Справа № 753/16022/24 Головуючий в суді 1-ї інстанції - ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/3109/2025 Доповідач у суді 2-ї інстанції - ОСОБА_2
20 травня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду
кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
потерпілої ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Дарницького районного суду міста Києва від 13 грудня 2024 року, яким:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Прип'ять Київської обл., українця, громадянина України, з базовою середньою освітою, постраждалого внаслідок аварії на ЧАЕС ІІ групи, неодруженого, неофіційно працюючого двірником, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 09.01.2004 Дарницьким районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік;
- 26.08.2004 Дарницьким районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України 2 роки позбавлення волі;
- 04.07.2007 Дарницьким районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі;
- 24.09.2010 Печерським районним судом м. Києва за ст. 15, ч. 2 ст. 186, ст. 71 КК України до 4 років 2 місяців позбавлення волі;
- 22.12.2014 Дарницьким районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186, 69 КК України до 6 місяців арешту;
- 15.12.2017 засуджений Солом'янським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 205-1, ч. 2 ст. 205-1, 70 КК України до трьох років обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, з позбавленням права обіймати певні посади на строк 3 роки;
- 16.02.2018 Дарницьким районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки;
- 31.10.2018 Дарницьким районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі КК України, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки; на підставі ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 28.05.2019 іспитовий строк скасовано;
- 20.01.2020 Дарницьким районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі, з позбавленням права займатись господарською діяльністю строком на 3 роки, на підставі ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06.07.2023 звільнений умовно-достроково з не відбутим строком 11 місяців 23 дні,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,-
Як встановлено судом першої інстанції, 09.08.2024, о 13 год. 46 хв., ОСОБА_9 , діючи умисно, повторно з корисливих мотивів, з метою відкритого викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, знаходячись в кав'ярні «Lama kava», яка розташована за адресою: м. Київ, просп. П. Григоренка, 39, переслідуючи свої корисливі мотиви та бажаючи незаконно збагатитись за рахунок чужого майна, вирішив відкрито заволодіти майном, яке належить ОСОБА_8 .
Реалізуючи свої злочинні наміри, ОСОБА_9 підійшов до барної стійки кав'ярні «Lama kava», де знаходилась скляна банка з грошовими коштами, та шляхом ривка вихопив із скляної банки грошові кошти у сумі 90 гривень 00 копійок.
У подальшому, ОСОБА_9 , чітко усвідомлюючи факт свого викриття потерпілою, а також те, що його дії несуть відкритий характер, не відмовляючись від злочинного умислу спрямованого на заволодіння чужим майном, продовжував вчиняти активні дії, спрямовані на відкрите викрадення чужого майна, та втік від потерпілої з грошовими коштами, завдавши матеріального збитку потерпілій ОСОБА_8 на загальну суму 90 гривень 00 копійок.
Вироком Дарницького районного суду міста Києва від 13 грудня 2024 року ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України та призначено покарання у виді 7 років позбавлення волі. Запобіжний захід ОСОБА_9 до набрання вироком законної сили у вигляді тримання під вартою залишити без зміни. Початок строку відбування покарання ОСОБА_9 відраховувати з 10.08.2024 року. Вирішено питання речових доказів
Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, захисник обвинуваченого ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити вирок Дарницького районного суду м. Києва. Призначити ОСОБА_9 покарання за ч. 4 ст. 186 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років. На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_9 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 (три) роки та з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України.
Обґрунтовуючи свої вимоги захисник зазначає, що оскаржуваний вирок є занадто суворим та таким, що не відповідає принципам достатності покарання для виправлення винного.
Вказує, що суд першої інстанції не визнав добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди, як обставину що пом'якшує покарання відповідно до ч. 1 ст. 66 КК України.
Крім того, призначивши покарання ОСОБА_9 у виді 7 років позбавлення волі, на думку сторони захисту, суд не в повній мірі врахував конкретні обставини справи, вимоги ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, обставини, які пом'якшують покарання ОСОБА_9 , за відсутності обставин, які б його обтяжували, а також особу самого обвинуваченого, який має постійне місце реєстрації, проживає разом з матір'ю, на обліку ні у лікаря-психіатра, ні у лікаря-нарколога не перебуває та його ставлення до вчиненого, у зв'язку з чим сторона захисту вважає, що цілком можливо призначити ОСОБА_9 покарання із застосуванням ст. 69 КК України та без ізоляції його від суспільства, оскільки саме такий вид покарання, на думку сторони захисту, буде повністю відповідати як характеру скоєного ним злочину, суспільній небезпеці, так і особі обвинуваченого, а тому зможе належним чином посприяти виправленню ОСОБА_9 і запобігти вчиненню ним нових злочинів.
Відтак, на думку сторони захисту, справедливість і індивідуалізація призначеного покарання має відбуватися через призму принципу економії кримінальної репресії, відповідно до якого міра покарання має бути необхідною й достатньою для його виправлення, і такою що не завдає надмірних страждань як самому засудженому, так і іншим особам.
Заслухавши доповідь судді,
пояснення захисника ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити,
пояснення потерпілої ОСОБА_8 , яка залишила вирішення даного питання на розсуд суду,
пояснення прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги,
перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 404 КПК України, апеляційний суд переглядає судові рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги. У зв'язку з цим, апеляційний суд не наводить доводів на підтвердження тих висновків суду першої інстанції, які не оскаржено в апеляційній скарзі.
Суд першої інстанції розглянув це кримінальне провадження відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки проти цього не заперечували учасники судового провадження та визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд першої інстанції з'ясував, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_9 за ч. 4 ст. 186 КК України підтверджується матеріалами кримінального провадження та учасниками процесу не оспорюються.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про суворість призначеного покарання, то колегія суддів вважає їх безпідставними.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення
Колегія суддів звертає увагу на те, що вищенаведені положення закону розповсюджуються не тільки на вирішення питання про доведеність чи не доведеність вини обвинуваченого, але й при призначенні покарання, в разі ухвалення обвинувального вироку.
Так, перевіряючи вирок суду в частині призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_9 , колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно положень ст. ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року передбачено, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації, покарання за своїм видом і розміром повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу обвинуваченого. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.
При цьому суд наділений дискреційними повноваженнями обирати винній особі вид і розмір заходу примусу у межах санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.
Судова дискреція (судовий розсуд) є інтелектуально-вольовою владною діяльністю суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Поняття судового розсуду у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною.
Загальні засади призначення покарання (ст. 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити менш суворий вид покарання або більш суворий в межах санкції статті. А у випадках, коли санкція статті передбачає тільки один вид покарання, суд наділений функцією обирати розмір цього покарання. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість призначення передбаченого законом покарання, яке б сприяло його меті та було достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Так, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_9 , суд першої інстанції врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, фактичні обставини справи та характер злочинного діяння, відношення обвинуваченого до скоєного, дані про особу обвинуваченого, який на спеціальних обліках не перебуває, офіційно не працевлаштований, маючи не зняті та непогашені судимості за вчинення у тому числі умисних корисливих кримінальних правопорушень на шлях виправлення не став та знову вчинив умисний корисливий злочин, що свідчить про його стійку антисоціальну поведінку та підвищену соціальну небезпеку. Відповідно до ст. 66 КК України судом встановлено обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого, а саме щире каяття та вибачення перед потерпілою. Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.
Поряд з цим, суд першої інстанції врахувавши положення ст. 65 КК України, обставини кримінального правопорушення, ставлення обвинуваченого до вчиненого, дані про його особу, дійшов висновку про доцільність призначення ОСОБА_9 покарання в мінімальних межах санкції ч. 4 ст. 186 КК України, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Враховуючи наведені у вироку висновки місцевого суду в частині призначеного покарання ОСОБА_9 , на думку колегії суддів, суд діяв з дотриманням вимог статей 50, 65,66 КК України та визначив обвинуваченому достатню міру покарання, яке є справедливим і достатнім для виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Підстав для пом'якшення покарання та застосування положень статей 69, 75 КК України про що просить захисник у апеляційній скарзі, апеляційний суд не вбачає.
Доводи апеляційний скарги захисника про те, що ОСОБА_9 має постійне місце реєстрації, проживає разом з матір'ю, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, на думку колегії суддів, істотно не знижують ступінь тяжкості та суспільної небезпеки вчиненого правопорушення, не є вирішальними для суду та суттєво не впливають на призначення судом міри покарання.
Щодо доводів апеляційної скарги захисника про неврахування судом першої інстанції обставини, яка пом'якшує покарання ОСОБА_9 , а саме добровільне відшкодування завданого збитку, то колегія суддів знаходить їх необґрунтованими.
Щодо доводів апеляційної скарги захисника про неврахування судом відшкодування завданого збитку, шляхом повернення викраденого потерпілій, то колегія суддів звертає увагу на те, що викрадене майно не було добровільно повернуто потерпілій обвинуваченим, а повернуто останнім лише після його затримання співробітниками охорони, які і змусили ОСОБА_9 повернути потерпілій грошові кошти, у зв'язку із чим не може визнаватись обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_9 .
За змістом ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.
За правилами ст. 75 КК, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Встановлені обставини вчиненого кримінального правопорушення, які зазначені у вироку суду та відсутність конкретних обставин у провадженні, які б істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, свідчать про неможливість застосування до ОСОБА_9 положень ст. 69 КК України та звільнення обвинуваченого від відбування покарання з іспитовим строком.
Призначене ОСОБА_9 покарання відповідає вимогам закону, є справедливим і достатнім для виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, підстав для його пом'якшення та застосування положень ст. 69, ст. 75 КК України за апеляційними доводами захисника не встановлено.
Інших доводів, які б свідчили про суворість призначеного покарання, апеляційні скарги не містять.
Відповідно до норм ст. 65 КК України та роз'яснень, наведених в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а призначене покарання узгоджується з статтями 50, 65 КК України, вирок Дарницького районного суду міста Києва від 13 грудня 2024 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_7 без задоволення.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Вирок Дарницького районного суду міста Києва від 13 грудня 2024 року щодо ОСОБА_9 - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим в той самий строк з моменту отримання судового рішення.
Судді ____________________ ___________________ _____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4