Провадження № 11-сс/803/895/25 Справа № 178/1867/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
22 травня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого, судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження та апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “КАРАТ ПЛЮС» на ухвалу слідчого судді Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 20 березня 2025 року про накладення арешту на майно у межах кримінального провадження № 12024041460000185 від 09 липня 2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 289, частиною 4 статті 191 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за участю:
прокурора в режимі відеоконференції ОСОБА_7 представника ОСОБА_8
Обставини, встановлені рішенням слідчого судді, короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою слідчого судді Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 20 березня 2025 року поновлено прокурору строк на звернення до суду з клопотанням про арешт майна, задоволено клопотання прокурора ОСОБА_7 та накладено арешт на майно шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування наступним майном, а саме на транспортний засіб марки «LEXUS» моделі «LX450d», д.н.з. НОМЕР_1 , сірого кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , який на праві власності належить СТОВ “Карат Плюс».
В обґрунтування прийнятого судового рішення, слідчий суддя зазначив, що вказаний транспортний засіб є речовим доказом у кримінальному провадженні, а надання права на відчуження, розпорядження чи користування будь-якій із сторін кримінального провадження в тому числі і власнику є прямим ризиком приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження вказаного майна, а тому є підставою для перешкоджання проведенню повного, всебічного, неупередженого досудового розслідування кримінального провадження №12024041460000185, у зв'язку з чим застосування арешту майна є необхідним у даному кримінальному провадженні.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальненні доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі представник просить поновити строк апеляційного оскарження, змінити мотивувальну частину ухвалу слідчого судді з наданням оцінки обставинам та ризикам відповідно до вимог ст. 170-173 КПК.
Зазначає, що повний текст ухвали був оголошений без участі представника, отже він не був обізнаний з мотивами прийнятого рішення, копію повного тексту ухвали отримав лише 15.04.2025 і 16.04.2025 подав апеляційну скаргу.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги наводить доводи, зміст яких полягає у тому, що слідчий суддя не взяв до уваги, що договір між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про передачу вказаного автомобіля є нікчемним та суперечить положенням ч. 2 ст. 289 ЦК України, оскільки ОСОБА_9 є одним із засновників СТОВ “Карат Плюс» і відповідно не має законних підстав для безоплатного володіння вказаним транспортним засобом, власником якого є СТОВ “Карат Плюс». Поза увагою слідчого суді залишилась та обставини, що акт приймання-передачі підписаний між вказаними особами не у 2019 році, а у 2024 році і для встановлення цієї обставини призначена відповідна судова експертиза. Слідчий суддя не взяв до уваги показання свідка ОСОБА_11 , яка є заступником бухгалтера на підприємстві і яка пояснила, що в її обов'язки входить реєстрація договорів і що на підприємстві відсутні відомості про вказаний договір. Також слідчий суддя не врахував показання свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_10 та ОСОБА_13 , які повідомили, що ОСОБА_14 незаконного користується автомобілем підприємства та відмовляється його повернути. Зазначає, що слідчий суддя застосував спосіб захисту прав потерпілого проти інтересів самого потерпілого. Також вказує, що в ухвалі слідчий суддя не зазначив порядок її виконання та способу інформування заінтересованих осіб, що на думку апелянта, призвело до порушення слідчим суддею вимог ч. 1 ст. 172 КПК. необґрунтованою, невмотивованою та не відповідає вимогам ст. 170-173 КПК, мотивувальна частина якої складається з шести абзаців та зводиться до цитування положень ч. 1 ст. 131, ч. 2 ст. 170 КПК. В оскарженій ухвалі відсутні висновки, яким ознакам речового доказу відповідає вказаний автомобіль та взагалі не обґрунтовано наявність правових підстав для накладення арешту.
В запереченнях на апеляційну скаргу прокурор просить повернути апеляційну скаргу, у зв'язку з тим, що вона подана поза межами строків апеляційного оскарження і апелянт не наводить поважних причин пропуску такого строку. Зазначає, що в обґрунтування клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження апелянт посилається на те, що представником потерпілого СТОВ “КАРАТ ПЛЮС» лише 15.04.2025 отримано ухвалу Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 20.03.2025, оскільки останній не був присутнім під час оголошення повного тексту ухвали, а тому належним чином не був обізнаний з мотивами прийнятого рішення.
