26 травня 2025 року м. Київ
Унікальний номер справи № 759/23620/24
Головуючий у першій інстанції - Бабич Н.Д.
Апеляційне провадження № 22-ц/824/10097/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,
суддів - Борисової О.В., Євграфової Є.П.,
перевіривши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 грудня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, -
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 13 грудня 2024 року позов ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором за № 22048-11/2023 від 16.11.2023 р. в розмірі 25 750,00 грн.; кредитним договором за №11707-10/2023 від 09.10.2023 в розмірі 14 290,47 грн.; договором позики № 78262423 від 31.03.2023 р. в розмірі 18 000,00 грн.; кредитним договором за № 4933352 від 27.10.2023 в розмірі 16 442,80 грн.; кредитним договором за № 08834-11/2023 від 16.11.2023 в розмірі 21 630,00грн.; кредитним договором за № 123738 від 18.11.2023 в розмірі 14 494,15 грн.; за договором позики № 6550594 від 30.11.2024 р. в розмірі 4 675,50 грн. та судовий збір в розмірі 3028,00 грн., а всього разом 118 310 грн. 92 коп. (а.с. 123-125).
Не погодившись з рішенням суду, 31 березня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Зачепіло З.Я. направила до суду апеляційну скаргу через систему «Електронний суд» (а.с. 131-146).
Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 квітня 2025 року витребувано матеріали цивільної справи (а.с. 149).
17 квітня 2025 року зазначена справа отримана Київським апеляційним судом та 18 квітня 2025 року передана судді-доповідачу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 квітня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 грудня 2024 року - залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали (а.с. 153-154).
Апелянту на виконання вимог вказаної ухвали слід було подати заяву, в якій вказати інші поважні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження.
21 квітня 2025 року Київським апеляційним судом було направлено до електронних кабінетів ОСОБА_1 та адвоката Зачепіло З.Я. електронний примірник ухвали Київського апеляційного суду від 18.04.2025 року для виконання (а.с. 155).
Зі звіту про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду вбачається, що електронний примірник ухвали Київського апеляційного суду від 18.04.2025 року було доставлено до електронного кабінету ОСОБА_1 21.04.2025 о 15:20:37 (а.с. 157).
Зі звіту про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду вбачається, що електронний примірник ухвали Київського апеляційного суду від 18.04.2025 року було доставлено до електронного кабінету адвоката Зачепіло З.Я. 21.04.2025 о 15:20:37 (а.с. 157).
12 травня 2025 року до Київського апеляційного суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Зачепіло З.Я. надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження (а.с. 158-160).
В про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначено, що строк був пропущений у зв'язку з масованими ракетними атаками, відключенням світла, що безпосередньо вплинуло на час підготовки апеляційної скарги та додатків до неї(а.с. 159-160).
Однак, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів заявника щодо наявності поважних причин пропуску встановленого законом строку для звернення до суду з апеляційною скаргою на рішення суду.
Згідно з ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, апелянтом пропущено строк на апеляційне оскарження рішення суду.
В матеріалах справи міститься довідка про доставку електронного документу «рішення від 13.12.24» до електронного кабінету ОСОБА_1 16.12.2024 22:11:18 (а.с. 126).
При цьому, апеляційну скаргу було направлено 31.03.2025 року, тобто з пропуском строку тридцяти днів з дня отримання повного тексту рішення суду.
Зазначені апелянтом причини пропуску строку на апеляційне оскарження в клопотанні про усунення недоліків не можуть бути визнані обґрунтованими, а відповідно і підставою для поновлення строку, оскільки сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, адже такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану і унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку. При цьому, апелянтом не доведено причинно-наслідкового зв'язку між зазначеними ним обставинами щодо пропуску строку та неможливістю подання ним апеляційної скарги у встановлений процесуальним законодавством строк.
Питання поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.
Для поновлення строку недостатньо лише посилання на наявність обставин непереборної сили чи форс-мажорних обставин, необхідним є наведення конкретних причин та надання скаржником відповідних доказів на підтвердження їх існування, а також доведення їх впливу на своєчасність реалізації ним своїх прав на апеляційне оскарження.
Така позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22 (провадження № 11-107заі22).
При цьому, апелянт не навів жодних обставин та доказів, які були зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану, що в свою чергу призвело до пропущення строку на апеляційне оскарження рішення суду.
Крім того, відключення електроенергії не може бути визнано судом поважною причиною пропуску такого строку, оскільки будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин, зокрема, актів про постійну відсутність світла в період з 17 грудня 2024 року по 15 січня 2025 року за адресою проживання апелянта чи на робочому місці адвоката, або довідок від енергопостачальника щодо цілодобового відключення світла за вказаний період за адресою проживання чи робочого місця адвоката до суду не надано. При цьому, відсутність електропостачання має періодичний, тимчасовий характер, тому не може вважатися обставиною, яка унеможливлювала подачу апеляційної скарги у встановлений строк.
Крім того, зазначені апелянтом причини пропуску строку на апеляційне оскарження, а саме умови воєнного стану та ракетні обстріли не можуть бути поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки вказані обставини не зупиняють процесуальних строків, а клопотання представника апелянта не містить обґрунтування, як саме вказані події завадили подати апеляційну скаргу у визначені законом строки.
Виходячи з п. 4 ч. 1 ст. 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Питання про відмову у відкритті апеляційного провадження вирішується не пізніше п'яти днів з дня надходженняапеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків (ч. 3 ст. 358 ЦПК України).
Зважаючи на те, що наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані апеляційним судом неповажними, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 358 ЦПК України суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Підстави пропуску строку оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання скарги. Виключно наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження рішення у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин.
Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 20 травня 2019 року у справі № 0818/4970/2012.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.
Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов'язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.
Із практики Європейського Суду з прав людини випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.
Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці Європейського суду з прав людини.
Так, у параграфі 41 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Аналогічні висновки викладені Європейським судом з прав людини й у справах «Науменко проти України» від 9 листопада 2004 року, «Полтораченко проти України» від 18 січня 2005 року та «Тімотієвич проти України» від 8 листопада 2005 року.
Апелянтом не наведені обґрунтовані причини поважності пропуску строку апеляційного оскарження, що не залежали від волі заявника і дійсно були пов'язані з істотними перешкодами та труднощами, що об'єктивно ускладнювали можливість позивача (заявника) своєчасно звернутися до суду у визначений законом строк або аргументи, які б свідчили про дотримання ним такого строку.
Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).
Європейський суд з прав людини зауважив, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, №15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 6 грудня 2007 року). Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Керуючись ст.ст. 354, ч. 4 ст. 357, ст. 358, ч. 2 ст. 381 ЦПК України, -
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 грудня 2024 року.
Копію ухвали надіслати учасникам справи, а скаржнику надіслати копію ухвали разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
О.В. Борисова
Є.П. Євграфова