Справа № 640/9989/19
26 травня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючої судді Дерех Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м.Києві, Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги, -
ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у м.Києві (надалі, відповідач - 1), Головного управління ДПС у м. Києві (надалі, відповідач -2), в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві від 11.05.2019 за №Ф-14082/17 про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) по сплаті заборгованості зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені на суму 21030,90 грн.
Позов обґрунтований тим, що, на думку позивача, відповідачем прийнято протиправне рішення з порушенням чинного законодавства щодо нарахування боргу з єдиного соціального внеску для фізичної особи-підприємця. Зокрема, позивач зазначає, що факт реєстрації його як фізичної особи-підприємця не доведений податковим органом, окрім того у певний період ЄСВ сплачував з його заробітку роботодавець, тому оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.06.2019 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.
Заперечуючи проти позовних вимог, представник Головного управління ДФС у м.Києві подав до суду відзив на позовну заяву (вх.№03-14/74573/19 від 18.07.2019), в якому просить відмовити у задоволенні позову повністю. На думку представника Головного управління ДФС у м.Києві, посилання позивача на те, що він не займався підприємницькою діяльністю, є безпідставними, оскільки в силу частини 12 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", єдиний соціальний внесок підлягає сплаті незалежно від здійснення підприємницької діяльності та фінансового стану платника. Просить врахувати, що позивач дій, які б могли призвести до звільнення його від обов'язку сплачувати єдиний внесок, не вчинив.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.04.2020 постановлено залучити до участі в якості співвідповідача у справі Головне управління Державної податкової служби у м.Києві.
Також, заперечуючи проти позовних вимог, представник Головного управління ДПС у м.Києві подав до суду відзив на позовну заяву (вх.№03-14/7926/20 від 11.06.2020), в якому просить відмовити у задоволенні позову повністю. Серед іншого, вказує, що згідно інформаційної системи Головного управління ДПС у м. Києві ФОП ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у м. Києві (Голосіївський район м. Києва) як фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування з 17.11.1998, у зв'язку із чим, в інтегрованій картці платника за кодом платежу 71040000 (для фізичних осіб - підприємців, у т.ч., які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) обліковуються автоматичні нарахування єдиного внеску за 2017 рік, І-ІУ квартали 2018 року, І квартал 2019 року у розмірі мінімального страхового внеску згідно обраної системи оподаткування, а саме: за 2017 рік в сумі 8448,00 грн., за 2018 рік в сумі 9828,72 грн., за І квартал 2019 року в сумі 2754,18 грн. Просить врахувати, що за вищевказаний період було сплачено єдиний внесок в сумі 0,00 грн., в зв'язку з чим недоїмка в сумі 21030,90 грн. є правомірною. Крім цього, вказує, що засобами інформаційної системи ДПС в автоматизованому режимі сформовано та направлено податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 11.05.2019 №Ф-14082-17. Також, вважає, що скасування вимоги в судовому порядку не скасовує наявність суми боргу (недоїмки), яка обліковується за позивачем.
Позивач подав до суду відповідь на відзив відповідача на позовну заяву, в якому заперечив проти позовних вимог, просить позов задовольнити повністю, визнати оскаржувану вимогу необґрунтованою, протиправною, прийнятою з порушенням вимог чинного податкового законодавства та законодавства у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування, та скасувати її.
Також, представник Головного управління ДПС у м.Києві подав до суду відзив на позовну заяву (вх.№03-14/87610/20 від 25.06.2020). Зокрема, просить врахувати, що у разі не завершення процедури зняття з обліку як платника єдиного внеску, платник вважається таким, що перебуває на обліку в органах доходів і зборів і повинен сплачувати єдиний внесок.
Позивач подав до суду відповідь на відзив відповідача на позовну заяву, в якому заперечив проти позовних вимог, просить позов задовольнити повністю. На думку позивача, жодних доводів, доказів чи аргументів щодо спростування вказаного в повторному відзиві відповідача не наведено та не містяться.
Так, Законом України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 № 2825-IX (далі Закон № 2825-IX) ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України Про внесення зміни до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду щодо забезпечення розгляду адміністративних справ, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.
27.02.2025 дана справа надійшла до Тернопільського окружного адміністративного суду та Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2025 справу передано на розгляд судді Дерех Н.В.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 28.02.2025 дану адміністративну справу прийняти до провадження судді Дерех Н.В.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 постановлено відмовити у задоволенні клопотання представника Головного управління ДФС у м.Києві про розгляд справи у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін у судове засідання; розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; замінити відповідача у справі Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267) на його правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві, утворене як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП 44116011).