Разом з тим, прокурору достовірно відомо, що сторонам кримінального провадження потерпілому, як власнику майна - ОСОБА_12 та особі, у якої вилучено майно - ОСОБА_9 Криничанським районним судом Дніпропетровської області надіслано смс-повідомлення на мобільні телефони про арешт майна на 20.03.2025, про що міститься інформація у судовому провадженні №1-кс/178/80/25, а також зафіксовано технічними засобами під час судового засідання секретарем про належне сповіщення вказаних сторін про дату та час розгляду вказаного клопотання. В день судового засідання, ані ОСОБА_12 , ані його представник до суду не з'явилися, як і не з'явилася особа, у якої вилучено майно, - користувач ОСОБА_9 , однак неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання судом по суті.
Виходячи з вищевикладеного, потерпілий та його представник, які повідомлені про дату та час розгляду клопотання, прийняли рішення не з'являтися у судове засідання, таким чином, сторони кримінального провадження реалізували своє право на участь у розгляді клопотання по суті. Отже, це не дає останнім право на поновлення строку на апеляційне оскарження тільки з підстав фактичного отримання ухвали 15.04.2025 за відсутністю їх при розгляді вказаного клопотання слідчим суддею.
Зазначає, що повний текст ухвали слідчого судді у цій справі опублікований в Єдиному державному реєстрі судових рішень 25.03.2025. Таким чином, ухвала слідчого судді перебувала з 21.03.2025 у відкритому доступі для всіх учасників кримінального провадження та у представника потерпілого не існувало жодних перешкод ознайомитися з вищезазначеним рішенням та своєчасно направити апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду.
Позиції учасників судового провадження.
Представник підтримав апеляційну скаргу і з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, а ухвалу слідчого судді змінити в частині викладення мотивувальної частини ухвали.
Прокурор в судовому засіданні в режимі відеоконференції заперечував проти задоволення апеляційної скарги представника та просив відмовити в її задоволенні,а ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Мотиви апеляційного суду.
Апеляційний суд залишає без розгляду клопотання представника ОСОБА_6 про поновлення строку апеляційного оскарження та відхиляє заперечення прокурора на вказане клопотання, оскільки як слідує з матеріалів справи в них відсутні будь-які відомості, які б підтверджували факт повідомлення представників про розгляд клопотання про арешт майна, зокрема відсутні довідки про отримання смс-повісток на які посилається прокурор у запереченнях.
За таких обставин, апеляційний суд доходить висновку, що клопотання прокурора розглянуто без виклику представників СТОВ “Карат Плюс», тому суд керується правилами, передбаченими в абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК, відповідно до яких якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення. Враховуючи наведене, апеляційний суд доходить висновку, що строк апеляційного оскарження не пропущений.
Відповідно до п. 3 ч. 3, ч. 5 ст. 132 КПК застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
Відповідно до вимог ст. 173 КПК при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК).
Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Вказані вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про арешт майна слідчим суддею виконані належним чином.
З матеріалів провадження слідує, що під час досудового слідства кримінального провадження №12024041460000185 встановлено, що автомобіль марки LEXUS LX 450 д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі ТЗ НОМЕР_2 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 26.07.2017 зареєстрований за СТОВ “Карат Плюс».
03.02.2025 постановою слідчого, який здійснює досудове розслідування кримінального провадження № 12024041460000185, транспортний засіб - автомобіль марки LEXUS LX 450, д.н.з. НОМЕР_1 , оголошено в розшук.
Але, 06.02.2025 поруч з магазином «АТБ» по вул. Каруни у м. Дніпро працівниками патрульної поліції був зупинений автомобіль марки «LEXUS» моделі «LX450d», д.н.з. НОМЕР_1 , сірого кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , який на підставі постанови слідчого СВ ВП №6 Кам'янського РУП перебуває в розшуку по кримінальному провадженню №12024041460000185 від 09.07.2024 року.
Вилучений 06.02.2025 транспортний засіб автомобіль марки «LEXUS» моделі «LX450d», д.н.з. НОМЕР_1 , сірого кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , який на праві власності належить СТОВ “Карат Плюс», є тимчасово вилученим майном відповідно п.3 ч.2 ст.167 КПК України, оскільки є предметом кримінального правопорушення та відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, так як речовими доказами є предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій. Крім того вказаний автомобіль має істотне значення для встановлення істини у кримінальному провадженні, а тому відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КПК України з метою збереження речового доказу у сторони обвинувачення виникла необхідність у накладенні арешту на вилучений транспортний засіб автомобіль марки «LEXUS» моделі «LX450d», д.н.з. НОМЕР_1 , сірого кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 .
Постановою слідчого від 11.07.2024 автомобіль марки «LEXUS» моделі «LX450d», д.н.з. НОМЕР_1 , сірого кольору, номер шасі кузова, рами: НОМЕР_2 , на підставі ч.1 ст.98 КПК України визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12024041460000185 від 09.07.2024, оскільки вказаний автомобіль є предметом, що був об'єктом кримінально протиправних дій.
