Іменем України
27 травня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/2745/19
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисіль С. В., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маддокс Україна» до Енергетичної митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маддокс Україна» (далі - позивач, ТОВ «Маддокс Україна») до Енергетичної митниці (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 17 грудня 2018 року № 28-70-1.2/19/10-4276 щодо відмови у відновленні режиму вільної торгівлі та повернення надміру сплачених митних платежів позивачу;
- зобов'язати відповідача відновити позивачу режим вільної торгівлі за митними деклараціями UA903080/2018/000443 від 18 червня 2018 року, UA903080/2018/000463 від 22 червня 2018 року та UA903080/2018/000567 від 18 липня 2018 року.
Позовні вимоги ТОВ «Маддокс Україна» мотивовані тим, що товариство звернулося до Енергетичної митниці ДФС з листом-заявою вих. № 2586 про відновлення режиму вільної торгівлі та повернення надмірно сплачених до бюджету платежів. Листом від 17 грудня 2018 року за вих. № 28-70-1.2/19/10-4276 відповідачем було повідомлено про відсутність законодавчих підстав для відновлення режиму вільної торгівлі та про відмову у поверненні сплачених сум митних платежів. Вказана відмова у відновленні режиму вільної торгівлі мотивована тим, що до заяви про відновлення режиму вільної торгівлі позивачем надана копія сертифікату з перевезення товару EUR.1 № А 690036 від 05 березня 2018 року, а не його оригінал. Крім того, порядок підтвердження походження товарів у разі подрібнення партії врегульоване статтею 20 Протоколу № 1 до Угоди про асоціацію та Порядком заповнення та видачі митницею сертифіката з перевезення (походження) товару EUR.1, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 20 листопада 2017 року № 950. Позивач вважає таку відмову відповідача протиправною.
Позивач вказує, що 04 березня 2018 року партія авіаційного палива для газотурбінних двигунів ЈЕТ А-1 виробництва «HELLENIC PETROLEUM S.А.» (Європейський Союз, Греція) в кількості 14408,055 метричних тон (14388,604 мт AIR) було завантажено в судно м/т «KAREN MAERSK» для слідування в Морський торговельний порт «Южний» (Україна) га адресу компанії MADDOX SA (Швейцарія) по коносаменту № 1046. Відповідно до пункту (1) статті 1 Протоколу 1 (в редакції чинній на дату ввезення товару), «партія товару» означає товари, що або одночасно посилаються від одного експортера одному одержувачу, або зазначені в одному транспортному документі, що регламентує їх відправку від експортера одержувачу, або, за відсутності такого документу, в єдиному інвойсі. На виконання вимог пункту (а) статті 16 Протоколу 1 (в редакції чинній на дату ввезення товару), експортером - компанією HELLENIC PETROLEUM S.А., на партію товару надано один оригінал сертифікату з перевезення товару EUR.1 № A 690036 від 05 березня 2018 року. 17 березня 2018 року судно м/т «КAREN MAERSK» вивантажилось під митним контролем в резервуари ТОВ «ТЕРМІНАЛ СТІВІДОРІНГ І К». Товари були вивантажені на тимчасове зберігання під митним контролем без поміщення у жоден митний режим у порядку статті 201 Митного кодексу України.
Протягом травня-червня 2018 року частина авіаційного палива для газотурбінних двигунів ЈЕТ А-1 виробництва «HELLENIC PETROLEUM S.A.» танкерної партії м/т «KAREN MAERSK» в кількості 1883,522 метричних тон була викуплена позивачем у компанії MADDOX SA (Швейцарія), що підтверджується відповідними документами. Позивачем, як імпортером, було оформлено авіаційне паливо для газотурбінних двигунів ЈЕТ А-1 виробництва «HELLENIC PETROLEUM S.A.» танкерної партії м/т «KAREN MAERSK» зі сплатою митних платежів у повній сумі без застосування преференції 410 за ВМД UA903080/2018/000 321, UA903080/2018/000 350, UA903080/2018/000 404. Решту обсягу авіаційного палива для газотурбінних двигунів JET A-1 виробництва «HELLENIC PETROLEUM S.A.» танкерної партії м/т «KAREN MAERSK» в кількості 12500,000 метричних тон було задекларовано в митний режим «імпорт» та випущено у вільний обіг імпортером ТОВ «Альянс Енерго Трейд».
