Справа № 361/11779/23
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/3451/2025
14 травня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Болотова Є.В.,
суддів: Музичко С.Г., Сушко Л.П.,
при секретарі Яхно П.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , третя особа: ОСОБА_2 , про відшкодування майнової та моральної шкоди,
за апеляційними скаргами представника військової частини НОМЕР_1 та представника Пилипчука Назара Юрійовича на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 вересня 2024 року та на додаткове рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 жовтня 2024 року, ухвалених під головуванням судді Радзівіла А.Г.,-
встановив:
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з названим позовом.
Позивач просив стягнути з військової частини НОМЕР_1 завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майнову шкоду у розмірі 203 995 грн 57 коп. та моральну шкоду у розмірі 10 000 грн 00 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04 вересня 2023 року у м. Бровари відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «ТoyotaLandCruiser», д.н.з. НОМЕР_2 , який належить військовій частині НОМЕР_1 , та автомобіля «VolkswagenPassat», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 (власником автомобіля є позивач).
Винним у вчиненні ДТП визнано військовослужбовця ОСОБА_2 , який виконував службові обов'язки. Транспортний засіб «ТoyotaLandCruiser», д.н.з. НОМЕР_2 не був забезпечений полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
МТСБУ здійснило виплату ОСОБА_1 140 139 грн 55 коп.
Згідно звіту про оцінку транспортного засобу від 28 вересня 2023 року № 8936/0923 вартість відновлювального ремонту автомобіля «Volkswagen Passat» н.з. НОМЕР_3 , становить 344 135 грн 12 коп.
ОСОБА_1 вважає, що з відповідача має бути стягнуто завдану майнову шкоду за вирахування виплати МТСБУ у розмірі 203 995 грн 57 коп. та завдану моральну шкоду у розмірі 10 000 грн 00 коп.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 вересня 2024 рокупозов задоволено частково.
Стягнутоз військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 завдану за наслідками дорожньо-транспортної пригоди моральну шкоду у розмірі 5000 грн 00 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 жовтня 2024 року стягнуто із військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1 127 грн 28 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 4 000 грн 00 коп.
В апеляційній скарзі представник військової частини НОМЕР_1 просить рішення суду в частині стягнення завданої моральної шкоди у розмірі 5 000 грн 00 коп. скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині; додаткове рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення завданої майнової шкоди скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині в повному обсязі; додаткове рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 23 728 грн 96 коп.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 вимоги поданих апеляційних скарг підтримав, заперечив щодо задоволення апеляційної скарги представника відповідача.
Представник військової частини НОМЕР_1 підтримала подану апеляційну скаргу, просила відмовити у задоволенні апеляційних скарг представника позивача.
ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги представника відповідача, просив відмовити у задоволенні вимог апеляційних скарг представника позивача.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.
Відмовляючи у задоволенні позовні вимоги про стягнення завданої майнової шкоди, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів фактичного ремонту автомобіля та витрат понесених ним на його відновлення.
Стягуючи з відповідача на користь позивача завдану моральну шкоду внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 5 000 грн 00 коп., суд першої інстанції виходив з достатності та об'єктивності її розміру.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Стягуючи на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 4 000 грн 00 коп., судом першої інстанції враховано обсяг виконаних адвокатом робіт та складність справи.
Висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Встановлено, що 04 вересня 2023 року у м. Бровари відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «ТoyotaLandCruiser», д.н.з. НОМЕР_2 , який належить військовій частині НОМЕР_1 , та автомобіля «VolkswagenPassat», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 (власником автомобіля є позивач).
Винним у вчиненні ДТП визнано військовослужбовця ОСОБА_2 , який виконував службові обов'язки. Транспортний засіб «ТoyotaLandCruiser», д.н.з. НОМЕР_2 не був забезпечений полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно пп. «а» п. 41.1. ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та Протоколу Президії МТСБУ від 20 травня 2022 року № 524/2022, МТСБУ здійснило виплату позивачу у розмірі 140 139 грн 55 коп.
Відповідно дозвіту № 8936/0923 від 28 вересня 2023 року вартість матеріального збитку внаслідок дорожньо-транспортної пригоди становить 142 340 грн 15 коп.; вартість відновлювального ремонту становить 344 135 грн 12 коп., з ПДВ на замінних складових.
Обгрунтовуючи позовну заяву, ОСОБА_1 зазначав, що з відповідача підлягає стягненню завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди матеріальна шкода за вирахуванням виплати МТСБУ у розмірі 203 995 грн 57 коп. (344 135 грн 12 коп. - 140 139 грн 55 коп.). Позивач просив стягнути завдану моральну шкоду у зв'язку із завданням душевних страждань та негативним впливом на моральний стан ОСОБА_1 через пошкодження автомобіля в дорожньо-транспортній пригоді.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно положень ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Моральна шкода, заподіяна фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч. 1 ст. 1167 ЦК України).