Під час досудового слідства кримінального провадження №12024041460000185 встановлено, що автомобіль марки LEXUS LX 450 д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі ТЗ НОМЕР_2 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 26.07.2017 зареєстрований за СТОВ “Карат Плюс».
Згідно довідки, виданої СТОВ “КАРАТ ПЛЮС» №42 від 06.06.2024, автомобіль марки «LEXUS LX 450», д.н.з. НОМЕР_1 , номер шассі(кузова, рами) НОМЕР_2 , знаходиться на балансі СТОВ “КАРАТ ПЛЮС» і має балансову вартість 2723879,13 грн.
Речовими доказами є матеріальні об'єкти, які... зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій... інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом... (ч. 1 ст. 98 КПК).
Задовольняючи клопотання слідчого про арешт майна, слідчий суддя правильно зазначив, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК, вилучене майно підлягає арешту, оскільки відповідає критеріям, зазначеним в ст. 98 КПК, а саме є речовим доказом за ознаками того, що є об'єктом кримінально протиправних дій та може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Крім того, як слушно посилається в апеляційній скарзі представник ОСОБА_6 , зміст доводів апеляційної скарги якої зводиться до того, що ОСОБА_9 без належних правових підстав володіє вказаним транспортним засобом та відповідно в його діях є ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК, що підтверджує відповідність вказаного транспортного засобу ознакам речового доказу, а саме може бути предметом злочину за ч. 3 ст. 289 КК, і такі обставини фактично не заперечуються учасниками даного провадження.
Також, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками слідчого судді, що накладення арешту на вказаний транспортний засіб не призведе до зупинення господарської діяльності СТОВ “Карат Плюс».
Отже, слідчим суддею належним чином дотримані вимоги ст. 173 КПК, а саме враховані правова підстава для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідків арешту майна для особи і обраний належний спосіб такого арешту. З таким рішенням погоджується і суд апеляційної інстанції та вважає, що застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження не становить надмірний тягар для юридичної особи і не порушує баланс між завданнями кримінального провадження та обмеженням права власності останньої.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Стандарт доказування під час розгляду слідчим суддею питання про арешт майна з метою збереження речових доказів є меншими ніж для повідомлення особі про підозру, висунення обвинувачення і тим більше доведеності обвинувачення в суді. Мета арешту майна є забезпечення дієвості кримінального провадження та полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для вилучення майна та його арешту.
На даному етапі досудового розслідування дізнавач, слідчий або прокурор не зобов'язані мати докази, достатні для повідомлення про підозру або пред'явлення обвинувачення, оскільки це завдання наступних етапів досудового розслідування.
Апеляційний суд доходить висновку про неможливість задоволення вимог апеляційної скарги представника, які сформульовані без урахування вимог кримінального процесуального закону та повноважень апеляційного суду, передбачених в ст. 407 КПК, а доводи апеляційної скарги за своїм змістом зводяться до власного аналізу та тлумачення доказів кримінального провадження, які представник просить викласти в мотивувальній частині оскарженої ухвали. При цьому такі доводи виходять за межі обставин, які підлягають доказуванню під час вирішення про арешт майна, яке є предметом кримінально-протиправного посягання.
Водночас, у випадку, якщо наявність зв'язку між арештованим майном та розслідуваним кримінальним правопорушенням у межах досудового розслідування буде спростована або будуть проведені всі необхідні слідчі дії з таким майном, чи встановлено відсутність складу чи події злочину, а так само стороною обвинувачення у розумні строки, в значенні ст. 28 КПК, не будуть вжиті належні заходи для встановлення та перевірки відповідних обставин і прийняття рішення відповідно до ст. 283 КПК, власники або законні володільці цього майна наділені правом ініціювати, в порядку ст. 174 КПК, питання про скасування накладеного арешту.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що вказане в клопотанні слідчого та ухвалі слідчого судді майно може містити інформацію щодо розслідуваного злочину, існує необхідність проведення ряду слідчих та інших процесуальних дій для встановлення обставин, які підлягають доказуванню відповідно до ст. 91 КПК, апеляційний суд доходить висновку, що рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим і відсутні підстави для його скасування, при цьому інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність таких висновків, у зв'язку з чим не можуть бути задоволені.
Керуючись статтями 170, 172, 173, 405, 407, 419, 422 КПК, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “КАРАТ ПЛЮС» залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 20 березня 2025 року про арешт майна у межах кримінального провадження № 12024041460000185 від 09 липня 2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 289, частиною 4 статті 191 Кримінального кодексу України залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4