Справа 356/759/19 Головуючий в 1 інстанції - ОСОБА_1
Провадження 11-кп/824/751/2025 Доповідач в 2 інстанції ? ОСОБА_2
26 травня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:
ОСОБА_2 (головуючий), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження № 12018110340000158 за апеляційною скаргою прокурора Баришівського відділу Броварської окружної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Березанського міського суду Київської області від 12 червня 2023 року, -
Вироком Березанського міського суду Київської області від 12 червня 2023 року,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Воровського Прилуцького району Чернігівської області, громадянин України, із повною середньою освітою, одруженого, працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
визнано невинуватими у пред'явленому обвинуваченні за ч.1 ст.369 КК України та виправдано у зв'язку з недоведеністю складу вчинення обвинуваченим даного кримінального правопорушення.
вирішене питання про процесуальні витрати.
Органом досудового розслідування, ОСОБА_8 обвинувачувався у тому, що він, 07 червня 2018 року, о 13 годині 53 хвилини, на 76 км. автодороги «Київ-Харків», під час зупинки керованого ним автомобіля марки «Опель Віваро», номерний знак НОМЕР_1 , у зв'язку з порушенням правил дорожнього руху, ОСОБА_8 , з метою уникнення притягнення до відповідальності, запропонував працівнику поліції неправомірну вигоду у розмірі 200 гривень, при цьому витягнувши свій гаманець та протягнув у бік працівника поліції ОСОБА_10 дві купюри номіналом по 100 гривень, за невчинення службовою особою в його інтересах дій щодо притягнення останнього до адміністративної відповідальності. Інспектор роти №4 БПП в м. Бориспіль УПП в Київській області ОСОБА_10 від пропозиції неправомірної вигоди відмовився, запросивши ОСОБА_8 до службового приміщення стаціонарного посту патрульної поліції для винесення постанови про вчинення ОСОБА_8 адміністративного правопорушення.
В апеляційній скарзі прокурор указав на незаконність вироку у зв'язку із невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. В обгрунтування доводів скарги вказав на те, що висновок суду щодо невинуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення не підтверджується доказами, дослідженими під час судового розгляду, та не взято до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновок. В порушення вимог п.1 ч.3 ст.374 КПК України, суд зазначивши підстави для виправдання обвинуваченого, не навів мотивів з яких суд відкидає докази обвинувачення. Відповідно до оскаржуваного вироку, суд першої інстанції не вбачає у дослідженому в судовому засіданні відеозаписі з нагрудних камер працівників поліції, обставин, які підтверджують винуватість ОСОБА_8 , а саме у пропозиції неправомірної вигоди службовій особі. На думку прокурора, даний висновок є необгрунтованим, оскільки на відеозаписі вбачається, як ОСОБА_8 знаходячись в автомобілі, який зупинили працівники поліції, дістав зі свого гаманця грошові кошти та тримаючи їх у руці протягнув їх працівнику поліції. У зв'язку із цим, у діях ОСОБА_8 вбачається демонстрація грошових коштів працівникам поліції та пропозиція взяти їх. Також, місцевий суд не взяв до уваги, висновок судової фонетичної експертизи № 23-1/93 від 10.04.2019 року, відповідно до якої встановлено, що на відеозаписі працівників поліції дійсно голос ОСОБА_8 . Окрім цього, місцевим судом не в повному обсязі викладено показання обвинуваченого ОСОБА_8 . Зокрема, обвинувачений повідомив суду, що його консультував знайомий поліцейський, з приводу того, що у разі зупинки працівниками поліції автомобіля, можливо показати грошові кошти їм та обмежитись попередженням. У зв'язку із цим, ОСОБА_8 діючи за вказаною порадою, пропонував неправомірну вигоду працівнику поліції з метою уникнення відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення. Крім того, судом не надано правової оцінки протоколу проведення слідчого експерименту від 10 травня 2019 року зі свідком ОСОБА_10 , який вказав, як ОСОБА_8 пропонував йому неправомірну вигоду. Таким чином, місцевим судом необгрунтовано визнано невинним ОСОБА_8 , оскільки всі досліджені докази, показання свідків, обвинуваченого, місцевим судом викладено вибірково, а докази, які підтверджують вину останнього відкинуті та не зазначені в оскаржуваному рішенні. Просив вирок скасувати та ухвалити новий, яким визнати винним ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 700 неоподаткованих мінімумів громадян, що становить 11 900 грн. Процесуальні витрати в розмірі 5 024 грн 32 коп. стягнути з обвинуваченого ОСОБА_8 .
