27 травня 2025 р. Справа № 520/5061/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.07.2024, (головуючий суддя І інстанції: Бадюков Ю.В.), по справі № 520/5061/24
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, Міністерства оборони України
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 , (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ) та Міністерства оборони України (далі - відповідач - 2), в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не проведення відповідного перерахунку та невиплати всіх сум грошового забезпечення при звільненні ОСОБА_1 з військової служби;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення: надбавку за вислугу років у розмірі - 7335 грн; надбавку за особливості проходження військової служби - 4767,75 грн; індексацію грошового забезпечення - 2143,79 грн; одноразову допомогу при звільнення - 21657,98 грн; грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік - 127553,63 грн; грошову компенсацію вартості за не отримане речове майно при звільненні з військової служби - згідно довідки за встановленою формою до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби, починаючи з 12.09.2023 до моменту проведення фактичного розрахунку;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не складання та невидачі ОСОБА_1 уточненої (виправленої) довідки про розміри його грошового забезпечення;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) скласти та видати ОСОБА_1 уточнену (виправлену) довідку про розміри його грошового забезпечення.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.07.2024 позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 надбавки за вислугу років у розмірі 25 % від посадового окладу та окладу за військове звання за період з 01 квітня 2022 року по 30 листопада 2022 року.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплати ОСОБА_1 надбавку за вислугу років у розмірі 25 % від посадового окладу та окладу за військове звання за період з 01 квітня 2022 року по 30 листопада 2022 року.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 надбавки за особливості проходження військової служби, з урахуванням надбавки за вислугу років, за період з 01 квітня 2022 року по 30 листопада 2022 року.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплати ОСОБА_1 надбавку за особливості проходження військової служби, з урахуванням надбавки за вислугу років, за період з 01 квітня 2022 року по 30 листопада 2022 року та з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 квітня 2022 року по 31 грудня 2022 року.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 квітня 2022 року по 31 грудня 2022 року.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби за станом здоров'я в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплати ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби за станом здоров'я в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо не нарахування та не виплати у повному обсязі ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплати ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік у повному обсязі, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.07.2024 та прийняти нове рішення, яким задовольни його заявлені позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме зазначає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.07.2024 по справі № 520/5061/24 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо виплати позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно при звільненні з військової служби не ґрунтується на засадах верховенства права, є незаконним та необґрунтованим. Водночас, при вирішенні спору в частині виплати одноразової допомоги при звільненні за станом здоров'я суд прийняв законне рішення, однак не вказав за який саме період (роки військової служби) має бути виплачений цей вид грошового забезпечення. Вказана обставина має важливе значення для правильного вирішення справи та була чітко зазначена позивачем як підстава позовних вимог в цьому аспекті.
Відтак, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.07.2024 по справі № 520/5061/24 оскаржується позивачем лише в частині відмови у задоволенні позову щодо виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а також виплати одноразової допомоги при звільненні за станом здоров'я.
Міністерство оборони України, до суду надало відзив на апеляційну скаргу, згідно з яким вказує, що Міноборони не може бути належним відповідачем по даній справі, оскільки позивачем не доведені та не обґрунтовані майнові вимоги, через що останні є незаконними та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до положень ч.1 ст. 308 , п.3 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України) розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у ній доказами та в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які відповідач посилається в апеляційній скарзі, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини, які не оспорені сторонами.
Позивач, що з витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.03.2022 № 3 вбачається, що солдата ОСОБА_1 , стрільця 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу стрілецької роти 1, військової частини НОМЕР_1 , який призваний ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважати таким, що з 09.03.2022 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою з посадовим окладом 2730,00 грн на місяць, тарифний розряд 4/2, ШПК “ солдат», ВОС-100915А.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.09.2023 № 255 зазначено, що солдата ОСОБА_1 , звільненого з військової служби у запас за підпунктом (б) (за станом здоров'я), вважати таким, що справи та посаду здав і вибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 12.09.2023 виключити зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення, з котлового забезпечення з 13.09.2023.
Вказує, що всупереч вимогам чинного законодавства України, військовою частиною НОМЕР_1 Міністерства оборони України при звільненні позивача з військової служби не проведено перерахунок та виплату всіх сум належного йому грошового забезпечення за час проходження військової служби (у тому числі індексацію), не здійснено виплату грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 2022 рік та вартості за неотримане речове майно.
Зазначає, що не давав згоди на виключення його зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 до проведення з ним усіх необхідних розрахунків.
24.01.2024 позивач подав звернення до відповідача стосовно здійснення перерахунку та виплати йому у повному обсязі всіх видів грошового забезпечення за час проходження мною військової служби, а саме : надбавки за вислугу років - 7335 грн; надбавки за особливості проходження служби - 4767,75 грн; індексації грошового забезпечення - 2143,79 грн; одноразової допомоги при звільненні - 21657,98 грн; грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 2022 рік - 127553,63 грн; грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
Відповіді від військової частини НОМЕР_1 на своє звернення від 24.01.2024 не отримав.
Вважає бездіяльність відповідача протиправною, у зв'язку з чим звернувся до суду з даною позовною заявою.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про часткову обґрунтованість вимог позивача та наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу, як військовослужбовцю військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період при звільненні речі, які ним не були отримані з будь-яких причин за період служби не видаються, тобто у нього не виникло право на отримання таких речей.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідачем рішення суду першої інстанції не оскаржується. Отже, в межах розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції надається правова оцінка висновкам суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
В силу ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо вимог апеляційної скарги стосовно виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частинами 1,2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
У силу статті 65 Основного Закону України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Поряд з цим, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє досі.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-ХІІ (надалі - Закон №3543-ХІІ в редакції на час виникнення спірних відносин) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
За приписами частин першої - третьої статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (надалі - Закон №2232-XII; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
У силу частини четвертої статті 2 Закону №2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 2 статті 15 Закону України від 20.11.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі - Закон №2011-XII) передбачено виплату військовослужбовцям одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
Зокрема, абзацом сьомим цього пункту (у редакції, чинній на дату звільнення позивача з військової служби) передбачено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, здійснюється за період такої служби з дня їхнього призову на військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання такої грошової допомоги. Зазначена допомога виплачується на день звільнення таких військовослужбовців. Умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктами 1, 2 Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 №460 (надалі - Порядок №460), військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (далі - військовослужбовці) та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.
Військовослужбовцям виплата допомоги здійснюється за період військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період із дня їх призову на відповідну військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Згідно частини 2 статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд зазначає, що спірним є питання наявності чи відсутності підстав для виплати військовослужбовцю, призваному на військову службу за призовом під час мобілізації, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
Суд враховує, що позивач 09.03.2022 призваний на військову службу під час мобілізації на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" та у період з 09.03.2022 по 12.09.2023 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Позивач звільнений з військової служби у запас за підпунктом "б" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", у силу якого військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану: за станом здоров'я: на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців .
Тобто, позивач звільнений з військової служби за станом здоров'я.
З урахуванням наведеного, виходячи із згаданих вище положень абзацу сьомого пункту 2 статті 15 Закону №2011-XII та пункту 1 Порядку №460, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі, передбаченому Порядком №460.
При цьому щодо частини вимог про стягнення одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 21 657,98 грн, колегія суддів зазначає, що обчислення сум одноразової грошової допомоги відноситься до виключних (дискреційних) повноважень відповідача, такий розрахунок відповідачем ще не проводився у зв'язку з чим суд не може перебирати на себе повноваження Військової частини НОМЕР_1 при здійсненні обрахунку належних позивачу сум одноразової грошової допомоги, а тому вказана частина вимог не підлягає задоволенню.
Так, колегія судів дійшла висновку, що належним способом захисту прав позивача є саме зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні.
Відтак, вимога в цій частині підлягає задоволенню.
Щодо вимоги апеляційної скарги стосовно грошової компенсації вартості за не отримане речове майно колегія суддів зазначає наступне.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі здійснюється Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII від 20.12.1991 р. (далі - Закон).
Згідно з ч.1 ст.9-1 Закону, речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 15 розділу ІІІ Інструкції з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №475 від 07.06.2017 (далі - Інструкція № 475), військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку, отримують грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно".
На виконання вищевказаної статті Закону постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 р. №178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі- Порядок №178).
Так, п.п.2, 3 Порядку №178 визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Відповідно до п. 4, 5 Порядку №178, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Відповідно до абзаців першого, третього пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, в редакції чинній на момент звільнення позивача з військової служби (далі Положення № 1153/2008), після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Як свідчать встановлені обставини справи, наказом відповідача від 12.09.2023 № 255 позивача звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , знято з усіх видів забезпечення, з котлового забезпечення з 13.09.2023 та проведено остаточний розрахунок із виплати належних позивачу при звільненні сум.
При цьому, відповідно до змісту наведеного наказу, питання щодо виплати позивачу грошової компенсації вартості за недоотримане речове майно вирішено не було.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем було подано заяву, в якій він просив, зокрема, виплатити грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
Аналіз норм статті 9-1 Закону № 2011-XII, абзаців першого, третього пункту 242 Положення № 1153/2008, а також пунктів 2, 3 Порядку № 178, свідчить, що позивач має право на грошову компенсацію замість неотриманого речового майна.
При цьому застосовування в пункті 3 Порядку №178 словосполучення у разі звільнення з військової служби, а не, наприклад, при звільненні з військової служби, дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).
Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
На користь вказаного висновку свідчить те, що в пункті 4 Порядку № 178 передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.
Слід зазначити, що 23.01.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно, що, зокрема, передбачено пунктом 4 Порядку № 178, однак відповідачем вказане питання вирішено не було.
Отже, з огляду на викладені обставини справи, суд дійшов висновку, що позивач має право на виплату компенсації за неотримане речове майно за період проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 , розмір якої визначається на підставі пунктів 4, 5 Порядку № 178.
Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 11.09.2019 по справі № 825/1104/17, що враховується судом відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.
Таким чином, вимога позивача в цій частині підлягає задоволенню.
Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що належним способом захисту прав позивача в спірних правовідносинах є: визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не проведення позивачу перерахунку та виплати сум грошового забезпечення, а саме: не виплати одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за неотримане речове майно; зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні за три календарні роки та грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно при звільненні, з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені всі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з ч. 2 ст. 317 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до частково неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу позивача слід задовольнити та скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно при звільненні з військової служби та одноразової грошової допомоги при звільненні за три календарні роки.
Керуючись ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 311, 317, 321, 322, 325, 326,329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25 липня 2024 року по справі № 520/5061/24 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно при звільненні з військової служби та одноразової грошової допомоги при звільненні за три календарні роки скасувати.
Ухвалити постанову, якою в скасованій частині задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо не проведення відповідного перерахунку та виплати сум грошового забезпечення ОСОБА_1 , а саме: одноразову грошову допомогу при звільненні за три календарні роки та грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно при звільненні, з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення, а саме: одноразову грошову допомогу при звільненні за три календарні роки та грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно при звільненні з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25 липня 2024 року №520/5061/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк