Провадження №1-кп/748/143/25
Єдиний унікальний № 748/5045/24
27 травня 2025 року м. Чернігів
Чернігівський районний суд Чернігівської області
в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31 січня 2024 року за № 42024270000000005, за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Солчур, Овюрского району, Республіки Тива, Російської Федерації, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , командир 2 мінометного взводу мінометної батареї 55 ОМСБр (в/ч НОМЕР_1 ) 41 А ЦВО ЗС РФ, заочно засуджений Чернігівським районним судом Чернігівської області від 12.01.2023 за ч. 1 ст. 438 КК України до покарання у виді 12 років позбавлення волі,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438 КК України
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця Російської Федерації, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , військовослужбовець 1 мінометного взводу мінометної батареї НОМЕР_2 ОМСБр (в/ч НОМЕР_1 ) 41 А ЦВО ЗС РФ, заочно засуджений 12.01.2023 Чернігівським районним судом Чернігівської області за ч. 1 ст. 438 КК України до 12 років позбавлення волі,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438 КК України
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця Російської Федерації, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 , військовослужбовець 3 мінометного взводу мінометної батареї 2 механізованої бригади НОМЕР_2 ОМСБр (в/ч НОМЕР_1 ) 41 А ЦВО ЗС РФ, заочно засуджений 12.01.2023 Чернігівським районним судом Чернігівської області за ч. 1 ст. 438 КК України до 12 років позбавлення волі,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_6 , захисників обвинувачених - адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , потерпілої ОСОБА_10 , її представника - адвоката ОСОБА_11 (в режимі відеоконференції), психолога ОСОБА_12 ,
З лютого 2014 року до цього часу триває міжнародний збройний конфлікт, викликаний збройною агресією Російської Федерації (далі - РФ) проти України та окупацією частини території України. У ході вказаного міжнародного збройного конфлікту 24 лютого 2022 року президент РФ оголосив початок так званої спеціальної військової операції, що полягала у здійсненні повномасштабного вторгнення ЗС РФ, інших збройних формувань РФ та підконтрольних їм угруповань іррегулярних збройних формувань на територію України.
Факт повномасштабного збройного вторгнення на територію України не приховувався владою РФ, а також встановлений рішеннями міжнародних організацій, зокрема резолюцією Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 «Про агресію проти України», п. п. 1, 3 Висновку 300 (2022) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Наслідки агресії Російської Федерації проти України», п. п. 17, 18 наказу Міжнародного Суду ООН від 16.03.2022 за клопотанням про вжиття тимчасових заходів у справі «Звинувачення в геноциді відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього (Україна проти РФ та ін.)».
Відповідно до ст. 2 спільної для Женевських конвенцій про захист жертв війни 1949 року, ці конвенції, як і інші акти законів і звичаїв війни (міжнародного гуманітарного права), застосовуються до всіх випадків оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни, у тому числі до всіх випадків часткової або цілковитої окупації Високої Договірної Сторони навіть якщо ця окупація не натрапляє на жодний збройний спротив.
Таким чином, із 19.02.2014 до цього часу триває міжнародний збройний конфлікт, викликаний збройною агресією РФ проти України, окупацією частини території України, що вказує на поширення дії на території України законів та звичаїв війни (норм міжнародного гуманітарного права).
Згідно з положеннями ст. 27 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року (далі - ЖК(ІV)), особи, що перебувають під захистом, мають право за будь-яких обставин на особисту повагу, повагу до своєї честі, права на сім'ю, їхніх релігійних переконань та обрядів, звичок та звичаїв. До них завжди слід ставитися гуманно й захищати їх, зокрема, від будь-якого акту насильства чи залякування, від образ та цікавості натовпу.
Жінки потребують особливого захисту від будь-якого зазіхання на їхню честь і, зокрема, захисту від зґвалтування, примушування до проституції чи будь- якої іншої форми посягання на їхню моральність.
Стаття 32 Конвенції визначає, що державі забороняється застосовувати будь- які заходи, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільної, так і військової влади.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 51 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 8 червня 1977 року (далі - ДП І) цивільне населення як таке, а також окремі цивільні особи не повинні бути об'єктом нападів. Заборонено акти насильства чи загрози насильства, що мають головною метою - тероризувати цивільне населення.
Статтею 147 Конвенції передбачено, що серйозними порушеннями є дії, якщо їх здійснено проти осіб або власності, які перебувають під захистом цієї конвенції, зокрема нелюдяне поводження та нелегальне ув'язнення особи, що перебуває під захистом.
Відповідно до ч. 2 ст. 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 8 червня 1977 року (далі - ДП І), заборонені й будуть залишатися забороненими в будь-який час і в будь-якому місці такі дії, незалежно від того, чиняться вони представниками цивільних чи воєнних органів: а) насильство над життям, здоров'ям і фізичним та психічним станом осіб, зокрема: а.1) вбивство; а.2) катування всіх видів - фізичні чи психічні; b) знущання над людською гідністю, зокрема, принижуюче й образливе поводження, примус до проституції чи непристойне посягання в будь-якій його формі; е) погрози вчинити будь-яку з вищезазначених дій.
Також ч. 1 ст. 76 ДП І передбачено, що жінки користуються особливою повагою і їм забезпечується захист, зокрема, від зґвалтування, примусу до проституції і будь-яких інших форм непристойних посягань.
Збройне захоплення с. Ягідне Чернігівської області почалося разом із повномасштабним вторгненням РФ в Україну, та з 03.03.2022 територія населеного пункту перейшла під контроль військовослужбовців ЗС РФ.
Громадяни РФ ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , командир 2 мінометного взводу мінометної батареї 55 ОМСБр (ВЧ НОМЕР_1 ) 41 А ЦВО ЗС РФ, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , військовослужбовець 1 мінометного взводу мінометної батареї НОМЕР_2 ОМСБр (в/ч НОМЕР_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , військовослужбовець 3 мінометного взводу мінометної батареї 2 механізованої бригади НОМЕР_2 ОМСБр (в/ч НОМЕР_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_6 , з березня 2022 року перебували у тимчасово зайнятому с. Ягідне Чернігівського району Чернігівської області, тобто брали участь у вторгненні на територію України у складі російських окупаційних військ та усвідомлювали свою участь у збройному конфлікті.
Так, 04 березня 2022 року, у період часу з 15 години до 16 години, ОСОБА_3 , діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , одягнуті у військову форму, відкрито демонструючи автоматичну вогнепальну зброю невстановленого зразка, перебуваючи в тимчасово зайнятому збройними силами РФ с. Ягідне Чернігівського району Чернігівської області, на відкритій ділянці місцевості неподалік приватного господарства, яке розташоване по АДРЕСА_5 , яке не є військовим об'єктом, помітили цивільну особу ОСОБА_10 , яка на момент події у складі Збройних Сил України чи інших військових формувань України не перебувала, жодної зброї не мала, участі у бойових діях не брала, до таких дій не готувалася і була одягнена у цивільний одяг.
Надалі, ОСОБА_3 , ОСОБА_13 та ОСОБА_5 , усвідомлюючи, що перед ними цивільна особа, яка не має можливості чинити опір, звинувачуючи ОСОБА_10 у диверсійній діяльності, діючи в порушення вимог ст ст. 27, 32, 147 ЖК (IV) та ст. 75 (2)(а), (е) (а.1) ДП І, усвідомлюючи явну злочинність власних дій, користуючись своєю фізичною перевагою, навели на неї автоматичну вогнепальну зброю невстановленого зразка та висловивши погрозу вбивством, наказали їй слідувати до приватного будинку, чим умисно позбавили можливості вільно пересуватись, протиправно перешкоджаючи їй обирати за своєю волею місце знаходження, тобто, здійснили незаконне позбавлення волі (нелегальне ув'язнення) особи, що перебуває під захистом (ст. 147 ЖК (IV)).
На виконання наказу ОСОБА_3 , ОСОБА_14 та ОСОБА_5 , ОСОБА_10 прослідувала до буд. АДРЕСА_5 , де на території господарства, у зв'язку з повідомленням потерпілої про те, що вона цивільна особа і немає жодного відношення до диверсійної діяльності, ОСОБА_5 діючи умисно, в порушення вимог ст. 27, 32, 147 ЖК (IV) та ст. 51 (2), 75 (2)(а), (а.2), (е) (а.1) ДП І, усвідомлюючи явну злочинність власних дій, користуючись своєю фізичною перевагою, висловивши погрозу вбивством, наказавши йти в середину будинку, при цьому наніс потерпілій удар прикладом автоматичної вогнепальної зброї невстановленого зразка в область голови, чим спричинив ОСОБА_10 сильний фізичний біль, шляхом нанесення побоїв.
Надалі, ОСОБА_3 , ОСОБА_13 та ОСОБА_5 , будучи озброєним, маючи на меті вчинити насильницькі дії сексуального характеру стосовно ОСОБА_10 , діючи умисно, в порушення вимог ст. 27 ЖК(ІУ) та ст. 75(2)(b), (е) (а) (а.1) (а.2), ст. 76(1) ДПІ, усвідомлюючи, що остання є цивільною особою та буде підкорюватись будь-яким вимогам внаслідок погроз та обстановки, що склалася, перебуваючи в приміщенні однієї з кімнат вказаного будинку, перевірили її особисті документи, а ОСОБА_13 , погрожуючи вогнепальною зброєю, висловивши погрозу вбивством та поміщенням до «катівні», наказав, їй повністю роздягнутись. Побоюючись за своє життя та здоров'я, потерпіла виконала вимогу. Приблизно протягом години потерпіла ОСОБА_10 перебувала оголеною у холодному будинку з відсутніми вікнами та в якому не було опалення, внаслідок чого зазнала моральних та фізичних страждань.
Після цього, ОСОБА_3 , будучи озброєним, реалізуючи спільний умисел на вчинення насильницьких дії сексуального характеру стосовно ОСОБА_10 , діючи умисно, в порушення вимог ст. 27 ЖК(ГУ) та ст. 75(2)(b), (е) (а.1), ст. 76(1) ДП І, погрожуючи фізичною розправою та усвідомлюючи, що потерпіла є цивільною особою та буде підкорюватись будь-яким вимогам внаслідок погроз та обстановки, що склалася, підійшов до ОСОБА_10 , та вчинив зґвалтування, а саме вагінальне проникнення із використанням своїх геніталій в тіло потерпілої, внаслідок чого порушив її сексуальну свободу та автономію, а також спричинив фізичний біль і моральні страждання.
В подальшому, невстановлені на даний час військовослужбовці ЗС РФ, доставили ОСОБА_10 до підвального приміщення Ягіднянської філії опорного закладу «Количівська ЗОШ І-ІІІ ступенів» по вул. Лісовій, буд. 1а, в с. Ягідне Чернігівської області, та розмістили у одній із кімнат, де на той час перебували цивільні особи та продовжили її незаконно утримувати до 30 березня 2022 року.
Цього ж дня, 04 березня 2022 року, у вечірній час, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлений, ОСОБА_3 , ОСОБА_13 та ОСОБА_5 , будучи озброєним, маючи на меті вчинити насильницькі дії сексуального характеру стосовно ОСОБА_10 , діючи умисно, усвідомлюючи, що остання є цивільною особою та буде підкорюватись будь-яким вимогам внаслідок погроз та обстановки, що склалася, зайшли до кімнати підвального приміщення Ягіднянської філії опорного закладу «Количівська ЗОШ І-ІІІ ступенів» по вул. Лісовій, буд. 1а в с. Ягідне Чернігівської області, де ОСОБА_3 , в порушення вимог ст. 27 ЖК(ГУ) та ст. 75(2)(b), (е) (а), (а.1), (а.2), ст. 76(1) ДП І, користуючись своєю фізичною перевагою, та висловивши погрозу вбивством та поміщенням до «катівні», наказав їй підійти з метою задоволення його потреби сексуального характеру, після чого вчинив зґвалтування ОСОБА_10 , а саме вагінальне проникнення із використанням своїх геніталій в тіло потерпілої, внаслідок чого порушив її сексуальну свободу та автономію, а також спричинив фізичний біль і моральні страждання.
Тобто, військовослужбовець ЗС РФ ОСОБА_3 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_13 та ОСОБА_5 , в умовах міжнародного збройного конфлікту та у зв'язку з ним, вчинив порушення законів і звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а саме нелегальне ув'язнення (незаконне позбавлення волі) цивільної особи, що перебуває під захистом, погрозу умисним вбивством, катування, нелюдське поводження, сексуальне насильство у формі примусового оголення та зґвалтування ОСОБА_10 , чим порушив вимоги ст. ст. 27, 32, 147 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 та ст. 75(2)(а), (b), (е), (а), (а.1), (а.2), ст. 76(1) Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 08 червня 1977 року.
Тобто, військовослужбовець ЗС РФ ОСОБА_13 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , в умовах міжнародного збройного конфлікту та у зв'язку з ним, вчинив порушення законів і звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а саме нелегальне ув'язнення (незаконне позбавлення волі) цивільної особи, що перебуває під захистом, погрозу умисним вбивством, нелюдське поводження, сексуальне насильство у формі примусового оголення та співучасті у зґвалтуванні ОСОБА_10 , чим порушив вимоги ст. ст. 21, 32, 147 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 та ст. 75(2)(а), (b), (е), (а) (а.1) (а.2), ст. 76 (1) Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 08 червня 1977 року.
Тобто, військовослужбовець ЗС РФ ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_15 та ОСОБА_3 , в умовах міжнародного збройного конфлікту та у зв'язку з ним, вчинив порушення законів і звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а саме нелегальне ув'язнення (незаконне позбавлення волі) цивільної особи, що перебуває під захистом, погрозу умисним вбивством, нелюдське поводження, катування (тортури), сексуальне насильство у формі примусового оголення та співучасті у зґвалтуванні ОСОБА_10 , чим порушив вимоги ст. ст. 27, 32, 147 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 та ст. ст. 51(2), 75(2), (а), (а.2), (b), (е), (а), (а.1) (а.2), ст. 76 (1) Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 08 червня 1977 року.
Своїми діями, що виразилися в жорстокому поводженні з цивільним населенням та порушенні законів і звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вчинених за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.28, ч.1 ст.438 КК України.
Своїми діями, що виразилися в жорстокому поводженні з цивільним населенням та порушенні законів і звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вчинених за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.28, ч.1 ст.438 КК України.
Своїми діями, що виразилися в жорстокому поводженні з цивільним населенням та порушенні законів і звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вчинених за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_16 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.28, ч.1 ст.438 КК України.
Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався в порядку спеціального судового провадження згідно з ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 13 березня 2025 року за відсутності обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_17 ( ОСОБА_18 ), котрі показань суду не надавали.
Заслухавши покази потерпілої, які узгоджуються з дослідженими у судовому засіданні доказами, зібраними в ході досудового розслідування, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, приходить до висновку про доведеність вини обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_17 у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення.
У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_10 у присутності психолога ОСОБА_12 пояснила наступне. 04 березня 2022 року вона ішла пішки з хворою твариною у переносці з с.Топчіївка до с. Іванівка, де проживає. Так як втомилася та захотіла пити вона вирішила зайти у с.Ягідне. Про те, що село окуповане, вона не знала. Коли ближче підішла до одного з будинку, із сусідніх будинків несподівано вибігли люди у військовій формі з червоними пов"язками, та почали на неї кричати, куди вона йде. Потім завели її у двір одного з господарств, забрали телефон, сказали дістати все з карманів, звинувачували її у диверсійній діяльності. Вона їм говорила, що є зооволонтером, займається тваринами, пояснювала з якою метою прийшла, але її доводи на них не діяли. Їй сказали зайти до будинку. Вона не хотіла йти, і її вдарили прикладом автомата по голові. У будинку її почали допитувати, знову звинувачувати у диверсійній діяльності, при цьому наставляли автомат та погрожували вбивством та що помістять до катівні, змусили роздягнутися, обшукували її речі. Потім, коли в її телефоні на її сторінці у фейсбуці знайшли напис про те, що вона ненавидить ОСОБА_19 , один із військових озвірів та вчинив відносно неї сексуальне насильство природнім шляхом. Всі ці дії вчиняли військові азіатської зовнішності, невеликого зросту, один із них, той хто її згвалтував - був повненький. Говорили вони російською мовою з акцентом. Оголеною її тримали в будинку близько години. Потім прийшов російський військовий, наказав всім вийти, а їй вдягтися. Сказав, що її відведуть у підвал, а завтра відвезуть додому. ЇЇ відвели у підвал школи, де були інші люди. Через деякий час до неї прийшли ті самі три військовослужбовці азіатської зовнішності, які були в будинку. Люди, які знаходилися разом з нею в одній кімнаті вийшли. Залишилися лише російські військовослужбовці, які стали знову погрожувати їй катівньою, а потім той військовий, що і в будину повторно вчинив відносно неї сексуальне насильство природнім шляхом. Після цього дій сексуального характеру відносно неї не вчиняли. В цей же день у підвал загнали людей зі всього села і тримали їх до 30.03.2022. Коли їй погрожували вона боялася за своє життя та здоров"я. Просить призначити обвинуваченим максимальну міру покарання. Після цих подій вона до цього часу проходить лікування, з нею займається психолог. Цивільний позов підтримує та просить задовольнити, з підстав викладених у позові.
З дослідженого судом протоколу проведення слідчого експерименту від 07.08.2024 та відеозапису до нього, потерпіла ОСОБА_10 на місці показала де її зупинили військові РФ, коли вона зайшла до с. Ягідне, показала господарство, куди її завели та вдарили прикладом, у будинку на території цього господарства показала де вона знаходилася, коли їй наставляли автомат, висловлювали погрози, говорили, що повезуть до катівні, заставляли повністю роздягнутися та вчинили сексуальне насильство природнім шляхом. Потім показала підвал школи, куди її відвели під конвоєм, і де вона знаходилася. У підвалі школи показала місце, де відносно неї повторно вчинили сексуальне насильство природнім шляхом, та куди після цього почали приводити мешканців села. (т.2 а.п.27-39)
За висновком експерта №СЕ-19/125-24/11487-ПС від 23.10.2024, психологічні особливості процесу відтворення потерпілої ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , обстановки та обставин події за матеріалами відеозапису слідчого експерименту від 07.08.2024, проведеного за участю цієї особи, в основному характеризуються наявністю психологічно значимих умов, що відповідають психологічній специфіці (проявам та закономірностям) реконструкції подій та не суперечать індивідуально-психологічним особливостям ОСОБА_10 . В ході слідчої дії задана переважна більшість запитань альтернативного характеру. Вони є уточнюючими і не мають ознак навідного впливу, окрім випадків наведених вище, що сприяло самостійній комунікативній діяльності ОСОБА_10 запитання слідують за змістом з попередніх суджень та умовиводів особи, а також виходячи з інформації, яка міститься в кримінальному провадженні та випливає з наявних фактів, які було виявлено у процесі попередніх слідчих дій. Зміст таких запитань відповідає загальному логічному розгортанню сюжету подій, реконструйованих під час слідчої дії. ОСОБА_10 у своїх відповідях на альтернативні запитання переважно продовжує свої повідомлення, використовуючи власну систему логічних одиниць, що свідчить про відсутність суттєвих змін у формулюванні подальших відповідей підекспертної. Під час дослідження сугестивних запитань не виявлено, тому ознаки щодо інформаційно-навідного та інформаційно- випереджального характеру запитань на відповіді підекспертної відсутні. Комунікативна діяльність потерпілої ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , у процесі відтворення нею подій під час проведення за її участю слідчого експерименту від 07.08.2024 (за матеріалами відеозапису зазначеної слідчої дії), характеризується схильністю надавати стверджувальні відповіді. Тенденція до самостійного розширення потерпілою ОСОБА_10 змісту відповідей за рахунок специфічних деталей, уточнень, додавань, асоціативних зв'язків - висока. Наявні передача змісту діалогів, опис особливостей взаємодії з іншими особами та опис власних дій, що мають високу деталізацію. Негативні відповіді підекспертною не надавались, а одна невизначена відповідь під час проведення слідчого експерименту надана ОСОБА_10 не порушує внутрішню структуру розповіді та не впливає на повноту відображення підекспертною подій та їх хронології. Під час дослідження сугестивних запитань не виявлено, тому ознаки активного інформаційно- випереджального характеру запитань на відповіді підекспертної відсутні. Констатується повнота відображення подій, які обговорюються у ході проведення слідчого експерименту, а інформаційне наповнення відповідей є достатнім для відтворення єдиного сюжету розповіді. Доступні для спостереження невербальні прояви поведінки ОСОБА_10 не містять ознак неконгруентності з її вербальною продукцією, іноді несуть додаткове смислове навантаження у вигляді супроводу висловлень (ілюстративні жести). Комунікативні перешкоди, які могли б призвести до неможливості цілісного відображення підекспертною подій - відсутні. У цілому, реконструкція ОСОБА_10 обставин та перебігу подій відображає ознаки, що, за своєї суттю, є психологічними «слідами» минулого досвіду відносно реконструйованих подій та об'єктів. У поведінці потерпілої ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_8 , під час проведення за її участю слідчого експерименту від 07.08.2024 (за матеріалами відеозапису зазначеної слідчої дії), наявні психологічні особливості, властиві для самостійного відтворення нею подій. У відеозаписах проведення слідчого експерименту від 07.08.2024 за участю потерпілої ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ознак здійснення на неї психологічного впливу з боку осіб, які брали участь проведенні даної слідчої дії - в основному відсутні. ( т.2 а.п.48-64)
23 серпня 2024 року потерпілій ОСОБА_10 були пред'явлені для впізнання фотознімки, на яких вона впізнала:
- ОСОБА_4 як військовослужбовця РФ, який її затримав, завів до будинку та під дулом автомату заставив роздягатися;
- ОСОБА_5 як військовослужбовця РФ, який взяв її у полон, коли заводив у будинок спричинив удар в область голови, залякував, щоб вона зізналася у диверсії;
- ОСОБА_3 як військовослужбовця РФ, який вчинив відносно неї сексуальне насильство.
