Справа №755/5217/25 Слідчий суддя ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/3321/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2
20 травня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
та секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 05 квітня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.194 КК України у кримінальному провадженні №12025100040001233,
Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 05 квітня 2025 року задоволено клопотання слідчого СВ Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м.Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором Дніпровської окружної прокуратури ОСОБА_9 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів, тобто до 01 червня 2025 року, включно.
Одночасно визначено ОСОБА_7 заставу в сумі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 гривень.
У разі внесення застави покладено на підозрюваного наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м.Києві, уповноваженого на здійснення досудового розслідування в даному кримінальному провадженні за першою вимогою;
- не відлучатись з населеного пункту за місцем проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
Визначити 2 місячний термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня її внесення.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисника ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та застосувати більш м'який запобіжний захід.
Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що стороною обвинувачення у клопотанні та доданих матеріалах не доведено належними та допустимими доказами обґрунтованість підозри, а слідчим суддею не обґрунтовано неможливість запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, застосуванням щодо підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_9 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, СВ Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві знаходиться кримінальне провадження №12025100040001233 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.194 КК України.
Органом досудового розслідування встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці у ОСОБА_7 та невстановленої досудовим розслідуванням особи виник злочинний умисел, направлений на умисне пошкодження чужого майна шляхом підпалу, а саме: автомобіля марки «TOYOTA», моделі «RAV-4 HYBRID», д.н.з. НОМЕР_1 , чорного кольору, 2019 року випуску, з ідентифікаційним номером кузова НОМЕР_2 , який був припаркований за адресою: м. Київ, вул. Дмитра Багалія, 13, яким фактично на підставі довіреності користується гр. ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Так, ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою з невстановленою досудовим розслідуванням особою, реалізуючи свій злочинний умисел направлений на умисне пошкодження чужого майна шляхом підпалу, а саме: автомобіля марки «TOYOTA» моделі «RAV-4 HYBRID», д.н.з. НОМЕР_1 , чорного кольору, 2019 року випуску, з ідентифікаційним номером кузова НОМЕР_2 у невстановлений досудовим розслідуванням дату та час, заздалегідь підготували знаряддя вчинення злочину, а саме ОСОБА_7 придбав розчинник «Бензин-Калоши», об'ємом 0, 47 л. у магазині «Епіцентр-Експресс».
В подальшому, 03.04.2025 року, приблизно о 04 год. 40 хв., ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою разом із невстановленою досудовим розслідуванням особою, достовірно знаючи адресу знаходження транспортного засобу по вул. Дмитра Багалія, 13 в м.Києві, продовжуючи реалізувати свій злочинний умисел, направлений на умисне пошкодження чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, обравши метод підпалу, як спосіб пошкодження чужого майна, що є загально небезпечним способом, за допомогою завчасно підготовленого розчинника та за допомогою стороннього джерела запалювання, здійснив підпал автомобіля марки «TOYOTA» моделі «RAV-4 HYBRID», д.н.з. НОМЕР_1 , чорного кольору, 2019 року випуску, з ідентифікаційним номером кузова НОМЕР_2 , внаслідок чого було пошкоджено автомобіль.
Після цього, ОСОБА_7 разом з невстановленою досудовим розслідуванням особою, виконавши всі дії, які вони вважали необхідними, направлені на умисне пошкодження чужого майна шляхом підпалу, з місця вчинення кримінального правопорушення зник у невідомому напрямку, залишивши вищевказаний автомобіль горіти, чим завдали шкоди належному користувачу автомобіля марки «TOYOTA» моделі «RAV-4 HYBRID», д.н.з. НОМЕР_1 , чорного кольору, 2019 року випуску, з ідентифікаційним номером кузова НОМЕР_2 , ОСОБА_10 .
03.04.2025 року ОСОБА_7 затримано, в порядку ст.208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.194 КК України.
04.04.2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.194 КК України.
05.04.2025 ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва застосовано стосовно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 01.06.2025 року включно.
Одночасно визначено ОСОБА_7 заставу в сумі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 гривень.
У разі внесення застави, покладено на підозрюваного ОСОБА_7 наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві, уповноваженого на здійснення досудового розслідування в даному кримінальному провадженні за першою вимогою;
- не відлучатись з населеного пункту за місцем проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
Визначити двох місячний термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня її внесення.
Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Як вбачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Ионкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, належності та допустимості зібраних у справі доказів, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки ним сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.
Сукупність матеріалів судового провадження на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для продовження застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти та інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що застосувавши щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчим суддею правильно встановлено, що фактів та інформації, які переконливо свідчать про його причетність до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, в клопотанні та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої йому підозри.
Крім цього, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , його наслідки, характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що слідчим у клопотанні достатньо доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_7 в їх сукупності, колегія суддів доходить висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи конкретні обставини інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, не виключена ймовірність того, що останній у разі, якщо не буде обмежений у спілкуванні зі свідками, яким відомі обставини інкримінованого злочину, може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, оскільки наявність ризиків впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
При цьому, посилання сторони захисту на дані про особу підозрюваного ОСОБА_7 самі по собі не забезпечують впевненості у його належній процесуальній поведінці, та не свідчать про відсутність існування ризиків у кримінальному провадженні, передбачених ст. 177 КПК України, та не є достатніми підставами для застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
З урахуванням вказаного, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 , оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому, колегія суддів зауважує, що слідчий суддя, у відповідності до вимог ч. 4, 5 ст. 182, ч. 3 ст. 183 КПК України, взявши до уваги дані, які характеризують особу підозрюваного, конкретні обставини інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.194 КК України, який відноситься до категорії тяжких, а відтак, максимальний розмір застави за вчинення такого злочину не може перевищувати вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дійшов обґрунтованого висновку про визначення йому застави у межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 гривень, та вважає, що вказаний розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, оскільки, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
На переконання колегії суддів, такий запобіжний захід здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 .
Твердження апелянта про те, що розмір застави є непомірним для підозрюваного, відхиляються колегією суддів як безпідставні, оскільки жодних доказів на підтвердження вказаних обставин апелянтом не надано, а відтак, підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваного колегія суддів не вбачає.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 407, 418, 422 КПК України,
постановила:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 05 квітня 2025 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ________________ ОСОБА_2
Судді:
ОСОБА_3 ____________ ОСОБА_4 ____________