27 травня 2025 р. Справа № 520/30570/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Спаскіна О.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського квартирно-експлуатаційного управління на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 (суддя: Кухар М.Д., м. Харків) по справі № 520/30570/24
за позовом ОСОБА_1
до Харківського квартирно-експлуатаційного управління
про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківського квартирно-експлуатаційного управління (далі по тексту - Харківський КЕУ, відповідач), в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просив суд зобов'язати Харківське Квартирно-експлуатаційне управління м. Харкова (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 61; код ЄДРПОУ:07923280) направити до Харківської міської ради клопотання про виключення з числа службових квартиру АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог вказував на неправомірність відмови Харківського КЕУ щодо ненаправлення клопотання позивача до органу місцевого самоврядування про виключення з числа службових квартири за адресою: АДРЕСА_2 , як такої, що є безпідставною, необґрунтованою та порушує конституційні права ОСОБА_1 на житло.
З огляду на те, що приписами Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 р. № 1081 (далі по тексту - Порядок № 1081), прямо передбачено можливість забезпечення військовослужбовців із показником вислуги понад 20 років житлом, виключеним із числа службового, при цьому, ані нормами Порядку № 1081, ані іншого акту права не надано суб'єкту владних повноважень на визначення на власний розсуд способу забезпечення військовослужбовців із показником вислуги років понад 20 років житлом для постійного користування, стверджує, що відповідач зобов'язаний був подати клопотання за заявою військовослужбовця до органу місцевого самоврядування.
На переконання позивача, не існує жодної законодавчої норми, яка б обмежувала встановлену чинним військовим законодавством житлову пільгу для військовослужбовців та звільнених з військової служби осіб щодо можливості реалізації ними права на забезпечення житлом шляхом його виключення з числа службового. А, відтак, відмова відповідача подати до органу місцевого самоврядування клопотання про виключення з числа службових квартири за адресою: АДРЕСА_2 , з огляду на рішення заступника Міністра оборони від 04.11.2022 № 2551/з/5 про те, що забезпечення постійним житлом шляхом виключення займаного житла з числа службового розглядається лише для членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти, є протиправною.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 у справі № 520/30570/24 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , код НОМЕР_1 ) до Харківського квартирно-експлуатаційного управління (вул. Григорія Сковороди, буд. 61, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл.,61024, код ЄДРПОУ07923280) про зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Зобов'язано Харківське Квартирно-експлуатаційне управління м. Харкова (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 61; код ЄДРПОУ:07923280) направити до Виконавчого комітету Харківської міської ради клопотання про виключення з числа службових квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 по справі № 520/30570/24, прийняти нове, яким відмовити в позові в повному обсязі.
Аналізуючи положення Порядку № 1081, зазначив, що законодавцем встановлена чітка процедура, дотримання якої є обов'язковим, зокрема, надсиланню клопотання квартирно-експлуатаційним органом передує розгляд спеціальною житловою комісією військової частини, в якій несе службу військовослужбовець, питання щодо погодження зняття статусу «службової» з житлового приміщення, яке займає позивач.
З огляду на вказане, твердження позивача про те, що для ініціювання розгляду спірного питання Виконавчим комітет достатньо лише клопотання Харківського квартирно-експлуатаційного управління є помилковим та таким, що не узгоджується із нормами законодавства, а тому, оскільки ОСОБА_1 не дотримано встановленої процедури розгляду питання про погодження зняття статусу «службової» з житлового приміщення, відмова відповідача є правомірною.
До того ж, сам по собі факт проживання в службових житлових приміщеннях робітників і службовців, які припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадян, яких виключено з членів колгоспу, або тих, які вийшли з колгоспу за власним бажанням, не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових.
Позивач, у надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу заперечував проти доводів, викладених у ній, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.
Доводи відзиву аналогічні змісту позовної заяви.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України), суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що полковник медичної служби ОСОБА_1 , заступник командира з медичної частини - начальник медичної частини Військової частини НОМЕР_2 , разом із своїми доньками: ОСОБА_2 , 2008 р.н., та ОСОБА_3 , 2009 р.н., зареєстровані й постійно мешкають в двокімнатній квартирі житловою площею 29,2 кв.м. (загальна площа 55,3 кв.м), АДРЕСА_4 , яка має статус службової, що підтверджено довідкою про реєстрацію місця проживання.