В поданих запереченнях на апеляційну скаргу прокурора, захисник вказав на те, що в апеляційній скарзі прокурора не наведено достатніх підстав для скасування вироку від 12 червня 2023 року, а вирок вважав законним та обгрунтованим. Вказав на те, що обвинувачений ОСОБА_8 зазначив, що він мав на меті сплатити штраф в найкоротший термін, оскільки поспішав. Відтак у дії ОСОБА_8 відсутні ознаки інкримінованого кримінального правопорушення, оскільки у разі наявних ознак, працівник поліції повинен повідомити особі про протиправність його дій, зробивши зауваження чи попередження та повідомити відповідних посадових осіб. Окрім цього, твердження прокурора про ненадання належної оцінки судом першої інстанції судово-фонетичної експертизи № 23-1/93 від 10 квітня 2019 року, є недоречним, оскільки сама по собі експертиза та її результати не мають доказового значення для справи та не впливають на її результати. Звернув увагу, що у разі надання неправомірної вигоди, працівник поліції повинен був негайно викликати слідчо-оперативну групу, чого останній не зробив, оскільки підстав не було. Захисник звернув увагу, на те, що прокурором в порушення діючого законодавства не вказано в апеляційній скарзі, які конкретно показання свідків, судом не взято до уваги, та яким чином це впливає на незаконність вироку. Наведене свідчить про те, що висновок суду щодо відсутності в діях ОСОБА_8 складу злочину, є обгрунтований та ухвалений на підставі повного та всебічного дослідження доказів. Просив апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок без змін.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:
прокурора, який апеляційну скаргу прокурора підтримав, підтвердив доводи цієї скарги і просив її задовольнити;
обвинуваченого та його захисника, які апеляційну скаргу прокурора вважали не обґрунтованою, просили залишити її без задоволення, а вирок без змін;
вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.
Відповідно до п. п. 2, 4 ч.1 ст. 409 КПК України невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є підставами для скасування вироку при розгляді справи судом апеляційної інстанції.
Переконання місцевого суду про необхідність ухвалення виправдувального вироку обумовлене висновками про те, що пред'явлене ОСОБА_8 обвинувачення не знайшло свого безспірного підтвердження, а встановлені під час судового розгляду фактичні обставини не містили даних про наявність в його діях складу злочину, передбаченого ч.1 ст.369 КК України.
За результатами оцінки фактичних даних, зафіксованих на відеозаписі з нагрудної камери інспектора поліції від 07.06.2018 року, місцевий суд дійшов переконання, що обвинувачений ОСОБА_8 на місці події демонструючи 2 купюри номіналом 100 гривень мав намір сплатити штраф. Підстав для висновку про те, що обвинувачений на відеозаписі здійснював пропозицію поліцейському у наданні неправомірної вигоди в обмін за не притягнення його до адміністративної відповідальності, місцевий суд за результатами оцінкифактичних даних, зафіксованих у вказаному джерелі доказів не вбачав.
Однак, із такими висновками місцевого суду колегія суддів не погоджується, надана місцевим судом оцінка фактичним даним за результатами оцінки доказів, фактично не відповідає обставинам, які встановлюються вказаними доказами.
Як установлено судом та що не заперечується учасниками судового провадження, 07 червня 2018 року, о 13 годині 53 хвилини, на 76 км. автодороги «Київ-Харків», інспектор роти №4 БПП в м. Бориспіль УПП в Київській області ОСОБА_10 , перебуваючи під час виконання службових обов'язків, зупинив автомобіль марки «Опель Віваро», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_8 , у зв'язку із порушенням ним ПДР України, а саме розділу 34 ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.122 КУпАП. ОСОБА_11 було роз'яснено причину зупинки та повідомлено, що відносно нього буде винесено постанову за вчинене правопорушення.