Таким чином, склалася ситуація, коли одна партія авіаційного палива для газотурбінних двигунів JET A-1 виробництва одного заводу «HELLENIC PETROLEUM S.A.» (Європейський союз, Греція) на одному судні м/т «KAREN MAERSK» по одному оригіналу сертифікату з перевезення товару EUR.1 № А 690036 від 05 березня 2018 року через один митний підрозділ відповідача була задекларована в митний режим «імпорт» двома імпортерами позивачем і ТОВ «Альянс Енерго Трейд». При цьому оригінал сертифікату з перевезення товару EUR.1 № А 690036 від 05 березня 2018 року вже поданий та знаходиться у відповідача для підтвердження походження товару та відновлення режиму вільної торгівлі ТОВ «Альянс Енерго Трейд», яке імпортувало тільки частину товару та якому режим вільної торгівлі відновлено та повернуто надміру сплачені митні платежі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та визначено, що справа буде розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог ТОВ «Маддокс Україна», Енергетична митниця у березні 2019 року подала відзив на позовну заяву, вказуючи на те, що позивач сам визнає правомірність дій відповідача, вказавши, що «таким чином, підтвердженням того, що ввезенні до України товари підпадають під дію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, є виключно оригінал сертифікату з перевезення товару форми «EUR.1». Враховуючи викладене і той факт, що разом із заявою про відновлення режиму вільної торгівлі до товару від 03 грудня 2018 року № 2586 не додано оригінал сертифікату з перевезення «EUR.1», Енергетичною митницею зазначено листом від 17 грудня 2018 року № 28-70-1.2/19/10-4276 (далі - лист 4276) про відсутність законних підстав для відновлення режиму вільної торгівлі до товару. Твердження позивача про те, що «відповідач не навів у своїй відмові посилання на конкретні норми чинного законодавства згідно яких, оригінал документу на підтвердження походження товару має подати саме позивач», не відповідає дійсності. По-перше у листі 4276 чітко наведено вимоги нормативно-правових актів, які регулюють дані питання, а по-друге сам МК України встановлює обов'язок декларанта подавати належні документи до митниці. Зокрема, відповідно до статті 20 Протоколу якщо товари, що походять з певної країни, поміщені під контроль митної служби в Європейському Союзі або Україні, оригінальне підтвердження їхнього походження може бути замінене одним чи декількома сертифікатами з перевезення товару EUR.1 з метою відправлення всіх чи частини цих товарів до будь-якого місця в Європейському Союзі або Україні. Такий замінний сертифікат (сертифікати) з перевезення товару EUR.1 має бути виданий тією митною службою, під чиїм контролем перебувають товари. Разом з цим, позивачем не надано жодного доказу, що ним вживались заходи з отримання такого замінного сертифікату. Таким чином, твердження позивача про те, що він позбавлений можливості звернутися до митних органів для заміни оригінального сертифікату, не відп 29 січня 2020 року шляхом множення розм
Користуючись правом на подання заяв по суті справи, ТОВ «Маддокс Україна» у березні 2019 року подало відповідь на відзив, в якому наполягає на задоволенні позову та вказує на безпідставність доводів відповідача, оскільки вони спростовуються обставинами, зазначеними у позовній заяві.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2020 року клопотання позивача про заміну сторони задоволено. Допущено заміну відповідача в адміністративній справі № 640/2745/19 Енергетичну митницю ДФС, на правонаступника - Енергетичну митницю Держмитслужби (м. Київ, 04215, вул. Світлицького, 28а, код ЄДРПОУ 43334913).
