27 травня 2025 р. Справа № 520/29281/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Русанової В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2025, головуючий суддя І інстанції: Шляхова О.М., м. Харків, повний текст складено 05.02.25 у справі № 520/29281/24
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України
про скасування рішення,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі за текстом також - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернулася до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі за текстом також - відповідач, ГУ ДПС у Харківській області), в якому просила:
- скасувати рішення Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про анулювання реєстрації та виключення із Реєстру платників єдиного податку №5405/20-40-24-03-06 від 10.10.2024.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Скасовано рішення Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, м. Харків про анулювання реєстрації та виключення із Реєстру платників єдиного податку №5405/20-40-24-03-06 від 10.10.2024.
Зобов'язано Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого структурного підрозділу Державної податкової служби України поновити Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 в реєстрі платників єдиного податку з 01.10.2024.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з Головного управління ДПС в Харківській області, утвореного на правах відокремленого структурного підрозділу Державної податкової служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 3100 грн.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, із ненаданням належної оцінки усім істотним обставинам справи.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неврахування судом першої інстанції того, що відповідно до норм Закону № 1089 платники єдиного податку - фізичні особи-підприємці при постачанні електронних комунікаційних послуг не мають права застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності. Звертає увагу, що перевірка достовірності умов перебування на спрощеній системі ФОП ОСОБА_1 може бути предметом камеральної перевірки; при здійсненні перевірки та винесення Рішення ГУ ДПС дотримано умови порядку проведення камеральної перевірки; при перевірці використано реєстраційні та облікові дані інформаційного ресурсу ДПС України ІКС, реєстр платників єдиного податку; будь-які інші дані, які використовуються при документальній перевірці (пп.75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України) не були предметом дослідження податковим органом під час проведення камеральної перевірки. Окрім того, звертає увагу, що суд першої інстанції в порушення норм процесуального права, визначених ч.2 ст.9 КАС України, необґрунтовано вийшов за межі позовних вимог та при прийнятті оскаржуваного судового рішення необґрунтовано зобов'язав ГУ ДПС поновити ФОП ОСОБА_1 в реєстрі платників єдиного податку з 01.10.2024.
За результатами апеляційного розгляду відповідач просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він вказує на безпідставність доводів контролюючого органу як таких, що не ґрунтуються на приписах чинного законодавства.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що Головним управлінням ДПС у Харківській області на підставі п. 299.10, 299.11 ст. 299 ПК України проведено камеральну перевірку щодо порушення платником єдиного податку умов застосування спрощеної системи ФОП ОСОБА_1 .
За результатами перевірки складено акт від 03.10.2024 за № 534/20-40-24-03-06/ НОМЕР_1 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення абз. 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України (у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно - правових форм господарювання) - здійснення виду діяльності за КВЕД 61.90 - інша дiяльнiсть у сферi електрозв'язку, який заборонено абз. 8 пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПК України.
На підставі акта перевірки Головним управлінням ДПС у Харківській області прийнято рішення про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 від 10.10.2024 за № 5405/20-40-24-03-06, яким відповідно до п. 299.11 ст. 299 ПК України ФОП ОСОБА_1 виключено з Реєстру платників єдиного податку з 01 жовтня 2024 року.
Скориставшись правом на оскарження рішення від 10.10.2024 за № 5405/20-40-24-03-06 у судовому порядку, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки у спірних правовідносинах суб'єктом владних повноважень не було забезпечено дотримання вимог ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України при прийнятті спірного рішення і таке суперечить п.5 п.п.298.2.3 ст.298 та абз.1 п.299.11 ст.299 Податкового кодексу України.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі також - ПК України) та Цивільним кодексом України (далі також - ЦК України).
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п.п. 291.2, 291.3 ст. 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Застосування спрощеної системи оподаткування фактично є одним із видів пільгового оподаткування господарської діяльності. Податковим кодексом України встановлено коло осіб, на яких розповсюджується вказана норма.
Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Стаття 298 ПК України встановлює порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування, або відмови від спрощеної системи оподаткування.
У підпункті 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України визначено, що платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку (п. 299.2 ст. 299 ПК України).
Згідно з п.п. 299.10, 299.11 ст. 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу.
У разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
З огляду на викладене реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, установлених законом.
Водночас прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході такої перевірки порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування.
Як убачається з матеріалів справи, рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку від 10.10.2024 за № 5405/20-40-24-03-06 прийняте Головним управлінням ДПС у Харківській області за наслідками камеральної перевірки.
Виїзна документальна перевірка Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податковим органом не проводилась. Натомість, як свідчать встановлені обставини справи, відповідачем проведено камеральну перевірку, наслідки якої в силу норм пункту 299.11 статті 299 ПК України не передбачають прийняття рішення про анулювання реєстрації платником єдиного податку третьої групи.
Колегія суддів зазначає, що згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні".
Згідно з п. 76.1 ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Об'єктом камеральної перевірки є виключно дані, які знаходяться в розпорядженні податкового органу, будь-які інші дані не можуть бути предметом дослідження податковим органом.
Отже, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених п. 75. ст. 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником податків вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. При цьому будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності. Камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету.
Перевірка будь-яких відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюються.
Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складання розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування тощо).
Такі висновки щодо застосування норм права викладені Верховним Судом у постанові від 10.11.2021 у справі №200/697/20-а, які підлягають обов'язковому врахуванню судом першої інстанції відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що акт від 03.10.2024 за № 534/20-40-24-03-06/2832720381 «Про результати камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку умов застосування спрощеної системи», не може бути підставою для прийняття рішення про анулювання реєстрації Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 латником єдиного податку третьої групи та вчинення дій щодо анулювання реєстрації платником єдиного податку третьої групи Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення Головного управління ДПС у Харківській області №5405/20-40-24-03-06 від 10.10.2024 щодо анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , прийняте у порушення вимог частини 2 статті 19 Конституції України та норм Податкового кодексу України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 04 травня 2025 року у справі № 320/1040/19.
Водночас, за відсутності поданих учасниками спору на виконання імперативних приписів ч.5 ст.44, ч.3 ст.77, ч.2 ст.79, ч.3 ст.79, ч.4 ст.161, ч.4 ст.162 КАС України доказів суд у межах цього спору виходить із того, що під час прийняття оскарженого рішення контролюючий орган не надав доказів, котрі б неспростовно підтверджували в якості джерела отримання відображених позивачем у податкових деклараціях платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за І-ІІІ квартали 2024 року доходів (з яких було задекларовано до сплати єдиний податок за ставкою 5%) саме фінансові результати від провадження господарської діяльності у сегменті надання послуг з доступу до мережі Інтернет.
Згідно з податковою декларацією платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за І квартал 2024 року позивачем задекларовано 1 740 727,15 грн доходу, з якого до сплати задекларовано 87036,36 грн (а.с.82-83).
Згідно з податковою декларацією платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за І півріччя 2024 року позивачем задекларовано 3 546 306,45 грн доходу (обчисленого за правилами накопичувального підсумкового значення), з якого до сплати задекларовано 177 316,32 грн (а.с. 89-92).
З огляду на наведене обставину декларування позивачем доходу саме від провадження господарської діяльності у сегменті надання послуг з доступу до мережі Інтернет слід визнати недоведеною матеріалами справи.
Частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Колегія суддів зауважує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про зобов'язання Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого структурного підрозділу Державної податкової служби України поновити Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 в реєстрі платників єдиного податку з 01.10.2024.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно установив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
З урахуванням приписів статті 139 КАС України підстави для зміни розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2025 у справі № 520/29281/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді О.В. Присяжнюк В.Б. Русанова