Справа № 522/11017/25-Е
Провадження № 2-з/522/303/25
26 травня 2025 року суддя Приморського районного суду м. Одеси Чорнуха Ю.В., розглянувши заяву про забезпечення позову, подану ОСОБА_1 одночасно з пред'явленням позову до Споживчого товариства «Сузір'я будова», Споживчого товариства «Сузір'я плюс», Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України, Товариства з обмеженою відповідальністю «УВГП-Система», визнання права власності на об'єкт нерухомого майна, визнання майнових прав на об'єкти будівництва (інвестування),-
На адресу Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Споживчого товариства «Сузір'я будова», Споживчого товариства «Сузір'я плюс», Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України, Товариства з обмеженою відповідальністю «УВГП-Система», визнання права власності на об'єкт нерухомого майна, визнання майнових прав на об'єкти будівництва (інвестування)
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справи передана на розгляд судді Чорнусі Ю.В.
Одночасно з позовною заявою ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, у якій просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на об'єкти нерухомості у житловому будинку за місцезнаходженням: АДРЕСА_1 , що розміщений на земельній ділянці за кадастровим номером 5110137500:44:001:0057, а саме на: -квартиру АДРЕСА_2 , на підставі Договору від 28 березня 2018 року № 4/273-КР та укладеною до нього Додатковою угодою від 12 жовтня 2018 року про заміну Сторони у Договорі № 4/273-КР від 28 березня 2018 року; Розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради №107 від 03.03.2025 року; Сертифікату ІУ123241004661 від 18.10.2024 р.
Заява обґрунтована тим, що предметом спору є визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності на об'єкт нерухомості за місцезнаходженням: АДРЕСА_1 , а саме на: квартиру АДРЕСА_2 , на підставі Договору від 28 березня 2018 року № 4/273-КР та укладеною до нього Додатковою угодою від 12 жовтня 2018 року про заміну Сторони у Договорі № 4/273-КР від 28 березня 2018 року; визнання за ОСОБА_1 , право власності на об'єкт нерухомості за місцезнаходженням: АДРЕСА_1 , а саме на: нежитлове приміщення(комору) №19ж, яке розташоване на 19 поверху, 4 секція, на підставі Договору від 07 травня 2021 року № 4/19ж-К. Згідно Сертифікату № IУ123241004661 від 18.10.2024 житловий будинок введений до експлуатації. Вважає, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду у разі його задоволення з огляду на очевидний характер загрози майну та порушення прав позивачів в період розгляду справи цієї справи, а саме відчуження на користь третіх осіб, зокрема, СТ «Сузір'я Плюс» та її членів тощо. Зазначає, що ТОВ «УВГП-Система» намагається легалізувати безпідставною отримані активи від СТ «Сузір'я Будова» шляхом їх передачі в спільну діяльність за участі СТ «Сузір'я Плюс» з метою виключення можливості позивачу отримати своє майно від СТ «Сузір'я Будова». Позивачу стало відомо, що СТ «Сузір'я Плюс» 16.12.2024 розмістило наступну інформацію у групі Телеграм «Будова (официальный канал)» з погрозами ненадання правовстановлювальних документів членам СТ «Сузір'я Будова», які не вступили до нового кооперативу. Вважає обґрунтованим накладення арешту на квартиру АДРЕСА_3 , з метою запобігання невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову після повторного відчуження паркінгів третім особам - членам СТ «Сузір'я Плюс» з реєстрацією права власності на об'єкти, будівництво яких здійснювалось за кошти Позивачів.
Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 14 червня 2021 у справі № 308/8567/20, згідно якої системне тлумачення частини першої статті 153, частини тринадцятої статті 158, частини першої статті 187 ЦПК України дає можливість дійти висновку, що: законодавець передбачив відповідний процесуальний порядок розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі;
для розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі встановлені різні процесуальні строки: два та п'ять днів відповідно;
першочерговим при надходженні на розгляд суду заяви про забезпечення позову є надання оцінки щодо порядку звернення з нею до суду, за умови дотримання якого здійснюється її розгляд по суті;
у випадку одночасного подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову, розгляд заяви про забезпечення позову не залежить від вирішення питання про відкриття провадження у справі. Законодавець не покладає обов'язку на суд відкрити провадження у справі, а тільки потім вирішувати питання про забезпечення позову;
у разі повернення позовної заяви, відмови у відкритті провадження у справі передбачений процесуальний механізм скасування заходів забезпечення позову,
Отже, заява про забезпечення позову ОСОБА_1 , подана разом з позовною заявою, має бути розглянута незалежно від вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Дослідивши заяву про забезпечення позову, матеріали позовної заяви у межах вирішення зазначеної заяви, судом встановлено наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 виклала правову позицію, згідно якої при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
Відповідно до п. 1 ч. 1-2 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Згідно ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/ іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/4669/21).