На виконання положень Закону України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року № 399 справу передано на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року справу прийнято до провадження, розгляд справи продовжено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року задоволено клопотання Енергетичної митниці як відокремленого підрозділу Держаної митної служби України та замінено відповідача у справі № 640/2745/19 з Енергетичної митниці Держмитслужби, на правонаступника - Енергетичну митницю як відокремлений підрозділ Держаної митної служби України (ідентифікаційний код 44029610, місцезнаходження: вул. Світлицького, 28 а, м. Київ, 04215).
У березні 2025 року Енергетична митниця подала відзив на позовну заяву ТОВ «Маддокс Україна», в якому зазначено, що статтею 25 Протоколу визначено, що підтвердження походження повинні подаватися до митних органів країни імпорту згідно з чинним порядком цієї країни. Ці органи можуть вимагати перекладу підтвердження походження, також подання разом із митною декларацією на ввезення заяви імпортера про те, що ввезені товари відповідають умовам, необхідним для застосування цієї Угоди. Частиною другою статті 43 Митного кодексу України встановлено, що країна походження товару заявляється (декларується) органу доходів і зборів шляхом подання оригіналів документів про походження товару. У разі ввезення товару на митну територію України сертифікат про походження товару подається обов'язково на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України (пункту 1 частини третьої статті 44 МК України).
Оскільки разом із заявою про відновлення режиму вільної торгівлі до товару від 03 грудня 2018 року № 2586 не додано оригінал сертифікату з перевезення «EUR.1», Енергетичною митницею зазначено листом від 17 грудня 2018 року № 28-70-1.2/19/10-4276 про відсутність законних підстав для відновлення режиму вільної торгівлі до товару.
Крім того, законодавством встановлений чіткий порядок для підтвердження походження товару, зокрема і у разі подрібнення партії та заборонено використовувати документи, які надавались третіми особами без згоди таких осіб.
З урахуванням вказаного Енергетична митниця просить відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Маддокс Україна».
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив наступне.
03 грудня 2018 року ТОВ «Маддокс Україна» звернулось до Енергетичної митниці ДФС з листом-заявою про відновлення режиму вільної торгівлі та повернення надмірно сплачених до бюджету платежів.
Листом від 17 грудня 2018 року № 28-70-1.2/19/10-4276 Енергетична митниця повідомила про відсутність законодавчих підстав для відновлення режиму вільної торгівлі та про відмову у поверненні сплачених сум митних платежів.
В указаному листі відповідач зазначив, що до заяви про відновлення режиму вільної торгівлі позивачем надана копія сертифікату з перевезення товару EUR.1 № А 690036 від 05 березня 2018 року, а не його оригінал, як це передбачено порядком підтвердження походження товарів у разі подрібнення партії, визначеним статтею 20 Протоколу № 1 до Угоди про асоціацію та Порядком заповнення та видачі митницею сертифіката з перевезення (походження) товару EUR.1, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 20 листопада 2017 року № 950.
Не погодившись з рішенням Енергетичної митниці, ТОВ «Маддокс Україна» звернулось до суду з цим адміністративним позовом.
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Частинами першою, другою та третьою статті 1 Митного кодексу України (тут і далі - МК України, у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів. Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом та іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору України.
У частині першій статті 271 МК України визначено, що мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
В Україні застосовуються такі види мита: 1) ввізне мито; 2) вивізне мито; 3) сезонне мито; 4) особливі види мита: спеціальне, антидемпінгове, компенсаційне, додатковий імпортний збір (частина друга статті 271 МК України).
Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 280 МК України ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.
Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.
До товарів, що походять з України або з держав-членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 281 МК України передбачено встановлення тарифних пільг (тарифні преференції).
Так, частиною першою вказаної статті встановлено, що допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.
Згідно з положеннями частин першої, другої та третьої статті 36 МК України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.
Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.
Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.
Відповідно до частини першої статті 41 МК України товари у розібраному чи незібраному вигляді, що поставляються кількома партіями, у разі якщо за виробничими чи транспортними умовами неможливе їх відвантаження однією партією, а також у випадках, коли партія товару роздрібнена на кілька партій в результаті помилки, повинні розглядатися за бажанням декларанта або уповноваженої ним особи як єдиний товар для цілей визначення країни походження товару.
