Справа № 500/2339/25
27 травня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грицюка Р.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», як вдові військовослужбовця, смерть якого настала під час виконання службових обов'язків із захисту Батьківщини, та як особі з інвалідністю III групи з дитинства;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію у зв'язку з втратою годувальника з дня смерті чоловіка - ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до положень Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 недоотриманої пенсії за період з 17 жовтня 2023 року до дня фактичного призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням вже здійснених виплат за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з дитинства є особою з інвалідністю III групи, що підтверджується посвідченням особи з інвалідністю ІІІ групи з дитинства серії НОМЕР_1 , дата видачі 22.08.2023.
Окрім того, зазначає, що була дружиною військовослужбовця ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що документально підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Тернополі Тернопільської області. Особливо наголошує, що смерть чоловіка, ОСОБА_2 настала під час виконання службових обов'язків, безпосередньо пов'язаних із захистом Батьківщини, що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_3 № 376 від 16 листопада 2023 року та іншими наявними документами, які свідчать про обставини його смерті. Факт смерті чоловіка, пов'язаної із захистом Батьківщини та наявність між ними зареєстрованих шлюбних відносин є ключовими юридичними фактами, що зумовлюють її право на отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до спеціального законодавства.
На момент смерті ОСОБА_2 мав статус діючого військовослужбовця, що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_3 № 376 від 16 листопада 2023 року. Військово-лікарська комісія щодо ОСОБА_2 була проведена за життя і відповідний висновок підтверджував його придатність до військової служби на певних посадах та за певними умовами, що також підтверджується витягом з протоколу № 2736 від 11 серпня 2024 року 18 Регіональної військово-лікарської комісії. Цей офіційний документ є беззаперечним свідченням того, що чоловік позивачки належав до категорії осіб на яких поширюється дія Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2622-ХІІ від 09 квітня 1992 року (далі - Закон №2622), який встановлює особливі умови пенсійного забезпечення для військовослужбовців та членів їхніх сімей, особливо у випадках смерті при захисті Батьківщини.
Усвідомлюючи своє законне право на отримання більш вигідного пенсійного забезпечення, як вдова військовослужбовця, смерть якого безпосередньо пов'язана із захистом Батьківщини та яка також є особою з інвалідністю III групи з дитинства, 11 квітня 2024 року та 27 лютого 2025 року позивачка особисто звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із письмовою заявою про перехід з пенсії по втраті годувальника, яка була призначена відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09 липня 2003 року (далі - Закон №1058), на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, передбачену положеннями Закону №2622. У своєму письмовому зверненні чітко та однозначно висловила своє волевиявлення щодо отримання пенсійних виплат на підставі спеціального законодавчого акта, який передбачає більш сприятливі умови для соціального захисту членів сімей військовослужбовців, особливо у випадках, коли їхня смерть пов'язана з захистом держави, а також враховуючи мою інвалідність з дитинства.
Однак, листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 02 липня 2024 року № 5862-5654/0-02/8-1900/24 та 14 березня 2025 року №1713-1528/О-02/8-1900/25 відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії з посиланням на відсутність належних правових підстав для такого перерахунку. Позивачка вважає зазначену відмову протиправною, необґрунтованою та такою, що безпосередньо порушує гарантовані законом права та законні інтереси у сфері соціального захисту, зокрема у сфері пенсійного забезпечення, особливо з урахуванням статусу особи з інвалідністю з дитинства та факту смерті чоловіка при захисті Батьківщини.
Позивачка не погоджується з прийнятим рішенням та просить суд задовольнити позовні вимоги повністю.
Ухвалою суду від 28.04.2025 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні без повідомлення сторін).
Відзиву на позовну заяву відповідач не подав.
Відповідно до вимог статті 263 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши в сукупності письмові докази, суд при прийнятті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.
ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІІ групи з дитинства, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , дата видачі 22.08.2023.
Судом встановлено і це не заперечується сторонами, позивачу ОСОБА_1 з 11.04.2024 призначено пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Суд вказує на те, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника, смерть чоловіка позивачки наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 від 27.05.2023 зареєстровано шлюб з ОСОБА_2 .
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 виданого 23.10.2023, засвідчено смерть ОСОБА_2 .
Згідно витягу з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії 18 Регіональної військово-лікарської комісії, протокол №2736 від 11.08.2024, констатовано що травма сержанта ОСОБА_2 у вигляді ушкодження внаслідок військових дій, тупа поєднана грудної клітини, множинні двобічні переломи ребер, травматичний шок (17.10.2023), що призвели до смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 і підтверджено медичними та військово-обліковими документами - свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 від 23.10.2023, лікарським свідоцтвом про смерть №380 від 18.10.2023.
Позивач звернулась до управління Пенсійного фонду із заявою про проведення перерахунку розміру пенсії за період з жовтня 2023 року по квітень 2024 та у виплаті різниці пенсії при переході з пенсії по втраті годувальника згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по втраті годувальника згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за період з жовтня 2023 року по квітень 2024 року.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області 14 березня 2025 року №1713-1528/О-02/8-1900/25 позивача повідомлено, що документи та заява по втраті годувальника надійшли від уповноваженого органу ІНФОРМАЦІЯ_4 11.04.2024 та зареєстровані за вх. №1539/5.
Таким чином, з 11.04.2024 позивачу призначено пенсію в разі втрати годувальника згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Вказує, що оскільки інше чинним законодавством не передбачено, то підстави для проведення перерахунку відсутні.
Не погодившись з рішенням відповідача про відмову у перерахунку пенсії по втраті годувальника та вважаючи, що вона має право на отримання пенсії в разі втрати годувальника, починаючи із дня смерті годувальника, звернулась до суду з даним позовом.
Суд зазначає, що у даній справі відповідачем не заперечується право позивача на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, відповідно до Закону №2262-XII.
Спірним питанням є лише дата, з якої така пенсія повинна бути призначена.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09 липня 2003 року (надалі - Закон №1058-IV).
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону №1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Статтею 9 Закону №1058-IV встановлено види пенсійних виплат і соціальних послуг, зокрема в частині першій зазначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів ПФУ в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини 1 статті 36 Закону №1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині 2 статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
Згідно з частиною 2 статті 36 Закону №1058-IV непрацездатними членами сім'ї вважаються: 1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Частиною 3 статті 36 Закону №1058-IV визначено, що до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
Згідно з частиною 3 статті 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Водночас умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України визначаються Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ).
Статтею 1 Закону №2262-ХІІ передбачено, що члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.
Згідно зі статтею 11 Закону №2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Положеннями статті 30 Закону №2262-ХІІ визначено, що право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).
Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.
Про строки призначення пенсій, визначених Законом №2262-ХІІ, йдеться у статті 50 цього Закону.
Так, відповідно до частини 2 статті 50 Закону №2262-ХІІ пенсії відповідно до цього Закону призначаються членам сімей осіб з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та пенсіонерів з їх числа, які набули право на пенсію після смерті годувальника, - з дня виникнення права на пенсію, а батькам або дружині (чоловікові), які набули право на пенсію у разі втрати годувальника, - з дня звернення за пенсією.
Відтак згаданою нормою встановлено, що батькам або дружині (чоловікові), які набули право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону №2262-ХІІ, така пенсія призначається з дня звернення за пенсією.
На виконання вимог Закону №2262-ХІІ прийнято Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 30 січня 2007 року № 3-1 (далі - Порядок №3-1).
Цей Порядок регулює питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, та постанови Кабінету Міністрів України від 02 листопада 2006 року №1522 "Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян".
Відповідно до пунктів 2, 3 розділу І Порядку №3-1 заява про призначення пенсії в разі втрати годувальника подається членом сім'ї військовослужбовця, особи, яка має право на пенсію згідно із Законом, якому на дату смерті не було призначено пенсію, до органів, що призначають пенсії, через уповноважений орган (структурний підрозділ силової структури, визначений пунктом 1 цього розділу). У такому самому порядку подається заява про призначення пенсії в разі втрати годувальника членом сім'ї померлого годувальника, який має право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, а також у разі відсутності в органах, що призначають пенсії, пенсійної справи померлого годувальника.
Заява про призначення пенсії в разі втрати годувальника за померлого годувальника, який отримував пенсію відповідно до Закону №2262-ХІІ, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (заява про призначення/перерахунок пенсії (додаток 1 до цього Порядку), припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (заява про виплату пенсії (додаток 2до цього Порядку)), заява про працевлаштування (звільнення) (початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), прийняття (звільнення) на (зі) службу (служби) (додаток 3до цього Порядку), заява про виплату недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4до цього Порядку), заява про виплату одноразової грошової допомоги (додаток 5до цього Порядку), заява про виплату допомоги на поховання (додаток 6до цього Порядку) подається заявником до органу, що призначає пенсію.
Відтак слід констатувати, що особливості призначення пенсії відповідно до Закону №1058-IV та відповідно до Закону № 2262-ХІІ є відмінними.
Варто зауважити, що до спірних правовідносин не застосовуються приписи пункту 3 частини 1 статті 45 Закону №1058-ІV, згідно з якими пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника, оскільки спеціальною нормою в даному випадку є приписи частини 2 статті 50 Закону №2262-ХІІ, якими передбачено, що пенсія у разі втрати годувальника, призначена відповідно до Закону №2262-ХІІ, призначається з дня звернення за пенсією.
З позовної заяви вбачається, що чоловік ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , а позивач із заявою про призначення пенсії до уповноваженого органу звернулась 11.04.2024 і саме з цієї дати їй призначено пенсію у разі втрати годувальника згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Водночас позивач наполягає на тому, що набула право на призначення пенсії у разі втрати годувальника з дня смерті годувальника, проте такі доводи суд оцінює критично, адже пенсія у разі втрати годувальника відповідно до Закону №2262-ХІІ призначається з дня звернення за пенсією, тобто з 11.04.2024, що узгоджується із приписами частини 2 статті 50 цього ж Закону.
Таким чином, суд не вбачає протиправності у діях відповідача, оскільки Законом №2262-ХІІ прямо передбачено, що призначення пенсії у разі втрати годувальника відбувається із дня звернення за пенсією.
Аналогічних висновків дійшов Восьмий апеляційний адміністративнй суд у справі №380/8926/24 (постанова від 23.01.2025), Другий апеляційний адміністративний суд у справі №520/33289/24 (постанова від 24.04.2025).
За приписами ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Судові витрати не підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 19, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 27 травня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46001, код ЄДРПОУ 14035769).
Головуючий суддя Грицюк Р.П.