Позивач має календарну вислугу понад 24 роки (підтверджується витягом з послужного списку), є учасником АТО, ветераном війни - учасником бойових дій, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням НОМЕР_3 від 27.06.2017.
Позивач перебуває на квартирному обліку в Харківському гарнізоні в загальній черзі з 24.07.2006 №1168, в першочерговій - з 28.02.2020 №736 (довідка КЕУ м. Харкова №583/4780 від 20.09.2024).
У зв'язку з проходженням військової служби, на підставі рішення від 03.10.2008 №199-1 виконавчим комітетом Київської районної ради у м. Харкові було видано службовий ордер №394 серія 08 від 08.10.2008 на житлове приміщення, а саме двокімнатну квартиру АДРЕСА_5 .
Об'єднаною житловою комісією Військових частин НОМЕР_2 та НОМЕР_4 було розглянуто рапорт про надання житлової площі для постійного проживання шляхом виключення її з числа службової житлової площі за адресою: АДРЕСА_2 , двокімнатну квартиру (загальною площею - 55,3 кв.м., житловою площею - 29,2 кв.м.) зі зняттям з квартирного обліку, що підтверджено витягом з протоколу від 20.09.2024 №7.
Вказане рішення об'єднаної житлової комісії затверджено наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 22.09.2024 року №291.
Для виключення квартири з числа службових, позивач звернувся до Харківського квартирно-експлуатаційного управління про підготовку та направлення до органу місцевого самоврядування клопотання про виключення квартири з числа службових, але 20.09.2024 за вих.№583/4779 отримав відмову, яка вмотивована тим, що відповідно до рішення заступника Міністра оборони України №2551/з/5 від 04.11.2022 та рішення Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців ЗС України та членів їх сімей жилими приміщеннями, протокол №142 від 16.11.2022, питання щодо забезпечення постійним житлом шляхом виключення займаного житла із числа службових розглядається для членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти, тобто постійне проживання у службовій квартирі не є підставою для виключення її з числа службових.
Вважаючи зазначену відмову протиправною, позивач звернувся до суду з позовом з метою захисту порушеного права на виключення з числа службових квартири за адресою: АДРЕСА_2 , для забезпечення його, як військовослужбовця, постійним житлом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, оскільки у позивача наявні всі, визначені пунктом 10 Інструкції № 380, умови для реалізації права на виключення житла, яке він займає, з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання.
Із врахуванням вищевикладених обставин, суд дійшов висновку про те, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Харківського квартирно-експлуатаційного управління підготувати та направити до Виконавчого комітету Харківської міської ради клопотання про виключення з числа службових квартиру за адресою АДРЕСА_2 .
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі статтею 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Положеннями статті 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі визначено положеннями Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі по тексту - Закон № 2011-XII).
Згідно зі статтею 1-2 Закону № 2011-ХІІ, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана з захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з частиною 1 статті 12 Закону № 2011-ХІІ, держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінету Міністрів України.
Військовослужбовцям, які мають календарну вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення.
Механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, розвідувальних органів, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі - військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей, врегульовано нормами Порядку № 1081.
Відповідно до частини 1 пункту 3 Порядку № 1081, військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 календарних років і більше та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.
Згідно з частиною 3 пункту 3 Порядку № 1081, забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей для постійного проживання провадиться шляхом: надання новозбудованого житла, виключеного з числа службових, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.
Тобто, законодавством прямо передбачено право військовослужбовців самостійно визначатись, яким способом (шляхом) вони бажають реалізувати своє право на забезпечення житлом для постійного проживання.
Відповідно до частини 2 пункту 11 Порядку № 1081, виключення житлових приміщень з числа службового проводиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу.
Згідно з пунктом 22 Порядку № 1081, облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, ведеться в військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах.
Зміст та методику забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців Збройних Сил України (крім військовослужбовців строкової служби), а також осіб, звільнених в запас або відставку, що залишилися перебувати після звільнення з військової служби на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання (далі - військовослужбовці), та членів їх сімей, у тому числі членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), зникли безвісти під час проходження військової служби, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов (далі - члени їх сімей), визначено в Інструкції № 380.
