справа № 761/46060/17
головуючий у суді І інстанції Юзькова О.Л.
провадження № 22-ц/824/6925/2025
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
21 травня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
за участі секретаря судового засідання Лазоренко Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 27 червня 2024 року
за скаргою ОСОБА_1 , стягувач: ОСОБА_2 , особа, дії якої оскаржуються: Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на бездіяльність старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Красноштан І.Л. та зобов'язати вчинити дії, -
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва зі скаргою, у якій просив суд:
поновити строк для подання скарги на бездіяльність державного виконавця;
визнати бездіяльність старшого державного виконавця Красноштан І.Л. неправомірною та зобов'язати провести опис, арешт та реалізацію майна, перелік якого зазначено його заяві від 18 грудня 2019 року.
Скарга обґрунтована тим, що старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби в місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Красноштан І.Л. відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва в справі №761/4604460/17 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 борг у розмірі 16 280, 00 грн.
18 грудня 2019 року ОСОБА_1 подав до Шевченківського відділу державної виконавчої служби в місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) заяву із зазначенням переліку майна, що належить останньому на праві власності та на яке можливо накласти арешт з метою його примусової реалізації.
Однак станом на дату звернення до суду жодних дій з приводу зазначеної заяви державний виконавець Красноштан І.Л. не здійснив.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 27 червня 2024 року скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що сума боргу не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати державним виконавцем без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника 12 листопада 2019 року, керуючись статтями 68, 69, 70 Закону винесено постанову про звернення стягнення на доходи боржника.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 27 червня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити скаргу ОСОБА_1 .
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що скаржник не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що боржником самостійно не надавалось рухоме майно державному виконавцю.
Зазначає, що саме бездіяльність державного виконавця примусила апелянта добровільно надати в орган ДВС належне йому майно з метою подальшої реалізації засобами поштового зв'язку.
При цьому матеріалами справи не підтверджено, що рухоме майно було повернуто скаржнику.
Вказує, що суд першої інстанції в оскарженій ухвалі зазначив низку постанов державного виконавця про накладення арешту на заробітну плату боржника, при тому, що державному виконавцю беззаперечно було відомо про наявність рухомого майна за рахунок якого можливо погашення заборгованості.
Також посилається на те, що мотивувальна частина ухвали містить твердження про те, що боржник не вчиняв дій щодо погашення заборгованості, що не відповідає обставинам справи, які були встановлені судом.
Наголошує на тому, що за весь час проведення виконавчих дій державний виконавець жодного разу не повідомляв заявнику про необхідність особистого передання рухомого майна для його опису, що є підтвердженням факту бездіяльності державного виконавця.
Інші учасники справи, повідомлені належним чином про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили.
Учасники справи у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Виходячи з положень статті 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т. ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні, а з огляду на положення статті 372 ЦПК України явка до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою.
Зважаючи на вимоги частини 9 статті 128, частини 5 статті 130, частини 2 статті 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, дійшла висновку про таке.
З матеріалів справи вбачається, що 05 серпня 2019 року Шевченківським районним судом міста Києва видано виконавчий лист № 761/46060/17 на примусове виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплаченої грошової нагороди за договором про надання юридичних послуг від 02 березня 2017 року у розмірі 15 000 грн, судовий збір у розмірі 1 280 грн (а.с. 25-26).
Постановою старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби в місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Красноштан І.Л. від 12 серпня 2019 року відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_2 з виконання виконавчого листа № 761/46060/17 (а.с. 28).
Постановою старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби в місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Красноштан І.Л. від 12 листопада 2019 року у межах виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2 звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , що отримує дохід в ТОВ «Юридична компанія «Юридичні партнери» (а.с. 67-68).
Відповідно до відповіді ТОВ «Юридична компанія «Юридичні партнери» від 26 листопада 2019 року нарахування заробітної плати ОСОБА_1 не здійснюється з 01 листопада 2019 року, т ому здійснити відрахування із заробітної плати не є можливим (а.с. 69)
Постановою старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби в місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Красноштан І.Л. від 06 грудня 2019 року у межах виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2 звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , що отримує дохід у АО «Агенція правозахисників» (а.с. 74-75).
18 грудня 2019 року до Шевченківського відділу державної виконавчої служби в місті Києві надійшла заява ОСОБА_1 , у якій він повідомив про наявність у нього майна, на яке можливо накласти арешт, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 76-80).
Відповідно до звіту АО «Агенція правозахисників» за постановою державного виконавця від 06 грудня 2019 року ВП № НОМЕР_2 за період з 01 січня 2020 року по 31 березня 2020 року із доходів ОСОБА_1 утримано 201 грн 24 коп., залишок боргу 16 528 грн 36 коп.
Постановою старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби в місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Красноштан І.Л. від 07 листопада 2022 року у межах виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2 виконавчий документ № 761/46060/17 повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з тим, що вжитими державним виконавцем заходами розшукати майно боржника, на яке може бути звернено стягнення, не виявилося можливим (а.с. 187-188).
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 2 статті 48 Закону № 1404-VIII передбачено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Відповідно до частини 1 статті 68 Закон № 1404-VIII стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.
За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати (частина 2 статті 68 Закону № 1404-VIII)
Системний аналіз частини 2 статті 48, частин 1, 2 статті 68 Закону № 1404-VIII дозоляє стверджувати, що на рівні закону визначена черговість звернення стягнення на різні види грошових коштів і для звернення стягнення на заробітну плату передбачено спеціальні умови.
Тлумачення частин 1, 2 статті 68 Закону № 1404-VIII свідчить про наявність декількох правил звернення стягнення на заробітну плату боржника:
за виконавчими документами про стягнення сум та про стягнення періодичних платежів стягнення на заробітну плату допускається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів
виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати;
за іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача.
Враховуючи, що сума стягнення за виконавчим документом № 761/46060/17 становить 16 280 грн (15 000 + 1 280) та не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дії старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби в місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Красноштан І.Л. щодо звернення стягнення на заробітну плату боржника та не здійснення арешту та реалізації майна, перелік якого зазначений у заяві ОСОБА_1 від 18 грудня 2019 року, відповідають вимогам чинного законодавства України і не порушують права сторони виконавчого провадження (боржника).
На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 .
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, правильності висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, вони не спростовують, а тому відхиляються апеляційним судом у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Підстави для скасування ухвали суду першої інстанції у суду апеляційної інстанції відсутні.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 27 червня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 27 травня 2025 року.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська