Справа № 359/10692/23
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/5707/2025
08 травня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Болотова Є.В.,
суддів: Музичко С.Г., Сушко Л.П.,
при секретарі Яхно П.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бориспільської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , Друга бориспільська державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання однією сім'єю зі спадкодавцем на день відкриття спадщини,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 листопада 2024 року, ухваленого під головуванням судді Борця Є.О.,-
встановив:
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із названим позовом.
Позивач просила: встановити факт спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з квітня 2015 року по день смерті останнього, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з січня 2015 року ОСОБА_1 проживала однією сім'єю з ОСОБА_3 , вели спільне господарство, мали спільний бюджет та побут.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, за життя заповіт не складено.
ОСОБА_1 зазначала, що після смерті ОСОБА_3 заведено спадкову справу до майна померлого, позивач належить до четвертої черги спадкування за законом.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 листопада 2024 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду від 12 листопада 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
У відзиві на апеляційну скаргу секретар Бориспільської міської ради просить відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги, розгляд справи провести без участі представника.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник вимоги апеляційної скарги підтримали.
Представник ОСОБА_2 заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із відсутності належних та допустимих доказів проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім'єю з квітня 2015 року до дня смерті спадкодавця, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції.
Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , щопідтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 02 березня 2021 року. Заповіт складено не було.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 09 вересня 2021 року встановлений факт родинних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а саме, що вони є двоюрідними братами.
Обгрунтовуючи позовну заяву, ОСОБА_1 зазначала, що після смерті ОСОБА_3 заведено спадкову справу до майна померлого, позивач належить до четвертої черги спадкування за законом. Позивач просила: встановити факт спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з квітня 2015 року по день смерті останнього, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За ч. ч. 1-2 ст. 3 СК України сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Відповідно до ст. ст. 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Статтею 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.
У постанові Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16 зроблено висновок про те, що «обов'язковою умовою для визнаннячоловіка та жінки такими, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. З урахуванням зазначеного, вирішуючи спір про поділ майна, необхідно як установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з'ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (ст. ст. 3, 74 СК України)».
Для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю. Таким чином, предметом доказування у справах про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю.
Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов'язком суду при їх оцінці.
Так, на підтвердження факту проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу позивачем надано: копію акту про спільне проживання на день смерті від 01 липня 2021 року; довідки про спільне проживання на день смерті; протоколів адвокатського опитування від 23 та 24 листопада 2022 року; довідок про передачу на перетримку тварини/птаха.
Колегія суддів оцінює критично надані ОСОБА_1 докази, оскільки вони є недостатніми та не свідчать про факт спільного проживання із ОСОБА_3 як чоловіка та жінки в період з квітня 2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судом першої інстанції допитані свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які повідомили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не проживали разом однією сім'єю та не вели спільний побут.
Допитані свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 повідомили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у сімейних відносинах, між ними виникли властиві подружжю права та обов'язки.
Так, у постанові Верховного Суду у справі за № 531/295/19 від 08 грудня 2021 року зроблено висновок про те, що показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що показання свідків про проживання позивача із ОСОБА_3 однією сім'ю без реєстрації шлюбу, за відсутністю будь-яких інших належних підтверджень, не є достатніми доказами про наявність у них сім'ї в розумінні ст. 3 СК України.
Відтак, висновок суду першої інстанції про недоведеність ОСОБА_1 позовних вимог та відсутність належних доказів на підтвердження факту проживання позивача з ОСОБА_3 однією сім'єю з квітня 2015 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 (фото святкування родинних свят, спільного відпочинку, тощо) є обґрунтованим.
Доводи апелянта про те, що факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім'ю без реєстрації шлюбу підтверджується показами допитатих в судовому засіданні свідків, колегія суддів оцінює критично, оскільки зазначене не може бути єдиною підставою для задоволення позовних вимог.
Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального або неправильне застосування норм процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 12 листопада 2024 року ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для їх скасування за доводами апеляційної скарги немає.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.
Повний текст складено 27 травня 2025 року.
Суддя-доповідач Є.В. Болотов
Судді: С.Г. Музичко
Л.П. Сушко