Справа № 373/824/24
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/6496//2025
07 травня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Болотова Є.В.,
суддів: Музичко С.Г., Сушко Л.П.,
при секретарі Яхно П.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом виконувача обов'язків керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі: Київської обласної державної адміністрації (Київської обласної військової адміністрації) до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: державне підприємство «Переяслав-Хмельницький агролісгосп», про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою,
за апеляційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 26 листопада 2024 року, ухваленого під головуванням судді Керекези Я.І.,-
встановив:
У квітні 2024 року керівник Бориспільської окружної прокуратури Київської області звернувся до суду із названим позовом.
Після зміни предмета позову Бориспільська окружна прокуратура Київської області просила витребувати на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації з незаконного володіння ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 3223388200:02:014:0856 площею 3, 5001 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2854922332233).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у 2011 році земельна ділянка незаконно вибула з державної власності та постійного користування ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп», у зв'язку перевищенням Переяслав-Хмельницької райдержадміністрації своїх повноважень.
Позивачем зазначено, що у приватну власність для ведення особистого селянського господарства було передано земельні ділянки, які фактично вилучені зі складу земель лісогосподарського призначення та постійного користування ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп».
Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 26 листопада 2024 року названий позов залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі заступник керівника Київської обласної прокуратури просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, про його час і місце повідомлені належним чином.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Залишаючи позовні вимоги без задоволення, суд першої інстанції зазначив, що спірна земельна ділянка вибула з державної власності відповідно до волевиявлення уповноважених на те державних органів. Факту перевищення Переяслав-Хмельницькою райдержадміністрацією повноважень, передбачених ст. ст. 122, 149 ЦПК України, не встановлено.
Позивачем не наданосуду будь-яких доказів на підтвердження порушення законодавства в сфері захисту довкілля у зв'язку із передачею у 2011 році спірних земельних ділянок в приватну власність.
Сам по собі факт наявності на спірній земельній ділянці лісової рослинності не може розглядатися як доказ належності цієї ділянки до земель, обмежених в цивільному обороті, чи свідчити про недобросовісність осіб, які її придбали у власність.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції.
Встановлено, що розпорядженням Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області від 23 травня 2011 року № 350 передано у приватну власність для ведення особистого селянського господарства земельні ділянки на території Циблівської сільради Переяслав - Хмельницького району Київської області загальною площею 10, 4703 га. з кадастровими номерами: 3223388200:02:014:0643, 3223388200:02:014:0644, 3223388200:02:014:0645, 3223388200:02:014:0646, 3223388200:02:014:0647, 3223388200:02:014:0648, 3223388200:02:014:0649, які в подальшому неодноразово відчужувалися їх власниками.
В липні 2016 року перший заступник прокурора Київської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного підприємства «Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп» з позовом до Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації, ТОВ «Катрін Інвест», ТОВ «Капітан Інвест», ТОВ «Дукат-Інвест», ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування розпорядження від 23 травня 2011 року № 350, визнання недійсними виданих на його підставі державних актів про право власності на землю та витребування спірних земельних ділянок з незаконного володіння відповідачів.
Рішенням Переяслав-Хмельницького суду Київської області від 06 грудня 2018 року за № 373/1229/16-цу задоволенні позову відмовлено, яке постановою Київського апеляційного суду від 21травня 2019 року залишено без змін.
21 жовтня 2019 року ТОВ «Капітан Інвест» відчужило належні йому земельні ділянки з кадастровими номерами 3223388200:02:014:0647, 3223388200:02:014:0648 на користь ОСОБА_1
05 листопада 2019 року ТОВ «Катрін Інвест» відчужило належну йому земельну ділянку з кадастровим номером 3223388200:02:014:0649 на користь ОСОБА_2 .
Постановою Касаційного цивільного суду від 27 травня 2020 року рішення Переяслав-Хмельницького суду Київської області від 06 грудня 2018 року та постанова Київського апеляційного суду від 21 травня 2019 року скасовані, справа передана на новий розгляд.
Рішенням Переяслав-Хмельницького суду Київської області від 29 березня 2021 року позов задоволено, визнано незаконним та скасовано розпорядження Переяслав-Хмельницької районної Державної адміністрації Київської області від 23 травня 2011 року № 350, визнано недійсними видані на його підставі державні акти про право власності на землю та витребувано спірні земельні ділянки з незаконного володіння відповідачів, в тому числі витребувано у ТОВ «Капітан Інвест» земельні ділянки з кадастровими номерами 3223388200:02:014:0647, 3223388200:02:014:0648, у ТОВ «Катрін Інвест» витребувано земельну ділянку з кадастровим номером 3223388200:02:014:0649.
Постановою Київського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задоволено. Рішення суду в частині задоволених позовних вимог про визнання недійсним розпорядження Переяслав-Хмельницької РДА № 350 від 23 травня 2011 року в частині затвердження проекту землеустрою та передачі у приватну власність земельної ділянки площею 1, 000 га з кадастровим номером 3223388200:02:014:0649, про визнання недійсним державного акту серії ЯК №150964 про право власності на земельну ділянку площею 1,000 га з кадастровим номером 3223388200:02:014:0649; про витребування земельної ділянки площею 1,000 га з кадастровим номером 3223388200:02:014:0649 з незаконного володіння ТОВ «Катрін Інвест» скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
08 грудня 2023 року між відповідачами укладено договір про об'єднання вказаних земельних ділянок в одну земельну ділянку з кадастровим номером 3223388200:02:014:0856 площею 3,5001 га.
Обґрунтовуючи позовну заяву, Бориспільська окружна прокуратура Київської області зазначала, що у 2011 році спірна земельна ділянка незаконно вибула з державної власності та постійного користування ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп», оскільки Переяслав-Хмельницька райдержадміністрація передано у приватну власність для ведення особистого селянського господарства земельні ділянки, які фактично були вилучені зі складу земель лісогосподарського призначення.
Позивач посилається на преюдиційність обставин, встановлених рішенням Переяслав-Хмельницького районного суду Київської області від 29 березня 2021 року у справі № 373/1229/16-ц, щодо протиправності відведення спірної земельної ділянки у приватну власність за рахунок земель лісогосподарського призначення.
За ч. 2 ст. 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.
В Україні ліси та землі лісогосподарського призначення є об'єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.
Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави (ч. 3 ст. 1 Лісового кодексу України).
До одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
Згідно ч. 1 ст. 8, ч. 1 ст. 9 ЛК Україниу державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. У комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності.
Відповідно до ст. 12 Лісового кодексу України громадяни та юридичні особи України можуть безоплатно або за плату набувати у власність у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств замкнені земельні лісові ділянки загальною площею до 5 гектарів. Ця площа може бути збільшена в разі успадкування лісів згідно із законом. Громадяни та юридичні особи можуть мати у власності ліси, створені ними на набутих у власність у встановленому порядку земельних ділянках деградованих і малопродуктивних угідь, без обмеження їх площі. Ліси, створені громадянами та юридичними особами на земельних ділянках, що належать їм на праві власності, перебувають у приватній власності цих громадян і юридичних осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (ст. 391 ЦК України).
За ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Звертаючись до суду з позовом, Бориспільська окружна прокуратура Київської області зазначала, що факт протиправного відведення земельних ділянок у приватну власність підтверджуються обставинами, встановленими за результатом розгляду справи № 373/1229/16-ц.
Апеляційним судом встановлено, що в липні 2016 року перший заступник прокурора Київської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного підприємства «Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп» з позовом до Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації, ТОВ «Катрін Інвест», ТОВ «Капітан Інвест», ТОВ «Дукат-Інвест», ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування розпорядження від 23 травня 2011 року № 350, визнання недійсними виданих на його підставі державних актів про право власності на землю та витребування спірних земельних ділянок з незаконного володіння відповідачів.
Так, пред'явлені вимоги безпосередньо стосуються прав та обов'язків ОСОБА_2 , якого не було залучено відповідачем (співвідповідачем) у справі № 373/1229/16-ц.
Враховуючи, що ОСОБА_2 не брав участі у судовому розгляді названої справи, відтак, встановлені обставини судовими рішеннями не є преюдиційними під час розгляду справи № 373/824/24.
Колегія суддів звертає увагу на те, що у справі № 373/1229/16-ц судом встановлено розташування спірної земельної ділянки на території Циблівської територіальної громади за межами населеного пункту (вкрита лісовою (деревною та чагарниковою) рослинністю). Під час розгляду названої справи, судом не встановлено обставин належності земельної ділянки до категорій земель, які обмежені в цивільному обороті.
Апеляційним судом досліджено долучені до матеріалів справи копії документів.
Згідно копії державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 002231 від 21 березня 1996 року, КСП ім. Шевченко передано в постійне користування для ведення сільськогосподарського виробництва земельну ділянку площею 403, 7 га відповідно до рішення 3 сесії 22 скликання Циблівської сільської ради від 27 червня 1995 року.
Ситуаційноюсхемою підтверджено, що спірна земельна ділянка входить до складу територій, які були передані в постійне користування КСП ім. Шевченко для сільськогосподарського виробництва на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 002231 від 21 березня1996 року.
КСП ім. Т.Г. Шевченко припинено діяльність 09 березня 2000 року, його правонаступник приватно-орендне сільськогосподарське підприємство ім. Шевченко припинено 28 квітня 2007 року.
Згідно відповіді Переяслав-Хмельницької райдержадміністрації встановлено, що рішення про припинення права постійного користування КСП ім. Шевченко чи його правонаступника на спірні землі сільськогосподарського призначення та передачу цих земель в постійне користування Державному підприємству «Переяслав-Хмельницький агролісгосп» чи будь-якій іншій особі Переяслав-Хмельницька райдержадміністрація не приймала.
Так, рішення ХVIII сесії ХХІІІ скликання Циблівської сільської ради № 39 від 16 травня 2000 року не містить положень про передачу спірних земель в постійне користування Державному підприємству «Переяслав-Хмельницький агролісгосп».
Матеріали справи не місять будь-яких належних та достовірних доказів на підтвердження передачі спірних земельних ділянок для ведення лісового господарства в постійне користування Державному підприємству «Переяслав-Хмельницький агролісгосп».
Зазначене спростовує посилання позивача про те, що у приватну власність для ведення особистого селянського господарства у 2011 році було передано земельні ділянки, які фактично вилучені зі складу земель лісогосподарського призначення та постійного користування ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп».
У судових рішеннях справи № 373/1229/16-ц, на преюдиційність обставин яких посилається позивач, предметом розгляду не було встановлення факту належностіспірних земельних ділянок до земель сільськогосподарського призначення КСП ім. Шевченко.
Враховуючи, що на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 002231 від 21 березня 1996 рокуспірна земельна ділянка передана в постійне користування КСП ім. Шевченко для сільськогосподарського виробництва та відсутність доказів їх передачі в постійне користування Державному підприємству «Переяслав-Хмельницький агролісгосп» для ведення лісового господарства, відтак, зазначене підверджує їх статус - землі сільськогосподарського призначення (який в подальшому змінено не було).
Після ліквідації КСП ім. Шевченко та його правонаступника ПОСП ім. Шевченко як юридичних осіб, спірні земельні ділянки набули статусу земель запасу сільськогосподарського призначення Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації.
Згідно довідки управління Держкомзему в Переяслав-Хмельницькому районі Київської області від 10 травня 2011 року № 06-16/49, відведення спірних земельних ділянок в приватну власність здійснюється за рахунок земель запасу (за рахунок земель КСП ім. Шевченко).
Відповідно до листаДержавного підприємства «Переяслав-Хмельницьке лісове господарство» від 18 травня 2011 року № 313 вбачається, що спірні земельні ділянки не належать до лісового фонду.
Апеляційний суд також звертає увагу на те, що проект землеустрою щодо відведення у власність спірних земельних ділянок у 2011 році був погоджений всіма уповноваженими державою органами, в тому числі управлінням Культури і туризму Київської обласної державної адміністрації, яке є структурним підрозділом Київської обласної державної адміністрації.
Відтак, фактично позивачем було погоджено у 2011 році передачу спірних земельних ділянок у приватну власність для ведення особистого селянського господарства.
Зазначене спростовує посилання позивача про те, що передаючи спірні земельні ділянки у приватну власність, Переяслав-Хмельницька райдержадміністрація перевищила свої повноваження, передбачені ст. ст. 122, 149 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги про те, що у зв'язку з ліквідацією КСП ім. Шевченко спірна земельна ділянка передана у користування ДП «Переяслав Хмельницький лісгосп», колегія суддів відхиляє, оскільки доказів на підтвердження такої передачі матеріали справи не містять.
Доводи апеляційної скарги про те, що спірна земельна ділянка була відведена за рахунок земель лісового фонду, колегія суддів оцінює критично, оскільки у 2011 році в передбаченому законом порядку земельні ділянки передано у приватну власність саме для ведення особистого селянського господарства.
Доводи апеляційної скарги про те, що згідно проекту встановлення меж Циблівської сільської ради народних депутатів та населених пунктів станом на 1995 рік за КСП ім. Шевченка обліковуються 341, 3 га земель лісових площ і на спірному земельному масиві розташовані лісові насадження загальною площею 192, 2 га, колегія суддів відхиляє, оскільки факт наявності вказаних насаджень не підтверджує належність земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення.
Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального або неправильне застосування норм процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 26 листопада 2024 року ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури залишити без задоволення.
Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 26 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.
Повний текст складено 27 травня 2025 року.
Суддя-доповідач Є.В. Болотов
Судді: С.Г. Музичко
Л.П. Сушко