Провадження № 11-кп/803/1439/25 Справа № 183/473/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
22 травня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого, судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 січня 2025 року у кримінальному провадженні № 12024046350000342 від 10 грудня 2024 року стосовно
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Новомосковськ Дніпропетровської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 309 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за участю:
прокурора ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_9
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.
Вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 січня 2025 року ОСОБА_7 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК і йому призначено покарання у виді обмеження волі строком на 3 (три) роки.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 1 рік. На підставі ст. 76 КК покладено на ОСОБА_7 обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
ОСОБА_7 визнаний винуватим за те, що останній за обставин, встановлених судом першої інстанції та детально викладених у мотивувальній частині оскарженого вироку, 10 грудня 2024 року незаконно придбав та зберігав наркотичний засіб - метадоном (фенадоном), який відноситься до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено, загальною масою 0,1968 г, який ОСОБА_7 незаконно придбав та зберігав для особистого вживання, без мети збуту і який був у нього вилучений біля будинку №42, який розташований по вул. Гетьманській в м. Самар, Дніпропетровської області.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг і узагальненні доводи осіб, які їх подали.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду змінити з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність в частині обов'язків, які покладає суд на особу, звільнену від відбування покарання. Виключити з мотивувальної частини вироку посилання на придбання наркотичного засобу “метадону» у Більчич Ганни, при цьому зазначити, що наркотичний засіб “метадон» ОСОБА_7 придбав у особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження. Вважати ОСОБА_7 засудженим за ч. 1 ст. 309 КК до покарання у виді обмеження волі строком на 3 роки. На підстав ст. 75 КК звільнити від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік. На підставі ст. 76 КК зобов'язати останнього періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Посилається на положення про презумпцію невинуватості і зазначає, що суд з порушенням вимог закону послався у вироку, що ОСОБА_7 придбав наркотичний засіб у Більчич Ганни, у зв'язку з чим просить виключити з вироку суду таке посилання. Також вказує, що суд порушив вимоги кримінального закону, а саме ст. 76 КК не зобов'язавши ОСОБА_7 , повідомляти орган пробації про зміну місця навчання.
В апеляційній скарзі обвинувачений просить вирок суду скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та закрити кримінальне провадження на підставі ч. 4 ст. 309 КК. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги вказує, що вирок суду є незаконним, оскільки судом не прийнято до уваги довідки з КНП “Новомосковська центральна міська лікарня», згідно з якими він добровільно звернувся за лікуванням до лікаря нарколога та перебуває на диспансерному обліку з діагнозом наркоманія з 04.10.2017. Зазначена довідка надавалась слідчому і прокурора і повинна бути в матеріалах кримінального провадження. Посилається на судову практику суду касаційної інстанції щодо застосування положень ч. 4 ст. 309 КК і вказує, що суд безпідставно не застосував її у цій справі, що свідчить про однобічність і необ'єктивність дослідження доказів у судовому засіданні.
Позиції учасників судового провадження.
Обвинувачений та захисник в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу обвинуваченого та з підстав, викладених в ній, просили її задовольнити, а також заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора.
Прокурор, підтримав апеляційну скаргу першого заступника прокурора обласної прокуратури та заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту.
Мотиви апеляційного суду.
За змістом ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Вищезазначені вимоги кримінального процесуального закону суд першої інстанції виконав в повній мірі.
Відповідно до ч. 1 ст. 394 КПК вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд не входить в перевірку рішення суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 , правильності встановлення фактичних обставин кримінального провадження та правової кваліфікації його дій.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченого ґрунтуються виключно на твердженні про незастосування судом першої інстанції вимог ч. 4 ст. 309 КК щодо звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку з його добровільним лікуванням від наркотичної залежності.
Перевіривши доводи апеляційної скарги обвинуваченого, апеляційний суд доходить висновку про їх безпідставність з огляду на наступне.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, вказує, що вирок суду є незаконним, оскільки судом не прийнято до уваги довідки з КНП “Новомосковська центральна міська лікарня», згідно з якими він добровільно звернувся за лікуванням до лікаря нарколога та перебуває на диспансерному обліку з діагнозом наркоманія з 04.10.2017. Зазначена довідка надавалась слідчому і прокурора і повинна бути в матеріалах кримінального провадження. Посилається на судову практику суду касаційної інстанції щодо застосування положень ч. 4 ст. 309 КК і вказує, що суд безпідставно не застосував її у цій справі, що свідчить про однобічність і необ'єктивність дослідження доказів у судовому засіданні.
Апеляційний суд не може погодитись з такими доводами обвинуваченого, оскільки відповідно до довідки, на яку посилається обвинувачений обвинувачений останній раз звертався до лікаря 10.10.2018, тоді як злочин ним вчинений 10 грудня 2024 року, а саме останній незаконно придбав та зберігав наркотичний засіб - метадоном (фенадоном), який відноситься до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено, загальною масою 0,1968 г, який ОСОБА_7 незаконно придбав та зберігав для особистого вживання, без мети збуту і який був у нього вилучений біля будинку №42, який розташований по вул. Гетьманській в м. Самар, Дніпропетровської області.
Стосовно довідки КНП “Самарівська центральна міська лікарня» Самарівської міської ради від 22 травня 2025 року, наданої в суді апеляційної інстанції та відповідно до якої з 24 січня 2025 року ОСОБА_7 призначена замінна терапія, то остання підтверджує факт звернення до лікаря нарколога 24.01.2025, тобто після вчинення злочину. Таким чином, у справі відсутні відомості, що останній добровільно лікувався від наркоманії в період з 10.10.2018 по 24.01.2025. Вказане свідчить про те, що звернення ОСОБА_7 до лікаря нарколога продиктоване не добровільність лікування, а бажанням бути звільненим від кримінальної відповідальності.
За приписами ч. 1 ст. 413 КПК неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: 1) незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; 2) застосування закону, який не підлягає застосуванню; 3) неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; 4) призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченого щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, що, на думку останнього, призвело до безпідставного не звільнення від кримінальної відповідальності відповідно до вимог ч. 4 ст. 309 КК, є необґрунтованими.
Положеннями ч. 4 ст. 309 КК передбачено, що особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені ч. 1 ст. 309 КК.
Тому, вирішуючи питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК, суду необхідно з'ясовувати, чи реально особа страждала на наркоманію і потребувала лікування від неї, чи добровільно вона звернулась до лікувального закладу і розпочала лікування, а не вимушено, і чи дійсно ставила за мету вилікуватися від наркоманії, а не ухилитись у такий спосіб від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.
Водночас за висновком, викладеним у постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 29 листопада 2021 року, підставою для звільнення від кримінальної відповідальності у такому випадку є добровільне звернення до лікувального закладу особи, яка хворіє на наркоманію, та розпочате нею лікування від наркоманії. Крім того, відповідно до вказаного рішення ч. 4 ст. 309 КК може бути застосована, якщо добровільне звернення особи до лікувального закладу мало місце до моменту виходу суду першої інстанції до нарадчої кімнати для ухвалення рішення у кримінальному провадженні.
Однією з умов звільнення від кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 309 КК є наявність в обвинуваченого такого психічного розладу, як наркоманія, який визначається за результатами медичного обстеження лікарсько-консультаційною комісією. Наявність в обвинуваченого психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання наркотичних засобів не свідчить про те, що він страждав на наркоманію та потребував лікування від неї. Вирішуючи питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК, суд має з'ясувати, чи дійсно ця особа страждала на наркоманію і потребувала лікування від неї, чи дійсно вона звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування добровільно, а не вимушено і чи дійсно ставить за мету вилікуватися, а не ухилитися в такий спосіб від відповідальності за вчинений злочин. Звернення засудженого до лікаря-нарколога з проханням направити його до наркологічного закладу для проходження лікування від захворювань, пов'язаних з уживанням наркотичних засобів, під час розгляду кримінального провадження у суді свідчить про наявність у засудженого мети не вилікуватися, а ухилитися від відповідальності за вчинення злочину.
Таким чином, обставини цієї справи не свідчать, що ОСОБА_7 добровільно звернувся до лікувального закладу і розпочав лікування, а не вимушено, у зв'язку з наявним обвинувальним вироком щодо нього і не ставив за мету вилікуватися від наркоманії, а мав намір ухилитись у такий спосіб від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги обвинуваченого задоволенню не підлягають.
В той же час, як слушно зазначає в апеляційній скарзі перший заступник керівника обласної прокуратури, слід виключити з мотивувальної частини вироку посилання на придбання наркотичного засобу “метадону» у ОСОБА_10 , при цьому зазначити, що наркотичний засіб “метадон» ОСОБА_7 придбав у особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження та вважати ОСОБА_7 засудженим за ч. 1 ст. 309 КК до покарання у виді обмеження волі строком на 3 роки. На підстав ст. 75 КК звільнити від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік. На підставі ст. 76 КК зобов'язати останнього періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
При цьому прокурор правильно посилається на положення про презумпцію невинуватості і зазначає, що суд з порушенням вимог закону послався у вироку, що ОСОБА_7 придбав наркотичний засіб у Більчич Ганни, у зв'язку з чим просить виключити з вироку суду таке посилання.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням суд покладає на засудженого такі обов'язки: 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Отже, прокурор цілком обґрунтовано вказує, що суд порушив вимоги кримінального закону, а саме ст. 76 КК, не зобов'язавши ОСОБА_7 , повідомляти орган пробації про зміну місця навчання, у зв'язку з чим апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставою для скасування оскарженого судового рішення, не встановлено.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 408 КПК, апеляційний суд
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_6 задовольнити.
Вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 січня 2025 року стосовно ОСОБА_7 за частиною 1 статті 309 Кримінального кодексу України змінити.
Вважати ОСОБА_7 засудженим за ч. 1 ст. 309 КК до покарання у виді обмеження волі строком 3 роки.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_7 звільнити від відбування призначеного йому покарання з випробуванням строком 1 (один) рік.
На підставі ст. 76 КК покласти на ОСОБА_7 обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Виключити з мотивувальної частини вироку посилання на придбання наркотичного засобу “метадону» у Більчич Ганни та зазначити, що наркотичний засіб “метадон» ОСОБА_7 придбав у особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження.
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4