Справа №761/8572/25 Слідчий суддя ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/2625/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2
20 травня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
та секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 05 березня 2025 року про арешт майна у кримінальному провадженні №22024000000001037 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 332 КК України,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 05 березня 2025 року поновлено прокурору відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 строк для звернення до суду з клопотання про арешт тимчасово вилученого майна та частково задоволено клопотання прокурора,накладено арешт на майно, яке вилучене під час проведення обшуку гаража № НОМЕР_1 знаходиться на території ОК ГБК «Дарничанка» за адресою: м. Київ, вул. Азербайджанська, 1, яка на праві власності належить ОСОБА_7 , а саме:
- мобільний телефон ОСОБА_9 марки «Apple» моделі «Iphone SE» з номером моделі «MHG43LL/A», з сім-картою мобільного оператора «Kyivstar» з номером телефону НОМЕР_2 чорного кольору з тріснутим дисплеєм та задньою кришкою;
- мобільний телефон ОСОБА_9 марки «Apple» моделі «Iphone 14 Pro Max» з номером моделі «MQ9K3VC/A», з сім-картою мобільного оператора «Kyivstar» з номером телефону НОМЕР_3 графітового кольору з тріснутою задньою кришкою та подряпаним і тріснутим захисним склом;
- мобільний телефон ОСОБА_7 марки «Huawei P30 Pro», моделі «VOG-L29» з сім-картами мобільних операторів «Vodafone UA» з номером телефону НОМЕР_4 та «Kyivstar» з номером телефону НОМЕР_5 темно-синього кольору в чохлі чорного кольору.
В іншій частині - відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу з доповненнями до неї, в якій просить її скасувати в частині накладення арешту на майно ОСОБА_7 , а саме мобільний телефон марки «Huawei P30 Pro», моделі «VOG-L29» з сім-картами мобільних операторів «Vodafone UA» з номером телефону НОМЕР_4 та «Kyivstar» з номером телефону НОМЕР_5 темно-синього кольору в чохлі чорного кольору та відмовити в задоволенні клопотання в цій частині.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги з доповненнями вказує, що слідчим суддею не враховано, що прокурором не доведено, що вилучене майно містить відомості, які мають значення для досудового розслідування, та не зазначено, яку інформацію та яке значення така інформація має для встановлення обставин кримінального провадження.
Крім того, апелянт зазначає, що з наявних матеріалів вбачається, що слідчим не було зазначено про те, що доступ до телефону обмежувався його власником, а також про наявність системи логічного захисту, у зв'язку з чим необхідним було вилучення вищевказаного майна.
Вважає безпідставним поновлення слідчим суддею строку для звернення до суду з клопотання про арешт тимчасово вилученого майна.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи власника майна ОСОБА_7 та його представника адвоката ОСОБА_6 , які підтримали доводи апеляційної скарги, думку прокурора ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що представник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді лише в частині накладення арешту на мобільний телефон ОСОБА_7 марки «Huawei P30 Pro», моделі «VOG-L29» з сім-картами мобільних операторів «Vodafone UA» з номером телефону НОМЕР_4 та «Kyivstar» з номером телефону НОМЕР_5 темно-синього кольору в чохлі чорного кольору, а відтак колегія суддів переглядає ухвалу лише в оскаржуваній частині.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Служби безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22024000000001037 від 01.11.2024 за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 332 КК України.
22-23.02.2025 в період часу з 19 год. 34 хв. до 00 год. 40 хв., на підставі повідомлення Головного управління контррозвідувального забезпечення об'єктів критичної інфраструктури та протидії фінансуванню тероризму ДЗНД СБУ 8/4/1 - 1249 від 22.02.2025 про необхідність проведення невідкладних слідчих дій, був проведений обшук приміщення, а саме гаража № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_7 та знаходиться на території ОК ГБК «Дарничанка» за адресою: м. Київ, вул. Азербайджанська, 1.
Відповідно до інформаційної довідки т.в.о. голови кооперативу ОК ГБК «Дарничанка» приміщення, а саме гараж № НОМЕР_1 за адресою: м. Київ, вул. Азербайджанська, 1, належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Обшук був проведений у зв'язку із невідкладним випадком та реальною загрозою знищення майна - окремих речей, предметів, документів, що зберегли на собі сліди злочину або містять інші відомості, які можуть бути використанні як докази фактів та обставин що встановлюються в ході кримінального провадження.
В ході обшуку було виявлено та вилучено:
1. Мобільний телефон ОСОБА_9 марки «Apple» моделі «Iphone SE» з номером моделі «MHG43LL/A», з сім-картою мобільного оператора «Kyivstar» з номером телефону НОМЕР_2 чорного кольору з тріснутим дисплеєм та задньою кришкою;
2. Мобільний телефон ОСОБА_9 марки «Apple» моделі «Iphone 14 Pro Max» з номером моделі «MQ9K3VC/A», з сім-картою мобільного оператора «Kyivstar» з номером телефону НОМЕР_3 графітового кольору з тріснутою задньою кришкою та подряпаним і тріснутим захисним склом;
3. Мобільний телефон ОСОБА_7 марки «Huawei P30 Pro», моделі «VOG-L29» з сім-картами мобільних операторів «Vodafone UA» з номером телефону НОМЕР_4 та «Kyivstar» з номером телефону НОМЕР_5 темно-синього кольору в чохлі чорного кольору;
4. Аркуші паперу схожі на грошові кошти, а саме: 17 купюр номіналом 100 доларів США на суму 1700 доларів США; 4 купюри номіналом 50 доларів США на суму 200 доларів США; 2 купюри номіналом 5 доларів США на суму 10 доларів США; 1 купюра номіналом 2 долари США; 5 купюр номіналом 50 Євро на суму 250 Євро; 3 купюри номіналом 20 Євро на суму 60 Євро.
