Унікальний номер справи 759/4474/24
Номер апеляційного провадження 22-ц/824/11561/2025
Головуючий у суді першої інстанції О.М. Журибеда
Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач
26 травня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Поливач Л. Д., перевірив виконання вимог статті 356 ЦПК України щодо форми і змісту апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11 квітня 2025 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики,
установив:
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 11 квітня 2025 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 борг за договром позики у розмірі 825 000,00 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, у строк, визначений ст. 354 ЦПК України, а також клопотання про звільнення його від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду на підставі статті 8 Закону України «Про судовий збір» у зв'язку із скрутним матеріальним становищем.
Так, згідно зі статтею 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Судовий збір справляється за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України (частина перша статті 3 Закону України «Про судовий збір»).
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати.
Згідно ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Отже, згідно до вимог Закону України «Про судовий збір» та ЦПК України єдиною підставою для відстрочення, розстрочення, звільнення або зменшення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо).
Тобто даними нормами законодавства визначена виключна підстава для відстрочення, розстрочення, звільнення або зменшення сплати судового збору.
При цьому при вирішенні питання про відстрочення або зменшення розміру сплати судового збору, майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов'язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити судовий збір та стадію, на якій перебуває розгляд справи на певний момент.
Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59).
Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необгрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» («Shishkovv. Russia») від 20 лютого 2014 року, пункт 111).
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ «Kniatv. Poland» від 26 липня 2005 року, пункт 44; рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).
У постанові Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі № 367/862/19 вказано, що: «відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, а також звільнення від його сплати або зменшення його розміру з підстав, передбачених статтею 8 Закону, є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо). Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а право суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочитй, розстрочити його сплату або зменшити його розмір)»
Звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов'язком суду, який, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони, що є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується клопотання.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з положеннями ст. 12 ЦПК України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
На підтвердження факту скрутного матеріального становища ОСОБА_1 до клопотання про звільнення від сплати судового збору не додано доказів, які б в повній мірі характеризували майновий стан апелянта. Зокрема Деревянком до клопотання додано копію пенсійного посвідчення, однак не надано довідку про розмір отримуваної ним пенсії. Окрім того, долучена довідка про взяття його дружини на облік внутрішньо переміщеної особи не свідчить про скрутне матеріальне становище ОСОБА_1 .
Право ОСОБА_1 на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни не звільняє відповідача від оплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду про стягнння з нього боргу за договром позики.
Отже, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 належних доказів, які підтверджують неможливість сплати ним судового збору або наявність пільг, не надав. Такими доказами, наприклад, можуть бути довідки: з служби соціального захисту; про відсутність майна та майнових прав; про доходи за першу половину 2025 року з фіскальних органів, про склад сім'ї; про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї; банківські документи про відсутність на рахунку коштів; довідка фіскального органу про відсутність перелік розрахункових та інших рахунків, тощо.
Оскільки таких документів не надано, а надані ОСОБА_1 відомості не є достатнім доказом, що підтверджує його майновий стан, та перешкоджає сплаті судового збору, а тому підстави для задоволення клопотання відсутні.
Варто зазначити, що відмова у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги не може вважатися обмеженням доступу до суду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до підпункту 6 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем оскаржується рішення суду в частині задоволених позовних вимог, отже судовий збір підлягає сплати і урозмірі 12 375,00 грн (8 250,00х150%).
З урахування зазначеного, особі, яка подала апеляційну скаргу необхідно сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду у розмірі 12 375,00 грн за наступними реквізитами: Отримувач коштів УК у Солом.р-ні/Соломян.р-н; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО) 899998, Рахунок отримувача UA548999980313101206080026010, Код класифікації доходів бюджету 22030101, Призначення платежу *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (Дата оскаржуваного рішення) по справі _________ (Номер справи), Київський апеляційний суд (назва суду, де розглядається справа).
Особі, яка подала апеляційну скаргу слід надати Київському апеляційному суду документ про сплату судового збору у вказаному розмірі та на зазначені реквізити.
Відповідно до ч. 2 ст. 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, а саме суддя постановляє ухвалу про залишення заяви без руху, в якій зазначаються недоліки останньої. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
За таких обставин, апеляційна скарга підлягає залишенню без руху, а особі, яка подала апеляційну скаргу надається строк для усунення зазначених в ній недоліків протягом п'яти днів з дня вручення ухвали апеляційного суду.
Керуючись статтями 356, 357 ЦПК України, суд
ОСОБА_1 відмовити у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11 квітня 2025 року, залишити без руху, надати особі, яка подала апеляційну скаргу, строк для усунення виявлених в ній недоліків протягом п'яти днів з дня вручення ухвали суду.
Роз'яснити, якщо у встановлений строк недоліки апеляційної скарги не буде усунуто, вона буде вважатися неподаною та повернута особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Суддя Л. Д. Поливач