Провадження № 33/803/695/25 Справа № 243/373/25 Суддя у 1-й інстанції - Хаустова Т. А. Суддя у 2-й інстанції - Гришин Г. А.
21 травня 2025 року м. Кривий Ріг
Суддя Дніпровського апеляційного суду Гришин Г.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за участю:
секретаря судового засідання Сербіної І.В.,
захисника особи, яку притягнуто до
адміністративної відповідальності адвоката Чеботарьової Ю.В.,
доповнену апеляційну скаргу адвоката Турчак М.В., яка діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 29 січня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП: невідомий, офіційно не працевлаштованого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, -
Обставини, встановлені судом 1-ї інстанції :
Постановою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 29 січня 2025 року встановлено, що 29 грудня 2024 року о 10 годині 58 хвилин, в Донецькій області Краматорському районі м. Слов'янськ по вулиці Центральна біля будинку № 70, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом ВАЗ 21703, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіри обличчя, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу або у медичному закладі водій відмовився під відеозапис, від керування усунено, велась відео зйомка на Motorola Solutions VB 400 № 472273, 70 Маі, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та тим самим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги:
В доповненій апеляційній скарзі захисник Турчак М.В., яка діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , просить постанову суду 1-ї інстанції відносно нього скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою, ухваленою з порушенням норм процесуального права та не відповідає фактичним обставинам справи.
Вважає, що суд допустив спрощений підхід при розгляді даної справи. Зазначає, що судом необґрунтовано відмовлено у зупиненні провадження у справі та у відкладенні її розгляду.
Звертає увагу, що матеріали справи не мстять доказів факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Зазначає, що відеозаписи з нагрудних камер поліцейських є неповними та не відображають всіх обставин справи, є небезперервним, що є підставою для визнання такого доказу неналежним та недопустимим.
Наполягає, що працівниками поліції було порушено порядок огляду ОСОБА_1 на встановлення стану сп'яніння, встановленого ст. 266 КУпАП. Звертає увагу, що працівниками поліції не було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на встановлення стану сп'яніння в медичному закладі, що є обов'язковим відповідно до Інструкції.
Зазначає, що в матеріалах справи відсутнє направлення ОСОБА_1 на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння, що ставить під сумнів той факт, що ОСОБА_1 був водієм вказаного у протоколі транспортного засобу. Крім того, наполягає, що відсутність направлення в матеріалах прави свідчить, що ОСОБА_1 не направлявся на такий огляд.
Наголошує, що рапорт поліцейського не може слугувати доказом вчинення адміністративного правопорушення, оскільки даний доказ є створеним документом поліцейського, тобто особою, яка в силу ч. 2 ст. 251 КУпАП є уповноваженою збирати докази, а не створювати їх. Наполягає, що рапорт не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Вважає, що судом 1-ї інстанції не було встановлено чітку послідовність обставин, які підлягають встановленню в ході проведення огляду особи на стан сп'яніння, які знаходяться у причинному зв'язку між собою та є взаємозалежними. Зокрема, факт керування особою транспортним засобом; наявність ознак алкогольного сп'яніння; законна пропозиція вимоги пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння із застосуванням спеціальних технічних засобів поліцейськими тощо.
Позиції сторін в суді :
Захисник Чеботарьова Ю.В., яка діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , в судовому засіданні просила доповнену апеляційну скаргу захисника Турчак М.В. задовольнити з підстав, наведених в ній. Не заперечувала проти розгляду справи за відсутності належним чином повідомленого ОСОБА_1 .
Від захисника Турчак М.В. надійшла повідомлення, що між нею та ОСОБА_1 припинено повноваження захисника, і в подальшому його захист по даній справі нею здійснюватися не буде.
Висновки суду:
Заслухавши захисника, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
На підставі ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він керував транспортним засобом з явниким ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіри обличчя, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу або у медичному закладі водій відмовився під відеозапис, чим порушив п. 2.5 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Аналіз диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП вказує на те, що до відповідальності може бути притягнуто водія транспортного засобу у якого виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, і який відмовився від проходження огляду на стан такого сп'яніння у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду встановлена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року.