Про проведення пред'явлення для впізнання з потерпілою ОСОБА_10 старшим слідчим 23.08.2024 складено протоколи та довідки до них (т.2 а.п.14-21).
Із протоколів пред'явлення особи для впізнання за фотознімками вбачається, що вони оформлені відповідно до приписів ст. 104 КПК, зазначену слідчу дію проведено в присутності понятих із дотриманням вимог ст. 228 КПК, зазначені ознаки, за якими потерпіла впізнала особу.
Згідно протоколу огляду від 19.07.2024, проведено огляд соціальної мережі в Інтернеті "facebook", а саме профілю наданого потерпілою ОСОБА_10 під назвою " ОСОБА_20 ", при перегляді даної сторінки встановлено наявний пост 27.02.2022 з назвою "ПУТИН, Я ТЕБЯ НЕНАВИЖУ" (Зображення 3). ( т.2 а.п.9)
Відповідно до протоколу огляду місця події від 07.08.2024 та фототаблиці до нього, була оглянута територія господарства та будинок по АДРЕСА_5 , яким зафіксовано загальний вигляд розміщення даного господарства, загальний вигляд розташування будинку АДРЕСА_5 по відношенню до траси сполученням Чернігів-Київ, також зафіксовано будинок та його територію, вхід до будинку та середини будинку, його кімнат, до кімнати №3, загальний вигляд кімнати №3 ( т.2 а.п.66-78)
Даним протоколом огляду доводиться, що територія господарства по АДРЕСА_5 знаходиться на відкритій ділянці місцевості, на території господарства знаходиться житловий будинок, який не є військовим об'єктом.
Під час огляду місця події, згідно з протоколом від 07.08.2024 та фототаблиці до нього, оглянута територія Ягіднянської ЗОШ І-ІІ ступенів опорного закладу, Количівська ЗОШ І-ІІІ ступенів Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області», що знаходиться за адресою: Чернігівська область Чернігівський район с.Ягідне вул.Лісова,1а, на якій розташоване приміщення школи, мається вхід до підвалу. Оглянуто підвальне приміщення, де перебувала потерпіла, кімнату №4 у підвальному приміщенні, де стосовно потерпілої ОСОБА_10 вчинено сексуальне насильство. ( т.2 а.п.80-90)
Згідно з протоколом огляду від 07.10.2024, слідчий провів огляд журналів вилучених під час поведення огляду місця події 21.04.2022 в с.Ягідне, а саме: «Дневник психолого-педагогических наблюдений командира 2 мин взвода минбатр 2 мсб войсковой части 55115» Начато: 25.11.2020; «Дневник психолого-педагогических наблюдений командира 3 мин взвода минбатр 2 мсб войсковой части 55115» Начато: 25.11.2020; «Именной список заместителя командира взвода управления минометной батарей 1 мотострелкового батальона» воинская часть 90600, пгт. Рощинский, учтено по книге робочих тетрадей №11/1202,2021г». ( т.2 а.п.95-112)
В ході огляду журналу з назвою «Дневник психолого-педагогических наблюдений командира 2 мин взвода минбатр 2 мсб войсковой части 55115» встановлено, що в ньому міститься фотозображення чоловіка азійської зовнішності у військовій формі та напис кульковою ручкою чорного кольору « ОСОБА_21 , сержант, 24.06.1987, зам. ком.2 взводу мин батареи 2 мсб», а також записи щодо фізичних даних, прізвища рідних, місце проживання, ступінь споріднення, номера мобільного телефону та інших даних про особу. Під час огляду було виготовлено копію даного документу зі сторінками, що стосуються обвинуваченого та долучено її до протоколу (зображення 14,15).
В ході огляду журналу з назвою «Дневник психолого-педагогических наблюдений командира 3 мин взвода минбатр 2 мсб войсковой части 55115» встановлено, що в ньому міститься фотозображення чоловіка азійської зовнішності у військовій формі та напис кульковою ручкою чорного кольору « ОСОБА_22 , рядовой, 07.07.1996, водитель», а також записи щодо фізичних даних, прізвища рідних, місце проживання, ступінь споріднення, номера мобільного телефону та інших даних про особу. Під час огляду було виготовлено копію даного документу зі сторінками, що стосуються обвинуваченого та долучено її до протоколу (зображення 41,42).
Згідно з протоколом огляду від 07.10.2024, слідчий провів огляд журналів вилучених під час поведення огляду місця події 21.04.2022 в с.Ягідне, а саме: «Дневник психолого-педагогических наблюдений командира 2 мин взвода минбатр 2 мсб войсковой части 55115» Начато: 25.11.2020, старшего лейтенанта ОСОБА_23 ; «Дневник психолого-педагогических наблюдений командира 1 мин взвода минбатр 2 мсб войсковой части 55115» Начато: 25.11.2020, старшего лейтенанта ОСОБА_24 ; «Книга выдачи оружия и боеприпасов минометной батарей 1 мсб войсковой части 90600», начата 10 февраля 2022 г." ( т.2 а.п.113-137)
В ході огляду журналу з назвою «Дневник психолого-педагогических наблюдений командира 2 мин взвода минбатр 2 мсб войсковой части НОМЕР_1 » старшего лейтенанта ОСОБА_23 ", встановлено, що в ньому міститься фотозображення чоловіка азійської зовнішності у військовій формі та напис кульковою ручкою чорного кольору « ОСОБА_3 , сержант, 24.06.1987, зам. ком. 2 взводу мин батареї 2 мсб», а також записи щодо фізичних даних, прізвища рідних, місце проживання, ступінь споріднення, номера мобільного телефону та інших даних про особу. На наступному аркуші міститься інформаці у вигляді таблиці із вказаними прізвищами військовослужбовців ЗС РФ, де під №2 зазначено " ОСОБА_25 ". Під час огляду було виготовлено копії даних документів зі сторінками, що стосуються обвинуваченого та долучено її до протоколу (зображення 3,4,27).
