Справа № 759/2408/22
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/6016/2025
14 травня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Болотова Є.В.,
суддів: Музичко С.Г., Сушко Л.П.,
при секретарі Яхно П.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання спадкодавця та спадкоємця однією сім'єю,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 26 листопада 2024 року, ухваленого під головуванням судді Шум Л.М.,-
встановив:
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із названим позовом.
Позивач просила встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім'єю не менше 5 років до часу відкриття спадщини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02 листопада 2014 року між позивачем та ОСОБА_4 укладено договір оренди половини приватного будинку під літерою «А» за адресою: АДРЕСА_1 .
Іншаполовина приватного будинку належала ОСОБА_5 , яка була пенсійного віку, мала інвалідність II групи, не працювала і перебувала у тяжкому матеріальному становищі.
Між позивачем та ОСОБА_3 виникли відносини як між дочкою та матір'ю.
Приблизно з 2014 - 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 спільно проживали однією сім'єю, були пов'язані спільним побутом, за взаємною домовленістю мали взаємні права та обов'язки щодо ведення спільного господарства та виховання дітей.
ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач вважає, що вона єспадкоємцем четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_3 .
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 26 листопада 2024 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить рішення суду від 26 листопада 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 просить відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги, розгляд справи провести без участі представника.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 вимоги апеляційної скарги підтримала.
Представники ОСОБА_2 заперечили проти задоволення вимог апеляційної скарги.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із відсутності належних та допустимих доказів проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім'єю не менше 5 років до часу відкриття спадщини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції.
Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 .
Відповідач є братом ОСОБА_3 .
04 серпня 2021 року в П'ятій Київській державній нотаріальній конторі після смерті ОСОБА_3 відкрито спадкову справу № 02-14.
ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку із відсутністю документів які підтверджують факт проживання зі спадкодавцем однією сім'єю.
ОСОБА_1 зазначала, що 02 листопада 2014 року між позивачем та ОСОБА_4 укладено договір оренди половини приватного будинку під літерою «А» за адресою: АДРЕСА_1 .
Іншаполовина приватного будинку належала ОСОБА_5 , яка була пенсійного віку, мала інвалідність II групи, не працювала і перебувала у тяжкому матеріальному становищі.
Обгрунтовуючи позовну заяву, ОСОБА_1 зазначала, що з 2014 - 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 спільно проживали однією сім'єю, були пов'язані спільним побутом, за взаємною домовленістю мали взаємні права та обов'язки щодо ведення спільного господарства та виховання дітей.
За ч. ч. 1-2 ст. 3 СК України сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Відповідно до ст. ст. 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Статтею 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.
Предметом доказування у справах про встановлення факту проживання однією сім'єю є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї.
Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов'язком суду при їх оцінці.
Так, на підтвердження факту проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 позивачем надано: копію договору оренди житла від 02 листопада 2014 року; копію акту КП «ККОЖФ Святошинського району міста Києва від 19 серпня 2021 року, згідно якого, в приватному будинку позивач проживала однією сім'єю з ОСОБА_3 ; копію відповіді на адвокатський запит школи № 83, згідно якого, ОСОБА_3 приводила та забирала дітей позивача; копію попередження про відключення електро, водо, газопостачання у зв'язку із наявністю боргів ОСОБА_3 .
Судом першої інстанції допитані свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які не повідомили фактів на підтвердження спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім'єю протягом 5 років.
Обгрунтовуючи позовну заяву, ОСОБА_1 повідомляла, що вона здружилась з ОСОБА_3 , яка допомагала позивачу у побуті прибиранням та доглядом за дітьми.
Колегія суддів звертає увагу на те, що лише сам факт перебування позивача з ОСОБА_3 у близьких та дружніх стосунках не може свідчити, що сторони проживали в зазначений період (не менше 5 років до 07 лютого 2021 року) однією сім'єю, оскільки позивачу необхідно надати докази ведення спільного господарства, наявності у сторін бюджету, проведення спільних витрат тощо.
На підтвердження факту проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 позивачем надано копію попередження про відключення електро, водо, газопостачання у зв'язку із наявністю боргів ОСОБА_3 та копії квитанції про сплату за надані комунальні послуги.
Колегія суддів критично оцінює надані докази, оскільки вони не підтверджують, що саме позивач сплачувала за власні кошти заборгованість ОСОБА_3 за надані житлово-комунальні послуги. У долучених до матеріалів справи квитанціях відсутня інформацію про те, що платником є ОСОБА_1 .
Розв'язуючи спір, суд першої інстанції врахував наведені норми матеріального права та дійшов правильного висновку про те, що вимоги позивача про встановлення факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_3 задоволенню не підлягають, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження факту проживання однією сім'єю, ведення спільного бюджету ОСОБА_1 не надано.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач та ОСОБА_3 спільно проживали, вели спільне господарство, сплачували орендну плату, колегія суддів оцінює критично, оскільки на підтвердження вказаних обставин ОСОБА_1 ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано жодних належних та допустимих доказів, а надані докази не підтверджують факт спільного проживання однією сім'єю.
Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального або неправильне застосування норм процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 26 листопада 2024 року ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для їх скасування за доводами апеляційної скарги немає.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 26 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.
Повний текст складено 27 травня 2025 року.
Суддя-доповідач Є.В. Болотов
Судді: С.Г. Музичко
Л.П. Сушко