Від позивача на адресу суду надійшли додаткові пояснення, в яких позивач підтримав позовні вимоги, просить позов задовольнити повністю. Додатково звернув увагу суду на тому, що попередні вимоги про сплату боргу (недоїмки) щодо позивача були скасовані в судовому порядку, відповідно, позивач вважає, що включення до нової спірної вимоги сум недоїмки, які були визначені попередніми вимогами, є протиправними. Просить врахувати, що іншим судовим рішенням встановлено, що у позивача відсутній обов'язок сплачувати ЄСВ у мінімальному розмірі.
Судом встановлено, що 11.05.2019 Головним управлінням ДФС у м.Києві винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-14082-17, у відповідності до якої позивача повідомлено, що станом на 30.04.2019 заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені становить 21030,90 грн.
Вважаючи протиправною та такою, що підлягає скасуванню вказану вимогу Головного управління ДФС у м.Києві, позивач звернувся з даним позовом до суду.
В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України ), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464 в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом (ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Дія Закону №2464 поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Згідно з абзацом 2 пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464 з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб - підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до абзацу 1 пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону №2464 єдиний внесок нараховується: - для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; - для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
В той же час, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом не врегульовано.
Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ.
Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць.
Відтак, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Аналогічний правовий висновок наведений Верховним Судом у постанові від 04.12.2019 у справі № 440/2149/19, зокрема зазначено, що: особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем. Інше тлумачення норм Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску".
Як встановлено судом, 11.05.2019 відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-14082-17, відповідно до якої ГУ ДФС у м. Києві повідомило позивача про заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені станом на 30.04.2019 становить 21030,90 грн. та вимагало сплатити вказаний борг.
Водночас, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 01.03.2019 № 1005074187, за реєстраційним номером облікової картки платника податків, належного позивачу, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань записів не знайдено.
Відповідно до інформації із Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, а також до відомостей з офіційного сайту Державної фіскальної служби України за посиланням: http://sfs.gov.ua/businesspartner (вказані документи долучені позивачем до позовної заяви) у позивача станом на 05.03.2019 відсутній будь-який податковий борг.
Більше того, як слідує з матеріалів справи, у період з березня 2015 по день винесення спірної вимоги, позивач перебував у трудових відносинах з роботодавцем, який сплачував за позивача єдиний соціальний внесок.
Доказів отримання позивачем у вказаний період доходів від підприємницької діяльності не встановлено.
У сукупності наведених обставин, суд дійшов висновку, що ГУ ДФС у м. Києві не надано доказів того, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець, а також доказів, які б підтверджували, що на час винесення оскаржуваної вимоги ОСОБА_1 займався підприємницькою діяльністю та отримував від такої діяльності дохід.
Виходячи з такого, у позивача відсутній обов'язок сплачувати ЄСВ у мінімальному розмірі за недоведеністю обставин його реєстрації як фізичної особи-підприємця та фактичного здійснення підприємницької діяльності, окрім того доведено, що у період за який винесена спірна податкова вимога, позивач був найманим працівником, його працедавцем сплачувався ЄСВ із нарахованої позивачу заробітної плати, з огляду на що оскаржувана вимога податкового органу є протиправною та підлягає скасуванню.
Водночас, вирішуючи даний спір по суті, суд враховує наявність такого, що вступило в законну силу судового рішення, зокрема, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.03.2021 у справі №640/4100/19, залишеного без змін Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2022, яким визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 09.01.2019 за № Ф-14082/17 про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) по сплаті заборгованості зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені на суму 15819,54 грн.
Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Суд зазначає, що вказаним вище судовим рішенням вже встановлено відсутність обов'язку позивача сплачувати ЄСВ у мінімальному розмірі. З цього приводу слід також зазначити, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується - під одним порядковим номером - до повного погашення сум боргу.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За змістом положень частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведено правомірності своїх дій (рішення) у спірних правовідносинах.
Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у м.Києві від 11.05.2019 за №Ф-14082/17 про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) по сплаті заборгованості зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені на суму 21030,90 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м.Києві на користь ОСОБА_1 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Повне судове рішення складено та підписано 26 травня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідачі:
- Головне управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: вул. Шолуденка, 33/19,м. Київ,04116 код ЄДРПОУ 44116011);
- Головне управління державної фіскальної служби у м. Києві ( місцезнаходження: вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 39439980).
Головуюча суддя Дерех Н.В.