Справа № 757/43162/23-ц Головуючий у 1 інстанції: Литвинова І.В.
Провадження №22-ц/824/6315/2025 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.
8 травня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Гаращенка Д.Р.
суддів Євграфової Є.П., Болотов Є.В.,
при секретарі Голінько А.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Цифро-рум» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 грудня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Цифро-рум», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Метелиці Олександра Олександровича, третя особа Галфіна Бізнес ЛТД про витребування майна з чужого незаконного володіння,-
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Цифро-рум», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Метелиці Олександра Олександровича про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Просив витребувати з чужого незаконного володіння ТОВ «Цифро-Рум» на користь ОСОБА_1 нерухоме майно, а саме: земельну ділянку - загальною площею 0,05 га, кадастровий номер: 8000000000:82:185:0163; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1387329380000, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 та земельну ділянку - загальною площею 0,05 га, кадастровий номер: 8000000000:82:185:0164, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1387357080000, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 ; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 62803581 від 11 січня 2022 року 17:13:22, щодо об'єкту з реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна: 1387329380000; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 62803899 від 11 січня 2022 року 17:31:09, щодо об'єкту з реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна: 1387329380000; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер 62804081 від 11 січня 2022 року 17:42:08, щодо об'єкту з реєстрацій номером об'єкта нерухомого майна: 1387357080000; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер: 62804198 від 11 січня 2022 року 17:50:14, щодо об'єкту з реєстрацій номером об'єкта нерухомого майна: 1387357080000.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 19 серпня 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Фін-Інвест» було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н. В. за номером 1070.
Відповідно до пункту 1.1. договору ТОВ «ФК «Фін-Інвест» передав у власність (продав), ОСОБА_1 нерухоме майно:
- 1.1.1. земельну ділянку площею 0, 05 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 8000000000:82:185:0163, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1387329380000;
- 1.1.2. земельну ділянку площею 0,0500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), земельна ділянка 43, 43/1, кадастровий номер 8000000000:82:185:0164, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1387357080000 та сплатив за них обумовлену цим договором грошову суму.
Позивач зазначив, що жодних правочинів щодо протиправно перереєстрованих 07 грудня 2021 року земельних ділянок в тому числі, але не виключно, з компанією «Галфіна Бізнес ЛТД» не укладав.
Підстави для переходу права власності від ОСОБА_1 до «Галфіна Бізнес ЛТД» відсутні.
Договір від 19 серпня 2020 року, укладений позивачем та ТОВ «ФК «Фін-Інвест», купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н. В. за номером 1070, на цей час є чинним, у судовому порядку недійсним не визнавався.
ОСОБА_1 є власником земельних ділянок, якого без його волевиявлення незаконно 20 листопада 2021 року позбавлено такої власності компанією «Галфіна Бізнес ЛТД» А крім цього, Міністерством юстиції України скасовано реєстраційні дії, на підставі яких нерухоме майно ОСОБА_1 незаконно, поза його волею перереєстровано на компанію «Галфіна Бізнес ЛТД».
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 19 грудня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Витребувано з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Цифро-Рум» на користь належного власника ОСОБА_1 нерухоме майно, а саме: земельну ділянку - загальною площею 0,05 га, кадастровий номер: 8000000000:82:185:0163; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1387329380000, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 та земельну ділянку - загальною площею 0,05 га, кадастровий номер: 8000000000:82:185:0164, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1387357080000, розташована за адресою: АДРЕСА_3 .
Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 62803581 від 11 січня 2022 року 17:13:22, щодо об'єкту з реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна: 1387329380000.
Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 62803899 від 11 січня 2022 року 17:31:09, щодо об'єкту з реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна: 1387329380000.
Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер 62804081 від 11 січня 2022 року 17:42:08, щодо об'єкту з реєстрацій номером об'єкта нерухомого майна: 1387357080000.
Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер: 62804198 від 11 січня 2022 року 17:50:14, щодо об'єкту з реєстрацій номером об'єкта нерухомого майна: 1387357080000.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Цифро-рум» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 9 160, 01 грн.
Стягнуто з приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Метелиці Олександра Олександровича на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 9 160, 01 грн.
Суд першої інстанції дійшов до висновку, що земельні ділянки (кадастрові номери 8000000000:82:185:0163 і 8000000000:82:185:0164) вибули 20 листопада 2021 року із власності ОСОБА_1 поза його волею без наявних на те правових підстав та з підробкою рішення приватного нотаріуса Шешуряк О. В. на користь «Галфіна Бізнес ЛТД», а отримання цих земельних ділянок 24 грудня 2021 року ТОВ «Цифро-Рум» відбулось безоплатно та внаслідок недобросовісних дій та поведінки ТОВ «Цифро-Рум» та «Галфіна Бізнес ЛТД», відтак, позов ОСОБА_1 обґрунтований і підлягає задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 22 січня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Цифро-рум» подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. .
В обґрунтування апеляційних вимог зазначило, що на електронних торгах було продано неіснуюче нерухоме майно, яке ніколи не належало ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», a було власністю Галфіна Бізнес ЛТД.
Зазначив, що Фонд гарантування вкладів Фізичних осіб не мав права приймати на продаж на аукціоні майнових прав, на земельну ділянку із кадастровим номером 8000000000:82:185:0010, яка ніколи не належала ПАТ «Фінанси та Кредит»» та яка після 2017 року Фактично перестала існувати, як окремий об'єкт у зв'язку із її поділом на дві зазначені ділянки.
Окремо звертало увагу, що на момент набуття право власності на земельні ділянки ТОВ «Цифро-рум», відсутні були будь-яких відомості про інших власників або про наявність обтяжень.
В апеляційній скарні наявні посилання на постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19, де зазначено, що суди першої інстанції не врахували, що вимоги позивача про скасування рішення про державну реєстрацію не є ефективним способом захисту порушеного права, оскільки задоволення такої вимоги не відновить відповідні права та інтереси позивача.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
6 березня 2025 року ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу.
Позиція учасників справи, які з'явилися в судове засідання
В судовому засіданні адвокат Пата С.В. представник ОСОБА_1 заперечувала проти апеляційної скарги, просила залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Представник апелянта в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином.
До суду об 11.00 надійшло клопотання представника ТОВ «Цифро-Рум» Нечитайленко О.В. поданого на підставі довіреності ТОВ «Цифро Рум» про відкладення розгляду справи з посиланням на те, що 02.05.2025 йому було проведено операцію з видалення гострого парапроктиту (абсцесу).
До клопотання надано протокол перев'язки від 07.05.2025, з рекомендацією проведення перев'язки 10.05.2025 і ліжкового режиму.
Вислухавши думку представника ОСОБА_1 адвоката Пата С.В. яка заперечувала проти задоволення клопотання, колегія суддів прийшла до висновку про те, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Поважними причинами неявки у судове засідання, згідно з ЦПК України, є обставини, які об'єктивно перешкоджають учаснику справи бути присутнім у суді. Це можуть бути хвороба, відрядження, участь в іншому судовому засіданні, відсутність у країні, а також інші обставини, які судом визнаються поважними.
До свого клопотання про відкладення представник апелянта Нечитайленко О.В. не надав суду доказів проведення йому операції 02 травня 2025 року і рекомендацій лікаря.
Протокол перев'язки такої інформації теж не містить.
Колегія суддів звертає увагу на те, що апелянт був заздалегідь повідомлений про призначене судове засідання належним чином.
Представник апелянта подаючи клопотання до суду з посиланням на те, що 02 травня 2025 року йому було проведено планову операцію, не звернувся до суду заздалегідь і не повідомив про зазначені обставини.
Крім того представник апелянта не направив до суду заяву про розгляд справи в режимі відеоконференції і не надав суду доказів того, що він не може фізично у такій спосіб виконувати свої обов'язки представника, а свідомо намагався зірвати розгляд справи направляючи клопотання на електрону пошту суду об 11:00 в час і день засідання.
З урахуванням викладеного колегія суддів прийшла до висновку, що причина неявки представника апелянта в судове засідання є не поважною, оскільки представник не надав суду доказів про фізичну неможливість приймати участі в судовому засіданні, або в режимі відеоконференції.
Заявлене клопотання було направлено на зрив судового засідання та зловживання процесуальними правами.
