Справа № 752/9933/24
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/2145/2025
07 травня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Болотова Є.В.,
суддів: Музичко С.Г., Сушко Л.П.,
при секретарі Яхно П.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за заявою Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , акціонерне товариство «Сенс Банк», про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю,
за апеляційною скаргою представника Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 06 червня 2024 року, ухваленого під головуванням судді Митрофанової А.О.,-
встановив:
У травні 2024 року Головне управління ДПС у м. Києві звернулось до суду із названою заявою.
Головне управління ДПС у м. Києві просило: зобов'язати АТ «Сенс Банк» розкрити банківську таємницю по рахунку рр № НОМЕР_1 (980 - українська гривня), який належить ФОП ОСОБА_1 за період з 01 січня 2018 року по 21 грудня 2022 року із зазначенням обсягу та обігу коштів в розрізі контрагентів з наданням дати проведення операцій, суми платежів, призначення платежів, найменування по номеру рахунку.
Вимоги заяви обґрунтовані тим, що інформація про стан руху коштів ФОП ОСОБА_1 надасть можливість повно та всебічно дослідити підприємницьку діяльності платника, встановити обсяг та обіг коштів, а також перевірити своєчасність та повноту сплати податків, зборів до бюджету.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 06 червня 2024 року у задоволенні названої заяви відмовлено.
В апеляційній скарзі представник Головного управління ДПС у м. Києві просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення про задоволення вимог заяви в повному обсязі.
У судовому засіданні представник Головного управління ДПС у м. Києві підтримав доводи апеляційної скарги.
Представник ФОП ОСОБА_1 проти апеляційної скарги заперечив.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про його час і місце повідомлені належним чином.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відмовляючи у задоволенні названої заяви, суд першої інстанції виходив із недоведеності та необґрунтованості вимог заяви Головного управління ДПС у м. Києві. Суд першої інстанції зазначив, що документальна планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства щодо правильності нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування проводилася щодо ФОП ОСОБА_1 , а не його контрагентів.
Висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Встановлено, що Головним управлінням ДПС у м. Києві з 21 лютого 2024 року по 05 березня 2024 року щодо ФОП ОСОБА_1 проводилась документальна планова виїзна перевірка.
ФОП ОСОБА_1 не надано під час перевірки книги обліку доходів та витрат, що порушуєвимог п. 85.2 ст. 85 ПК України.
У зв'язку з ненаданнямФОП ОСОБА_1 документів (книги обліку доходів та витрат, банківських виписок, накладних, актів виконаних послуг та інших документів) в повному обсязі, заявник вказує на неможливість дослідження повноти декларування загального оподаткованого доходу, повнотидекларування вартості документально підтверджених виплат, пов'язаних із господарською діяльністю, помісячного отримання доходу тощо.
Під час перевіркисвоєчасності подання податкових декларацій про майновий стан і доходи та ведення обліку результатів діяльності (доходів, витрат) встановлено, що платником ФОП ОСОБА_1 не подано до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2022 рік, чим порушено підпункт 49.18.5 пункту 49.18 статті 49, пункт 177.11 статті 177 ПК України. Відсутня можливість визначити вартість витрат пов'язаних із здійсненням діяльності за 2022 рік.
В порушення пункту 176.2 «б» статті 176 ПК України ФОП ОСОБА_1 не своєчасно подано до контролюючого органу податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за І квартал 2021 року, ІІІ квартал 2021 року та не подано за І - ІV квартали 2022 року.
Встановлено: заниження податкових зобов'язань з військового збору, що підлягає сплаті до бюджету в загальному розмірі 19 827 232 грн 72 коп.; заниження податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від провадження діяльності в загальному розмірі 222 342 567 грн 83 коп.; заниження чистого оподатковуваного доходу.
Так, в порушення підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49, пункту 203.1 статті 203 ПК України платником податку ФОП ОСОБА_1 не подані податкові декларації з податку на додану вартість у періоді, що перевірявся, а саме: за лютий 2022 року, березень 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року, липень 2022 року, серпень 2022 року, вересень 2022 року, жовтень 2022 року, листопад 2022 року, грудень 2022 року до контролюючих органів.
В порушення підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49, пункту 223.2 статті 223 ПК України, платник податків ОСОБА_1 не подані декларації акцизного податку по наступним періодам: березень 2019 року; лютий - грудень 2022 року.
В ході перевірки ФОП ОСОБА_1 направлялись запити про надання документів та письмових пояснень від 21 лютого 2024 року № 1 та від 29 лютого 2024 року № 2 на податкову адресу платника рекомендованими листами з повідомленнями про вручення тана електронні адреси.
Заявником направлено запит від 21 лютого 2024 року № 12910/6/26-15-24-02-01-08 до АТ «Сенс Банк» щодо надання інформації про обсяг та обіг коштів в розрізі контрагентів з наданням дати проведення операцій, суми платежів, призначення платежів по відкритим рахункам в банку.
28 лютого 2024 року АТ «Сенс Банк» повідомлено про те, що запитувана інформація є банківською таємницею.
Обгрунтовуючи подану заяву, Головне управління ДПС у м. Києві зазначало, що інформація про стан руху коштів ФОП ОСОБА_1 необхідна для всебічного дослідження підприємницької діяльності платника податків.
Відповідно до ч. 1 ст. 1076 ЦК України банк гарантує таємницю банківського рахунку, операцій за рахунком і відомостей про клієнта.
Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам.
Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених законом про банки і банківську діяльність.
Частиною 1 статті 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк, є банківською таємницею.
Статтею 62 Закону «Про банки і банківську діяльність» визначено коло осіб, на вимогу яких розкривається банківська таємниця, підстави її розкриття та обсяг інформації, яка надається.
Так, підставами для розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, є:
1) письмовий запит або дозвіл власника інформації;
2) письмова вимога або рішення суду;
3) письмова вимога уповноважених державних органів, перелік яких визначено законом і є вичерпним.
Відповідно до ст. 348 ЦПК України у заяві до суду про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи має бути зазначено: найменування суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) заявника та особи, щодо якої вимагається розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, їх місце проживання або місцезнаходження, а також ім'я представника заявника, коли заява подається представником; 3) найменування та місцезнаходження банку, що обслуговує особу, щодо якої необхідно розкрити банківську таємницю; 4) обґрунтування необхідності та обставини, за яких вимагається розкрити інформацію, що містить банківську таємницю, щодо особи, із зазначенням положень законів, які надають відповідні повноваження, або прав та інтересів, які порушено; 5) обсяги (межі розкриття) інформації, яка містить банківську таємницю, щодо особи та мету її використання.
Підставою для розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, є необхідність провести перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів до державного бюджету суб'єктом господарської діяльності.
При цьому своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплата податків та зборів (обов'язкових платежів) здійснюється шляхом проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок, підстави та порядок яких визначені законом.
Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).
Відповідно до вимог пунктів 20.1.4, 20.1.5 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; отримувати безоплатно від платників податків, а також від установ Національного банку України, банків та інших фінансових установ довідки у порядку, встановленому Законом України «Про банки і банківську діяльність» та цим Кодексом, довідки та/або копії документів про наявність банківських рахунків, а на підставі рішення суду - інформацію про обсяг та обіг коштів на рахунках.
У статті 75 ПК України зазначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Саме по собі неподання у встановлений строк податкової декларації або їх розрахунків, необхідність перевірки достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства тощо є підставою для ініціювання органами державної податкової служби перевірок, згідно з процедурою, визначеною главою 8 Податкового кодексу України. У цьому випадку розкриття банківської таємниці можливе в разі доведення органом державної податкової служби обставин, за яких перевірки є неможливими або є інша об'єктивна потреба в розкритті такої таємниці.
Відповідно до п. 12 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2011 року № 10 «Про судову практику в цивільних справах про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб», у разі, якщо підставою звернення до суду, зокрема, органу державної податкової служби із заявою про розкриття банківської таємниці, є дії порушника податкового законодавства і стосовно таких дій для цих органів відповідними спеціальними законами передбачений спосіб реагування, то суд не має підстав для задоволення заяви. Винятком є обґрунтовані посилання заявника на неможливість вчинення ним дій відповідно до способів реагування, передбачених зазначеними законами.
Зокрема, це можуть бути обґрунтовані посилання з поданням відповідних доказів про те, що особа, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці, не знаходиться за місцем своєї реєстрації; підтверджена неможливість вручення повідомлення з копією наказу про проведення документальної перевірки тощо.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18 листопада 2019 року у справі № 752/19172/18 та від 28 травня 2020 року у справі № 761/13288/19.
Так, у поданих письмових поясненнях представник ФОП ОСОБА_1 зазначив, що фактично документальна планова перевірка вже проведена, складено акт перевірки, донараховані податки. Результати такої перевірки оскаржуються у Київському окружному адміністративному суді, справа за позовом ФОП ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Враховуючи, що Головне управління ДПС у м. Києвіпросило розкрити банківську таємницю із зазначенням обсягу та обігу коштів в розрізі контрагентів, а документальна планова виїзна перевірка проводилась щодо ФОП ОСОБА_1 , відтак, висновок суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення заяви про розкриття банківської таємниці є обгрунтованим.
Розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю в межах цивільної справи можливе лише щодо юридичної або фізичної особи, відносно якої вимагається розкриття інформації, а не її контрагентів.
Такий висновок Верховний Суд зробив у постановах від 18 лютого 2020 року у справі № 761/4673/19 та від 21 квітня 2022 року у справі № 761/8629/19.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що заявником не повідомлено про наявність підстав неможливості вчинення ним дій відповідно до способів реагування, передбачених чинним законодавством.
Суд першої інстанції, встановивши, що заявником не доведено необхідність розкриття банківської таємниці по рахунку ФОП ОСОБА_1 із зазначенням обсягу та обігу коштів в розрізі контрагентів з наданням дати проведення операцій, суми платежів, призначення платежів, найменування по номеру рахунку, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального або неправильне застосування норм процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 06 червня 2024 року ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу представника Головного управління Державної податкової служби у місті Києві залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 06 червня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.
Повний текст складено 27 травня 2025 року.
Суддя-доповідач Є.В. Болотов
Судді: С.Г. Музичко
Л.П. Сушко