д.В., Коршуна А.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.10.2024 в адміністративній справі №160/17251/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:
-визнати протиправними дії Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області щодо не виключення із розрахунку середньої заробітної плати при призначенні щомісячної страхової виплати його днів не роботи з 10.03.2022 р. по 31.05.2023 р. не відпрацьованими з поважних причин;
-зобов'язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області здійснити перерахунок щомісячної страхової виплати йому з дня її призначення, взявши за обрахунковий період при розрахунку середньої заробітної плати період роботи на ПрАТ “ІНГЗК» з 09.03.2021 р. по 09.03.2022 р.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що позивач з 16.06.1991 року працював слюсарем з ремонту автомобілів та водієм автотранспортних засобів на ПрАТ “ІНГЗК». 10.10.2023 року його звільнено за власним бажанням, у зв'язку з виходом на пенсію за ст.38 КЗпП України. Відповідно до довідок з акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 187264 та серії 12ААА № 129732, з 25.09.2023 р. позивачу встановлено третю групу інвалідності 65% втрати працездатності внаслідок професійного захворювання, безстроково. Після чого, призначено одноразову допомогу як потерпілому при стійкій втраті професійної працездатності в розмірі 30 485 грн. та щомісячну страхову виплату втраченої заробітної плати в розмірі 4 774,76 грн. Позивач вважає, що при розрахунку суми щомісячної страхової виплати відповідач протиправно не виключив із розрахунку середньої заробітної плати дні, в які він не працював з поважних причин, оскільки мав місце простой на підприємстві, обумовлений військовою агресією російської федерацією проти України та зміна істотних умов праці. 05.12.2023 року позивач звернувся з проханням виключити з розрахункового періоду час не відпрацьований ним з поважних причин. Однак, листом від 28.12.2023 року відповідач повідомив про обґрунтованість розрахунку його середньомісячної та середньоденної заробітної плати, який застосовувався ним при розрахунку страхових виплат та перерахунок позивачу не здійснив, що й стало підставою для звернення з позовом до суду.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.10.2024 в адміністративній справі №160/17251/24 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не виключення із розрахунку середньої заробітної плати ОСОБА_1 при призначенні щомісячної страхової виплати днів не роботи з поважних причин, пов'язаних з простоєм Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» та зміною істотних умов праці, обумовлених введенням воєнного стану на території України. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 з дня призначення, виключивши із обрахункового періоду при розрахунку середньої заробітної плати періоду з 10.03.2022 року по 31.05.2023 року у зв'язку із простоєм, оголошеним Приватним акціонерним товариством «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», та зміною істотних умов праці у зв'язку із введенням воєнного стану на території України. У задоволенні решти позовної заяви - відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 16.06.1991 року працював на різних посадах в ПрАТ “ІНГЗК» та звільнений 10.10.2023 року за власним бажанням відповідно до ст.38 КЗпП України.
Відповідно до довідки МСЕК від 05.10.2023 року серії 12 ААА № 129732 позивачу встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 65% та встановлена третя група інвалідності.
05.12.2023 року позивач звернувся до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про виключення з розрахункового періоду час не відпрацьований ним з поважних причин.
Відповідач листом “Про розгляд заяви» від 05.12.2023 року повідомив позивача про те, що відповідно до п.11 Порядку № 1266 розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок, починаючи з місяця, що передує місяцю настання страхового випадку. Таким чином, для розрахунку щомісячних страхових виплат внаслідок професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності включено період з 01.06.2022 року по 31.05.2023 року. Як вбачається зі змісту витягу з Держреєстру по застрахованій особі від 29.11.2023 року, середньоденна заробітна плата (дохід) обчислюється шляхом ділення сумарної заробітної плати на кількість календарних днів (за винятком календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин) та становить: 58 158,78 : 241 = 241,32 грн. Розмір середньоденної заробітної плати (доходу) не може перевищувати максимально суму (граничний розмір заробітної плати (доходу) та оподаткованого доходу (прибутку), з яких сплачується єдиний внесок, в розрахунку на один день та обчислюється шляхом ділення її розміру, встановленого в останньому місяці розрахункового періоду, на середньомісячну кількість календарних днів - 30,44 (МахСЗП). Визначено: Мах СЗП= 100500.00 : 30,44 = 3 301,58 грн. Прийнята середньоденна заробітна плата 241,32 грн. Розмір середньомісячної заробітної плати обчислюється відповідно до Порядку № 1266 шляхом множення середньої заробітної плати за один календарний день на середньомісячну кількість календарних днів - 30,44 результат становить: 241,32 Ч 30,44 = 7 345,78 грн. Щомісячна страхова виплата, виходячи з 65% втраченої заробітної плати становить: 7 345,78 Ч 65% = 4 774,76 грн.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючим громадянам щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, у разі нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, охорони їхнього життя та здоров'я визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі- Закон № 1105-XIV).
Відповідно до частини першої статті 30 Закону № 1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які уповноважений орган управління виплачує застрахованій особі чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Згідно з пунктом 1 частини сьомої статті 30 Закону № 1105-XIV страхові виплати складаються, в тому числі із щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати (або відповідної її частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата).
Частиною першою статті 36 Закону № 1105-XIV передбачено, що сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячної заробітної плати, яку потерпілий мав до ушкодження здоров'я.