Статтею 43 МК України визначено документи, що підтверджують країну походження товару. Так, частинами першою, другою та третьою вказаної статті встановлено, що документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару. Країна походження товару заявляється (декларується) органу доходів і зборів шляхом подання оригіналів документів про походження товару. Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.
Згідно з положеннями частин восьмої та дев'ятої статті 43 МК України, у разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або органом доходів і зборів встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати органу доходів і зборів для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості. Додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.
Відповідно до частин першої та другої статті 44 МК України для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару. У разі ввезення товару на митну територію України документ, що підтверджує країну походження товару, подається обов'язково лише у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров'я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в органу доходів і зборів є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.
Законом України від 16 вересня 2014 року № 1678-VII «Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони» ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.
Відповідно до пункту 1 статті 29 Угоди про асоціацію кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до графіків, встановлених у додатку I-A до цієї Угоди.
Пунктами 1, 2 статті 26 Угоди передбачено, що її положення застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цих цілей «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі 1 до цієї Угоди («Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва»).
Відповідно до статті 2 Розділу ІІ Протоколу 1 «Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до Угоди про асоціацію з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу: товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.
Статтею 16 Розділу V Протоколу 1 встановлено, що товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів:
(a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додаткудо цього Протоколу; або
(b) у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додаткудо цього Протоколу.
Статтею 17 Розділу V Протоколу 1 встановлено, що сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.
Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку III. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту. Якщо їх заповнюють від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Опис товарів потрібно викласти у виділеній для цього комірці, не залишаючи вільних рядків. Якщо комірка заповнена не повністю, під останнім рядком опису потрібно накреслити горизонтальну лінію й перекреслити вільний залишок комірки.
Експортер, який подає заяву про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.
Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.
Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони, зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.
Дата видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 повинна бути вказана в комірці 11 цього сертифіката.
Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.
Згідно з пунктом 1 Розділу V статті 24 Протоколу 1 підтвердження походження є дійсним протягом чотирьох місяців з дати видачі в країні експорту й у зазначений період має бути подане до митних органів країни імпорту.
Законом України від 08 листопада 2017 року № 2187-VIII «Про приєднання України до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження» Україна приєдналася до Конвенції, яка набрала чинності з 01 лютого 2018 року.
У зв'язку з цим та відповідно до Рішення Підкомітету Україна ЄС з питань митного співробітництва від 21 листопада 2018 року № 1/2018 з 01 січня 2019 року стаття 26 Протоколу 1 замінена нормою аналогічного змісту, яка викладена у статті 25 Доповнення 1 Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження.
Пунктом 3 розділу І Порядку заповнення та видачі митницею сертифіката з перевезення (походження) товару EUR.1, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20 листопада 2017 року № 950, сертифікат з перевезення (походження) товару EUR.1 документ, який підтверджує статус преференційного походження товару(ів).
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ вказаного Порядку сертифікат заповнюється на одну партію товару(ів), що експортується(ються).
Так, за визначенням, наведеним у статті 1 Розділу І «Загальні положення» Протоколу 1, «партія товару» означає товари, що або одночасно посилаються від одного експортера одному одержувачу, або зазначені в одному транспортному документі, що регламентує їх відправку від експортера одержувачу, або, за відсутності такого документу, в єдиному інвойсі.
Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 04 березня 2018 року партія авіаційного палива для газотурбінних двигунів ЈЕТ А-1 виробництва «HELLENIC PETROLEUM S.А.» (Європейський Союз, Греція) в кількості 14408,055 метричних тон (14388,604 мт AIR) було завантажено в судно м/т «KAREN MAERSK» для слідування в Морський торговельний порт «Южний» (Україна) на адресу компанії MADDOX SA (Швейцарія) по коносаменту № 1046.
