справа № 753/20801/24 головуючий у суді І інстанції Сирбул О.Ф.
провадження № 22-ц/824/7004/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
20 травня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді - Березовенко Р.В.,
суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
з участю секретаря Щавлінського С.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представницею - адвокаткою Цокало Тетяною Михайлівною на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 18 грудня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У жовтні 2024 року представник ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» - Підлетейчук М.М. звернувся до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому просив суд:
стягнути з відповідача на користь товариства заборгованість за Кредитним договором №1317-5413 від 17 грудня 2023 року в розмірі 122 813,26 грн, що складається з: простроченої заборгованості за кредитом - 19 969,50 грн; простроченої заборгованості за нарахованими процентами - 102 843,76 грн, а також стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17 грудня 2023 року між сторонами за допомогою Веб-сайту (https://creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1317-5413.
Зазначений Кредитний договір, як вбачається із його змісту, разом із Правилами надання споживчих кредитів складають єдиний договір, в якому визначаються всі істотні умови та з яким позичальник був попередньо ознайомлений.
На виконання зазначених вимог позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор С6143 для підписання Кредитного договору №1317-5413 від 17 грудня 2023 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.
Відповідно до умов Кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах:
сума кредиту - 20 000,00 грн.;
строк кредитування - 300 днів;
заявлений строк - 14 днів;
промо % ставка - 2,25% в день;
знижена % ставка - 2,50 % в день;
стандартна % ставка - 3,00 % в день.
З вище наведеного вбачається, що без отримання смс-повідомлення для входу в особистий кабінет, без здійснення входу на веб-сайт кредитора до особистого кабінету, без отримання смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором для підписання угоди, Кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений, а кредитні кошти не були би перераховані відповідачу.
Кредитодавець виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного Кредитного договору. На підтвердження факту видачі кредиту, кредитодавець додав до позовної заяви документи що підтверджують перерахування кредитних коштів, а саме копію Витягу з реєстру банків та копію Довідки про перерахування коштів від фінансово-розрахункової установи.
Позивач стверджує, що відповідач підтвердив виникнення своїх зобов'язань, відповідно до умов укладеного Кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов'язання кредитодавця, а саме, отримавши кредитні кошти відповідач не скористався своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення Кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.
Відповідач всупереч умовам Кредитного договору порушив вищезазначені умови Кредитного договору і в кінцевому підсумку не повернув кредит кредитодавцю, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов'язання перед кредитодавцем за Кредитним договором навіть після спливу строку кредитування встановленого умовами Кредитного договору.
Загальний розмір грошових вимог Кредитодавця до відповідача, які виникли на підставі Кредитного договору (сума кредиту і процентів), становлять 122 813,26 грн., що складається з: простроченої заборгованості за кредитом 19 969,50 грн.; простроченої заборгованості за нарахованими процентами 102 843,76 грн.
29 листопада 2024 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідача частково визнав позовні вимоги. Відповідач не погоджується з розрахунком заборгованості за процентами, який складений позивачем. Надав власний розрахунок, з якого вбачається залишок суми заборгованості у розмірі 39 315,68 грн. На підставі вищевикладеного відповідач просив задовольнити частково позовні вимоги у зальному розмірі 39 315,68 грн, а в іншій частині відмовити, розподіл судових витрать просив здійснити пропорційно задоволених вимог.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 18 грудня 2024 року позов ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» суму заборгованості за кредитним договором №1317-5413 від 17 грудня 2023 року у розмірі 122 813,26 грн та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн..
Не погодившись із таким рішенням суду, представниця ОСОБА_1 - адвокатка Цокало Тетяна Михайлівна 17 січня 2025 року через систему Електронний суд подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила рішення Дарницького районного суду міста Києва від 18 грудня 2024 року змінити шляхом зменшення розміру суми простроченої заборгованості за нарахованими відсотками за кредитним договором №1317-5413 від 17 грудня 2023 року зі 102 843,76 грн до 57 412,22 грн. В іншій частині рішення залишити без змін.
Підтримавши доводи відзиву на позовну заяву вказала, що пункти 10.1 та 4.10 кредитного договору порушують норми Закону України «Про споживче кредитування» та ЦК України, що місцевий суд залишив поза увагою.
Так, відповідно до п. 17 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%.
Позивачем надано розрахунок заборгованості за договором №1317-5413 від 17 грудня 2023 року станом на 08 серпня 2024 року, відповідно до якого станом на 14 лютого 2024 року заборгованість за тілом кредиту становить 19 969,50 грн., за процентами 0,00 грн.
Отже, наступний розрахунок заборгованості здійснюється з початку нарахування відсотків.
Розрахунок заборгованості, який відповідає нормам Закону України «Про споживче кредитування» наступний:
19 969,50 грн. * 2,5% * 36 днів = 17 972,55 грн. - відсотки за період з 15 лютого 2024 року по 21 березня 2024 року;
19 969,50 грн. * 1,5% * 119 днів = 35 645,56 грн. - відсотки за період з 22 березня 2024 року по 18 липня 2024 року;
19 969,50 грн. * 1% * 19 днів = 3 794,20 грн. - відсотки за період з 19 липня 2024 року по 06 серпня 2024 року.
17 972,55 грн. + 35645,56 грн. + 3794,20 грн. = 57 412,32 грн. - заборговані процентів за договором №1317-5413 від 17 грудня 2023 року.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 березня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представницею - адвокаткою Цокало Тетяною Михайлівною на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 18 грудня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
11 березня 2025 року представниця ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» - адвокатка Мосійчук А.І. подала відзив, у якому заперечила проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 квітня 2025 року призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи.
У судове засідання апелянт ОСОБА_1 не з'явився, адвокатка Цокало Тетяна Михайлівна діючи в його інтересах 19 травня 2025 року подала заяву про розгляд справи без участі відповідача та його представниці.
У судове засідання інші учасники справи не з'явилися, належним чином повідомлені про місце, час і дату розгляду справи в апеляційній інстанції, заяв та клопотань не надходило, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 17 грудня 2023 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії (кредитний договір) №1317-5413, відповідно до якого відповідачу видано кредит у розмірі 20 000,00 грн, строк кредитування - 300 днів; базовий період* - 14 днів (базовий період - це проміжки часу впродовж строку дії Договору, в останні дні яких у позичальника настає обов'язок сплати відсотків за користування кредитом. Кількість днів у базоваму періоді вказана у Договорі і визначено сторонами на підставі пропозиції Кредитодавця, сформованої із урахуванням побажань позичальника наданих в процесі звернення щодо отримання Кредиту через веб-сайт кредитодавця; знижена процентна ставка - 2,50 % в день; стандартна процента ставка - 3,00 % в день.
Також Додатковою угодою №1 від 22.12.2023 до Договору про відкриття кредитної лінії №1317-5413 від 17 грудня 2023 року кредитодавець та позичальник домовилися про надання додаткових коштів у кредит у сумі 14 000,00 грн.
Додатковою угодою №2 від 26 грудня 2023 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1317-5413 від 17 грудня 2023 кредитодавець та позичальник домовилися про надання додаткових коштів у кредит у сумі 9 000,00 грн.
Додатковою угодою №3 від 28 грудня 2023 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1317-5413 від 17 грудня 2023 року кредитодавець та позичальник домовилися про надання додаткових коштів у кредит у сумі 7 400,00 грн.
Згідно з розділом 2 вказаного договору кредитодавець відкриває для позичальника кредитну лінію (далі - кредитна лінія) на умовах, визначених цим договором.
Кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику кредиту на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов'язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим договором (п 2.2. Кредитного договору).
Згідно п. 2.3. Кредитного договору для мінімізації загальних витрат позичальника за кредитом кредитодавець рекомендує позичальнику здійснити повне погашення кредиту не пізніше останнього дня першого базового періоду строку кредитування (більш детально див. пункт 5.6 Договору).
Відповідно до п. 4.12. Кредитного договору строк кредитування становить 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення кредиту 11 жовтня 2024 року.
Пунктом 6.5. Кредитного договору передбачено, що якщо позичальник несвоєчасно виконує зобов'язання щодо сплати процентів за користування кредитом або зобов'язання щодо повернення кредиту, кредитодавець має право ініціювати договірне списання грошових коштів з банківського рахунку, пов'язаного з електронним платіжним засобом, реквізити якого були надані позичальником при укладенні цього договору, в розмірах платежів та в строки їх сплати, які визначені цим договором.