Розділом 7 Інструкції № 380 передбачено порядок та умови виключення квартир з числа службових.
Так, відповідно до пункту 10 розділу 7 Інструкції № 380, військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров'я, віком, у зв'язку з скороченням штатів, інваліди першої чи другої групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими жилими приміщеннями, незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на квартирному обліку.
Конституційний Суд неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, які потребують додаткових гарантій держави, зокрема, гарантії соціального захисту. До них, насамперед, належать громадяни, які відповідно до ст.17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме у Збройних Силах України, органах СБУ, податковій, міліції, прокуратурі, тощо (рішення КСУ від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій, гарантій).
Із урахуванням вищевикладених норм, суд апеляційної інстанції зазначає, що визначальними обставинами - матеріальними підставами для визнання права на виключення житла з числа службового є: перебування позивача на військовій службі, наявність календарної вислуги від 20 років, перебування на квартирному обліку та, до того ж, наявність статусу учасника бойових дій, що надає право на забезпечення постійним житлом, у тому числі і шляхом виключення квартири з числа службових.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений у постанові Верховного Суду від 04.03.2020 у справі № 636/1514/19 та у постанові від 17.09.2024 у справі № 520/14989/23.
Як встановлено в суді першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, ОСОБА_1 є полковником медичної служби, з 23.09.2024 займає посаду заступника командира Військової частини НОМЕР_2 з медичної частини - начальник медичної частини Військової частини НОМЕР_2 .
Станом на момент звернення до суду першої інстанції, військова вислуга років позивача становила більше 20 років.
Згідно з посвідченням серії НОМЕР_3 (а.с. 18), ОСОБА_1 є ветераном війни-учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством.
Позивач перебуває на квартирному обліку в Харківському гарнізоні в загальній черзі з 24.07.2006 за №1168, в першочерговій - з 28.02.2020 за № 736, складом родини 3 особи (а.с. 10).
Отже, наведеними обставинами засвідчено наявність всіх, визначених пунктом 10 Інструкції № 380, умов для реалізації права на виключення житла, яке займає позивач, з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання у встановленому порядку.
Відповідно до абзацу 2 пункту 10 розділу 7 Інструкції № 380, виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що за наявності умов, визначених пунктом 10 Інструкції № 380, виключення житла зі службового здійснюється в порядку, визначеному пунктами 3-7 розділу 7 Інструкції № 380.
Так, пунктами 3-7 Інструкції № 380 передбачено, що для прийняття рішення про надання житлових приміщень для постійного проживання житлова комісія військової частини (об'єднана житлова комісія) розглядає документи облікових справ військовослужбовців.
Після розгляду документів облікової справи житлова комісія військової частини (об'єднана житлова комісія) приймає рішення про надання житлового приміщення для постійного проживання.
Затверджений командиром військової частини протокол засідання житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії) разом з обліковою справою направляється військовою частиною до КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, що є підставою для видання наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання.
На підставі отриманих документів КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району готує список надання житлової площі для постійного проживання (далі - Список надання постійного житла) (додаток 23).
Список надання постійного житла, підписаний начальником КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, з обліковою справою військовослужбовця, витягом із наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю жилого приміщення для постійного проживання, копією протоколу засідання житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії) направляється до ГКЕУ для узагальнення та внесення на розгляд Комісії з контролю.
Для розгляду Списку надання постійного житла Комісією з контролю на її засідання можуть запрошуватися голови житлових комісій військових частин (об'єднаних житлових комісій).
За результатами розгляду Списку надання постійного житла Комісія з контролю приймає рішення окремо щодо кожного військовослужбовця про:
погодження надання постійного житла;
відмову в погодженні надання постійного житла із зазначенням причини такої відмови.
Рішення Комісії з контролю оформлюється протоколом.
У разі прийняття Комісією з контролю рішення щодо відмови в погодженні надання постійного житла воно підлягає новому розподілу у встановленому цією Інструкцією порядку протягом одного місяця та є підставою для скасування наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання.
Рішення Комісії з контролю є обов'язковим для виконання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, військовими комісаріатами та військовими частинами.
ГКЕУ на підставі рішення Комісії з контролю готує Список надання постійного житла у Збройних Силах України, що подається на затвердження заступнику Міністра оборони України (згідно з розподілом обов'язків).