В ході огляду журналу з назвою «Дневник психолого-педагогических наблюдений командира 1 мин взвода минбатр 2 мсб войсковой части 55115» старшего лейтенанта ОСОБА_24 ", встановлено, що в ньому міститься фотозображення чоловіка азійської зовнішності у військовій формі та напис кульковою ручкою чорного кольору « ОСОБА_26 , єфрейтор, 07.01.1994, старший водитель», а також записи щодо фізичних даних, прізвища рідних, місце проживання, ступінь споріднення, та інших даних про особу. Під час огляду було виготовлено копії даних документів зі сторінками, що стосуються обвинуваченого та долучено її до протоколу (зображення 38,39).
Згідно з повідомленням УКР ГУНП в Чернігівській області, на виконання доручення (в порядку ст.40 КПК України) старшого слідчого встановлено, що до скоєння злочину відносно ОСОБА_10 можуть бути причетні військовослужбовці ЗС РФ, 55 ОМСБр, а саме: ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , місце народження ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ( т.2 а.п.140,149).
Аналітичним профілем на особу, отриманим у ході виконання доручення слідчого встановлено повні анкетні відомості ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , місце народження: Республіка Тива, адреса: АДРЕСА_4 , місце роботи: в/ч № НОМЕР_1 (Кизил), звання рядовий, проходив військову службу у 3-му мінометному взводі мінометної батареї 2-ї механізованої бригади військойової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 окрема мотострілецька бригада (гірська) НОМЕР_4 загальновійськової армії Центрального військового округу) РФ, котра дислокується за адресою: АДРЕСА_6 . ( т.2 а.с.142)
Аналітичним профілем на особу, отриманим у ході виконання доручення слідчого встановлено повні анкетні відомості ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце народження: РФ, Тива, адреса: Республіка Тива, р-н Улуг-Хемский, с. Хайиракан, вул.Деражно,26,2, РФ, Республіка Тива, с. Хайиракан, вул. Адиг-Тюлюш, 18/1, місце роботи: єфрейтор, військовослужбовець 1 мінометного взводу мінометної батареї, в/ч НОМЕР_5 окрема мотострілецька бригада Центрального ВО ВС РФ. ( т.2 а.п.143-144)
Аналітичним профілем на особу, отриманим у ході виконання доручення слідчого встановлено повні анкетні відомості ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце народження: с.Солчур, Овюрський кожуун, Тива, РФ, адреса: АДРЕСА_7 , РФ, Тива, м.Кизил, вул.Комісаров, 31, місце роботи: в/ч НОМЕР_5 окрема мотострілецька бригада Центрального ВО ВС РФ ( т.2 а.п.145)
Відповідно до протоколу огляду інтернет-ресурсу від 27.09.2024, було оглянуто сторінки у соціальних мережах, які належать ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , де наявні їх фотозображення. (т.2 а.с.159-163)
Дослідивши у судовому засіданні надані докази, суд дійшов висновку про те, що вони є належними, оскільки підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність та можливість чи неможливість використання інших доказів.
Судом визнано загальновідомим і таким, що не потребує доказуванню в межах даного кримінального провадження, що тимчасова окупація з боку РФ частини території України (у тому числі і частини Чернігівської області), яка розпочалася із збройної агресії 20 лютого 2014 року та повномасштабного вторгнення збройних сил РФ на територію України 24 лютого 2022 року, а також анексія з боку РФ частини території України є загально відомими фактами, які не потребують окремого судового доказування.
ОСОБА_27 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 пред'явлені обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.1 ст. 438 КК України, яка є бланкетною нормою. «Міжнародно-правова» бланкетність у кожному конкретному випадку потребує звернення до правил та звичаїв ведення війни, які повинні містити посилання на норми, статті і правила конвенцій, додаткових протоколів до конвенцій або норми звичаєвих правил, що наповнюють зміст об'єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 438 КК України.
За диспозицією ч.1 ст.438 КК України кримінально-караними визначені наступні діяння: 1) жорстоке поводження з військовополоненими 1.2) або цивільним населенням, 2) вигнання цивільного населення для примусових робіт, 3) розграбування національних цінностей на окупованій території, 4) застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом, 5) інші порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана ВР України, а також віддання наказу про вчинення таких дій.
За обвинуваченням ОСОБА_27 інкриміновано порушення законів та звичаїв війни, а саме: у жорстокому поводженні з цивільним населенням та інших порушеннях законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, що полягало у нелегальному ув'язненні (незаконне позбавлення волі) цивільної особи, що перебуває під захистом, погрозі умисним вбивством, нелюдському поводженні, катуванні (тортури), сексуальному насильстві у формі примусового оголення та співучасті у зґвалтуванні, тобто у порушенні ст. ст. 27, 32, 147 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 та ст. ст. 51(2), 75(2), (а), (а.2), (b), (е), (а), (а.1) (а.2), ст. 76 (1) Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року.
За обвинуваченням ОСОБА_5 інкриміновано порушення законів та звичаїв війни, а саме: у жорстокому поводженні з цивільним населенням та інших порушеннях законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, що полягало у нелегальному ув'язненні (незаконне позбавлення волі) цивільної особи, що перебуває під захистом, погрозі умисним вбивством, нелюдському поводженні, катуванні (тортури), сексуальному насильстві у формі примусового оголення та співучасті у зґвалтуванні, тобто у порушенні ст. ст. 27, 32, 147 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 та ст. ст. 51(2), 75(2), (а), (а.2), (b), (е), (а), (а.1) (а.2), ст. 76 (1) Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року.
За обвинуваченням ОСОБА_3 інкриміновано порушення законів та звичаїв війни, а саме: у жорстокому поводженні з цивільним населенням та інших порушеннях законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, що полягало у нелегальному ув'язненні (незаконне позбавлення волі) цивільної особи, що перебуває під захистом, погрозі умисним вбивством, нелюдському поводженні, катуванні (тортури), сексуальному насильстві у формі примусового оголення та у зґвалтуванні, тобто у порушенні ст. ст. 27, 32, 147 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 та ст. ст. 51(2), 75(2), (а), (а.2), (b), (е), (а), (а.1) (а.2), ст. 76 (1) Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року.
Женевські конвенції від 12.08.1949 є частиною національного законодавства, застосовними до збройного конфлікту на території України, діючи для України у порядку правонаступництва, як і для РФ. Україна також є стороною усіх Додаткових протоколів до ЖК від 12.08.1949.
Згідно з положеннями ст. 2 Конвенції про захист цивільного населення під час війни, підписаної у м. Женеві 12.08.1949 (далі - Конвенція), учасниками якої є, зокрема Україна та РФ, Конвенція застосовується до всіх випадків оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни. Конвенція також застосовується до всіх випадків часткової або цілковитої окупації Високої Договірної Сторони, навіть якщо ця окупація не натрапляє на жодний збройний спротив.