Крім того колегія суддів вважає, що юридична особа не обмежена можливостями у направленні іншого представник до суду або укладені договору з адвокатом
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Позиція суду апеляційної інстанції
Вислухавши доповідь судді доповідача, пояснення учасників процесу які з'явились у судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та наявні у справі докази колегія суддів дійшла до наступного висновку.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом першої інстанції встановлено, що 19 серпня 2020 року ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Фін-Інвест» уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки від 19 серпня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н. В. за номером 1070.
Відповідно до пункту 1.1. ТОВ «ФК «Фін-Інвест» передав у власність (продав), а ОСОБА_1 прийняв (купив) нерухоме майно:
- 1.1.1. земельну ділянку площею 0, 05 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 (сорок три, сорок три дріб один), цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 8000000000:82:185:0163, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1387329380000;
- 1.1.2. земельну ділянку площею 0,0500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), земельна ділянка 43,43/1 (сорок три, сорок три дріб один), кадастровий номер 8000000000:82:185:0164, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1387357080000 та сплатив за них обумовлену цим договором грошову суму.
Відповідно до пункту 3.1. договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19 серпня 2020 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1070, право власності на Земельну ділянку, а саме право користування, володіння та розпорядження, припиняється у Продавця та переходить до Покупця відповідно до ст. 334 Цивільного кодексу України з моменту державної реєстрації права власності Покупця на Земельну ділянку відповідно до Закону.
Згідно з пунктом 3.3. договору, відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на придбану Земельну ділянку виникає у Покупця [ ОСОБА_1 ] з моменту державної реєстрації цього права.
07 грудня 2021 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесені записи та прийняті рішення щодо, але не виключно, припинення права власності ОСОБА_1 на земельні ділянки кадастровий номер 8000000000:82:185:0163 та 8000000000:82:185:0164, та реєстрацію права власності зазначених земельних ділянок за компанією «Галфіна Бізнес ЛТД».
14 грудня 2021 року приватний нотаріус Кам'янець-Подільського районного нотаріального округу Шешуряк О. В. подала скаргу до Міністерства юстиції № СК-3727-21, де вказала, що вона ніколи не вчиняла реєстраційні дії щодо нерухомого майна ОСОБА_1 та не реєструвала нерухоме майно: земельну ділянку - загальною площею 0,05 га, кадастровий номер: 8000000000:82:185:0163, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1387329380000, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 та земельну ділянку - загальною площею 0,05 га, кадастровий номер: 8000000000:82:185:0164, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1387357080000, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 за «Галфіна Бізнес ЛТД». Це відбулось шляхом втручання невідомих осіб до ДРПНМ з підробленням її цифрового підпису та з порушенням принципу територіальності реєстрації права власності за земельні ділянки - державна реєстрація проведено нібито приватним нотаріусом Кам'янець-Подільському нотаріального округу, в той час як земельні ділянки знаходяться у місті Києві. Відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності на нерухоме майно здійснюється за місцезнаходженням нерухомого майна - в київському міському нотаріальному округу.
24 грудня 2021 року компанія «Галфіна Бізнес ЛТД» уклала з ТОВ «Цифро-Рум» (код: 39187253) договори купівлі-продажу нерухомого майна, що посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Метелицею О. О., у результаті чого до державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесені відомості про зміну власника нерухомого майна /а. с. 14, 15/.
11 січня 2022 року компанія «Галфіна Бізнес ЛТД» уклала з ТОВ «Цифро-Рум» (код: 39187253) договори іпотеки нерухомого майна, що посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Метелицею О. О., у результаті яких до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень внесені відомості про іпотеку та обтяження.
29 квітня 2022 року Наказом Міністерства юстиції України № 1689/5 скаргу приватного нотаріуса Кам'янець-Подільського районного нотаріального округу Шешуряк О. В. задоволено, скасовано рішення від 20 листопада 2021 року № 61728346 в частині скасування записів про право власності №№ 45490428, 45490313 від 06 жовтня 2021 року № 60797216 у частині скасування запису про право власності № 45592375, прийняті приватним нотаріусом Кам'янець-Подільського районного нотаріального округу Шешуряк О. В.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції повністю відповідає вимогам закону.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Захист права власності гарантовано Першим протоколом до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до статті 1 якого передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Попередні положення, однак, ніяким чином не обмежують право держави запроваджувати такі закони, які на її думку необхідні для здійснення контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків або інших зборів чи штрафів.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися «згідно із законом», воно повинне мати «легітимну мету» та бути «необхідним у демократичному суспільстві». Якраз «необхідність у демократичному суспільстві» і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які, у свою чергу, мають бути «відповідними і достатніми»; для такого втручання має бути «нагальна суспільна потреба», а втручання - пропорційним легітимній меті.
Стаття 41 Конституції України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
У статті 321 ЦК України закріплено конституційний принцип непорушності права власності. За частинами першою та другою цієї статті ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
За змістом частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Зміст права власності полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).
Згідно з вимогами статті 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не суперечать закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Відповідно до приписів положень статті 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).
У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов'язує відповідача повернути це майно власникові.
Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.
Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.
Згідно з частиною першою статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка заволоділа ним незаконно, без відповідної правової підстави.
Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16).
Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна, а відповідачем - особа, яка незаконно володіє майном, тобто заволоділа ним без достатньої правової підстави.
Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об'єкта права власності у володіння власника (титульного володільця), з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.
Однією з ключових умов звернення з віндикаційним позовом є відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, оскільки у такому випадку здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов'язально-правових способів.
Окрім того, особливістю віндикаційного позову є відсутність спору з приводу належності позивачеві майна (майнових прав) на праві власності чи іншому титулі. За наявності відповідного спору право позивача не може бути захищено шляхом задоволення віндикаційного позову. Така правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.06.2023 у справі № 911/3730/16 (911/197/21), від 08.04.2021 у справі 10/2180, від 10.06.2020 у справі № 04/5026/803/2012.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 набув право власності на земельні ділянки кадастровий номер 8000000000:82:185:0163 і 8000000000:82:185:0164 на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеному з ТОВ «ФК «Фін-Інвест», що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н. В. за номером 1070.
Вказаний договір є чинним, у судовому порядку недійсним не визнавався.
Відповідач у свою чергу зазначає, що рішення Печерського районного суду міста Києва від 02 березня 2020 року у справі № 757/39591/18-ц, на підставі якого ТОВ «ФК «Фін-Інвест» зареєструвало за собою право власності на на земельні ділянки кадастровий номер 8000000000:82:185:0163 і 8000000000:82:185:0164, було скасовано.
Однак, скасоване судове рішення не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, але його скасування саме по собі (тобто без встановлення інших обставин, що, зокрема, можуть підтверджувати недобросовісність дій, які були вчинені на підставі цього рішення) не є підставою для перегляду всіх юридичних фактів, що виникли, змінилися чи припинилися на підставі відповідного рішення (правова позиція викладена в пункті 7.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17)
Отже, скасування рішення Печерського районного суду міста Києва від 2 березня 2020 року у справі № 757/39591/18-ц, на підставі якого ТОВ «ФК «Фін-Інвест» зареєстрував за собою право власності на земельні ділянки кадастровий номер 8000000000:82:185:0163 і 8000000000:82:185:0164, саме по собі не є підставою для перегляду факту законності набуття Позивачем відповідної нерухомості за договором з ТОВ «ФК «Фін-Інвест», оскільки матеріали справи не містять доказів на підтверджені недобросовісності дій Позивача чи ТОВ «ФК «Фін-Інвест».
Судом також враховується, що поворот виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 02 березня 2020 року у справі № 757/39591/18-ц про витребування земельних ділянок на користь ТОВ «ФК «Фін-Інвест» з чужого незаконного володіння «Галфіна Бізнес ЛТД» не відбувався, а справа № 757/39591/18-ц станом на сьогодні переглядається в касаційному порядку.
Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами Позивача, що ОСОБА_1 є в розумінні статей 387, 388 ЦК України є власником, який має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Верховний Суд сформував об'єктивний стандарт доброї совісті. Так, у постанові КЦС ВС від 16 травня 2018 року у справі № 449/1154/14 викладено висновок про те, що добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідних правовідносин.
В цьому аспекті Верховний суд у постановах Великої палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17, Великої палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі №914/3224/16, Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 січня 2024 року у справі № 752/18246/21, Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі №522/14900/19, неодноразово зазначав, що під час розгляду віндикаційних позовів суд має давати оцінку добросовісності з огляду на момент вчинення правочину, суб'єктів правочину, їх пов'язаність, платність правочину тощо.
Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що «Галфіна бізнес ЛТД» отримала у власність спірні земельні ділянки на підставі безпідставних та незаконних записів від 20 листопада 2021 року, вчинених від імені приватного нотаріуса Шешуряк О. В. від 20 листопада 2021 року, які таким нотаріусом не вчинялись і які в подальшому скасовані Наказом Міністерства юстиції України від 29 квітня 2022 року №1689/5.
Наступні рішення про державну реєстрацію від 24 грудня 2021 року та укладені правочини є похідними від незаконних записів від 07 грудня 2021 року, тобто договори купівлі-продажу від 24 грудня 2021 року, укладені між компанією «Галфіна Бізнес ЛТД» та ТОВ «Цифро-Рум», а також договір іпотеки від 11 січня 2022 року є нікчемними та не створюють правових наслідків, оскільки компанія «Галфіна Бізнес ЛТД» не була законним власником земельних ділянок та не мала права їх відчужувати.
Колегія суддів звертає увагу на те, що реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави. Сама державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18)).
А тому доводи про, те що Відповідач є добросовісним набувачем не знайшли свого підтвердження наданими до матеріалів справи доказами, так як добросовісним повинен вважатися той набувач, який не знав і не повинен був знати, що набуває майно в особи, яка не має права його відчужувати, а недобросовісним володільцем - та особа, яка знала або повинна була знати, що її володіння незаконне.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, у ДРРПНМ підставою реєстрації права власності за «Галфіна Бізнес ЛТД» вказано рішення приватного нотаріуса Кам'янець-Подільського нотаріального округу Шешуряк О. В. від 20 листопада 2021 року № 61728346. У цьому рішенні №61728346 підставою виникнення права власності зазначена ухвала Київського апеляційного суду від 22 березня 2021 року серія та номер № 22-ц/824/4629/2021.
Проте, як встановлено судом, апеляційний розгляд справи № 757/39591/18-ц закінчився постановою, а не ухвалою суду, ухвали або постанови 22 березня 2021 року апеляційним судом не ухвалювалися, вони датовані 16 березня 2021 року, постанова апеляційної інстанції не визнавала права власності за «Галфіна Бізнес ЛТД».
Отже, ТОВ «Цифро-Рум» під час укладання договору купівлі-продажу 24 грудня 2021 року було обізнано про відсутність правових підстав реєстрації права власності за «Галфіна бізнес ЛТД» 20 листопада 2021 року, що свідчить про недобросовісність дій та поведінки «Галфіна бізнес ЛТД» та ТОВ «Цифро-Рум» щодо укладення договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 24 грудня 2021 року та договору іпотеки від 11 січня 2022 року.
Колегія суддів також відзначає те, що у відповідності до частини третьої ст. 388 ЦК України, якщо майно набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Як встановлено судом, 24 грудня 2021 року ТОВ «Цифро-Рум» отримало земельні ділянки кадастровий номер 8000000000:82:185:0163 і 8000000000:82:185:0164 безоплатно, а тому відповідно до частини третьої ст. 388 ЦК України ОСОБА_1 має право витребувати його від ТОВ «Цифро-Рум».
Колегія суддів також не може погодитися з доводами Відповідача, що заявлені Позивачем вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не є ефективним способом захисту порушеного права.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За змістом зазначеної статті метою цивільного судочинства є саме ефективний захист прав та інтересів позивача.
Спосіб захисту цивільного права чи інтересу має бути ефективним, тобто призводити у конкретному спорі до того результату, на який спрямована мета позивача, - до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Застосування способу захисту має бути об'єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 1 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (пункт 48), від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19 травня 2020 року у справі № 922/4206/19 (пункт 43), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункт 67), від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункти 63, 89), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (пункт 119), від 16 вересня 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункт 56), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (пункт 5.6), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.64), від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (пункт 55), від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (пункт 86)).