Із відеозаписуз нагрудної камери інспектора поліції від 07.06.2018 року, який є доказом обвинувачення, вбачається те, що після зупинки керованого ОСОБА_8 автомобіля марки «Опель Віваро», працівник патрульної поліції представився та повідомив про порушення ПДР України водієм ОСОБА_8 . Після повідомлення патрульним поліцейським ОСОБА_10 про необхідність складання постанови про адміністративне правопорушення, ОСОБА_8 проінформував що дуже поспішає. Після цього, перебуваючи у салоні автомобіля дістав гроші, відрахував 200 грн, двома купюрами номіналом по 100 грн, та звертаючись до патрульного поліцейського промовляє: «На 200 грн». Після відмови патрульного поліцейського від отримання грошових коштів він ще раз наголосив на необхідності оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення. ОСОБА_8 відповів: «Ну то давай тоді бігом писать… Ой, давай я тобі 200 грн дам і всьо?!». На таку пропозицію патрульний поліцейський ОСОБА_10 відмовився та проінформував, що йому платять заробітну платню.
На переконання колегії суддів, наведений зміст фрагменту розмови та поведінки ОСОБА_8 , зафіксовані на відеозаписі з нагрудної камери інспектора поліції від 07.06.2018 року, з об'єктивної сторони становить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України.
Так, з об'єктивної сторони злочин, передбачений ч.1 ст.369 КК України може проявлятися у формі пропозиції неправомірної вигоди, що являє собою висловлення наміру про надання такої вигоди. Це діяння може бути здійснене в будь-якій формі (усно, письмово, через посередника) і має містити достатньо інформації про предмет неправомірної вигоди. При цьому, злочин вважається закінченим з моменту пропозиції неправомірної вигоди, незалежно від того, чи прийняла службова особа пропозицію, обіцянку або саму неправомірну вигоду.
У контексті оцінки поведінки ОСОБА_8 , яка зафіксована на відеозаписі з нагрудної камери інспектора поліції від 07.06.2018 року, яке проявилося у демонстрації патрульному поліцейському 200 грн, що супроводжувалося висловлюваннями: «на 200 грн», «…ой, давай я тобі 200 грн дам і всьо?!», у сукупності із обставинами, за яких така поведінка ОСОБА_8 мала місце, а саме після зупинки поліцейським керованого ним автомобіля та роз'яснення суті порушення ПДР України, з об'єктивної сторони беззаперечно становить пропозицію неправомірної вигоди.
Із суб'єктивної сторони, злочин, передбачений ч.1 ст.369 КК України, характеризується наявністю прямого умислу. Це свідчить про те, що особа розуміє суспільно небезпечний характер своїх дій, усвідомлює можливі наслідки та прагне їх досягнення.
Як вбачається із відеозапису із нагрудної камери інспектора поліції від 07.06.2018 року, ОСОБА_8 на місці події здійснив пропозицію надання неправомірної вимоги патрульному поліцейському ОСОБА_10 з метою уникнути відповідальності за вчинене правопорушення. Аналіз діалогу між патрульним поліцейським та ОСОБА_8 , який зафіксований на нагрудну камеру поліцейського підтверджує прямий умисел обвинуваченого. Зупинка, роз'яснення суті порушених ПДР України, а також інформування про необхідність оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, обумовили у ОСОБА_8 переконання про необхідність надання патрульному поліцейському ОСОБА_10 неправомірної вигоди за не складання щодо нього таких матеріалів, а у патрульного поліцейського усвідомлення щодо предмету такої неправомірної вигоди. Саме з цією метою він демонстрував патрульному поліцейському дві купюри по 100 грн, що супроводжувалося висловлюваннями: «на 200 грн», «…ой, давай я тобі 200 грн дам і всьо?!».
На підтвердження правильності приведених висновків, колегія суддів звертає увагу на поведінку ОСОБА_8 після відмови патрульним поліцейським ОСОБА_10 отримувати неправомірну вигоду та початок складання постанови про адміністративне правопорушення. У цей момент ОСОБА_8 перестав пропонувати та демонструвати грошові кошти поліцейському очікуючи завершення оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення. Наведене спростовує і тези сторони захисту про те, що демонструючи грошові кошти працівнику патрульної поліції ОСОБА_8 мав намір сплатити штраф на місці.