Відповідно до п. 2 р. 1 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»,затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 р. огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно зі п.п. 3, 4 р. 1 Інструкції ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. А ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Аналіз матеріалів даної справи свідчить, що суд 1-ї інстанції при її розгляді належним чином врахував зазначені вимоги закону та обґрунтовано прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вимоги апеляційної скарги про необхідність закриття провадження за відсутності події та складу правопорушення в діях ОСОБА_1 , передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є безпідставними, а його вина підтверджується дослідженими судом 1-ї інстанції доказами, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 984383 від 29 грудня 2024 року, з якого вбачається, що 29 грудня 2024 року о 10 годині 58 хвилин, в Донецькій області Краматорському районі м. Слов'янськ по вулиці Центральна біля будинку № 70, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом ВАЗ 21703, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіри обличчя, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу або у медичному закладі водій відмовився під відеозапис, від керування усунено, велась відео зйомка на Motorola Solutions VB 400 № 472273, 70 Маі, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України;
- диском з відеозаписом, який є додатком до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 984383, на якому зафіксовано, як працівники поліції переслідують та зупиняють транспортний засіб «ВАЗ 21703», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Після зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 повідомив свої анкетні дані та транспортний засіб, яким він здійснював керування. Під час спілкування з ОСОБА_1 працівником поліції були виявлені ознак алкогольного сп'яніння, а саме: запаху алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя та виражене тремтіння пальців рук, після чого поліцейським запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на встановлення стану сп'яніння за допомогою газоаналізатора на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі, на що ОСОБА_1 не погодився. Працівник поліції роз'яснив ОСОБА_1 про відповідальність за відмову від проходження огляду у встановленому законом порядку. Після чого працівником поліції роз'яснено ОСОБА_1 права згідно ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, складено протокол про адміністративне правопорушення, роз'яснено суть адміністративного правопорушення та місце розгляду протоколу про адміністративне правопорушення;
- рапортом працівника поліції від 29 грудня 2024 року, в якому зазначені підстави зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , виявлені ознаки алкогольного сп?яніння у водія ОСОБА_1 під час спілкування з ним, відмову водія від проходження огляду у встановленому законом порядку як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичній установі.
Апеляційний суд вважає вказані докази належними, допустимими, які доповнюють одне одного та підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Беручи до уваги факт допустимості та належності зазначених доказів, апеляційний суд враховує положення ст. 251 КУпАП, відповідно до якої доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розгляд та надання оцінки всім доказам та їх джерелам, в тому числі протоколу про адміністративне правопорушення, відеозапису подій, що мали місце 29 грудня 2024 року за участю ОСОБА_1 та рапорта праціника поліції, здійснюється під час розгляду судом питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Оцінювати з погляду допустимості можна лише докази, тобто фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність фактів та обставин, важливих для ухвалення рішення, а не саме по собі джерело доказів. На цьому наголосив Касаційний кримінальний суд у постанові від 11 липня 2023 року по справі №275/368/19.
В обґрунтування оскарженої постанови, суд першої інстанції в сукупності з іншими доказами у справі, надав їм належну та повну оцінку, що не суперечить висновкам Верховного Суду, викладених у постанові від 08.07.2020 року у справі №463/1352/16-а (провадження №К/9901/21241/18).
Доводи сторони захисту щодо визнання відеозапису недопустимим через його небезперервність ні є слушними, оскільки закон вимагає відеофіксації обставин проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння або відмови від проходження такого огляду, а не фіксування факту керування особою транспортним засобом, оформлення матеріалів адміністративного матеріалу, що може бути встановлено за допомогою інших доказів.
Оскільки до матеріалів даної справи долучено відеозапис, клопотання сторони захисту про витребування такого є необґрунтованим.