5. Блок управління зовнішніх відеокамер гаража марки «EverPlex 4BQ», моделі «EP46Q/C» чорного кольору.
Вказані речі оглянуті та визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 25.02.2025 задоволено клопотання слідчого та надано дозвіл на проведення обшуку вказаного приміщення, а саме надано дозвіл на проведення обшуку у зв'язку з невідкладним випадком пов'язаним із врятуванням майна та збереження речових доказів.
При цьому, у вказаній ухвалі відсутній дозвіл на вилучення вказаних речей.
Копія ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 25.02.2025 отримана прокурором лише 27.02.2025.
27.02.2025 прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 звернувся до суду з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні № 22024000000001037 від 01.11.2024, в якому посилаючись на викладене, просив поновити йому строк для подачі клопотання та накласти арешт на тимчасово вилучене в ході обшуку майно на підставі п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 05.03.2025 поновлено прокурору строк для звернення до суду з клопотання про арешт тимчасово вилученого майна та частково задоволено клопотання,накладено арешт на майно, яке вилучене під час проведення обшуку гаража № НОМЕР_1 знаходиться на території ОК ГБК «Дарничанка» за адресою: м. Київ, вул. Азербайджанська, 1, яка на праві власності належить ОСОБА_7 , а саме:
- мобільний телефон ОСОБА_9 марки «Apple» моделі «Iphone SE» з номером моделі «MHG43LL/A», з сім-картою мобільного оператора «Kyivstar» з номером телефону НОМЕР_2 чорного кольору з тріснутим дисплеєм та задньою кришкою;
- мобільний телефон ОСОБА_9 марки «Apple» моделі «Iphone 14 Pro Max» з номером моделі «MQ9K3VC/A», з сім-картою мобільного оператора «Kyivstar» з номером телефону НОМЕР_3 графітового кольору з тріснутою задньою кришкою та подряпаним і тріснутим захисним склом;
- мобільний телефон ОСОБА_7 марки «Huawei P30 Pro», моделі «VOG-L29» з сім-картами мобільних операторів «Vodafone UA» з номером телефону НОМЕР_4 та «Kyivstar» з номером телефону НОМЕР_5 темно-синього кольору в чохлі чорного кольору.
В іншій частині - відмовлено.
Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді, з огляду на наступне.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Так, згідно з ч. 1 ст. 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей, документів та комп'ютерних даних.
Приписами ч. 5 ст. 237 КПК України визначено, що при проведенні огляду дозволяється вилучення лише речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, та речей, вилучених з обігу.
Положення ч. 7 ст. 237 КПК України при проведенні огляду уповноважують слідчого, прокурора оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. При цьому, такі речі та документи, що не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Разом з тим, ч. 2 ст. 168 КПК України передбачає, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Так, у відповідності до ч. 3 ст. 171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
У свою чергу, згідно з ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, частково задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на вищевказане майно, з тих підстав, що мобільні телефони можуть бути використані як доказ у кримінальному провадженні, відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а накладення арешту є необхідним з метою забезпечення збереження речових доказів.
З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання в частині накладення арешту на мобільний телефон ОСОБА_7 марки «Huawei P30 Pro», моделі «VOG-L29» з сім-картами мобільних операторів «Vodafone UA» з номером телефону НОМЕР_4 та «Kyivstar» з номером телефону НОМЕР_5 темно-синього кольору в чохлі чорного кольору, який вилучено під час проведення обшуку гаража № НОМЕР_1 , що знаходиться на території ОК ГБК «Дарничанка» за адресою: м. Київ, вул. Азербайджанська, 1, яка на праві власності належить ОСОБА_7 , оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що незастосування арешту даного майна може призвести до його приховування, пошкодження, знищення чи відчуження.
Посилання апелянта на невідповідність вилученого майна критеріям речових доказів, є безпідставними, оскільки встановлені слідчим суддею фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого висновку, що вилучене майно може містити відомості, які можуть бути використані як докази факту та обставин вчинення кримінального правопорушення, а отже відповідає ознакам речових доказів, зазначеним в ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 170 КПК України дає підстави для арешту даного майна як речового доказу з метою збереження.
З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах власника майна чи інших осіб, колегією суддів не встановлено.
Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв'язку, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, а питання наявності події та складу кримінального правопорушення підлягає вирішенню під час судового розгляду справи по суті.
Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України.
Твердження апелянта про порушення прокурором строків звернення до суду з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна, відхиляються колегією суддів, позаяк істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.
Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень ст.ст. 170, 172-173 КПК України, які б слугували підставою для її скасування. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України, та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
постановила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 05 березня 2025 року в оскаржуваній частині - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ________________ ОСОБА_2
Судді:
ОСОБА_3 ____________ ОСОБА_4 ____________