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно ч. 1 ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
За наслідками настання страхового випадку страховик відшкодовує потерпілому витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу із урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. При цьому страхове відшкодування зменшується на визначену у договорі страхування суму франшизи.
У разі здійснення відновлювального ремонту транспортного засобу розмір збитків визначається як реальна вартість матеріалів і робіт, витрачених на його відновлення, а у разі непроведення ремонту як вартість матеріалів і робіт, необхідних для його відновлення в майбутньому. При цьому особою, яка має право на відшкодування збитків у разі проведення відновлювального ремонту, є саме та особа, що понесла відповідні витрати (постанови Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі №753/19288/14-ц та від 02 червня 2022 року у справі №638/10072/19).
У постанові Верховного Суду від 06 липня 2018 року у справі №924/625/17 суд касаційної інстанції зазначив, що звіт про оцінку транспортного засобу - лише попередній оціночний документ, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення ТЗ, а тому суду необхідно виходити з фактичної суми, встановленої висновком судової автотехнічної експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на який проводився ремонт автомобіля.
Відтак, якщо сплачене страховиком відшкодування не покриває розмір збитків, завданих потерпілому, останній має право пред'явити до винної особи вимогу про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.
У разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, заподіяної власнику транспортного засобу, суду необхідно виходити з фактичної суми, встановленої висновком судової авто-товарознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Враховуючи, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу, визначаючи розмір страхового відшкодування, яке відповідач зобов'язаний виплатити потерпілому, слід враховувати фактичні витрати, розмір яких підтверджується відповідними документами станції технічного обслуговування, на проводився ремонт автомобіля та які підтверджують фактичний розмір понесених збитків.
Дослідивши матеріали справи, колегією суддів встановлено, що матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження фактичного проведення ремонту пошкодженого автомобіля та понесених ОСОБА_1 витрат.
Враховуючи вищевикладене, висновок суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог в частині стягнення з відповідача завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майнової шкоди у розмірі 203 995 грн 57 коп. є обґрунтованим.
Згідно положень п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Ураховуючи характер правопорушення, глибину фізичних та духовних страждань позивача, зміну ритму життя, вимоги розумності та справедливості, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відшкодування моральної шкоди в розмірі 5 000 грн.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 доведено та обгрунтовано належними доказами розмір завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майнової шкоди, колегія суддів оцінює критично, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.
Доводи апеляційної скарги представника відповідача про те, що у задоволенні позовних вимог в частині стягнення завданої моральної шкоди слід відмовити у зв'язку із перебуванням на момент дорожньо-транспортної пригоди за кермом транспортного засобу третьої особи, колегія суддів відхиляє, оскільки внаслідок неправомірних дій відповідача автомобілю ОСОБА_1 завдано майнової шкоди та в подальшому позивачем витрачений час та сили для його ремонту.
Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для висновку, що судом при вирішенні спору були порушені норми матеріального та процесуального права.
Звертаючись до суду із позовною заявою, представник ОСОБА_1 просив вирішити питання про розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно ч. ч. 2, 3, 4 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження витрат на правничу допомогу представником ОСОБА_1 надано копію: договору про надання правової допомоги від 04 вересня 2023 року № 33/23; детального опису наданих послуг від 18 грудня 2023 року; акту приймання-передачі наданих послуг; довідки про оплату послуг від 18 грудня 2023 року № 33/23.
В акті детальному описі наданих послуг зазначено:
- юридична консультація - 1 год - 1 500 грн 00 коп.;
- вивчення документів - 1 год - 1 500 грн 00 коп.;
- збирання доказів - 3 год - 4 500 грн 00 коп.;
- підготовка та подання позовної заяви - 5 год - 7 500 грн 00 коп.
Загальна вартість виконаних робіт становить 15 000 грн 00 коп.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
З урахуванням критеріїв співмірності складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин даної справи, беручи до уваги, що дана справа не є унікальною та не потребувала значного часу для вивчення матеріалів справи, підготовки та подання позовної заяви, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню із позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 4 000 грн 00 коп. та сплачений судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 127 грн 28 коп.
Доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку, що судом при вирішенні спору були порушені норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 16 вересня 2024 року та додаткове рішення суду від 30 жовтня 2024 року ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для їх скасування за доводами апеляційних скарг немає.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу представника військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 вересня2024 року залишити без змін.
Додаткове рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 жовтня2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та касаційному оскарженню не підлягає.
Повний текст складено 27 травня 2025 року.
Суддя-доповідач Є.В. Болотов
Судді: С.Г. Музичко
Л.П. Сушко