Унікальний номер справи 824/131/23
Номер апеляційного провадження 4с/824/10/2025
Суддя у суді першої інстанції Л. Д. Поливач
15 травня 2025 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Поливач Л. Д., розглянувши скаргу приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича, подану представником - адвокатом Кусим Андрієм Васильовичем, на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича щодо винесення постанови про відвід від 20 грудня 2024 року, заінтересована особа: боржник ОСОБА_1 ,
17 січня 2025 року представником приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М. - адвокатом Кусим А. В. до Київського апеляційної суду через систему «Електронний суд» подано скаргу на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького З. В. щодо винесення постанови про відвід від 20 грудня 2024 року при надходженні виконавчого листа №824/131/23, виданого 03.12.2024 Київським апеляційним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М. судових витрат у розмірі 20 000, 00 грн.
В обгрунтвання вимог скарги зазначено, що 03 грудня 2024 року Київський апеляційний суд видав виконавчий лист №824/131/23 про стягнення з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М. судових витрат у розмірі 20 000, 00 грн, який 18.12.2024 пред'явлено до виконання приватному виконавцю виконавчого округу Львівської області Маковецькому З. В. 20.12.2024 приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Маковецький З. В. виніс постанову про відвід з тих підстав, що стягувач Білецький І. М. є приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області та є діючим членом Асоціації приватних виконавців України, з яким у приватного виконавця того ж виконавчого округу Маковецького З. В., діючого члена Асоціації приватних виконавців України, є дружні стосунки, що створює передумови для особистого суб'єктивного ставлення до службових/посадових обов'язків під час здійснення заходів примусового виконання в межах виконавчого документа та містить ознаки потенційного конфлікту інтересів приватного виконавця та стягувача.
Скаржник вказує, що Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання через наявність конфлікту інтересів виконавця із стягувачем та заявленням самовідводу.Зауважив, що у разі прийняття приватним виконавцем рішення заявити самовідвід, то постанова про самовідвід виноситься лише після відкриття виконавчого провадження. Вважає, що винесення постанови про відвід без відкриття виконавчого провадження є неможливим, а посилання на конфлікт інтересів стосовно стягувача є необгрунтованим. Крім того, заявник зазначив, що будь - яких підстав для заявлення приватним виконавцем Маковецьким З. В. самовідводу не було і будь якого потенційного конфлікту інтересів не існувало. Вважає, що самовідвод заявлений приватним виконавцем Маковецьким З. В. безпідставно.
Посилаючись на вказані обставини, приватний виконавець Білецький І. М. просив суд визнати поважними причини пропуску строку на подання скарги та поновити його, визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького З. В. щодо винесення постанови про відвід від 20.12.2024 при надходженні виконавчого листа №824/131/23, виданого 03.12.2024 Київським апеляційним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М. судових витрат у розмірі 20 000, 00 грн.Вирішити питання про розподіл судових витрат.
24.04.2025 через систему «Електронний суд» на адресу Київського апеляційного суду надійшли заперечення приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького З. В. на скаргу, у яких він просить відмовити у задоволенні скарги приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М. посилаючись на її необгрунтованість та безпідставність. Вказує на те, що приватний виконавець не має права здійснювати виконавчі дії у разі якщо божник або стягувач за виконавчим документом, близька йому особа або особа, яка перебуває з виконавцем у трудових відносинах, має реальний або потенційний конфлікт інтересів. У разі виявлення обставин, передбачених частиною четвертою статті 5 цього Закону, виконавець зобов'язаний заявити самовідвід та повідомити про це стягувача. З тих самих підстав відвід виконавцю може бути заявлений стягувачем, боржником або їхніми представниками. Відвід має бути вмотивованим, викладеним у письмовій формі і може бути заявлений у будь-який час до закінчення виконавчого провадження згідно вимого ч. 1 ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження». Питання про відвід приватному виконавцю, який не заявив самовідвід, вирішується самим приватним виконавцем у строк до п'яти робочих днів після надходження заяви про відвід. З'ясування обставин щодо наявності реального або потенційного конфлікту інтересів виконавця та стягувача відбулось під час надходження заяви про примусове виконання рішення, а не після початку примусового виконання та відкриття виконавчого провадження, що має наслідком інший процесуальний характер дій виконавця. Суперечність полягає в тому, що, з одного боку, в особи наявний приватний інтерес, а з іншого, особа, яка уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, має виконувати свої службові обов'язки в інтересах держави, територіальної громади, виключаючи можливість будь-якого впливу приватного інтересу. Тому навіть за умови, що особа, маючи приватний інтерес, приймає об'єктивні та неупереджені рішення, вона вчиняє дії в умовах реального конфлікту інтересів. Зазначені обставини виключають можливість здійснення примусового виконання, зокрема і винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки ця дія є початком примусового виконання, відповідно до вимог ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», котра іменується «Початок примусового виконання рішення» та встановлює вимоги, коли виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.
