19 травня 2025 р.Справа № 528/628/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 12.03.2025, головуючий суддя І інстанції: Н.Ю. Алєксєєва, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі №528/628/20
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
27.07.2020 ОСОБА_1 (далі - позивач, апелянт, заявник, ОСОБА_1 ) через систему "Електронний суд" звернувся до Гребінківського районного суду Полтавської області з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльності ГУ ПФУ в Полтавській області щодо виправлення арифметичної помилки в підрахунку стажу, зарахування в наявні в персоніфікації суми, перерахування пенсійних нарахувань та стажу після виправлення з дати призначення пенсії ОСОБА_1 ,
- зобов'язатия ГУ ПФУ в Полтавській області зарахувати наявні в персоніфікації ОСОБА_1 за 2004 рік сплачені суми за період додаткової роботи у підприємця (ІНН2150918263) з 8-го по 12-й місяць 155 грн х 5 місяців = 755 грн;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Полтавській області перерахувати та виправити помилку, яка в системі підрахунку ПФУ в сумі видає на один рік менше, ніж зазначено по факту за періодами (по рокам), а саме: років - 28; місяців - 33 (або 2 роки і 9 місяців); днів - 1094 (або 3 роки); разом у підсумку виходить 33 роки 9 місяців, перерахувати пенсійний стаж та нарахування ОСОБА_1 з дати призначення пенсії;
- зобов'язання ГУ ПФУ в Полтавській області надати відомості з пенсійної справи ОСОБА_1 про стаж в підсумку після виправлення помилки та донарахування.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12 березня 2025 року по справі № 528/628/20, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2021, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Полтавській області щодо не зарахування для розрахунку пенсії ОСОБА_1 наявних в його персоніфікації сум страхових внесків за період серпень-грудень 2004 року в загальному розмірі 755,00 грн, нарахованих його роботодавцем ФО-П ОСОБА_2 ..
Зобов'язано ГУ ПФУ в Полтавській області зарахувати для розрахунку пенсії наявні в персоніфікації ОСОБА_1 суми страхових внесків за період серпень-грудень 2004 року в загальному розмірі 755,00 грн, нараховані його роботодавцем ФО-П ОСОБА_2 ..
04.03.2025 Полтавським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 528/628/20.
05.03.2025 до суду надійшла заява ОСОБА_1 , в якій останній просив:
- визнати дії/бездіяльність відповідача протиправними;
- постановити ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України);
- визначити строк, за яким зобов'язати надати звіт про виконання судового рішення по справі № 528/628/20 особисто керівника відповідача;
- у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту накласти на керівника суб'єкта владних повноважень (відповідача) штраф у сумі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12 березня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 , подану в порядку статтей 382, 383 КАС України, у справі за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій, просив скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 12 березня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджує про невиконання рішення суду у цій справі, в тому числі у вигляді не зарахування позивачеві стажу за період серпень-грудень 2004 року, також зазначає, що підставою необхідності встановлення судового контролю є також наявність інших судових рішень, ухвалених в інших справах щодо позивача. Також покликався на обставини призначення йому субсидії у 2024 році.
Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви позивача, суд першої інстанції виходив з її без необґрунтованості та безпідставності.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення ухвалюється судом іменем України та є обов'язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статей 14, 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Згідно з ч. 1 ст. 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
Згідно із ч. 2 ст. 382-1 КАС України за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно з наданим до суду алгоритму розрахунку заробітку для обчислення пенсії за віком позивача, управлінням наявні у персоніфікації ОСОБА_1 суми страхових внесків за період серпень-грудень 2004 року в загальному розмірі 755,00 грн (по 181,25 за кожен місяць), нараховані його роботодавцем ФО-П ОСОБА_2 , зараховано для розрахунку його пенсії.
Відповідно до рішення №262440001238 від 20.04.2021 ГУ ПФУ в Полтавській області проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з врахуванням заробітку за серпень - грудень 2004 року, отриманого за роботу у ФО-П ОСОБА_2 .
Отже, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що рішення суду від 09.09.2020 по справі № 528/628/20 виконане ГУ ПФУ в Полтавській області в повному обсязі.
Покликання апелянта на те, що ГУ ПФУ в Полтавській області безпідставно не зарахувало йому стаж за період роботи у ФОП ОСОБА_2 серпень-грудень 2004 року ФО-П ОСОБА_2 є хибними, оскільки у цій частині позивачу було відмовлено у задоволенні позову та апеляційної скарги, а у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2021, яка є обов'язковою і для позивача, колегія суддів вказала:
«…зарахування страхового стажу за спірний період на виконання судового рішення має здійснюватися з урахуванням раніше зарахованого страхового стажу за цей період.
Отже, дії відповідача щодо зарахування до страхового стажу періодів трудової діяльності позивача за січень - грудень 2004 року, квітень - грудень 2005 року, січень - грудень 2006 року, січень - грудень 2007 року, січень - грудень 2008 року, січень - грудень 2009 року, з урахуванням раніше зарахованого страхового стажу, є правомірними.
В свою чергу вимоги заявника апеляційної скарги є необґрунтованими, адже позивачем невірно обраховано свій страховий стаж шляхом проведення подвійного зарахування одного й того ж періоду, а саме 505 днів, що й складає різницю в невірному підрахунку стажу, який проведено ОСОБА_1 ….».
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для зобов'язання ГУ ПФУ в Полтавській області подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
При цьому, аналіз наведених вище приписів ст. 382-382-2 КАС України дає підстав для висновку, що умовою подання до суду звіту про виконання рішення суду є встановлення судом судового контролю за виконанням рішення суду та відповідно встановлення строку для подання такого звіту.
Проте у цій справі судовий контроль не встановлювався, суди не зобов'язували відповідача подати звіт про виконання судового рішення по справі №528/628/20, тому у суду відсутні підстави для постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту накласти на керівника суб'єкта владних повноважень (відповідача) штраф у сумі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Надаючи оцінку заяві позивача в частині вимог, передбачених 383 КАС України, колегія суддів зазначає.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Згідно з ч. 6 ст. 383 КАС України за наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Відтак, правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами статті 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.
Суд зазначає, що застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів статті 383 КАС України вбачається за можливе у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем.
Протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені, про що зазначив у постанові від 13 червня 2017 року у справі № 21-1393а17 Верховний суд України, роз'яснивши при цьому, що для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій.
Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
Отже бездіяльністю визнається пасивна форма поведінки особи, що полягає у не вчиненні нею конкретної дії (дій), які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах.
При цьому, матеріалами справи підтверджено, що ГУ ПФУ в Полтавській області зараховано для розрахунку пенсії наявні в персоніфікації ОСОБА_1 суми страхових внесків за період серпень-грудень 2004 року в загальному розмірі 755,00 грн, нараховані його роботодавцем ФО-П ОСОБА_2 .
Окрім того, колегія суддів вказує апелянтові, що формулюючи вимогу про «визнання дії/бездіяльність відповідача протиправними» позивач зобов'язаний чітко вказати предмет його незгоди, тобто яку конкретну дію або конкретну бездіяльність суб'єкта владних повноважень від вважає протиправною, натомість суди не наділені повноваженнями замість позивача вгадувати побажання останнього.
Покликання апелянта на рішення у інших справах, а також обставини надання субсидії у 2024 році, не мають жодного значення при розгляді заяв у порядку судового контролю передбачених ст.ст. 382- 383 КАС України, оскільки під судовий контроль підпадає виключно рішення суду у цій справі.
Враховуючи, що заява позивача в частині вимог, передбачених ст. 383 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги про постановлення окремої ухвали в порядку, передбаченому ст. 249 КАС України (ч. 6 ст. 383 КАС України)
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заяви позивача про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень, постановляння окремої ухвали.
Таким чином, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, а її вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування ухвали суду першої інстанції.
Керуючись ст. 242, 243, 249, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 382-383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 12 березня 2025 року по справі №528/628/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін
Повний текст постанови складено 26.05.2025.