За наведених обставин колегія суддів вважає, що демонструючи та пропонуючи патрульному поліцейському ОСОБА_10 200 грн, ОСОБА_8 діяв з метою уникнення притягнення до відповідальності, фактично пропонуючи працівнику поліції неправомірну вигоду у розмірі 200 гривень, за невчинення службовою особою в його інтересах дій щодо притягнення останнього до адміністративної відповідальності.
Дії ОСОБА_8 , які полягали у пропозиції надання патрульному поліцейському неправомірної вигоди за не вчинення в його інтересах дій щодо притягнення останнього до адміністративної відповідальності з об'єктивної сторони є складом злочину, передбаченого ч.1 ст.369 КК України.
Таким чином, колегія суддів вважає доведеним наявність у діях ОСОБА_8 складу злочину, передбаченого ч.1 ст.369 КК України, сформулювавши при цьому обвинувачення, яке визнає доведеним. Так, колегія суддів визнає ОСОБА_8 винним у тому, що він, 07 червня 2018 року, близько 13 години 53 хвилини, керуючи транспортним засобом «Опель Віваро», номерний знак НОМЕР_1 , на 76 км. автодороги «Київ-Харків», будучи зупиненим інспектором роти № 4 БПП в м. Бориспіль УПП в Київській області ОСОБА_10 , у зв'язку з порушенням правил дорожнього руху, а саме розділу 34 ПДР, ч.1 ст. 122 КУпАП, діючи умисно, з метою уникнення відповідальності за вчинене правопорушення, здійснив пропозицію Інспектору роти №4 БПП в м. Бориспіль УПП в Київській області ОСОБА_10 , який є службовою особою, надати неправомірну вигоду у розмірі 200 (двісті) гривень, при цьому витягнувши свій гаманець та протягнув у бік працівника поліції ОСОБА_10 дві купюри номіналом по 100 (сто) гривень, за не вчинення службовою особою в його інтересах дій щодо притягнення останнього до адміністративної відповідальності.
Колегія суддів звертає увагу на те, що доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.369 КК України за обставин, викладених у мотивувальній частині вироку, стверджується доказами, дослідженими у ході судового розгляду, а саме:
- відеозаписом з нагрудної камери інспектора роти № 4 БПП в м. Борисполі УПП в Київській області від 07.06.2018, із якого вбачається те, як 07.06.2018, близько 13 години 53 хвилини, автомобіль під керуванням водія ОСОБА_8 був зупинений інспектором патрульної поліції за порушення ПДР України та ОСОБА_8 здійснив пропозицію надання неправомірної вимоги патрульному поліцейському з метою уникнути відповідальності за вчинене правопорушення;
- висновком експерта № 23-1/93 від 10.04.2019 року за результатами проведення судової фонетичної експертизи, відповідно до якого, на відеозаписі з нагрудної камери інспектора роти № 4 БПП в м. Борисполі УПП в Київській області дійсно голос ОСОБА_8 ;
- протоколом проведення слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_10 від 10.05.2019 року, який на місці показав обставини за яких одержав пропозицію отримати неправомірну вигоду від ОСОБА_8 ;
- показаннями свідка ОСОБА_10 , відповідно до яких, у 2018 році, точної дати він не пам'ятає, під час виконання своїх службових обов'язків на стаціонарному посту м. Березань, зупинив автомобіль марки «Опель Віваро» під керуванням ОСОБА_8 , за порушення вимог ПДР України. Після пояснення водію ОСОБА_8 причини зупинки, останній запропонував йому грошові кошти в сумі 200 гривень двома купюрами номіналом по 100 гривень. Вказані дії водія розцінив як пропозицію надати неправомірну вигоду.;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 10.05.2019, відповідно до якого, свідок ОСОБА_10 впізнав на представлених для порівняння фотознімках особу ОСОБА_8 за зовнішніми рисами обличчя;
- іншими доказами.