За таких обставин, під час розгляду заяви про забезпечення позову суд має дослідити наведені заявником підстави застосування заходів забезпечення позову, їх обґрунтованість, встановити чи існує очевидна та об'єктивна загроза порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову, чи є заходи забезпечення позову співмірними із заявленими позивачем вимогами, а також дослідити надані позивачем докази на підтвердження наведених у заяві доводів.
У постанові Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 755/5333/20 викладено такий правовий висновок: «Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).»
У вказаній постанові Верховний Суд також зазначив, що позов забезпечується накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві. Тому є помилковим накладення арешту на майно особи, яка не є відповідачем у справі.
Отже вжиття такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно, може бути застосована саме щодо відповідача і щодо належного йому майна.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають, змінюються та припиняються з моменту такої реєстрації.
Позивач не зазначає у заяві чи зареєстровано право власності на квартиру та нежитлове приміщення станом на момент звернення до суду із заявою, а лише зазначає про те, що будинок введено в експлуатацію.
До матеріалів позовної заяви та заяви про забезпечення позову не додано документів, з яких суд міг би встановити чи зареєстровано чи не зареєстровано станом на момент подання заяви про забезпечення позову право власності на квартиру АДРЕСА_4 .
Відсутність зазначених доказів позбавляє суд можливості встановити чи не будуть внаслідок вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно обмежені права осіб, які не є відповідачами у справі. Відповідно, суд позбавлений можливості встановити чи є заходи забезпечення позову у виді накладення арешту на майно співмірними, чи відповідають вони меті вжиття заходів забезпечення позову та чи не стосуються вони прав інших осіб, які не є відповідачами у справі.
Згідно ч. 2 ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» на кожний об'єкт нерухомого майна, об'єкт незавершеного будівництва під час проведення державної реєстрації права власності на них вперше та на кожний об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості під час проведення державної реєстрації спеціального майнового права на них вперше у Державному реєстрі прав відкривається новий розділ та формується реєстраційна справа, присвоюється реєстраційний номер відповідному об'єкту.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна є індивідуальний номер, який присвоюється кожному індивідуально визначеному об'єкту нерухомого майна при проведенні державної реєстрації права власності на нього вперше, не повторюється на всій території України і залишається незмінним протягом усього часу існування такого об'єкта.
Надані позивачем інформаційні довідки № 366186646, 366188052 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна містять інформацію про об'єкт нерухомого майна реєстраційний номер 2695757451100 - незавершене будівництво - житловий будинок з вбудованими приміщеннями громадського призначення, загальною площею 32862,1 кв.м., а також реєстраційний номер 2695774051100 - об'єкт незавершеного будівництва - підземний паркінг та наземний гараж відкритого типу, загальною площею 12636,3 кв.м.
Однак, вказані довідки не містять інформації про об'єкти, на які заявник просить накласти арешт, а саме: квартиру АДРЕСА_4 . Окрім того, в інформаційній довідці міститься інформація про закриття розділу.
Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Враховуючи ненадання суду доказів, з яких можливо встановити чи зареєстровано чи не зареєстровано станом на момент подання заяви про забезпечення позову право власності на квартиру АДРЕСА_4 , якщо зареєстровано - хто зареєстрований власником майна, що позбавляє суд можливості встановити чи є заходи забезпечення позову у виді накладення арешту на вказане майно співмірними, чи відповідають вони меті вжиття заходів забезпечення позову та чи не стосуються вони прав інших осіб, які не є відповідачами у справі, у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Згідно з ч. 7 ст. 153 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
На підставі наведеного, керуючись ст. 2, 4, 5, 149-151, 153, 258-261, 352-355 ЦПК України, суд,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, поданої одночасно з пред'явленням позову до Споживчого товариства «Сузір'я будова», Споживчого товариства «Сузір'я плюс», Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України, Товариства з обмеженою відповідальністю «УВГП-Система», визнання права власності на об'єкт нерухомого майна, визнання майнових прав на об'єкти будівництва (інвестування) - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Суддя Юлія ЧОРНУХА