У відповідності до ч. 1 ст. 4 Конвенції, особами, що перебувають під захистом цієї Конвенції, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є.
Статтею 147 Конвенції передбачено, що серйозними порушеннями є дії, якщо їх здійснено проти осіб або власності, які перебувають під захистом цієї Конвенції.
Відповідно до ст. 3 Конвенції сторони домовилися, що з особами, які не беруть активної участі в бойових діях, поводяться гуманно, без будь-якої ворожої дискримінації, причиною якої є раса, колір шкіри, релігія чи вірування, стать, походження чи майновий стан чи будь-які інші подібні критерії.
Із цією метою є забороненими й залишатимуться забороненими будь-коли та будь-де такі діяння стосовно зазначених вище осіб:
a) насилля над життям й особистістю, зокрема всі види вбивств, завдання каліцтва, жорстоке поводження й тортури;
c) наруга над людською гідністю, зокрема образливе та принизливе поводження.
Відповідно до положень ст. 27 Конвенції особи, що перебувають під захистом, мають право за будь-яких обставин на особисту повагу, повагу до своєї честі, права на сім'ю, їхніх релігійних переконань та обрядів, звичок та звичаїв. До них завжди слід ставитися гуманно й захищати їх, зокрема, від будь-якого акту насильства чи залякування, від образ та цікавості натовпу.
Жінки потребують особливого захисту від будь-якого зазіхання на їхню честь і, зокрема, захисту від зґвалтування, примушування до проституції чи будь-якої іншої форми посягання на їхню моральність.
Відповідно до ч. 2 ст. 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року (далі - Протокол), заборонені й будуть залишатися забороненими в будь-який час і в будь-якому місці такі дії, незалежно від того, чиняться вони представниками цивільних чи воєнних органів:
a) насильство над життям, здоров'ям і фізичним та психічним станом осіб, зокрема:
a.1) вбивство;
b) знущання над людською гідністю, зокрема, принижуюче й образливе поводження, примус до проституції чи непристойне посягання в будь-якій його формі;
e) погрози вчинити будь-яку з вищезазначених дій.
Водночас, ч. 1 ст. 76 Протоколу, передбачено, що жінки користуються особливою повагою і їм забезпечується захист, зокрема, від зґвалтування, примусу до проституції і будь-яких інших форм непристойних посягань.
Ознака вчинення дій, що вважаються серйозними порушеннями норм МГП становить:
-грубе порушення норм договірного права (конвенцій й протоколів до них, а також грубі порушення звичаєвих норм МГП);
-такі дії мають посягати на найважливіші принципи МГП, тобто порушувати норму, яка передбачає захист найважливіших цінностей, при цьому його наслідки повинні бути трагічними для жертви;
-такі дії можуть вважатися воєнними злочинами незалежно від настання наслідків.
Міжнародне гуманітарне право - (МГП) спеціально призначене для регулювання збройних конфліктів. Як таке, воно містить детальні положення, що регулюють засоби та методи ведення бойових дій, а також захист осіб та об'єктів, які потрапили під владу сторони, що воює. Щойно виникає збройний конфлікт, будь-які дії, вчинені з причин, пов'язаних із цим конфліктом, повинні відповідати МГП.
Поняття збройного конфлікту відсутнє у договірному міжнародному праві. Втім, послуговуються поняттям, яке було визначено рішенням Апеляційної палати Міжнародного трибуналу для колишньої Югославії (далі - МТКЮ) у справі «The Prosecutor v. Dusko Tadic» від 02.10.1995, у пункті 70 якого говориться про те, що збройний конфлікт існує тоді, коли має місце застосування збройної сили між Державами або тривале збройне насильство між урядовими силами та організованими збройними групами, або між такими групами в межах Держави. Міжнародне гуманітарне право застосовується з моменту початку таких збройних конфліктів і виходить за межі припинення військових дій, поки не буде укладено мир; або, у випадку внутрішніх конфліктів, допоки не буде досягнуто мирного врегулювання конфлікту. До цього моменту міжнародне гуманітарне право продовжує застосовуватися на всій території ворогуючих Держав або, у випадку внутрішніх конфліктів, на всій території, яка перебуває під контролем однієї сторони, незалежно від того, чи відбуваються там фактичні бойові дії чи ні.
Сьогодні вважається, що міжнародний збройний конфлікт виникає з того моменту, коли держава використовує збройні сили проти іншої держави, незалежно від причин чи інтенсивності протистояння, і незалежно від того, чи офіційно оголошено чи визнано політичний стан війни.
Існування міжнародного збройного конфлікту визначається, передусім, тим, що насправді відбувається.
У суду немає сумнівів в розумінні обвинуваченими, як кадровими військовими РФ, законів і звичаїв війти, що передбачені міжнародними договорами, факту незаконного перетину державного кордону України, участі у військовій агресії проти України, враховуючи показання потерпілої, про те, що обвинувачені перебували у військовій формі, зі зброєю. При цьому, стороною обвинувачення надані письмові докази перебування обвинувачених у складі збройних сил РФ.
Особами, що перебувають під захистом ЖК IV від 12.08.1949, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є (ст. 4).
Будь яких доказів того, що потерпіла ОСОБА_10 брала в активній чи пасивній формі участь в бойових діях, належала до складу збройних сил України, учасниками судового провадження не надано, а тому суд вважає поза розумним сумнівом перебування потерпілої зі статусом захищеної особи у складі цивільного населення.
Показання потерпілої суд вважає послідовними та логічними, суттєвих відмінностей її показань від наведеного обвинувачення не встановлено, фактично такі показання є єдиним прямим джерелом доказів.
Винуватість обвинувачених у порушенні законів та звичаїв війни, що передбачене міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а саме порушенні ст. 27,32,147 Конвенції про захист цивільного населення під час війни, підписаної у м. Женеві 12.08.1949, ч. 2 ст. 75, ч. 1 ст. 76 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949 за обставин викладених в обвинувальному акті та визнаних судом доведеними, такими, що підтверджується сукупністю зібраних в кримінальному провадженні та безпосередньо досліджених в судовому засіданні доказів.
Вирішуючи питання щодо надання юридичної оцінки діям обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_29 , суд виходить з того, що ст. 27 Конвенції визначено право цивільних осіб, за будь-яких обставин, на особисту повагу, повагу до своєї честі. Жінки потребують особливого захисту від будь-якого зазіхання на їхню честь, і, зокрема, захисту від зґвалтування, примушування до проституції чи будь-якої іншої форми посягання на їхню моральність. Відповідно до ст. ст. 31-32 Конвенції, забороняється, зокрема: жодний примус фізичного чи морального порядку не може застосовуватися до осіб, які перебувають під захистом, зокрема з метою отримання від них або від третіх осіб якихось відомостей; застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей.
Статтею 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), передбачено, що заборонені й будуть залишатися забороненими в будь-який час і в будь-якому місці такі дії, незалежно від того, чиняться вони представниками цивільних чи воєнних органів: насильство над життям, здоров'ям і фізичним та психічним станом осіб, зокрема вбивство, катування всіх видів - фізичні чи психічні, тілесні покарання, каліцтво; знущання над людською гідністю, зокрема, принижуюче й образливе поводження, примус до проституції чи непристойне посягання в будь-якій його формі; погрози вчинити будь-яку з вищезазначених дій.
Під час судового розгляду сторона захисту не посилалася на недопустимість доказів, які надавались на дослідження стороною обвинувачення, на порушення порядку проведення досудового розслідування, як і прийняття певних процесуальних рішень, а отже, в силу положень ст. ст. 22, 26 КПК України, суд не вбачає підстав визнавати докази недопустимими, оскільки вони зібрані у порядку, встановленому КПК України, та отримані без істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд, провівши у відповідності до положень ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд кримінального провадження, згідно з якими, судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, забезпечивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, безпосередньо дослідивши, надані сторонами кримінального провадження докази, давши їм, відповідно до вимог ст. 94 КПК України, належну оцінку - суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_29 у вчиненні дій за пред'явленим обвинуваченням.
Оцінюючи надані для дослідження під час судового розгляду докази, в поєднанні з положеннями ст.147 Конвенції та ст. 85 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), які визначають серйозні порушення згаданої Конвенції, - суд вважає доведеним скоєння обвинуваченими ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_27 дій у порушенні законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, у жорстокому поводженні з цивільним населенням, вчинених за попередньою змовою групою осіб, а відтак їх дії правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438 КК України.
Відповідно до положень ч.5 ст.374 КПК України у разі ухвалення вироку за наслідками кримінального провадження, у якому здійснювалося спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження (in absentia), суд окремо обґрунтовує, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_29 , як підозрюваних та обвинувачених на захист та доступ до правосуддя з урахуванням здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження.
Приймаючи рішення щодо проведення спеціального досудового розслідування та проведення розгляду за процедурою in absentia, суд виходив із того, що інкримінований обвинуваченим злочин та їх поведінка підпадали під вимоги, зазначені у ч.2 ст.297-1 КПК України. Положення закону щодо здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження не визнані неконституційними і є такими, що узгоджуються зі стандартами, визначеними у Резолюції (75) 11 Комітету Міністрів Ради Європи щодо критеріїв, які регламентують провадження, що здійснюється за відсутності обвинуваченого. Так відповідно до рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи важливою умовою застосування спеціального досудового розслідування та спеціального судового розгляду є те, щоб під час спеціального досудового розслідування або спеціального судового провадження було забезпечено процесуальні права та гарантії осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, зокрема, право обвинуваченого бути поінформованим належним чином про дату слухання справи та про своє право на законне чи інше представництво в суді.
Згідно відповіді УКР ГУНП в Чернігівській області від 25.10.2024, проведеними заходами на виконання доурчення старшого слідчого, встановлено, що військовослужбовці ЗС РФ, зокрема, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , перебувають на території РФ, що визнана Верховною Радою України державою-агресором. ( т.2 а.п.180)
Згідно рапорту ст.оперуповноваженого УСР в Чернігівській області ДСР НП України від 21.10.2024, на доручення слідчого, повідомлено, що військовослужбовці ЗС РФ, зокрема, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 у складі свого підрозділу у квітні 2022 року залишили територію Чернігівської області та перемістилися на територію РФ, де і продовжують перебувати на даний час. ( т.2 а.п.183).
За повідомленням АТ «Укрпошта» від 03.12.2024, з 24.02.2022 року припинено обмін поштовими відправленнями до/з РФ та не здійснюється пересилання поштових відправлень на територію РФ, в тому числі шляхом транзиту через інші країни.
Дорученням Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Чернігівській області від 21 жовтня 2024 року адвоката ОСОБА_8 уповноважено у межах процесуальних прав і обов'язків, визначених ст. 46, 47 КПК України, забезпечити безоплатну вторинну правову допомогу ОСОБА_3 .
Дорученням Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Чернігівській області від 21 жовтня 2024 року адвоката ОСОБА_7 уповноважено у межах процесуальних прав і обов'язків, визначених ст. 46, 47 КПК України, забезпечити безоплатну вторинну правову допомогу ОСОБА_5 .
Дорученням Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Чернігівській області від 21 жовтня 2024 року адвоката ОСОБА_30 уповноважено у межах процесуальних прав і обов'язків, визначених ст. 46, 47 КПК України, забезпечити безоплатну вторинну правову допомогу ОСОБА_31 .
03.01.2025 на підставі наказу Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги " Про заміну адвоката ОСОБА_30 , який надає безоплатну вторинну правничу допомогу" видане доручення, яким адвоката ОСОБА_9 уповноважено у межах процесуальних прав і обов'язків, визначених ст. 46, 47 КПК України, забезпечити безоплатну вторинну правову допомогу ОСОБА_31 .
Ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду міста Чернігова від 12 листопада 2024 року, надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування за ч.2 ст.28 ч. 1 ст. 438 КК України стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 , котрий був оголошений у розшук.
Ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду міста Чернігова від 06 листопада 2024 року, надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування за ч.2 ст.28 ч. 1 ст. 438 КК України стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 , котрий був оголошений у розшук.
Ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду міста Чернігова від 06 листопада 2024 року, надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування за ч.2 ст.28 ч. 1 ст. 438 КК України стосовно обвинуваченого ОСОБА_29 , котрий був оголошений у розшук.
Після постановлення ухвал слідчого судді, якими надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_29 відповідно до вимог ч. 4 ст. 46 КПК України, ст. 42 КПК України, п. 8 ч. 2 ст. 51 КПК України та ч. 2 ст. 297-5 КПК України реалізацію їх прав здійснювали захисники, які отримували необхідні процесуальні документи, знайомилися з матеріалами кримінального провадження.
Повістки про виклик ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_29 , повідомлення про підозру, повідомлення про початок здійснення спеціального досудового розслідування надсилались та публікувались відповідно до вимог КПК України шляхом публікування на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, а також у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - у газеті «Урядовий кур'єр» в рубриці «Оголошення».
З огляду на зазначене, орган досудового розслідування вживав всіх можливих передбачених КПК України заходів для виклику та розшуку обвинувачених, щоб забезпечити їх можливість безпосередньо та через обраного захисника реалізовувати права підозрюваного на стадії досудового розслідування.
Крім того, згідно з ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 13 березня 2025 року відносно ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_29 здійснювалось спеціальне судове провадження. У судовому засіданні приймали участь захисники, котрі обізнані з матеріалами кримінального провадження від початку здійснення спеціального досудового розслідування.
При цьому, судом також вживалися заходи для виклику обвинувачених для забезпечення доступу до правосуддя, у зв'язку із чим на кожне судове засідання останні викликалися у порядку ст. 323 КПК України. Повістки про виклик опубліковані у газеті «Урядовий кур'єр» та його електронній версії на сайті https://ukurier.gov.ua/uk/about/ у розділі «Оголошення: виклики в суд», а також на офіційному сайті Чернігівського районного суду Чернігівської області.
Захисники обвинувачених здійснювали активні дії, спрямовані на захист обвинувачених: приймали участь у допиті потерпілої та дослідженні доказів, виступали у дебатах.
Враховуючи наведене, суд вважає, що стороною обвинувачення та судом вживалися достатні заходи щодо дотримання прав обвинувачених на захист та доступ до правосуддя, з урахуванням здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження.
Згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й повинно досягти мети виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
За змістом ч. 1 ст. 65 КК України суд призначає покарання:
1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;
2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;
3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно з ч. 2 вказаної статті особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до ч. 4 ст. 65 КК України більш суворе покарання, ніж передбачене відповідними статтями Особливої частини цього Кодексу за вчинене кримінальне правопорушення, може бути призначене за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків згідно зі статтями 70 та 71 цього Кодексу.
Згідно ч.4 ст.70 КК України, за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст.70 КК України, при складанні покарань остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень визначається в межах, встановлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає більш суворе покарання. Якщо хоча б одне із кримінальних правопорушень є умисним тяжким або особливо тяжким злочином, суд може призначити остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у межах максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. Якщо хоча б за один із вчинених кримінальних правопорушень призначено довічне позбавлення волі, то остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень визначається шляхом поглинення будь-яких менш суворих покарань довічним позбавленням волі.
Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_5 , суд у відповідності до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, відомості про особу винного, відсутність пом'якшуючих покарання обставин, а також думку потерпілої, яка після пережитого наполягала у судовому засіданні на найсуворішому покаранні.
Обставинами, що відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_5 , є вчинення кримінального правопорушення групою осіб за попередньою змовою.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що ОСОБА_5 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в максимальних межах санкції ч.2 ст.28 ч.1 ст.438 КК України.
Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_3 , суд у відповідності до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, відомості про особу винного, відсутність пом'якшуючих покарання обставин, а також думку потерпілої, яка після пережитого наполягала у судовому засіданні на найсуворішому покаранні.
Обставинами, що відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_3 , є вчинення кримінального правопорушення групою осіб за попередньою змовою.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в максимальних межах санкції ч.1 ст.438 КК України.
Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_31 , суд у відповідності до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, відомості про особу винного, відсутність пом'якшуючих покарання обставин, а також думку потерпілої, яка після пережитого наполягала у судовому засіданні на найсуворішому покаранні.
Обставинами, що відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_29 , є вчинення кримінального правопорушення групою осіб за попередньою змовою.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що ОСОБА_31 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в максимальних межах санкції ч.2 ст.28 ч.1 ст.438 КК України.
Враховуючи те, що обвинувачені вчинили дане кримінальне правопорушення до ухвалення вироку Чернігівським районним судом Чернігівської області від 12.01.2023, тому підлягає застосуванню положення ч.4 ст.70 КК України та остаточне покарання ОСОБА_5 , ОСОБА_27 , ОСОБА_3 слід призначати за сукупністю кримінальних правопорушень з урахуванням припису ч.4 ст.65 КК України, у виді позбавлення волі більш суворе, ніж передбачене ч.1 ст.438 КК України.
Потерпілою у кримінальному провадженні заявлено цивільний позов, в якому вона просить стягнути з обвинувачених солідарно моральну шкоду в розмірі 1 мільйон гривень. Потерпіла посилається на перенесення страждань, погіршення стану здоров"я, змушені зміни у її житті, порушення нормального способу життя.
Згідно з ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого.
Відповідно до ч.1 ст.1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Згідно із п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Суд дійшов висновку про наявність причинного зв'язку між винними діями обвинувачених і негативними наслідками, що настали для потерпілої, а тому потерпіла зазнала моральних страждань.
Ураховуючи ступінь вини обвинувачених, характер та обсяг завданої шкоди, а також те, що потерпіла зазнала істотних негативних змін в особистому житті, перенесла страждання, та продовжує нести ці душевні страждання, потерпіла докладає додаткових зусиль для захисту своїх прав і відновлення звичайного способу життя, а також вимоги розумності і справедливості, суд дійшов висновку про задоволення в повному обсязі цивільного позову про відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 000 000 грн.
Процесуальні витрати за залучення експертів у розмірі 23 877 грн 00 коп. необхідно стягнути з обвинувачених на користь держави в рівних частинах.
Речові докази відсутні.
Під час досудового розслідування ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою в порядку ч.6 ст.193 КПК України.
Відповідно до ч.6 ст.193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Таким чином, застосований до ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою слід залишити без змін до моменту його затримання на виконання вироку суду. При цьому, строк відбування покарання обвинуваченому слід обраховувати з моменту звернення вироку до виконання, тобто із дня фактичного його затримання.
Під час досудового розслідування ОСОБА_3 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою в порядку ч.6 ст.193 КПК України.
Відповідно до ч.6 ст.193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Таким чином, застосований до ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою слід залишити без змін до моменту його затримання на виконання вироку суду. При цьому, строк відбування покарання обвинуваченому слід обраховувати з моменту звернення вироку до виконання, тобто із дня фактичного його затримання.
Під час досудового розслідування ОСОБА_27 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою в порядку ч.6 ст.193 КПК України.
Відповідно до ч.6 ст.193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Таким чином, застосований до ОСОБА_29 запобіжний захід у виді тримання під вартою слід залишити без змін до моменту його затримання на виконання вироку суду. При цьому, строк відбування покарання обвинуваченому слід обраховувати з моменту звернення вироку до виконання, тобто із дня фактичного його затримання.
На підставі викладеного, керуючись ст.370, 371, 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.1 ст.438 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років.
На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання покарань за даним вироком та вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 12.01.2023, з урахуванням припису ч.4 ст.65 КК України, остаточно ОСОБА_5 призначити покарання у виді 15 років позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_5 до вступу вироку у законну силу залишити незмінним - тримання під вартою. Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту його фактичного затримання.
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.1 ст.438 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років.
На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання покарань за даним вироком та вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 12.01.2023, з урахуванням припису ч.4 ст.65 КК України, остаточно ОСОБА_3 призначити покарання у виді 15 років позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_3 до вступу вироку у законну силу залишити незмінним - тримання під вартою. Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з дня його фактичного затримання.
ОСОБА_29 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.1 ст.438 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років.
На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання покарань за даним вироком та вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 12.01.2023, з урахуванням припису ч.4 ст.65 КК України, остаточно ОСОБА_31 призначити покарання у виді 15 років позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_31 до вступу вироку у законну силу залишити незмінним - тримання під вартою. Строк відбування покарання ОСОБА_31 рахувати з дня його фактичного затримання.
Стягнути з ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_29 на користь держави з кожного по 7959 грн 00 коп. процесуальних витрат.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_10 про відшкодування моральної шкоди спричиненої внаслідок вчинення злочину - задовольнити.
Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_29 на користь ОСОБА_10 1 000 000 (один мільйон) гривень в рахунок компенсації моральної шкоди спричиненої внаслідок кримінального правопорушення.
На вирок може бути подана апеляція до Чернігівського апеляційного суду через Чернігівський районний суд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити захисникам, потерпілій та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1