13.05.2025 через систему «Електронний суд» на адресу Київського апляційного суду від представника приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І.М. - авдоката Кусого А. В. надійшли додаткові пояснення у справі, у яких скаржник вказує на те, що у випадку самовідводу приватного виконавця він зобов'язаний повернути виконавчий документ стягувачу або передати його за згодою стягувача іншому приватному виконавцю чи відповідному органу державної виконавчої служби. В даній статті чітко визначено, що приватний виконавець зобов'язаний повернути виконавчий документ стягувачу (ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»), а не повернути виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання (частини четвертої статті 4, частини третьої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження»). Згідно відповіді ДП «НАІС» 1090/13.1-16 від 04.03.2025 в поточній версії програмного забезпечення Системи технічна можливість зареєструвати постанову про самовідвід виконавця чи постанову про відвід виконавця у виконавчому провадженні наявна лише в рамках відкритого виконавчого провадження, тобто, після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Це обумовлено тим, що статтею 23 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено відводи, зокрема, виконавців, саме у виконавчому провадженні. В свою чергу, виконавче провадження починається з винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. До відкриття виконавцем виконавчого провадження виконавчий документ за заявою стягувача може бути передано від одного приватного виконавця іншому або відповідному органу державної виконавчої служби або від органу державної виконавчої служби - приватному виконавцю (крім виконавчих документів, визначених частиною другою статті 5 Закону). У разі відводу (самовідводу) державного виконавця виконавчий документ передається іншому державному виконавцеві, а у разі відводу, самовідводу начальника органу державної виконавчої служби або всіх державних виконавців органу державної виконавчої служби - іншому органу державної виконавчої служби. У випадку самовідводу приватного виконавця виконавчий документ повертається стягувачу або передається за згодою стягувача іншому приватному виконавцю чи відповідному органу державної виконавчої служби. Даний п. 7 стосується випадків коли виконавець може передати виконавчий документ, а не те що до відкриття виконавчого провадження виконавець може заявити самовідвід. Маковецький З. В. обґрунтував наявність потенційного конфлікту інтересів, посилаючись на давні дружні та позаробочі відносини з Білецьким І.М. , що підтверджується результатами тесту НАЗК. Білецький Ігор Миронович також пройшов тест НАЗК, і згідно тесту конфлікт інтересів- відсутній. Конфлікту інтересів з стягувачем бути не може, оскільки навіть ч. 8. ст. 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» передбачено, що угодою між приватним виконавцем та стягувачем може бути передбачено додаткове авансування витрат виконавчого провадження та додаткова винагорода приватного виконавця - тобто матеріальне заохочення. Вважає, що винесення постанови про відвід у виконавчому провадженні без відкриття виконавчого провадження неможливим, а посилання у постанові на конфлікт інтересів стосовно стягувача - необґрунтовним.
У судовому засіданні представник приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М. - адвокат Кусий А. В., який брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, підтримав подану скаргу, просив її задовольнити з викладених підстав з урахуванням поданих до суду додаткових пояснень.
Приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Маковецький З. В., який брав участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, заперечував проти задоволення скарги, посилаючись на обставини викладені у письмових запереченнях. Просив врахувати практику Верховного Суду, сформовану у справах з аналогічних правовідносин.
Так, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).
Згідно зі ст. 448 ЦПК Українискарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Статтею 449 ЦПК Українипередбачено, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Відповідно до положеньстатті 127 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.
Отже, строки для подання скарги на рішення державного виконавця є процесуальними та можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання.
Із матералів справи вбачається, що вперше скаргу на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького З. В. щодо винесення постанови про відвід від 20 грудня 2024 року при надходженні виконавчого листа №824/131/23, виданого 03.12.2024 Київським апеляційним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М. судових витрат у розмірі 20 000, 00 грн, було подано представником приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М. - адвокатом Кусим А. В. до Київського апеляційної суду 29.12.2024. Проте ухвалою Київського апеляційного суду від 14 січня 2025 року скаргу повернуто без розгляду з підстав недотримання вимог положень ст. 448 ЦПК України. Дізнавшись про постановлену судом апеляційної інстанції ухвалу від 14.01.2025 з Єдиного державного реєстру судових рішень 16.01.2025, скаржник повторно подав до суду скаргу на дії та рішення приватного виконавця 17.01.2025.
Ураховуючи вказані обставини, а також те, що скаржник є стороною виконавчого провадження і наділений правом захищати свої права в особливому порядку шляхом подачі скарги на протиправні рішення, дії або бездіяльність приватного або державного виконавця, з метою реалізації права скаржника на захист у судовому порядку в порядку здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, суд дійшов висновку про необхідність поновлення приватному виконавцю виконавчого округу Львівської області Білецькому І. М. строку звернення до суду зі скаргою.
Заслухавши пояснення представника стягувача та приватного виконавця, дослідивши зміст скарги та доданих до неї документів, суд дійшов наступного висновку.
Так, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) (частина третя статті 451 ЦПК України).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (частина третя статті 451 ЦПК України).
Судом встановлено, що 03 грудня 2024 року Київським апеляційним судом (як судом першої інстанції) було видано виконавчий лист у справі № 824/131/23 про стягнення з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М. судових витрат у розмірі 20 000, 00 грн.
Строк пред'явлення виконавчого листа №824/131/23 до виконання - три роки.
20.12.2024 на адресу приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького З. В. надійшла заява приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М. від 18.12.2024 про відкриття виконавчого провадження із долучення оригіналу вищезезначеного виконавчого листа № 824/131/23.
20.12.2024 приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Маковецьким З.В. заявлено самовідвід, про що на підставі частини четвертої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову та повідомлено про це стягувача.
Підставою для самовідводу приватного виконавця слугувало те, що стягувач Білецький І. М. є приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області та є діючим членом Асоціації приватних виконавців України, з яким у приватного виконавця того ж виконавчого округу виконавчого округу Львівської області Маковецького З. В., діючого члена Асоціації приватних виконавців України, є дружні стосунки, що створює передумови для особистого суб'єктивного ставлення до службових/посадових обов'язків під час здійснення заходів примусового виконання в межах виконавчого документа та містить ознаки потенційного конфлікту інтересів виконавця із стягувачем, що підтверджується результатами тесту НАЗК.
Так, статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Положеннями статей1, 3 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що приватні виконавці належать до осіб, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та є суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону.
Частиною четвертоюстатті 4 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» передбачено, що державний виконавець, приватний виконавець зобов'язані вживати всіх необхідних заходів, спрямованих на запобігання чи усунення конфлікту інтересів.
Конфліктом інтересів у цілях застосування цього Закону вважається суперечність між особистими інтересами державного виконавця або приватного виконавця та його професійними правами і обов'язками, наявність якої може вплинути на об'єктивність або неупередженість під час виконання державним виконавцем або приватним виконавцем його професійних обов'язків, а також на вчинення чи невчинення ним дій під час здійснення примусового виконання рішень.
Наведені положення узгоджуються із Законом України «Про виконавче провадження», в якому пунктом 4 частиною третьою статті 18 визначено, що виконавець зобов'язаний заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом.
Відповідно до статей3, 4, 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред'явлення виконавчого документа (пункт 4 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 № 512/5).
Відповідно до частини третьої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження»приватний виконавець має право повернути виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання: 1) якщо на момент подачі стягувачем заяви про примусове виконання рішення кількість виконавчих документів за рішеннями про стягнення періодичних платежів, заробітної плати, заборгованості фізичних осіб з оплати житлово-комунальних послуг, поновлення на роботі перевищує 20 відсотків загальної кількості виконавчих документів, що перебувають на виконанні у приватного виконавця; 2) в інших випадках, передбачених законом.
При поверненні виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією частиною, приватний виконавець зобов'язаний письмово зазначити підстави повернення, право стягувача оскаржити рішення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, а також право стягувача подати виконавчий документ на виконання іншого приватного виконавця або до органу державної виконавчої служби.
У частині четвертійстатті 5 Закону України «Про виконавче провадження» наведені обставини, за наявності яких державний / приватний виконавець не може виконувати рішення.
Відповідно до пункту 3 цієї частини виконавець не може виконувати рішення, якщо він, близька йому особа або особа, яка перебуває з виконавцем у трудових відносинах, має реальний або потенційний конфлікт інтересів.
У частині п'ятій цієї статті встановлено право стягувача за його заявою передати виконавчий документ від одного приватного виконавця іншому або відповідному органу державної виконавчої служби, або від органу державної виконавчої служби -приватному виконавцю. Про передачу (прийняття до виконання) виконавчого документа виконавець виносить постанову.
Передача виконавчих документів здійснюється в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.
Відповідно до частин першої, третьої статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» у разі виявлення обставин, передбачених частиною четвертою статті 5 цього Закону, виконавець зобов'язаний заявити самовідвід та повідомити про це стягувача.
З тих самих підстав відвід виконавцю може бути заявлений стягувачем, боржником або їхніми представниками.
Відвід має бути вмотивованим, викладеним у письмовій формі і може бути заявлений у будь-який час до закінчення виконавчого провадження.
У пункті 7 Розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції від 02 квітня 2012 року № 512/5, зазначено, що до відкриття виконавцем виконавчого провадження виконавчий документ за заявою стягувача може бути передано від одного приватного виконавця іншому або відповідному органу державної виконавчої служби або від органу державної виконавчої служби - приватному виконавцю (крім виконавчих документів, визначених частиною другою статті 5 Закону).
Заява про самовідвід є дискреційним повноваженням виконавця, яке спрямоване на забезпечення принципів неупередженості, об'єктивності та справедливості, передбачених ч. 5ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження».
У випадку самовідводу приватного виконавця він зобов'язаний повернути виконавчий документ стягувачу або передати його за згодою стягувача іншому приватному виконавцю чи відповідному органу державної виконавчої служби.
Постанова приватного виконавця про самовідвід може бути оскаржена стягувачем, боржником або їхніми представниками до суду.
Системне тлумачення змісту статей 5, 23 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням принципу розумності, свідчить, що: частина третя статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначає окремі випадки, за яких приватний виконавець має право повернути виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання, а частина четверта - обставини, наявність яких унеможливлює виконання приватним виконавцем рішення; як частина четверта статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», яка визначає вимоги до виконавчого документа, недотримання яких є підставою для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, так і частина третя статті 5 цього Закону, яка наділяє приватного виконавця правом повернути виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання, не містять такої підстави повернення виконавчого документа стягувачу, як наявність реального або потенційного конфлікту інтересів виконавця та стягувача; у частині четвертій статті 5 Закону України «Про виконавче провадження», яка застосовується у системному зв'язку зі статтею 23 цього Закону, законодавець на підставі імперативних приписів визначив обов'язок приватного виконавця заявити самовідвід у разі виявлення обставин, що свідчать про наявність реального або потенційного конфлікту інтересів виконавця та стягувача; такому обов'язку приватного виконавця кореспондує право на повернення виконавчого документа стягувачу або передачу за його згодою іншому приватному виконавцю чи відповідному органу державної виконавчої служби. Наведений припис деталізовано у пункті 7 Інструкції з організації примусового виконання рішень, яким визначено право стягувача до відкриття виконавцем виконавчого провадження заявити про передачу виконавчого документа від одного приватного виконавця іншому або відповідному органу державної виконавчої служби.
Таким чином, з'ясування обставин щодо наявності реального або потенційного конфлікту інтересів виконавця та стягувача відбувається під час надходження заяви про примусове виконання рішення у порядку, визначеному статтями 4, 5, 23 Закону України «Про виконавче провадження», наслідком якого може бути вирішення питання приватним виконавцем про самовідвід, що вчиняється у формі постанови, яка може бути оскаржена стягувачем, боржником або їхніми представниками до суду.
З тих самих підстав відвід виконавцю може бути заявлений стягувачем, боржником або їхніми представниками у будь-який час до закінчення виконавчого провадження.
Право стягувача на оскарження постанови приватного виконавця про самовідвід або про відмову у відводі спрямоване на недопущення безпідставного усунення останнього від виконання рішення, відповідає таким засадам виконавчого провадження, як обов'язковість виконання рішень, справедливість, неупередженість та об'єктивність, а також розумність строків виконавчого провадження та забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності приватних виконавців.
З урахування вказаних вимог закону, суд вважає недоведеним твердження скаржника про те, що у разі надходження заяви про примусове виконання рішення та у випадку, якщо приватний виконавець вирішив заявити самовідвід, він повинен спочатку відкрити виконавче провадження та лише потім вирішуватипитання щодо самовідводу, оскільки останнє не суперечить пункту 7 Розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень.
Відтак приватний виконавець має право заявити про самовідвід, не відкриваючи виконавчого провадження, оскільки ч. 3 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» дозволяє вжити заходів для запобігання конфлікту інтересів на будь-якому етапі виконання.
У ході розгляду скарги судом встановлено, що приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецький І. М. звернувся до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького З. В. із заявою про відкриття виконавчого провадження, в якій просив вчинити всі необхідні дії для примусового виконання виконавчого листа № 824/131/23, виданого 03 грудня 2024 року Київським апеляційним судом.
При розгляді заяви про відкриття виконавчого провадження 20 грудня 2024 року приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Маковецьким З. В. винесено постанову про самовідвід, який обґрунтував наявністю потенційного конфлікту інтересів, посилаючись на давні дружні та позаробочі відносини з приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Білецьким І. М.
Отже, дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького З. В. щодо винесення постанови про самосвідвід без винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, є правомірними та відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження».
Твердження скаржника щодо протиправності дій приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького З. В. не знайшли підтвердження, оскільки законодавство не вимагає обов'язкового відкриття виконавчого провадження для реалізації права на самовідвід.
Таким чином відсутні підстави для задоволення вимог скарги в цій частині.
При цьому, суд також надає оцінку аргументам приватних виконавців Маковецького З. В. та Білецького І. М. щодо доведеності/недоведеності обставин, які свідчать про наявність (відсутність) потенційного конфлікту інтересів виконавця зі стягувачем, оскільки це є доводом скарги. Так, Маковецький З. В. і в судовому засіданні заявив суду, що через дружні стосунки зі стягувачем він не може бути неупередженим у результатах виконання даного виконавчого листа, він є зацікавленою особою у даних правовідносинах і саме з метою недопущення потенціного конфліку інтересів він заявив самовідвід. Враховуючи, що сам приватний виконавець заявляє, що він не може бути об'єктивним і неупередженим при примусовому виконанні зазначеного виконавчого документу, суд вважає, що у Маковецького З. В. були законні і обгрунтовані підстави для заявлення самовідводу саме з метою уникнення потенційного конфлікту інтересів.
Крім того, при розгляді цієї скарги, суд враховує висновки Верховного Суду викладені у постанові від 13.03.2025 у справі № 824/131/23 (провадження № 61-1511ав25).
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М., оскільки матеріали скарги не містять належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження порушень приватним виконавцем Маковецьким З. В. вимог Закону України «Про виконавче провадження» при винесенні 20.12.2024 постанови про відвід.
Керуючись ст.447, 450, 451 ЦПК України, суд
У задоволенні скарги приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича, поданої представником - адвокатом Кусим Андрієм Васильовичем, на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича щодо винесення постанови про відвід від 20 грудня 2024 року, заінтересована особа: боржник ОСОБА_1 , відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з мометну її підписання суддею шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції - Київський апеляційний суд.
Ухвала, якщо вона не буде оскаржена в апеляційному порядку, набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги ухвала набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Повна ухвала складена 27 травня 2025 року.
Суддя Л. Д. Поливач