Затверджений Список надання постійного житла у Збройних Силах України є підставою для оформлення протягом десяти робочих днів КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району та подання до виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради документів для видачі ордеру на постійну житлову площу, який є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення.
До виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району надає облікову справу військовослужбовця разом з витягом із Списку надання постійного житла у Збройних Силах України, копію протоколу житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії), витяг із наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання.
З аналізу наведених вище положень вбачається чітка процедура, дотримання якої є обов'язковим, зокрема, надсиланню клопотання квартирно-експлуатаційним органом передує розгляд спеціальною житловою Комісією військової частини, в якій несе службу військовослужбовець, питання щодо погодження зняття статусу службової з житлового приміщення, яке займає позивач.
Крім того, пунктом 11 Порядку № 1081 передбачено, що виключення житлового приміщення з числа службового проводиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу.
Матеріалами справи підтверджено, а сторонами не спростовано, що відповідно до витягу з протоколу № 7 засідання об'єднаної житлової комісії Військових частин НОМЕР_2 та НОМЕР_4 від 20.09.2024 (а.с. 12) вирішено:
- надати полковнику медичної служби ОСОБА_1 на склад сім'ї 3 особи (він - 1980 р.н., донька - ОСОБА_2 2008 р.н., донька - ОСОБА_3 2009 р.н.) постійну житлову площу шляхом виключення її з числа службової за адресою: АДРЕСА_2 , двокімнатну квартиру (загальною площею - 55,30 кв.м., житловою площею - 29,2 кв.м.) зі зняттям з квартирного обліку.
Відповідно до витягу з наказу Міністерства оборони України командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 22.09.2024 № 291 «Про затвердження та оголошення рішення об'єднаної житлової комісії Військових частин НОМЕР_2 та НОМЕР_4 » затверджено рішення об'єднаної житлової комісії військових частин НОМЕР_2 та НОМЕР_4 від 20.09.2024.
Таким чином, з наведеного слідує, що позивачем дотримано встановлену вказаними вище нормами процедуру розгляду питання про погодження зняття статусу службової з житлового приміщення.
Колегія суддів зауважує, що у спірних правовідносинах, враховуючи наявність в матеріалах справи таких документів, як витяг з протоколу № 7 засідання об'єднаної житлової комісії Військових частин НОМЕР_2 та НОМЕР_4 та витяг з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України, у Харківського квартирно-експлуатаційного управління, відсутній інший варіант правомірної поведінки, окрім як направити до виконавчого комітету Харківської міської ради відповідне клопотання.
Посилання відповідача на рішення заступника Міністра Оборони України № 2551/з/1 від 04.11.2022 та Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями від 16.11.2022 № 142 колегія суддів вважає неприйнятним, з огляду на відсутність у вказаних осіб повноважень звужувати категорії військовослужбовців, які за приписами пункту 10 Інструкції № 380 мають право на виключення житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що, відповідно до вимог частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В силу частини 1 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом норм частин 1 та 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що під час розгляду справи відповідачем не наведено обставин, які б свідчили про законність його дій, в той час як позивачем доведено в повному обсязі дотримання встановленої законом процедури для виведення квартири з числа службового житла.
Відтак, з огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що відмова Харківського квартирно-експлуатаційного управління, оформлена листом від 20.09.2024 № 583/4779, у направленні відповідного клопотання до органу місцевого самоврядування є протиправною.
Як встановлено частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно зі статтею 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Згідно з рішенням ЄСПЛ по справі "Рисовський проти України" (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 (заява № 29979/04), принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.
Враховуючи встановлену під час апеляційного перегляду справи протиправність відмови Харківського квартирно-експлуатаційного управління, оформленої листом від 20.09.2024 № 583/4779, у направленні відповідного клопотання до органу місцевого самоврядування, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зобов'язання Харківського квартирно-експлуатаційного управління направити до Виконавчого комітету Харківської міської ради клопотання про виключення з числа службових квартиру АДРЕСА_1 .
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується статтею 322 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Як зазначено у пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
За визначенням, наведеним у статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд прийшов до вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи та правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Харківського квартирно-експлуатаційного управління - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 по справі № 520/30570/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя С.П. Жигилій
Судді Я.М. Макаренко О.А. Спаскін