Справа № 947/10946/23
Провадження 2/465/1553/25
Іменем України
12.05.2025 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді Величка О.В.,
з участю секретаря судового засідання Венгринюк О.Р.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника заінтересованої особи Брухаля Л.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи - орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, Франківська районна адміністрація Львівської міської ради як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав матері та стягнення аліментів на утримання дітей, -
ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_3 , треті особи - орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, Франківська районна адміністрація Львівської міської ради як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав матері та стягнення аліментів на утримання дітей.
В обґрунтування поданого позову зазначає, що 03.10.2018 року рішенням Шевченківського районного суду м. Львова було розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Від шлюбу було народжено двоє дітей: ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
Позивач наголошує, що мати дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 жодного з покладених законом на батьків обов'язку не виконує. Не піклується про їх фізичний і духовний розвиток, не дбає про їх нормальне самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей. Bci питання щодо виховання дітей вирішуються ОСОБА_2 самостійно без участі та підтримки з боку відповідача.
З листопада 2019 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживають з батьком ОСОБА_2 . З 24.02.2022 року ОСОБА_3 виїхала з України через повномасштабну збройну війну росії проти України та залишила дітей з їх батьком. З цього моменту відповідач лише один раз приїхала до дітей на два тижні та більше до них не приїжджала і наміру повертатись в Україну не має.
ОСОБА_2 з 03.09.2020 року працює у ТОВ «АВТО ГРУП +» на посаді рихтувальника кузовів. Має стабільний дохід, що підтверджується довідкою № 2906/1 від 29.06.2022 року, довідкою № 2906/2 від 29.06.2022 року та довідкою № 2906/3 від 29.06.2022 року. За місцем праці ОСОБА_2 зарекомендував себе як добросовісний працівник, доручену роботу виконує на високому професійному рівні. Постійно прагне до самовдосконалення. За характером спокійний та врівноважений, жодної скарги на нього від клієнтів сфери обслуговування не надходило, тільки позитивні відгуки, що підтверджується характеристикою з місця роботи. Позивач стверджує, що він приділяє велику увагу здоров'ю та розвитку дітей, цікавиться їх успіхами, дбає про їх нормальне самоусвідомлення, сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, надає доступ до культурних та інших духовних цінностей. При цьому, ОСОБА_3 ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дітей, не відвідувала і не відвідує їх.
Невідвідування матір'ю дітей протягом тривалого часу, за відсутності доказів поважності причини зазначеного, абсолютна відсутність заінтересованості в стані здоров'я та в цілому заінтересованості в розвитку ОСОБА_4 і ОСОБА_5 дає позивачу впевненість зробити висновок про ухилення ОСОБА_3 від виховання дітей. Відповідно, у поданій позовній заяві позивач просить позбавити ОСОБА_3 батьківських прав стосовно дітей.
Окрім того, зазначає, що відповідач не бере участі у вихованні та утриманні спільних дітей, всі витрати на утримання спільних дітей забезпечує батько ОСОБА_2 . Таким чином, спільні діти позивача та відповідача потребують значних витрат для забезпечення належного рівня життя, зокрема, витрат на одяг, харчування, медичний догляд. В свою чергу, позивач не має можливості самостійно утримувати дітей.
А тому, просить суд стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини від її заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення позивача до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 05.04.2023 року, яка залишена без змін постановою Одеського апеляційного суду від 17.07.2023 року, вказану цивільну справу передано до Франківського районного суду м. Львова для розгляду за підсудністю.
Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова від 06.12.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
15.02.2024 року представником відповідача ОСОБА_3 - адвокатом Дмитруком М.О. подано до суду відзив на позовну заяву. Зазначає, що позовні вимоги відповідач заперечує в повному обсязі. Так, зокрема, вказує, що не відповідають дійсності покликання позивача на те, що мати дітей, ОСОБА_3 , жодного з покладених законом на батьків обов'язку не виконує, не піклується про їх фізичний і духовний розвиток, не дбає про їх нормальне самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей. Звертає увагу на те, що позивач, заявляючи про наведені обставини, не надав жодного належного доказу на підтвердження існування таких обставин. Наголошує, що ОСОБА_3 не виїжджала з України 24.02.2022 року через повномасштабну збройну війну росії проти України, як про це заявляє позивач, натомість виїхала у жовтні 2022 року з метою заробітку для забезпечення потреб сім'ї. Водночас перебування матері за кордоном не входить до переліку підстав для позбавлення її батьківських прав.
Позивач та відповідач не спілкуються, тому надуманими є тези позивача про відсутність доказів, які нечебто мають надаватися самою ОСОБА_3 . Суттєвим є наявність спілкування, взаєморозуміння та матеріальної підтримки, які наявні у відносинах між матір'ю та її дітьми. Відповідач відвідувала дітей влітку та в кінці 2023 року, де вони проводили час у Львові, разом їздили у Трускавець. Влітку відповідач разом із донькою ОСОБА_6 подавали документи для вступу дитини на навчання до Львівської медичної академії імені ОСОБА_7 .
Відповідач має регулярне спілкування із дітьми, що підтверджується скріншотами листування матері як з донькою, так і з сином. Долучених до позову даних та переконливих доказів на підтвердження свідомого ухилення матір'ю дітей від батьківських обов'язків суду не надано. Позбавлення ж батьківських прав матері призведе до нічим не виправданого дисбалансу у правах та обов'язках матері та батька, незаконно обмежить права матері, яка жодною дією чи вчинком не дала підстав та приводів до пред'явлення щодо неї позовної вимоги такого характеру.
Окрім того, за змістом поданого відзиву відповідач ОСОБА_3 жодного разу не відмовила дітям у матеріальній допомозі, вона є хорошою матір'ю та радо бере участь у матеріальному забезпеченні та підтримці дітей. Відповідач завжди готова підтримувати власних дітей і фінансово, у підтвердження чого додала також відповідні докази про перерахування коштів дітям. Тож вимогу про стягнення аліментів вважає недоречною, оскільки така викладена у прямому взаємозв'язку із позбавленням материнських прав ОСОБА_3 . Запити ж та потреби дітей у коштах матір'ю враховуються. А тому, у задоволенні позову просить відмовити.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 04.04.2024 року залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Франківську районну адміністрацію Львівської міської ради як орган опіки та піклування. Зобов'язано Франківську районну адміністрацію Львівської міської ради як орган опіки та піклування в строк до 28.05.2024 року надати письмовий висновок щодо розв'язання спору та доцільності позбавлення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 10.12.2024 року підготовче провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи - орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, Франківська районна адміністрація Львівської міської ради як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав матері та стягнення аліментів на утримання дітей - закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила такі задовольнити, надала пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, належним чином повідомлялася про час та місце розгляду справи.
Від представника органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради надійшло клопотання про розгляд справи у їх відсутності.
Представник Франківської районної адміністрації Львівської міської ради як органу опіки та піклування висновок про недоцільність позбавлення відповідача батьківських прав підтримав, при цьому, пояснив, що позивач ОСОБА_2 прибув на перше засідання комісії у справах дітей, йому було рекомендовано подати додаткові документи, однак, на наступне засідання ОСОБА_2 не з'явився, необхідних документів, в тому числі про навчання дітей, не подав, такі свої дії нічим не мотивував.
Суд, заслухавши пояснення учасників, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
За вимогами ст. ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , її батьком є ОСОБА_2 , матір'ю - ОСОБА_3 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 18.10.2007 року, видане Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції). ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , його батьком є ОСОБА_2 , матір'ю - ОСОБА_3 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 24.09.2010 року, видане Франківським відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції).
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 03.10.2018 року у справі №466/5856/18 шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , розірвано.
Позивачем до позовної заяви долучені копії довідок про доходи ОСОБА_2 , відповідно до яких вбачається, що позивач працює в ТОВ «Авто Груп +» та отримує заробітну плату. З наданої характеристики слідує, що позивач зарекомендував себе як відповідальний і дисциплінований працівник.
За змістом характеристики ОСОБА_4 , наданої директором та класним керівником Одеського ліцею «Гармонія», в якому остання навчалася на час подачі позову (в даний час ОСОБА_4 вчиться у Львівській медичній академії імені ОСОБА_7 ), остання є уважною, урівноваженою, розумною, веселою, з повагою ставиться до батьків та вчителів. Згідно характеристики ОСОБА_5 , який також на час звернення позивача з позовом навчався в Одеському ліцеї «Гармонія» (інформації про те, де на даний час навчається ОСОБА_5 позивачем, як і його представником суду не надано), зазначено, що він є уважним, спостережливим, не має шкідливих звичок, бере активну участь у громадському житті школи та класу.
На підтвердження того, що позивач самостійно виховує дітей, останній долучив до позовну заяви ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які проживають за адресою: АДРЕСА_1 , та підтверджують, що позивач ОСОБА_2 самостійно виховує ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Відповідачем до відзиву до позовної заяви долучено копії фотографій, які фіксують спільне проведення часу відповідачем ОСОБА_3 з дітьми. Окрім того, долучено скріншоти переписки матері з дітьми та платіжні інструкції про переказ нею грошових коштів. При цьому, із представленої інформації про спілкування в соцмережах слідує, що відповідач ОСОБА_3 обговорює з дітьми побутові питання, цікавиться їх навчанням і життям.
Як вбачається із висновку органу опіки та піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 № 260001-вих-85355 від 14.06.2024 року, на засіданні комісії 27.05.2024 року ОСОБА_3 не прибула, в телефонному режимі представник повідомив, що матір перебуває за кордоном. На засідання комісії 10.06.2024 року прибула представник матері ОСОБА_11 , яка повідомила, що матір постійно проживає за кордоном, проте, регулярно спілкується з дітьми, цікавиться їх здоров'ям та успіхами у навчанні, що підтверджується доданими до відзиву до позовної заяви фотографіями з спільного відпочинку та переписками у месенджерах.
Керуючись статтями 150, 152, п.2, 3 ч.1 164, Сімейного кодексу України, беручи до уваги рішення комісії з питань захисту прав дитини при Франківській районній адміністрації Львівської міської ради від 10.06.2024, протокол №13, Франківська районна адміністрація Львівської міської ради, як орган опіки та піклування, вважає за недоцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2
ОСОБА_3 заперечує щодо позбавлення її батьківських прав відносно її дітей, оскільки певною мірою виконує свої батьківські обов'язки. Франківська районна адміністрація ЛМР, як орган опіки та піклування, вважає, недоцільним позбавляти відповідача батьківських прав щодо дітей. Позбавлення батьківських прав є заходом крайнього впливу на осіб, які не виконують своїх батьківських обов'язків, і повинен застосовуватись у випадках свідомого та умисного ухилення батьком/матір'ю від виконання своїх батьківських обов'язків та з урахуванням того, що такий захід буде застосований в інтересах дітей. Налагодження родинних зв'язків, близьких та довірливих відносин у сім'ї буде лише сприяти позитивному результату у долі дитини.
Частина 8 ст.7 СК України передбачає, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Як зазначено в Декларації ООН прав дитини (1959 р.), дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Відповідно до ст.11 Закону України "Про охорону дитинства" сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
У відповідності до ч.2 ст.150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно з ч.ч. 2, 4 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
У відповідності з ч.2 ст.157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні.
Згідно з ч.2 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 15 постанови від 30.03.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного і об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Згідно з п.16 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не виявляють інтересу до її внутрішнього стану; не створюють умов для отримання нею освіти.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Згідно із ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до приписів ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Проаналізувавши наявні у справі докази, суд доходить переконання про відсутність підстав для позбавлення відповідача ОСОБА_3 батьківських прав відносно дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .
Зокрема, не знайшли свого підтвердження доводи позивача про те, що відповідач не бере жодної участі у вихованні та утриманні дітей, оскільки відповідач періодично направляє матеріальну допомогу на утримання дітей, а також матір, яка перебуває за межами України, відвідувала дітей, проводила спільно з ними час. Як встановлено в ході судового розгляду, матір, попри значну віддаленість свого місця проживання, регулярно спілкується з дітьми в телефонному режимі.
Суд погоджується із висновком органу опіки та піклування Франківської районної адміністрації ЛМР щодо недоцільності позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки в діях матері прослідковується заінтересованість в збереженні родинних відносин із своїми дітьми. Позбавлення батьківських прав є заходом крайнього впливу на осіб, які не виконають своїх батьківських обов'язків і повинен застосовуватись у випадках свідомого та умисного ухилення батьком/матір'ю від виконання своїх батьківських обов'язків та з урахуванням того, що такий захід буде застосований в інтересах дитини. Налагодження родинних зв'язків, близьких та довірливих відносин у сім'ї буде лише сприяти позитивному результату у долі дітей.
Непереривання свого спілкування з дітьми, виявлення щодо них ознак турботи як шляхом комунікації, так і наданням певного грошового забезпечення, на переконання суду, свідчать про те, що відповідач не втратила зв'язку із дітьми, намагається їх підтримувати і в міру своїх можливостей виконувати свої батьківські обов'язки. Переконливих доказів, які б свідчили про те, що подальша наявність у відповідача батьківських прав може негативно вплинути на права та інтереси дітей відповідача, матеріали справи не містять.
При цьому, суд враховує, що відповідач ОСОБА_3 виїхала за кордон для працевлаштування, оскільки, як визнано представником позивача в судовому засіданні, в Україні не мала місця роботи. Згідно представленої довідки на даний час відповідач працює в компанії Interspar на території Австрії. А тому, перебування ОСОБА_3 за кордоном є об'єктивно зумовленим і пов'язане з необхідністю заробляти кошти на своє утримання. Також не може залишатися поза увагою суду те, що діти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заявлялися позивачем для допиту в якості свідків і такі за віком можуть висловити в суді свою позицію щодо позбавлення матері батьківських прав. Однак, останні в судове засідання не з'явилися, батько - позивач їх явки не забезпечив, а в подальшому представник позивача в судовому засіданні відмовилася від їх допиту, пославшись на небажання дітей обговорювати тему позбавлення матері батьківських прав. Аналогічно суд звертає увагу на те, що згідно висновку органу опіки та піклування позивач ОСОБА_4 не надав для розгляду питання про позбавлення відповідача батьківських прав усіх необхідних документів, на чергове засідання комісії не з'явився без пояснення причин, що, на переконання суду, свідчить про втрату ним інтересу до цього питання та небажання створити умови для повного та всебічного вивчення ситуації органом опіки та піклування.
Зважаючи на викладене, суд доходить переконання про наявність підстав для відмови у задоволенні позовної вимоги про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Суд зазначає, що представником ОСОБА_3 - адвокатом Мороз І.І. подавалася до суду заява про визнання позову. Вказана заява датована 02.09.2024 року. На підтвердження повноважень на представництво відповідача додано ордер, який підписано адвокатом. Вказану заяву судом оцінено критично та відхилено як таку, що не узгоджується із поданим відзивом на позовну заяву та встановленими в судовому засіданні обставинами справи. А тому, судом у прийнятті такої заяви було відмовлено.
Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей, то врахуванню підлягає те, що згідно із ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у відповідності до ст. 182 згаданого кодексу при визначенні розміру аліментів, суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч. 3 ст. 181 СК України).
Відповідно до ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
На підставі ч.1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у справі № 755/14148/18 не підтримав практику призначення аліментів у мінімальному розмірі і роз'яснив, що при ухваленні рішення про стягнення аліментів, суди мають керуватись інтересами дитини, яка має право на достойний рівень матеріального забезпечення. ВС визначив, що аліменти не обов'язково мають присуджуватись у мінімальному розмірі, передбаченому ст.182 СК України, а також встановив, що відповідач має довести свою неспроможність платити аліменти, встановлені судом. Також ВС дійшов висновку, що сам факт відсутності у одного з батьків можливості надавати певний розмір утримання своїй дитині не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при встановленні розміру аліментів. Така обставина не є підставою звільнення батьків від обов'язку по утриманню дитини.
Аналогічна правова позиція висловлена в Постанові Верховного Суду України від 23.12.2019 року у справі № 344/10971/16-ц.
Згідно частин 2,3 ст. 193 СК України, якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального закладу охорони здоров'я, навчального або іншого закладу, аліменти на дитину можуть бути стягнуті з них на загальних підставах. За рішенням суду аліменти можуть перераховуватися на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.
Відповідно до ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.
Відповідач не надала суду доказів щодо перебування на утриманні відповідача інших дітей, непрацездатних осіб та існування інших обставин, що мають істотне значення для справи.
Разом з тим, при визначенні розміру аліментного забезпечення суд, вирішуючи справу в межах заявлених вимог (ст.13 ЦПК України) та відповідно до вимог ст. 182 СК України враховує стан здоров'я та матеріальне становище як дитини, так і платника аліментів.
Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини (ч.8 ст.7 СК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 18, ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (батьки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно із ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Крім того, вирішуючи даний спір, суд враховує, що дотримуючись рівноваги між інтересами дитини та інтересами батьків, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення Європейського суду з прав людини від 07.12.2006 року у справі «Хант проти України»).
В ході судового розгляду встановлено, що відповідач ОСОБА_3 проживає окремо від своїх дітей, останні - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебувають на утриманні батька - позивача ОСОБА_2 . З долучених до відзиву на позовну заяву квитанцій за жовтень-грудень 2023 року слідує, що ОСОБА_3 на нерегулярній основі здійснювала невеликі перекази на банківські картки. Однак, доказів, кому ці картки належать, суду не представлено, відповідно, зробити висновок, що в такий спосіб надавалося грошове утримання дітям неможливо. Натомість у позовній заяві позивач ствердив, що відповідач не надає кошти на забезпечення усіх необхідних потреб дітей і вони повністю перебувають на його забезпеченні. Належних і допустимих доказів на спростування таких доводів відповідачем не надано. Наведене свідчить, що свій обов'язок повноцінно брати участь у матеріальному забезпеченні дітей відповідач ОСОБА_3 належно не виконує, попри те, що офіційно працевлаштована за кордоном і отримує дохід, відповідно, не позбавлена можливості надавати утримання своїм дітям.
На підставі зазначеного, дослідивши матеріали справи, аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності та співставленні, суд приходить до висновку щодо необхідності стягувати із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини від її заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення позивача до суду, тобто з 04.04.2023 року, і до досягнення старшою дитиною повноліття.
Згідно з положеннями ст.141 ЦПК України із ОСОБА_3 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1073 грн. 60 коп. за постановлення рішення в частині стягнення аліментів.
Враховуючи наведене та на підставі ст.ст. 12, 81, 141, 258, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи - орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, Франківська районна адміністрація Львівської міської ради як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав матері та стягнення аліментів на утримання дітей - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини від її заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення позивача до суду, тобто з 04.04.2023 року, і до досягнення старшою дитиною повноліття.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.
Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 22.05.2025 року.
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП - НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 .
Третя особа: Франківська районна адміністрація Львівської міської ради як орган опіки та піклування, код ЄДРПОУ - 04056121, м. Львів, вул. Г. Чупринки, 85.
Третя особа: Орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 9.
Суддя Величко О.В.