Справа № 757/31573/21-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/2569/2025
14 травня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Болотова Є.В.,
суддів: Музичко С.Г., Сушко Л.П.,
при секретарі Яхно П.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів шляхом стягнення суми депозиту та процентів,
за апеляційною скаргою представника акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 червня 2024 року, ухваленого під головуванням судді Остапчук Т.В.,-
встановив:
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із названим позовом.
Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за договором банківського вкладу від 31 травня 2012 року № SAMDN80000731080691: суму залишку вкладу в розмірі 19 000,00 доларів США, заборгованість зі сплати відсотків у розмірі 16 723, 65 доларів США; 3 % річних у розмірі 4 052, 47 доларів США; пеню в розмірі та 37 663 382 грн 70 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами укладено договір про банківські строкові вклади (депозити), з виплатою суми вкладу та суми процентів в кінці терміну дії договору від 31 травня 2012 року № SAMDN80000731080691 строком на 6 місяців.
У серпні 2017 року ОСОБА_1 подав заяву до банку про повернення банківського вкладу.
Листом АТ КБ «Приватбанк» від 31 серпня 2017 року № 20.1.0.0.0/7- 20170816/4455 повідомило позивача про те, що банком вимушено припинено свою діяльність на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, де ОСОБА_1 оформлено вклади.
Враховуючи, що відповідачем відмовлено у поверненні усіх належних позивачу грошових коштів за договором банківського вкладу у добровільному порядку, ОСОБА_1 звернувся до суду із названим позовом.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 12 червня 2024 року названий позов задоволено частково.
Стягнутоз акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 кошти за договором банківського вкладу від 31 травня 2012 року № SAMDN01000726162792: суму неповернутого вкладу у розмірі 19 000,00 доларів США; несплачені проценти відповідно до умов договору у розмірі 6 636, 44 доларів США; 3 % річних за невиконання зобов'язання у розмірі 1 710, 00 доларів США.
Стягнутоз акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» в дохід держави судовий збір в розмірі 11 350 грн 00 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі представник АТ КБ «Приватбанк» просить рішення суду в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Учасники справи у судове засідання не з'явились, про його час і місце повідомлені належним чином.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» не оскаржується, а тому апеляційним судом не переглядається.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності обов'язку АТ КБ «Приватбанк» щодо повернення ОСОБА_1 суми депозитних вкладів, внесені ним згідно з умовами договору.
Враховуючи, що відмова банку щодо повернення вкладу є неправомірною, відтак, вимоги про стягнення суми вкладу, відсотків за договорами та 3 % річних є обґрунтованими.
Суд першої інстанції вважав необґрунтованою вимогу позивача щодо стягнення з відповідача пені на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у розмірі трьох відсотків за кожен день прострочення, оскільки договір банківського вкладу вважається розірваними з 16 серпня 2017 року.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Встановлено, що між сторонами 31 травня 2012 року укладено договір банківського вкладу № SAMDN201000726162792, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав банку 19 000, 00 доларів США, зі сплатою 8 % річних строком до 31 листопада 2012 року включно.
16 серпня 2017 року ОСОБА_1 на адресу АТ КБ «ПриватБанк» направлено лист-вимогу про повернення коштів депозитних вкладів та процентів який отримано представником банку 16 серпня 2017 року.
31 серпня 2017 року АТ КБ «Приватбанк» листом повідомило ОСОБА_1 про те, що банком припинено свою діяльність на території Автономної Республіки Крим у м. Севастополі (де позивачем оформлено банківський вклад), відповідно до вимог постанови Правління Національного банку України «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя» від 06 травня 2014 року № 260.
Обґрунтовуючи поданий позов, ОСОБА_1 зазначив, що відповідачем не виконано свого обов'язку щодо повернення позивачу суми депозитних вкладів. Позивач просить стягнути з АТ КБ «Приватбанк» суму вкладу, відсотків за договорами та 3 %, оскільки відмова банку у задоволення поданої заяви 16 серпня 2017 року є неправомірною.
Статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору; клієнт банку - будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.
Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Згідно ч. 1 ст. 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Якщо договором не встановлений розмір процентів, банк зобов'язаний виплачувати проценти у розмірі облікової ставки Національного банку України.
За ч. 1 ст. 1070 ЦК України за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом. Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу.
Частиною 2 статті 1070 ЦК України передбачено, що проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.
Так, між сторонами 31 травня 2012 року укладено договір банківського вкладу № SAMDN201000726162792, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав банку 19 000, 00 доларів США, зі сплатою 8 % річних строком до 31 листопада 2012 року включно.
Умовами договору передбачено право сторін дострокового розірвання договору з повідомленням сторони за 2 банківські дні до дати розірвання договору.
Судом встановлено, що позивач звернувся до банку із заявою про повернення банківських вкладів, яку АТ КБ «Приватбанк» отримав 16 серпня 2017 року вх. № 1063190.
Відтак, строком вимоги позивача є 18 серпня 2017 року(дата отримання відповідачем заяви про повернення коштів за договором банківських вкладів плюс 2 банківські дні, що передбачено умовами укладеного договору банківських вкладів).
Враховуючи, що АТ КБ «Приватбанк» не виконано взяті на себе зобов'язання щодо повернення позивачу грошових коштів за договором банківських вкладів до 18 серпня 2017 року, відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення 19 000, 00 доларів США (сума неповернутого вкладу) та 6 636, 44 доларів США (несплачені проценти відповідно до умов договору) є обгрунтованими.
Так, після звернення ОСОБА_1 до відповідача із заявою про повернення банківських вкладів, автоматично було змінено строк дії укладеного договору (дата отримання відповідачем заяви про повернення коштів за договором банківських вкладів плюс 2 банківські дні).
Відтак, судом першої інстанції правильно здійснено розрахунок 8 % річних за період з 01 квітня 2014 року по 18 серпня 2017 року (19 000 доларів США:100х8%х1 235 днів: 365 днів = 6 334, 44 доларів США).
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що у ОСОБА_1 виникло право на стягнення з відповідача 3 % річних з моменту розірвання договору банківських вкладів - з 18 серпня 2017 року.
Розв'язуючи позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних, судом першої інстанції правильно взято до уваги заяву АТ КБ «Приватбанк» про застосування строків позовної давності та стягнуто з відповідача 1 710, 00 доларів США за період з 09 червня 2018 року по 09 червня 2021 року.
Доводи апеляційної скарги про те, що АТ КБ «Приватбанк» є неналежним відповідачем у справі, оскільки 17 листопада 2014 року між ним та
ТОВ ФК «Фінілон» укладений договір, за умовами якого товариство стало боржником за договором банківського вкладу, є безпідставними, оскільки відповідно до ст. 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Банк не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 надав згоду щодо передачі боргу ТОВ ФК «Фінілон», відтак, саме АТ КБ «Приватбанк» є боржником за договором банківського вкладу та належним відповідачем у справі, що узгоджується з висновками викладеними у постановах Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 729/887/19 та від 20 жовтня 2021 року у справі № 201/8704/19.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального або процесуального права.
Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» не оскаржується, а тому апеляційним судом не переглядається.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 12 червня 2024 року ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу представника акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 червня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.
Повний текст складено 27 травня 2025 року.
Суддя-доповідач Є.В. Болотов
Судді: С.Г. Музичко
Л.П. Сушко