Велика палата Верховного суду у своїх постановах від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 зазначала, що ефективний спосіб захисту включає в себе принцип процесуальної економії, тобто можливість відновлення порушеного права в одному судовому процесі без необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.
Для ефективного захисту прав володіючого власника нерухомого майна, щодо якого до Реєстру незаконно внесено запис про право іпотеки іншої особи, з якою власник не перебував у зобов'язальних відносинах, має застосовуватись негаторний позов про усунення перешкод у здійсненні власником права розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК України), з яким власник може звернутись, зокрема, шляхом пред'явлення вимоги про скасування державної реєстрації права іпотеки зазначеної особи. Судове рішення про задоволення такого позову, яке набрало законної сили, є підставою для державної реєстрації відомостей про припинення незаконно зареєстрованого за відповідачем права іпотеки, що усуває для позивача перешкоди у здійсненні ним правоможності розпоряджатись своїм нерухомим майном. При цьому оспорювання ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного нерухомого майна або документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію права іпотеки за відповідачем, не є ефективним способом захисту прав власника від описаного вище порушення» (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2024 у справі № 496/1059/18).
Колегія суддів погоджується з доводами Позивача, що задоволення позовних вимог тільки в частині витребування майна з чужого незаконного володіння призведе до того, що ОСОБА_1 буде вважатись власником спірних земельних ділянок і при цьому ці земельні ділянки будуть продовжувати перебувати іпотеці «Галфіна бізнес ЛТД», з якою ОСОБА_1 не має жодних договірних відносин.
Скасування ж рішень державного реєстратора про іпотеку та обтяження призведе до того, що буде відновлене попереднє становище і ОСОБА_1 буде власником земельних ділянок вільним від наявних на цей час обтяжень - іпотеки та заборони, накладеної в інтересах Галфіна бізнес ЛТД.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що обраний Позивачем спосіб захисту порушеного права є ефективним та включає в себе принцип процесуальної економії, тобто можливість відновлення порушеного права в одному судовому процесі без необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту, зокрема, оспорювання договорів іпотеки між ТОВ «Цифро-Рум» та «Галфіна Бізнес ЛТД».
Колегія суддів відхиляє доводи Відповідача про те, що Позивач звертався до Міністерства юстиції зі скаргою на дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Метелиці О. О. на вчинені ним реєстраційні дії щодо земельних ділянок кадастровий номер 8000000000:82:185:0163 і 8000000000:82:185:0164, проте у задоволенні цих скарг йому відмовили, адже це не перешкоджає Позивачу звернутись за захистом своїх порушених прав до суду.
Також колегія суддів відхиляє доводи апелянта, щодо того, що нібито на електронних торгах було продано неіснуюче нерухоме майно, яке ніколи не належало ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», a було власністю Галфіна Бізнес ЛТД.
Зазначене спростовується рішенням Господарського суду м. Києві від 21.03.2024, залишеним без змін Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2024, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦИФРО-РУМ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "ФІН-ІНВЕСТ", Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання недійсним договору від 03.02.2020 № 161 купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності, узадоволенні позову відмовлено повністю і встановлені обставини правомірного володіння майном ПАТ «»Банк «Фінанси і Кредит», а потім ТОВ "Фінансова Компанія "ФІН-ІНВЕСТ".
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні, не спростовують.
З урахуванням викладеного, колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки судом першої інстанції повно з'ясовані фактичні обставини справи, які мають істотне значення для справи в межах наданих сторонами доказів, правильно визначені правовідносини, що склалися між сторонами, їх об'єктивний склад, права та обов'язки сторін, вірно застосовані норми матеріального права та не порушені норми процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають достатніх підстав для скасування рішення суду.
Обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Проаналізувавши зміст судового рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що суд правильно застосував норми матеріального права у спірних правовідносинах та ухвалив рішення відповідно до встановлених обставин на підставі поданих сторонами доказів.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Цифро-рум» залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст складено 16 травня 2025 року
Головуючий Д.Р. Гаращенко
Судді Є.П. Євграфова
Є.В. Болотов