Провадження № 11-сс/803/1019/25 Справа № 216/2322/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
21 травня 2025 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 квітня 2025 року, якою відносно підозрюваної
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Миколаєва, громадянки України, маючої вищу освіту, є фізичною особою-підприємицею, заміжньої, раніше не судимої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2
продовжено строк дії запобіжного заходу на 60 діб, до 23.06.2025 року включно
Короткий зміст оскарженого судового рішення та встановлені фактичні обставини
Третім слідчим відділом (з дислокацією в м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в місті Полтаві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024040000000279 від 04.06.2024 р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.
В цьому провадженні 04.04.2025 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч.ч. 2, 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.
Ухвалою слідчого судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 квітня 2025 року було продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваної ОСОБА_8 на 60 діб, до 23 червня 2025 року включно з визначенням застави у розмірі 999 240 (дев'ятсот дев'яносто дев'ять тисяч двісті сорок) грн.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У своїй апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 , яка діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_8 , вказує, що ухвала є незаконною та підлягає скасуванню. Зауважує, що при зверненні з клопотанням, прокурор порушив територіальну підслідність. Зазначає, що долучені прокурором до клопотання договори були предметом експертних досліджень під час досудового розслідування іншого кримінального провадження та в такому разі жодним чином не підтверджують вину підозрюваної у вчиненні інкримінованих їй правопорушень. Просить ухвалу скасувати та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Мотиви суду
Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши надані матеріали та апеляційні доводи, колегія суддів вважає, апеляційну скаргу слід задовольнити частково виходячи із такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційних скарг.
Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України; з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
Як вбачається з ухвали, слідчим суддею зазначені вимоги закону дотримано не у повній мірі через що висновки, зокрема в частині визначення розміру застави належним чином не умотивовані.
За змістом ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам переховування від органів слідства та суду, знищення чи спотворення речей чи документів, незаконного впливу на інших осіб, перешкоджання кримінальному провадженню, вчиненню інших правопорушень. Підставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищезазначені дії.
Стосовно доводів сторони захисту в частині обґрунтованості підозри, колегія суддів зазначає, що за змістом п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому ст. 278 КПК України у разі наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
При цьому в кримінальному процесуальному розумінні існує відмінність між обґрунтованістю та доведеністю висунутої підозри, в тому числі на підставі достатніх, допустимих та достовірних доказів.
Так, у справі «Кавала проти Туреччини» (заява 28749/18, рішення від 10.12.2019 р.) Європейський Суд з прав людини констатував, що не потрібно, щоб особі, яку затримали, в кінцевому рахунку було пред'явлено обвинувачення або представлено перед судом. Метою затримання є подальше розслідування кримінальної справи шляхом підтвердження або зняття підозр, які є підставою для затримання. Таким чином, факти, які викликають підозру, не повинні бути такого ж рівня, як ті, які необхідні для обґрунтування обвинувального вироку або навіть притягнення до відповідальності, що настає на наступному етапі процесу кримінального розслідування.
Разом із тим, «обґрунтованість» підозри, на якій засновується арешт, є важливою частиною гарантії, встановленої у п. 1(с) ст. 5 Конвенції. Слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи відомостей, які б запевняли об'єктивного спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила правопорушення. Однак те, що може бути визнано «розумним», залежить від усіх обставин. Відповідно, оцінюючи обґрунтованість підозри, необхідно встановити, чи забезпечена сутність гарантії, передбаченої п. 1(с) ст. 5 Конвенції. Отже, повинні існувати факти чи відомості про те, що заарештовану особу обґрунтовано підозрюють у вчиненні передбачуваного злочину.
Термін «обґрунтованість» також означає поріг, який підозра повинна подолати, щоб задовольнити об'єктивного спостерігача щодо ймовірності звинувачень.
Зі змісту ж оголошеної підозри в достатній мірі можна дійти висновку, що ОСОБА_8 може бути причетною до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч. 2, 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч.ч. 2, 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині обґрунтування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважав доведеними ризики переховування від органів досудового розслідування та суду, вчинення іншого кримінального правопорушення, а також перешкоджання провадженню іншим чином.
Проте суд апеляційної інстанції наголошує, що можливе призначення в майбутньому кримінального покарання, навіть у виді позбавлення волі, яке належить відбувати реально в місцях несвободи, не може бути об'єктивною підставою вважати доведеним, що підозрюваною будуть вчинятись спроби ухилятись від органів досудового розслідування чи суду. Крім того, прокурором не доведено, що на даний час у органу досудового розслідування наявні відомості, що підтверджують спроби переховування ОСОБА_8 , в той час як після сплати застави при обранні запобіжного заходу, остання фактично не переховувалась від органу досудового розслідування. Таким чином, колегія судів вважає недоведеним ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Стосовно ризику вчинення іншого кримінального правопорушення колегія суддів зазначає про те, що прокурором до клопотання про продовження строку запобіжного заходу не додано відомостей, що характеризують особу підозрюваної, та зокрема відомостей про судимості останньої, вказані відомості не надані і до цього часу, а тому колегія суддів відповідно до положень ст. 62 Конституції України трактує дані обставини на користь підозрюваної. Вказані обставини, у свою чергу, нівелюють висновки щодо існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України відносно підозрюваної ОСОБА_8 .
Натомість письмовим доказами, долученими до клопотання про продовження запобіжного заходу, установлено, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні злочину з використанням займаної посади, яка наділяє особу певними організаційно-розпорядчими функціями щодо впливу на документообіг підприємства та імовірного можливого впливу на працівників, які можуть бути свідками у провадженні.
За наведених обставин на даному етапі здійснення кримінального провадження з високою імовірністю можливо констатувати наявність ризиків, передбачених п. 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме знищення чи спотворення речей чи документів, що мають значення для кримінального провадження та незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні.
Таким чином, наявність доведених ризиків з урахуванням обставин правопорушення, за яким особі оголошено підозру, стадії досудового розслідування, висновки слідчого судді про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу на початковому етапі розслідування є виправданими та обґрунтованими.
Стосовно визначення слідчим суддею розміру застави колегія суддів зазначає, що за змістом ч. 1 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
За визначенням, що міститься у ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
Частиною четвертою ст. 182 КПК України установлено, що розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Розмір застави для різних категорій кримінальних правопорушень (злочинів) визначений п. 1-3 абз. 1 ч. 5 ст. 182 КПК України, та з-поміж інших, щодо осіб, підозрюваних у вчиненні особливо тяжкого злочину, встановлений у розмірі від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України містить застереження про те, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Застава в жодному разі не виконує функції покарання особи або ж відшкодування збитків, адже обрання цього заходу не означає доведення її вини, натомість її розмір повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого, не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в такому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Кримінальний процесуальний закон саме на слідчого суддю (суд) покладає обов'язок під час визначення розміру застави перевіряти, чи він не є завідомо непомірним для підозрюваного.
Розмір застави повинен бути встановлений з урахуванням належної особі власності, якою вона може безперешкодно і без шкоди для близьких розпоряджатися для внесення застави, її майнового і сімейного стану.
Таким чином, необхідно виокремити обставини, які враховуються при обранні запобіжного заходу у вигляді застави та визначенні її розміру, серед яких: спосіб життя, періодичність перетину кордону, наявність у підозрюваного соціальних зв'язків поза межами країни, тощо; сім'я та особи на утриманні, для призначення застави суд обов'язково повинен врахувати наявність на утриманні непрацездатних осіб або дітей; наявність або відсутність у підозрюваного постійного місця роботи або законних джерел доходу (розмір офіційної заробітної плати, надходження від дивідендів, депозити в банках, тощо); наявність у підозрюваного власного житла або такого, яке він законно орендує.
За приписами ч. 2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Застосовані загальні принципи щодо обґрунтування тримання підозрюваного під вартою та визначення розміру застави наведені, зокрема, в рішенні у справі «Корбан проти України» від 04 липня 2019 року, де йдеться про те, що гарантія, передбачена пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликана забезпечити не відшкодування будь-якої шкоди, завданої внаслідок передбачуваного злочину, а лише присутність обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на особу обвинуваченого, належне йому майно та його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на ступінь впевненості, що можлива перспектива втрати застави або вжиття заходів проти поручителів у випадку його неявки у судове засідання буде достатнім стримуючим фактором, щоб позбавити його бажання втекти. Оскільки відповідне питання є основоположним правом на свободу, гарантованим статтею 5 Конвенції, органи державної влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так і для вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Тяжкість обвинувачень, пред'явлених обвинуваченому, не може бути вирішальним фактором для виправдання розміру застави.
Також у рішенні у справі «Істоміна проти України» від 13.01.2022 р. (заява 23312/15) ЄСПЛ вважав, що, зосереджуючись на розмірі шкоди, не здійснивши ретельної оцінки всіх відповідних факторів, у тому числі її спроможність сплатити визначений розмір застави, і відсутність задовільного пояснення чому застава була визначена у такому надзвичайно великому розмірі, національні суди не дотрималися зобов'язання навести відповідне та достатнє обґрунтування для своїх рішень про визначення розміру застави, як вимагає пункт 3 статті 5 Конвенції.
Натомість у даному провадженні встановлено, що відповідно до клопотання про продовження запобіжного заходу, підтриманого прокурором, необхідність визначення застави обгрунтовується виключно тяжкістю вчиненого кримінального правопорушення та розміром імовірної заподіяної майнової шкоди. Інші обставини, які б давали підстави для визначення розміру застави, який виходить за межі, установлені п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, у клопотанні прокурора та в оскаржуваній ухвалі слідчого судді не наведені.
Окрім того установлено, що ОСОБА_8 вперше притягується до кримінальної відповідальності, працює ФОП, що у свою чергу вказує на позитивну репутацію.
Таким чином з урахуванням особи підозрюваної, її доходів та майна, обрання застави у розмірі, визначеному слідчим суддею є явно непомірним та фактично призводить до подальшого ув'язнення особи, в зв'язку з чим ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали.
Колегія суддів приходить до висновку про необхідність на даному етапі кримінального провадження застосування до підозрюваної ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді застави у середньому розмірі, встановленому для особливо тяжких злочинів, а саме 150 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 454 200 грн., із врахуванням раніше внесеної застави у сумі 999 240 грн., з покладенням на підозрювану обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 квітня 2025 року відносно ОСОБА_8 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 квітня 2025 року, якою відносно підозрюваної ОСОБА_8 продовжено строк дії запобіжного заходу на 60 діб, до 23.06.2025 року включно, скасувати.
Клопотання прокурора задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваної ОСОБА_8 запобіжний захід у виді застави у розмірі 150 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 454 200 грн., поклавши на неї наступні обов'язки:
- не відлучатися з м. Дніпра без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками, перелік яких визначає слідчий або прокурор, та іншими підозрюваними в цьому кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
на строк до 23.06.2025 року включно.
Роз'яснити підозрюваній, що відповідно до ч.ч. 8, 10. 11 ст. 182 КПК України у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо підозрювана, обвинувачена, будучи належним чином повідомлена, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушує інші покладені на неї при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду державного бюджету України і використовується в порядку, встановленому Законом для використання коштів судового збору.
У разі звернення застави в дохід держави, слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваної, обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 цього Кодексу.
Ухвала є остаточною, оскарженню не підлягає.
Судді: