Провадження № 11-кп/803/1811/25 Справа № 183/13285/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
22 травня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого, судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 квітня 2025 року у кримінальному провадженні № 12024041350001198 від 25 вересня 2024 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Новомосковську Дніпропетровської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимий, останній раз:
- 07 серпня 2015 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська за ч.ч. 2, 3 ст. 185, ч.ч. 1, 2 ст. 187, ч. 1 ст. 70, 71 КК України з урахуванням вироку Дніпровського апеляційного суду від 02.12.2015 до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців, 10.08.2020 звільнений умовно-достроково з Софіївської виправної колонії №45 на невідбутий строк 3 місяці 3 дні,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 189 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за участю:
прокурора (в режимі відеоконференції) ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_6
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції та короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 квітня 2025 року задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 13 червня 2025 року включно з раніше визначеною заставою у розмірі 100 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 302 800 гривень.
Суд дійшов висновку про продовження існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), а саме можливого переховування обвинуваченого від суду, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні особливо тяжкого злочину, можливого незаконного впливу на потерпілу, оскільки обізнаний про її місце проживання та місце роботи, а також вчинення інших кримінальних правопорушень. При цьому суд також врахував, що ОСОБА_7 , будучи раніше неодноразово судимим, в останній раз 07.08.2015 року до 8 років 6 місяців позбавлення волі та звільненим 10.08.2020 року умовно-достроково на невідбутий строк 3 місяці 3 дні, знову обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник ухвалу суду першої інстанції скасувати та застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або визначити заставу в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 гривень.
В обґрунтування апеляційних вимог вказує на недоведеність та непідтвердженість заявлених ризиків, усі доводи сторони обвинувачення зводяться до формального перелічення ризиків без їх обґрунтування та посилання на об'єктивні дані, які безумовно свідчили про їх існування. Судом не надано належної оцінки особі обвинуваченого, який має міцні соціальні зв'язки, постійне зареєстроване місце проживання, на утриманні має батьків похилого віку, має цивільну дружину та спільного неповнолітнього сина. Суд залишив поза увагою доводи сторони захисту щодо наявності хронічних захворювань в обвинуваченого, який потребує постійного щоденного лікування. Крім того, стороною захисту наголошувалося про необґрунтованість підозри. До часу затримання обвинуваченого останній не притягався до кримінальної відповідальності та не вчиняв протиправних дій, намагався займатися суспільно корисною працею разом із потерпілою, не вимагав від неї ніяких грошових коштів за нерозповсюдження відомостей, які вона бажає зберегти в таємниці, хотів повернути кошти, витрачені ним в процесі спільної роботи та відпрацьованого часу. Ризик впливу на потерпілу є непідтвердженим, оскільки не вказано яким саме чином обвинувачений може впливати на неї, таких відомостей вона не повідомляла. На думку захисту, до обвинуваченого можливо застосувати більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні захисник та обвинувачений підтримали апеляційну скаргу та з підстав, викладених в ній, просили її задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, посилаючись на її безпідставність, просив відмовити в її задоволенні, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
В силу вимог ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання апеляційного суду суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Прокурором в судовому засіданні в суді першої інстанції заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з підстав наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК.
В даному випадку для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку статей 199, 331 КПК, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим.
З огляду на стадію кримінального провадження, яке наразі перебуває на стадії судового розгляду і ОСОБА_7 вже пред'явлено обвинувачення, яке підлягає доведенню прокурором в суді за стандартом «поза розумним сумнівом», апеляційний суд не входить в перевірку питання «обґрунтованості підозри».
Разом з тим, враховуючи стадію кримінального провадження апеляційний суд не має повноважень входити в перевірку доказів кримінального провадження та надавати їм оцінку, оскільки в такому випадку неминуче увійде у вирішення тих питань, які на цій стадії відносяться до повноважень суду першої інстанції, який розглядає кримінальне провадження по суті.
Перевіряючи доводи клопотання прокурора у контексті наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК, суд першої інстанції правильно встановив, що вони є обґрунтованими, а заявлені ризики об'єктивно існують.
Відповідно до клопотання прокурора метою продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є запобігання ризикам переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на потерпілу та вчинення нового кримінального правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження тримання під вартою обвинуваченого та доводи захисту щодо зміни обвинуваченому запобіжного заходу на більш м'який, належно з'ясував обставини, які мають значення для вирішення цього питання.
Так, суд першої інстанції, відповідно до ст. 178 КПК врахував тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , який відноситься до категорії особливо тяжких, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 7 до 12 років з конфіскацією майна та яке йому загрожує у разі визнання його винуватим та, відповідно, наявність передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, ризиків, які не припинили існувати, тому дійшов до переконливого висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою останнього та відсутність процесуальної необхідності застосування менш суворого виду запобіжного заходу.
Тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у випадку визнання його винуватими у вчиненні злочинів, безумовно не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте як за національним законодавством (п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК), так і за практикою Європейського суду з прав людини є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (справа «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року).
При цьому, як додаткову обставину в підтвердження ризику переховування, суд враховує ведення в Україні військового стану через агресію російської федерації проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, іншого запобіжного заходу, що може значно ускладнити органам правопорядку вжиття заходів реагування на таку поведінку обвинуваченого та забезпечити належне виконання ним своїх процесуальних обов'язків.
Обґрунтованими є і висновки суду про доведеність ризику незаконного впливу з боку ОСОБА_7 на потерпілу у кримінальному провадженні, оскільки останньому відомі адреси її місця проживання та роботи, і з метою зміни її показів, останній може вдатися до протиправних дій, направлених на незаконний вплив на потерпілу у кримінальному провадженні.
Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК, також обґрунтовано продовжує існувати з огляду на особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, відбував покарання у виді позбавлення волі та був звільненим умовно-достроково на невідбутий строк 3 місяці 3 дні та знову обвинувачується у вчиненні нового особливо тяжкого кримінального правопорушення.
Вищевикладеним спростовуються твердження захисника про недоведеність прокурором ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК.
Викладені обставини у сукупності свідчать про те, що застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є виправданим і з такими висновками погоджується апеляційний суд.
Враховуючи характер пред'явленого обвинувачення, продовження військового стану, а також існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, які не зменшились, судовий розгляд триває, тому апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є законним та доцільним у даному кримінальному провадженні для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та забезпечення належного судового розгляду в розумний строк.
Таким чином, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, приймаючи рішення про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК, дані про особу обвинуваченого, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження в межах, необхідних для вирішення питання в порядку ст. 331 КПК та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Суд апеляційної інстанції також зважає на доводи захисника про міцність соціальних зв'язків обвинуваченого, наявності в нього постійного зареєстрованого місця проживання, однак вказані обставини не можуть бути самодостатньою підставою для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції тана даний час не спростовують правильності висновків суду про те, що інший, більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти встановленому ризику.
Апеляційний суд з урахуванням обставин кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, його майнового стану, а також продовження існування встановлених ризиків, не вбачає підстав для зменшення визначеного судом першої інстанції розміру застави, який повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Посилання захисту про незадовільний стан здоров'я обвинуваченого апеляційним судом враховуються, однак це не є самодостатньою підставою для застосування більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, з огляду на вищевикладене. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні відомості щодо неможливості надання адекватної медичної допомоги обвинуваченому в установі попереднього ув'язнення.
Будь-яких порушень КПК при постановленні оскарженої ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому за наслідками апеляційного розгляду колегія суддів вважає за необхідне ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого - без задоволення.
Керуючись статтями 199, 331, 405, 407, 419, 422-1 КПК, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 квітня 2025 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 189 Кримінального кодексу України, залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4