В той же час з наданого відеозапису вбачається, що поведінка водія ОСОБА_1 та його зовнішні ознаки, які були оголошені йому працівником поліції, (відеозапис, починаючи з 0:01:03), а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, почервоніння обличчя, давали поліцейським підстави для підозри, що водій перебуває в стані алкогольного сп'яніння, та для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння відповідно до встановленого законом порядку, від чого ОСОБА_1 відмовився як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичній установі (відеозапис, починаючи з 00:01:35).
Включення камери, якою було зафіксовано відмову водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, відбулося з моменту початку виконання поліцейськими службових обов'язків, і піддавати сумніву зміст даного відеозапису з наведених захисником підстав у суду немає. Переривання відеозапису на час складання протоколу також не є достатньою підставою для висновку про відсутність у діях водія, який відмовився від огляду на стан алкогольного сп'яніння, складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. З урахуванням наведеного, клопотання сторони захисту щодо проведення експертизи з технічного дослідження матеріалів відеозвукозапису, апеляційний суд вважає необгрунтованим.
Апеляційний суд звертає увагу, що не лише відсутність заперечень з боку ОСОБА_1 щодо вчинення ним інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а і сукупність цієї обставини з іншими доказами у даній справі підтверджує вчинення ним правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Будь-яких порушень з боку працівників поліції чи їх упередженого ставлення або провокації з їх боку до особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, при перегляді відеозапису суд не встановив, відображена у відеоматеріалах інформація відповідає обставинам, викладеним у протоколі про адміністративне правопорушення та встановлених під час судового розгляду в суді апеляційної інстанції. Під час апеляційного розгляду не було надано будь-яких інших доказів, що спростовують такі фактичні обставини. Крім того, в матеріалах справи не містяться та стороною захисту не надано на час розгляду апеляційним судом доказів щодо оскарження дій працівників поліції щодо їх неправомірності.
Оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичній установі, не оспорюючи наявність у нього ознак алкогольного сп'яніння, наявність або відсутність відповідного направлення на огляд до медичного закладу не впливає на обставини, встановлені під час судового розгляду.
Так, з аналізу п.п. 7-10 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, направлення на огляд видається в разі згоди водія на проходження такого огляду у закладі охорони здоров'я. Інструкція не містить норми, яка б зобов'язувала працівників поліції видавати таке направлення в разі відмови водія від проходження огляду.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає такими, що не підтверджуються матеріалами справи апеляційні доводи про визнання недопустимими, недостовірними та неналежними доказів у даній справі.
Отже, законність вимоги працівників поліції до ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння обумовлена виявленням у цього водія транспортного засобу ознак алкогольного сп'яніння, що прямо передбачено ст. 266 КУпАП та вимогами п. 2.5 ПДР.
Доводи сторони захисту, що протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №984383 від 29.12.2024 року, складений відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, не є належним доказом вини, вважаю необґрунтованими. Як вбачається з матеріалів справи, вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою та містить всі необхідні складові, про які встановлено в ст.256 КУпАП.
Доводи сторони захисту, що протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 складений неуповноваженою особою, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки ст. 15 КУпАП встановлено, що за порушення, зокрема, правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, військовослужбовці несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
Таким чином, під час судового розгляду достовірно встановлено, що поліцейський виконав всі вимоги чинного законодавства і вжив всі можливі дії в межах закону, порушень з його боку встановлено не було, у свою чергу водій ОСОБА_1 не виконав свій обов'язок, передбачений п. 2.5 ПДР - не пройшов на вимогу поліцейського в установленому порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння.
Враховуючи вищенаведені докази у їх сукупності, судом встановлено, що дослідженні під час судового розгляду докази повністю підтверджують ті обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, які викладені в адміністративному протоколі, складеному стосовно нього, і є безсумнівними доказами порушення ним п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи сторони захисту про порушення права на захист ОСОБА_2 , оскільки справу було розглянуто за відсутності особи, стосовно якої вирішувалось питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає необґрунтованими.