За положеннями пункту 1 частини першої статті 41 Закону № 1105-XIV страхові виплати здійснюються щомісяця у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку або за рішенням суду потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання.
Механізм обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності (далі - страхові виплати), у разі настання страхового випадку, а також оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, установи, організації, у тому числі резидента Дія Сіті, або фізичної особи, яка використовує працю найманих працівників (далі - роботодавці), визначає Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1266 від 26 вересня 2001 року (далі - Порядок № 1266).
Пунктом 3 Порядку № 1266 передбачено, що середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок та / або страхові внески на відповідні види загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - страхові внески), на кількість календарних днів зайнятості (відповідно до видів страхування - період перебування у трудових відносинах, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами, проходження служби, провадження підприємницької або іншої діяльності, пов'язаної з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати, призупинення дії трудового договору у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, період, протягом якого працівник проходив строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або проходив військову службу за контрактом, зокрема шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення, і за ним не зберігався роботодавцем середній заробіток за такий період (далі - поважні причини). В такому ж порядку обчислюється середньоденна сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка є працівником або гіг-спеціалістом резидента.
Згідно з пунктом 11 Порядку № 1266 розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок, починаючи з місяця, що передує місяцю настання страхового випадку.
Якщо застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше ніж 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок, середня заробітна плата обчислюється за фактично відпрацьовані календарні місяці (з першого до першого числа).
У разі коли застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше ніж календарний місяць за місцем роботи, де стався страховий випадок, середня заробітна плата обчислюється за фактично відпрацьований час (календарні дні) перед настанням страхового випадку.
Відповідно до пункту 12 Порядку № 1266 якщо у розрахунковому періоді перед настанням страхового випадку застрахована особа з поважних причин не мала заробітку або страховий випадок настав у перший день роботи, середня заробітна плата визначається виходячи з тарифної ставки (посадового окладу) або її частини, встановленої на день настання права на страхову виплату. У разі коли тарифна ставка (посадовий оклад) не встановлена та відповідні дані відсутні, розрахунок проводиться виходячи з розміру мінімальної заробітної плати (або її частини), встановленого законом на день настання права на страхову виплату.
Відтак, із розрахунку середньої заробітної плати для цілей обчислення розміру страхової виплати виключаються календарні дні, не відпрацьовані особою з поважних причин.
Частиною першою статті 34 КЗпП України встановлено, що простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
Час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити роботодавця чи бригадира, майстра або посадових осіб. За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров'я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток (стаття 113 КЗпП України).
ПрАТ «ІНГЗК» у зв'язку із введенням воєнного стану на території України оголошено простій, який є для позивача вимушеним невиходом на роботу.
Тобто, позивач не працював у період з 10.03.2022 року по 16.12.2022 року не з власного бажання, а у зв'язку з оголошенням простою на підприємстві внаслідок впливу невідворотної сили, спричиненої військовою агресією російської федерації проти України, що є поважною причиною, внаслідок якої місяці спірного розрахункового періоду вважаються такими, в яких застрахована особа не працювала з поважних причин та повинні бути виключені з розрахункового періоду при розрахунку середньої заробітної плати.
Наказом «Щодо скасування режиму простою та визначення графіків зайнятості персоналу у грудні 2022 р.» № 714 від 15.12.2022 р. та розпорядження «Про попередження персоналу цеху технологічного автотранспорту про зміну істотних умов праці» № 505 від 18.12.2022 р., позивачу з 20.12.2022 р. було встановлено графік роботи 14Е, що передбачав однозмінний п'ятиденний робочий тиждень з тривалістю робочої зміни 0 го. 48 хв. за робочу зміну. При цьому, графік роботи 14Е передбачав початок роботи на підприємстві о 08 год.00 хв., із закінченням робочої зміни о 08 год.48 хв. (щозмінно).
Відповідно до ст.13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв'язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов'язки, передбачені трудовим договором.
Отже період з 20.12.2022 р. по 31.05.2023 р. також не був відпрацьований позивачем з поважних причин.
При цьому, нормативними актами не визначено обмеження щодо неможливості виключення певного періоду роботи застрахованої особи з розрахункового періоду, в якому вона не працювала з поважних причин, з підстав отримання застрахованою особою в цей період заробітної плати.
Особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», визначає Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2136-IX (далі - Закон № 2136-ІХ).
Відповідно до статті 13 Закону № 2136-ІХ призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв'язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов'язки, передбачені трудовим договором.
Як вказано вище, пунктом 3 Порядку № 1266 відпустка без збереження заробітної плати, призупинення дії трудового договору у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України визнаються поважними причинами, за наявності яких невідпрацьовані календарні дні виключаються із розрахунку середньої заробітної плати для обчислення розміру страхових виплат.
Відповідно, цей період має бути виключений із розрахункового періоду для цілей розрахунку середньої заробітної плати для обчислення страхових виплат.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Оскільки предметом позову в цій справі є дії (рішення) суб'єкта владних повноважень щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.10.2024 в адміністративній справі №160/17251/24 -залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 23 травня 2025 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Головуючий - суддя С.В. Сафронова
суддя Д.В. Чепурнов
суддя А.О. Коршун