26 травня 2025 року м. Рівне №460/4291/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 )
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати з серпня 2015 року по день фактичної виплати 28 січня 2025 року та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати з серпня 2015 року по день фактичної виплати 28 січня 2025 року.
Ухвалою суду від 11.03.2025 відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Згідно з позовною заявою, вимоги ґрунтуються на тому, що згідно з витягом з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 22 листопада 2024 року №1171-ОС позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Під час проходження військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_3 ) у період з січня 2015 року по вересень 2017 року належним чином не здійснювалось нарахування та виплата індексації грошового забезпечення. Відповідачем лише 28.01.2025 виплачено заборгованість з індексації грошового забезпечення у розмірі 31506,36 грн. Разом з тим, відповідачем не нараховано та не виплачено компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати із серпня 2015 року по день її фактичної виплати. За наведеного, просить позов задовольнити повністю.
Згідно з відзивом на позовну заяву, відповідач позовних вимог не визнає. В обґрунтування заперечень покликається на те, що відповідно до з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 22 листопада 2024 року №1171-ОС позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Виплата індексації була здійснена по надходженню розрахунків з НОМЕР_4 прикордонного загону в якому проходив службу позивач та надходженням коштів для виплати від розпорядника вищого рівня. Оскільки, доходи були нараховані 28.01.2025, хоч наказ про виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення 22.11.2024, то з цього часу необхідно обраховувати строк затримки виплати доходу, на який повинна нараховуватися сума компенсації. За таких обставин, просить у задоволенні позову відмовити.
Дослідженням письмових доказів, суд встановив наступне.
Згідно з витягом з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 22.11.2024 №1171-ОС ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, з 21.11.2024.
З січня 2015 року по вересень 2017 року позивач проходив службу у ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_3 ), що відповідачем не заперечується. Позивачу нараховано індексацію грошового забезпечення за період з липня 2015 року по вересень 2017 року у розмірі 31931,53 грн.
Листом від 04.03.2025 №09/3298-25-вих, ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) повідомив, що виплата ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 28.02.2018 проведена та зарахована 28.01.2025.
28.01.2025 ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) виплачено ОСОБА_1 заборгованість з індексації грошового забезпечення у розмірі 31506,36 грн, що підтверджується відомістю про зарахування коштів АТ КБ «ПриватБанк».
Відповідачем не заперечується, що виплата індексації була здійснена по надходженню розрахунків з НОМЕР_4 прикордонного загону, в якому проходив службу позивач та надходженням коштів для виплати від розпорядника вищого рівня.
Позивач, вважаючи, що має право на нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення, звернувся з позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ від 20.12.1991 (далі - Закон №2011-ХІІ). Він встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частиною 4 статті 9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Частиною 2 статті 9 Закону №2011-ХІІ передбачено, що до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Згідно з частиною 2 статті 24 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-ХІІ від 25.03.1992 (далі - Закон №2232-ХІІ) закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Судом встановлено, що позивач виключений зі списків особового складу відповідача та з усіх видів забезпечення з 21.11.2024, а недоплачену суму грошового забезпечення (індексації грошового забезпечення) в розмірі 31506,36 грн, отримав 28.01.2025.
Отже, станом на день виключення зі списків особового складу та усіх видів забезпечення, відповідач не провів з позивачем розрахунок у повному обсязі.
Питання, пов'язані із здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» №2050-ІІІ від 19.10.2000 (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001 (далі - Порядок №159).
Так, стаття 1 Закону України №2050-ІІІ визначає, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Статтею 2 Закону №2050-ІІІ передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.
У статті 3 Закону №2050-ІІІ зазначено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі статтею 4 Закону №2050-ІІІ, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відповідно до пункту 2 Порядку №159, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Як визначено в пункті 3 Порядку №159, компенсації підлягають грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, в тому числі, індексація грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 4 Порядку №159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Аналіз наведених нормативних актів дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статті 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі грошового забезпечення). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем грошового забезпечення, що носило триваючий характер. У зв'язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №522/5664/17, від 21.06.2018 у справі №523/1124/17, від 03.07.2018 у справі №521/940/17, від 05.10.2018 у справі №127/829/17, від 12.02.2019 у справі №814/1428/18, від 08.08.2019 у справі №638/19990/16-а.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Водночас, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.
При вирішенні цього спору суд враховує узагальнену правову позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 29.04.2021 у справі №240/6583/20 про те, що “системний аналіз норм, що регулюють спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства».
Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 13.01.2020 у справі №803/203/17, від 30.09.2020 у справі №2-а-1/11, від 31.08.2021 у справі №264/6796/16-а та ряду інших.
Як встановлено судом, листом від 04.03.2025 №09/3298-25-вих, ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) повідомив, що виплата ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 28.02.2018 проведена та зарахована 28.01.2025.
При цьому, за змістом відзиву на позовну заяву, відповідачем не заперечується, що виплата індексації була здійснена по надходженню розрахунків з НОМЕР_4 прикордонного загону, в якому проходив службу позивач.
Так, як вже зазначалось судом, 28.01.2025 ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) виплачено ОСОБА_1 заборгованість з індексації грошового забезпечення у розмірі 31506,36 грн, що підтверджується відомістю про зарахування коштів АТ КБ «ПриватБанк».
Тобто, остаточна виплата позивачу доходу у вигляді індексації грошового забезпечення у належному розмірі відбулась лише 28.01.2025.
Зважаючи на наведене вище правове регулювання та встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати частини грошового забезпечення за період з серпня 2015 року по 28.01.2025.
На підставі викладеного, з урахуванням встановлених обставин, оцінюючи надані сторонами у справі докази у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні, оскільки відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України “Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, а інших заяв до суду не надходило.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 відповідно до Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсацію за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (військову частину НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення відповідно до Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», на суму несвоєчасно виплаченої індексації грошового забезпечення за час затримки виплати за період з серпня 2015 року по 28.01.2025.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 26 травня 2025 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 )
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_6 )
Суддя Н.В. Друзенко