Відповідно до вимог ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У разі відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Як вбачається з оскарженої постанови суду 1-ї інстанції та матеріалів справи, розгляд судом 1-ї інстанції було здійснено за відсутності ОСОБА_1 , проте дане питання вирішено судом, з урахуванням того, що адвокат Турчак М.В., яка представляла його інтереси була повідомлена про розгляд справи в суді 1-ї інстанції та надала до суду письмові клопотання в даній справі, чим реалізувала право ОСОБА_1 на захист.
Суд 1-ї інстанції вирішуючи можливість розгляду даної справи за відсутності ОСОБА_1 прийшов до висновку, що ним хоча і заявлено клопотання про відкладення розгляду справи в разі відмови у задоволенні клопотання про зупинення провадження в справі, проте не зазначено поважні причини для відкладення судового розгляду. З таким висновком суду 1-ї інстанції погоджується і апеляційний суд.
Захисник не заперечувала проти розгляду справи у апеляційному суді без участі ОСОБА_1 зазначивши, що йому відомо про розгляд апеляційної скарги і їх правова позиція узгоджена. З врахуванням чого, вважаю додержаним право ОСОБА_1 на захист.
Що стосується доводів сторони захисту про зупинення провадження в даній справі, апеляційний суд виходив з наступного:
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 квітня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання захисника про зупинення провадження у справі до звільнення з військової служби ОСОБА_1 та наведено мотиви відмови у задоволенні такого клопотання. З урахуванням наведених висновків в постанові апеляційної інстанції від 24 квітня 2025 року, вважаю доводи сторони захисту про безпідставну відмову судом 1-ї інстанції у задоволенні клопотання про зупинення провадження в даній справі, необґрунтованими.
Безпідставні є доводи щодо не залучення прокурора в справі. Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Процедура розгляд справ про адміністративне правопорушення регулюється нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення, а не нормами Кримінального процесуального кодексу України. При цьому, на відміну від приписів КПК України, КУпАП не передбачає та не містить обов'язку суду щодо залучення у справі прокурора по даній категорії справ.
Суддя 1-ї інстанції розглянув справу на підставі дослідження наданих уповноваженим органом матеріалів, не витребуючи будь-яких нових доказів, що спростовує твердження апеляційної скарги про те, що суддя проявив не безсторонність і взяв на себе функції обвинувачення.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази та порушення вимог закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.
Отже, місцевим судом зроблено обґрунтований висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.
Що стосується доводів захисника про застосування положень ст. 69 КК України при обранні виду та міри покарання, апеляційний суд виходить з наступного.
За вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Даний вид стягнення, що визначений законодавцем, як основний, так й додатковий є безальтернативними.
Загальні засади призначення адміністративного стягнення (ст. 33 КУпАП) не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення - у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. Тобто у цій справі ця функція за своєю правовою природою не є дискреційною, оскільки не потребує врахування та оцінки характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Законодавство про адміністративні правопорушення, на відміну від закону України про кримінальну відповідальність, не передбачає накладення адміністративного стягнення більш м'якого, ніж передбачено законом.
У цій справі апеляційний суд не вбачає підстав для застосування аналогії закону та не накладення додаткового стягнення на ОСОБА_1 на підставі ст. 69 КК України позбавлення права керування транспортним засобом.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що для досягнення визначеної в ст. 23 КУпАП мети адміністративного стягнення: виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також врахуванням особи правопорушника, з метою запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, накладення вказаного додаткового стягнення є необхідним.
Отже, адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч. 1 ст.130 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, відповідає положенням ст. ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення, є адекватним вчиненому і відповідає особі правопорушника.
Постанова суду 1-ї інстанції винесена з дотриманням вимог ст.ст. 283, 284 КУпАП, є законною та обґрунтованою, тому підстав для задоволення апеляційних вимог захисника з доповненнями та скасування постанови суду 1-ї інстанції, немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -
Доповнену апеляційну скаргу адвоката Турчак М.В. залишити без задоволення.
Постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 29 січня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Г.А. Гришин