Пунктом 8.5. Кредитного договору визначено, що у разі прострочення позичальником сплати процентів за користування кредитом та/або комісії за видачу кредиту на строк понад один календарний місяць, кредитодавець має право вимагати від позичальника повернення кредиту в повному обсязі, спати процентів на весь строк фактичного користування кредитом, а також у повному розмірі комісії за видачу кредиту.
Підписанням цього договору ОСОБА_1 підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних ним умов кредитування.
Відповідач з викладеними у договорі умовами кредитування погодився без будь-яких зауважень або застережень, на підтвердження чого на них проставив свій електронний підпис одноразовим ідентифікатором С6143.
Проте, відповідач порушив умови та строки погашення заборгованості за кредитним договором, згідно з наданим розрахунком заборгованості станом на 08 серпня 2024 року має заборгованість за кредитним договором у розмірі 122 813,26 грн, з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту 19 969,50 грн, заборгованість за нарахованими процентами 102 843,76 грн.
Позивач направив відповідачу вимогу від 23 серпня 2024 року вх. №1317-5413/в про усунення порушень умов Договору №1317-5413 від 17 грудня 2023 року протягом 30 календарних днів з дати отримання цієї вимоги, проте доказів про погашення заборгованості матеріали справи не містять.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог щодо неналежного виконання відповідачем зобов'язань та неспростування суми заборгованості перед позивачем.
Колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, погоджується в повній мірі з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Порядок укладення договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».
Цивільний кодекс України у статтях 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов'язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.
Відповідно до положень статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини п'ятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідно до пункту шостого частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Надаючи правову оцінку кредитному договору суд першої інстанції, на переконання колегії суддів, дійшов правильного висновку про його укладення в електронній формі у спосіб, визначений законом, адже такий договір містить електронний підпис відповідача одноразовим ідентифікатором С6143, що прирівнюється до власноручного підпису позичальника, що повністю відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та засвідчує волю відповідача на укладання договорів на погоджених умовах.
Своїм підписом на договорі відповідач також підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов'язується їх виконувати.
Таким чином, між сторонами було укладено договір приєднання відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України.
Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов'язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
За змістом статей 526, 615 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (абзац перший частини першої статі 1046 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов'язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно із статтею 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За обставинами цієї справи відповідач прострочив виконання кредитного зобов'язання, що фактично ним не заперечується.
Відповідно до умов Договору, укладеного між сторонами, кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 20 00,00 грн.; строк кредитування - 300 днів; заявлений строк - 14 днів; промо % ставка - 2,25% в день; знижена % ставка - 2,50 % в день; стандартна % ставка - 3,00 % в день.
За умовами п. 4.14 Договору, орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору (за весь строк кредитування) складає 200 000,00 грн та включає в себе: суму кредиту та проценти за користування кредитом.
У апеляційній скарзі відповідач посилається на необхідність застосування до спірних правовідносин пункту 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до якого, тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Однак, вказані положення не можуть бути застосовані у цій справі, оскільки Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року. Тобто, на час укладення між сторонами кредитного договору №1317-5413 від 17 грудня 2023 року п. 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» був нечинним.
За частиною третьою статті 21 Закону України «Про споживче кредитування» сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов'язань на підставі договору про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Однак у цій справі позивачем не заявлено вимогу про стягнення з відповідача неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов'язань на підставі договору про споживчий кредит. Позовні вимоги обмежуються виключно стягненням тіла кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, загальний розмір яких є меншим ніж максимальна сума кредиту за умовами п. 4.14 Договору (200 000,00 грн). У зв'язку з цим колегія суддів не встановила порушень прав позичальника у цій справі.
Інші доводи апеляційної скарги не дають правових підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права та не спростовують висновків суду.
Європейським судом з прав людини зазначено, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясував усі обставини справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, і з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення по суті позовних вимог.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому рішення суду відповідно до ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 375, 379, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подану представницею - адвокаткою Цокало Тетяною Михайлівною - залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 18 грудня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 26 травня 2025 року.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова