26 травня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/3386/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бевзи В.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
І. РУХ СПРАВИ
Стислий зміст позовних вимог.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невиплаті позивачу відповідно до положень статті 117 КЗпП України середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 19.05.2024 по день фактичного розрахунку 12.02.2025, але не більш як за шість місяців - за період з 19.05.2024 по 19.11.2024,
- стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.05.2024 року по 19.11.2024 року у сумі 82 370 грн. 85 коп. (вісімдесят дві тисячі триста сімдесят) гривень 85 копійок,
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення,
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за весь час затримки виплати індексації - за період з 01.01.2016 року по день фактичної виплати - 12.02.2025 року.
Позов обґрунтований тим, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 у справі № 440/119/24 відповідачем проведено її виплату лише 12.02.2024. Таким чином, відповідно до положень статті 117 Кодексу законів про працю України позивач має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, але не більш як за шість місяців. Крім того, індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.
Стислий зміст заперечень відповідача.
Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву зазначив, що при нарахуванні і виплату позивачу сум, належних при звільненні, був відсутній спір щодо їх розміру та спір про нарахування компенсації не є спором про нараховані / ненараховані суми під час звільнення, а тому підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 117 КЗПП України відсутні. Трудові відносини та військова служба мають різну правову природу та врегульовані різним законодавством, а тому норми законодавства про оплату праці і вирішення таких спорів не поширюються на військовослужбовців, оскільки вони врегульовані спеціальним законодавством і не підпадають під дію загального трудового права.
Заяви, клопотання учасників справи.
Позивачем заявлені клопотання у справі про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Дослідивши письмові докази, суд установив такі обставини та відповідні до них правовідносини.
Позивач проходить військову службу у в/ч НОМЕР_1 , що не заперечується сторонами та підтверджується матеріалами справи.
Позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із рапортом від 13.12.2023, в якому просив, зокрема, нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін.
Листом від 19.12.2023 Військова частина НОМЕР_1 повідомила позивача, що індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 не нараховувалася та не виплачувалася, підстави для нарахування та виплати у поточному році за минулі роки відсутні.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 у справі № 440/119/24 позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено; визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування і невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 28.02.2018; зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.
12.02.2025 відповідачем на виконання рішення суду у справі №440/119/24 нараховано позивачу виплачено кошти у розмірі 82 370,85 грн.
Не погодившись із бездіяльністю відповідача щодо невиплати відповідно до положень статті 117 КЗпП України середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, позивач звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, які мають значення для правильного вирішення цього спору, суд виходить з такого.
За змістом статей 1, 3 та 4 Кодексу законів про працю України /надалі - КЗпП України (у відповідній редакції)/ Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників. Законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Згідно з правовою позицією, висловленою колегією суддів Верховного Суду України в постанові від 17 лютого 2015 року (справа №21-8а15), за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Враховуючи те, що нормами спеціального законодавства стосовно військовослужбовців не врегульований порядок виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Кодексу законів про працю України.
Так, відповідно до статті 47 Кодексу законів про працю України /у редакції, чинній на дату звільнення позивача з військової служби/ власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 116 "Строки розрахунку при звільненні" КЗпП України /у редакції, чинній на дату звільнення позивача з військової служби/ при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Отже, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок та виплатити всі суми, що йому належать до виплати.
ІV. ВИСНОВКИ СУДУ
Оскільки позивача звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу18. 05.2024, а виплату належної йому при звільненні суми індексації грошового забезпечення в сумі 82370,85 грн за період з 01 січня 2016 року по 28 грудня 2019 року проведено лише на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі №440/119/24 - 12.02.2025, суд доходить висновку про порушення відповідачем строку розрахунку при звільненні, встановленого статтею 116 КЗпП України, з вини відповідача.
Статтею 117 "Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні" КЗпП України (у редакції, чинній на момент проведення виплати позивачу суми індексації грошового забезпечення 16 квітня 2024 року) встановлено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті..
З аналізу статті 117 КЗпП України слідує, що для роботодавця, з вини якого звільненому працівникові не виплачено у день звільнення належні йому суми, наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність у вигляді сплати працівникові середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
З огляду на те, що при виплаті 16 квітня 2024 року суми індексації грошового забезпечення відповідач не виплатив позивачу відповідно до положень статті 117 КЗпП України суму середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, суд доходить висновку про допущення відповідачем бездіяльності щодо невиплати позивачу середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні в частині індексації грошового забезпечення.
Спеціальний нормативно-правовий акт, який регулює питання розрахунку середньої заробітної плати військовослужбовців, відсутній.
Водночас постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, чинність якої згідно з пунктом 2 поширюється на підприємства, установи і організації незалежно від форми власності, а також на фізичних осіб - підприємців та фізичних осіб, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати /надалі - Порядок № 100 у редакції, чинній на дату виплати позивачу суми індексації грошового забезпечення/.
Пунктом 2 Порядку № 100 встановлено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки, на які працівник набув право до 31 грудня 2023 р., проводиться виходячи з виплат, нарахованих у 2023 році.
Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку, матеріальна (грошова) допомога. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць.
У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Згідно з пунктом 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Зважаючи на приписи Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 26, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197, при обчисленні середньої заробітної плати військовослужбовцям слід враховувати число календарних днів.
Матеріалами справи підтверджено, що середньоденний розмір грошового забезпечення позивача складає 856,65 грн.
З огляду на вимоги статті 117 КЗпП України, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за 6 місяців становить 82370,85 грн.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невиплаті позивачу відповідно до положень статті 117 КЗпП України середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 19.05.2024 по день фактичного розрахунку 12.02.2025, але не більш як за шість місяців - за період з 19.05.2024 по 19.11.2024 та стягнення з військової частини НОМЕР_1 на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.05.2024 року по 19.11.2024 року у сумі 82 370 грн. 85 коп. (вісімдесят дві тисячі триста сімдесят) гривень 85 копійок.
Стосовно вимог позивача про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" №2050-ІІІ від 19 жовтня 2000 року /надалі Закон №2050-ІІІ/ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно зі статтею 2 Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення) та сума індексації грошових доходів громадян.
Статтями 3 та 4 Закону №2050-ІІІ встановлено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" Кабінетом Міністрів України 21 лютого 2001 року прийнято постанову №159, якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати /надалі - Порядок №159/.
Пунктом 1 Порядку №159 визначено, що дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Пунктом 2 Порядку №159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Відповідно до пункту 3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема: заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян.
Із наведеного слідує, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів.
Основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком № 159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі суми індексації грошових доходів). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 06 лютого 2018 року у справі №681/423/15-а, від 21 червня 2018 року у справі №523/1124/17, від 05 жовтня 2018 року у справі №127/829/17, від 12 лютого 2019 року у справі №814/1428/18 та від 08 серпня 2019 року у справі №638/19990/16-а.
Беручи до уваги те, що сума індексації грошового забезпечення, яка нарахована на виконання судового рішення, вчасно не виплачена, суд доходить висновку про наявність у позивача права на одержання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати такої індексації.
При цьому суд враховує, що питання щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення законодавством віднесено до компетенції роботодавця, а отже, у разі несвоєчасної виплати суми індексації грошових доходів обов'язок щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходу покладається також на роботодавця.
Компенсація втрати частини доходу є спеціальним видом юридичної відповідальності, який застосовується до органу, що здійснює нарахування та виплату індексації грошового забезпечення з метою захисту майнових інтересів працівника та є прямим правовим наслідком невиконання обов'язку своєчасно нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення. При цьому основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі індексації грошового забезпечення).
Таким чином, бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, яка була їй нарахована та виплачена на підставі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 у справі № 440/119/24, є протиправною.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, яка була йому нарахована та виплачена на підставі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 у справі № 440/119/24, починаючи з 01 січня 2016 року по день її фактичної виплати 12.02.2025.
V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Позивач звільнений від сплати судового збору. Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 відповідно до положень статті 117 КЗпП України середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 19.05.2024 по день фактичного розрахунку 12.02.2025, але не більш як за шість місяців - за період з 19.05.2024 по 19.11.2024,
Стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.05.2024 року по 19.11.2024 року у сумі 82 370 грн. 85 коп. (вісімдесят дві тисячі триста сімдесят) гривень 85 копійок,
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення,
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за весь час затримки виплати індексації - за період з 01.01.2016 року по день фактичної виплати - 12.02.2025 року,
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою-восьмою статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В.І. Бевза