Оцінюючи показання обвинуваченого ОСОБА_8 , які у цілому відображають аргументи сторони захисту щодо пред'явленого обвинувачення, та які зводяться до заперечення пропозиції надання неправомірної вигоди працівнику патрульної поліції, то колегія суддів визнає їх необгрунтованими з огляду на таке.
Аргументи сторони захисту про те, що на місці події ОСОБА_8 намагався сплатити штраф на місці, у зв'язку із чим демонстрував грошові кошти у розмірі 200 грн, не узгоджуються із фактичними даними, зафіксованими на відеозаписі з нагрудної камери інспектора поліції від 07.06.2018 року. Зокрема, зміст розмови та поведінка ОСОБА_8 , зафіксовані у вказаному джерелі доказів, свідчить про спрямованість умислу обвинуваченого саме на пропозицію надання патрульному поліцейському неправомірної вигоди за не вчинення в його інтересах дій щодо притягнення останнього до адміністративної відповідальності. Демонстрація патрульному поліцейському 200 грн, що супроводжувалося висловлюваннями: «на 200 грн», а після відмови поліцейського від отримання вказаних грошових коштів та інформування про необхідність складання постанови за порушення ПДР України - висловлювання обвинуваченого: «…ой, давай я тобі 200 грн дам і всьо?!», на переконання колегії суддів свідчать саме про наявність у діях обвинуваченого умислу на підкуп працівника патрульної поліції.
Вартим уваги у контексті оцінки аргументів сторони захисту є і те, що після початку оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, що полягало у складанні патрульним інспектором постанови про адміністративне правопорушення, обвинувачений ОСОБА_8 жодних намірів сплатити штраф на місці не висловлював та грошових коштів з цією метою не демонстрував. Наведене, на думку колегії суддів спростовує його показання та доводи сторони захисту у цій частині.
Оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, колегія суддів дійшла висновку про доведеність в діянні обвинуваченого ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України. Вина обвинуваченого ОСОБА_8 у пред'явленому обвинуваченні доведена поза розумним сумнівом.
В частині питання призначення покарання ОСОБА_8 за ч.1 ст.369 КК України колегія суддів зважає на таке.
На час розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, з дня вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, минув строк давності, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України. Обставин, що є підставами для зупинення чи переривання перебігу давності, не встановлено. Це кримінальне правопорушення не відносилося до визначених у ч. 5 ст. 49 КК України, до яких давність не застосовується.
У суді апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_8 відмовився від звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.
Згідно з ч. 5 ст. 74 КК України особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених ст. 49 цього Кодексу.
Колегія суддів зважає на те, що Розділ XII КК України розрізняє, зокрема, порядки «звільнення від покарання (ч.ч. 4, 5 ст.74, ч.2 ст.84, ст.85 КК)», «звільнення від відбування покарання (ст.ст. 75, 79, 80, 81, 83 КК)» та «звільнення від подальшого відбування покарання (ч.2 ст.84 КК)».
Звільнення від покарання, яке передбачене ч.5 ст.74 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, на переконання колегії суддів не потребує призначення покарання.
Із урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що відповідно до ч.5 ст.74 КК України, за ухваленим вироком ОСОБА_8 підлягає звільненню від покарання на підставі, передбаченій п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України.
На підставі ч.1 ст.126 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне вирішити питання щодо процесуальних витрат у даному кримінальному провадження, а саме шляхом стягнення з ОСОБА_8 на користь Київського НДЕКЦ МВС України судові витрати за проведення судової фонетичної експертизи у розмірі 5 024 грн 32 коп.
За наведених обставин, вирок Березанського міського суду Київської області від 12 червня 2023 року щодо ОСОБА_8 підлягає скасуванню із ухваленням нового вироку, відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.420 КПК України.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 420 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Вирок Березанського міського суду Київської області від 12 червня 2023 року щодо ОСОБА_8 скасувати.
Ухвалити новий вирок.
ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України.
На підставі ч. 5 ст. 74, п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України, ОСОБА_8 звільнити від покарання.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь Київського НДЕКЦ МВС України судові витрати за проведення судової фонетичної експертизи у розмірі 5 024 грн 32 коп.
Вирок може бути оскаржений до Верховного Суду протягом трьох місяців із моменту проголошення.
____________ ______________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4