19 травня 2025 р.Справа № 528/628/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.04.2025, головуючий суддя І інстанції: Н.Ю. Алєксєєва, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі №528/628/20
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
27.07.2020 ОСОБА_1 (далі - позивач, апелянт, заявник, ОСОБА_1 ) через систему "Електронний суд" звернувся до Гребінківського районного суду Полтавської області з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльності ГУ ПФУ в Полтавській області щодо виправлення арифметичної помилки в підрахунку стажу, зарахування в наявні в персоніфікації суми, перерахування пенсійних нарахувань та стажу після виправлення з дати призначення пенсії ОСОБА_1 ,
- зобов'язати ГУ ПФУ в Полтавській області зарахувати наявні в персоніфікації ОСОБА_1 за 2004 рік сплачені суми за період додаткової роботи у підприємця (ІНН2150918263) з 8-го по 12-й місяць 155 грн х 5 місяців = 755 грн;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Полтавській області перерахувати та виправити помилку, яка в системі підрахунку ПФУ в сумі видає на один рік менше, ніж зазначено по факту за періодами (по рокам), а саме: років - 28; місяців - 33 (або 2 роки і 9 місяців); днів - 1094 (або 3 роки); разом у підсумку виходить 33 роки 9 місяців, перерахувати пенсійний стаж та нарахування ОСОБА_1 з дати призначення пенсії;
- зобов'язання ГУ ПФУ в Полтавській області надати відомості з пенсійної справи ОСОБА_1 про стаж в підсумку після виправлення помилки та донарахування.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12 березня 2025 року по справі № 528/628/20, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2021, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Полтавській області щодо не зарахування для розрахунку пенсії ОСОБА_1 наявних в його персоніфікації сум страхових внесків за період серпень-грудень 2004 року в загальному розмірі 755,00 грн, нарахованих його роботодавцем ФО-П ОСОБА_2 ..
Зобов'язано ГУ ПФУ в Полтавській області зарахувати для розрахунку пенсії наявні в персоніфікації ОСОБА_1 суми страхових внесків за період серпень-грудень 2004 року в загальному розмірі 755,00 грн, нараховані його роботодавцем ФО-П ОСОБА_2 ..
01.04.2025 до суду надійшла заява ОСОБА_1 , в якій останній просив:
- визнати дії/бездіяльність відповідача протиправними;
- постановити ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України);
- визначити строк, за яким зобов'язати надати звіт про виконання судового рішення по справі № 528/628/20 особисто керівника відповідача;
- у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту накласти на керівника суб'єкта владних повноважень (відповідача) штраф у сумі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду у справі №528/628/20, - повернуто ініціатору звернення.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій, просив скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджує про невиконання рішення суду у цій справі, в тому числі у вигляді не зарахування позивачеві стажу за період серпень-грудень 2004 року, також зазначає, що підставою необхідності встановлення судового контролю є також наявність інших судових рішень, ухвалених в інших справах щодо позивача. Також покликався на обставини призначення йому субсидії у 2024 році.
Постановляючи ухвалу про повернення позивачеві заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем подано дві ідентичні заяви 05.03.2025, за результатами якої постановлено ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 12.03.2025, та 01.04.2025. Суд першої інстанції розцінив повторне звернення із заявою, що містить аналогічні вимоги, які вже були розглянуті судом по суті з ухваленням судового рішення, у силу п. 1 ч. 2 ст. 45 КАС України як зловживання правом на звернення до суду.
Колегія суддів, виходячи з меж апеляційного перегляду, зазначає.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Колегія суддів наголошує, що в силу приписів ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Позивач в одній апеляційній скарзі оскаржив дві ухвали Полтавського окружного адміністративного суду:
- від 12 березня 2025 року, про відмову у задоволенні заяви (тобто вказана ухвала постановлена за наслідками розгляду заяви позивача по суті звернення).
- від 08 квітня 2025 року, якою заяву апелянта повернуто ініціатору звернення (тобто вказана ухвала постановлена у зв'язку з визнанням звернення позивача зловживання правом на звернення до суду, тобто заява позивача не розглядалася по суті звернення).
Доводи апеляційної скарги зводяться до тверджень про законність та обґрунтованість його вимог, викладених у заявах від 05.03.2025 та від 01.04.2025.
Проте, як зазначено вище, вимоги його заяви від 01.04.2025 не були розглянуті по суті звернення, повернення заяви зумовлено висновком суду першої інстанції про зловживання позивачем правом на звернення до суду.
Однак апеляційна скарга не містить жодних доводів про невідповідність висновку суду першої інстанції про зловживання позивачем правом на звернення до суду приписам норм матеріального права або фактичним обставинам справи.
З цього приводу, колегія суддів зауважує, що принцип диспозитивності покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин).
Вихід за межі вимог апеляційної скарги обмежений імперативними вимогами процесуального законодавства, а саме, у ч. 3 ст. 317 КАС України наведений вичерпний перелік підстав, які є обов'язковими для скасування судового рішення та ухвалення нового судового рішення.
Проте, в ході судового розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції не встановлено жодних обставин, які, відповідно до ч. 3 ст. 317 КАС України, свідчили б про наявність підстав скасування рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів зауважує, що принцип диспозитивності передбачає розгляд справи судом апеляційної інстанції в межах вимог апеляційної скарги і її підстав, визначених особою, яка звернулася за захистом до суду. Вихід суду за межі вимог апеляційної скарги процесуальний закон допускає як виняток та такий вихід чітко регламентований приписами ч. 3 ст. 317 КАС України.
З огляду на те, що апелянтом не наведено жодних доводів необґрунтованості висновку суду першої інстанції, який слугував підставою для повернення заяви позивача від 01.04.2025, колегія суддів не вбачає правових підстав для надання оцінки ухвалі суду першої інстанції від 08.04.2025, оскільки такі дії суду апеляційної інстанції невідворотно призведуть до порушення принципу диспозитивності, а також суперечитимуть завданню адміністративного судочинства, визначеному у ч. 1 ст. 2 КАС України, та принципу верховенства права, закріпленому у ч. 1 ст. 6 КАС України.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, оскільки остання не містить жодних доводів незгоди з висновками суду першої інстанції, який слугував підставою для повернення заяви позивача.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 45, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 382-383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року по справі №528/628/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін
Повний текст постанови складено 26.05.2025.