На виконання вимог пункту (а) статті 16 Протоколу 1 (у редакції, чинній на дату ввезення товару), експортером - компанією HELLENIC PETROLEUM S.А., на партію товару надано один оригінал сертифікату з перевезення товару EUR.1 № A 690036 від 05 березня 2018 року.
17 березня 2018 року судно м/т «КAREN MAERSK» вивантажилось під митним контролем в резервуари ТОВ «ТЕРМІНАЛ СТІВІДОРІНГ І К». Товари були вивантажені на тимчасове зберігання під митним контролем без поміщення у жоден митний режим у порядку статті 201 МК України.
Протягом травня-червня 2018 року частина авіаційного палива для газотурбінних двигунів ЈЕТ А-1 виробництва «HELLENIC PETROLEUM S.A.» танкерної партії м/т «KAREN MAERSK» в кількості 1883,522 метричних тон була викуплена Позивачем у компанії MADDOX SA (Швейцарія).
Позивачем, як імпортером, було оформлено авіаційне паливо для газотурбінних двигунів ЈЕТ А-1 виробництва «HELLENIC PETROLEUM S.A.» танкерної партії м/т «KAREN MAERSK» зі сплатою митних платежів в повній сумі без застосування преференції 410 за ВМД UA903080/2018/000 321, UA903080/2018/000 350, UA903080/2018/000 404.
Решту обсягу авіаційного палива для газотурбінних двигунів JET A-1 виробництва «HELLENIC PETROLEUM S.A.» танкерної партії м/т «KAREN MAERSK» в кількості 12500,000 метричних тон було задекларовано в митний режим «імпорт» та випущено у вільний обіг імпортером ТОВ «Альянс Енерго Трейд». При цьому, 24.10.2018 року ТОВ «Альянс Енерго Трейд», яке є імпортером частини авіаційного палива при митному оформленні товару було подано до митного органу оригінал сертифікату з перевезення товару EUR.1.
На думку позивача, має місце ситуація, коли частина товару, яка ввезена однією партією, необґрунтовано розмитнена двома різними способами імпортером ТОВ «Альянс Енерго Трейд» із застосуванням митного режимі вільної торгівлі, та позивачем без застосування такого митного режиму, при цьому, походження товару підтверджено сертифікатом перевезення товару EUR.1.
Позивач зазначає, що для усунення вказаних порушень, ним була подана до митного органу заява про відновлення режиму вільної торгівлі та повернення надміру сплачених митних платежів, в заяві зазначено, що оригінал сертифікату з перевезення товару EUR.1 вже знаходиться у митного органу.
Відповідно до пунктів 1, 3 статті 301 МК України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного і Податкового кодексів України.
Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Згідно з пунктом 5 статті 301 МК України повернення сум відповідних митних платежів здійснюється, зокрема, у разі, якщо: відновлюється режим найбільшого сприяння, вільної торгівлі; платником податків подано органу доходів і зборів документи, які підтверджують наявність у нього на день подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення права на звільнення від сплати митних платежів.
Суд зазначає, що станом на час виникнення спірних відносин послідовність та порядок виконання дій посадовими особами митниць Державної фіскальної служби (далі - ДФС) при поверненні суб'єктам господарювання та/або фізичним особам (далі - платники податків) коштів авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів, контроль за справлянням яких здійснюється митницями ДФС, та пені, у тому числі у випадках, зазначених у частинах дев'ятій, десятій статті 55, частині п'ятій статті 299, частинах третій, п'ятій статті 301 МК України, статті 43 Податкового кодексу України, частині першій статті 9 глави V Додатка А до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік), частині третій статті 11 глави ІІ Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП 1975 року, визначається Порядком повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 18 липня 2017 року № 643 (далі - Порядок № 643).
Відповідно до пунктів 1-3 розділу ІІІ Порядку № 643 повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплаченої суми митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня її виникнення.
Повернення сум відповідних митних платежів у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 301 МК України, здійснюється за умови, що заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів.
Граничні строки для подання заяви підлягають продовженню керівником митниці ДФС (його заступником) за письмовим запитом платника податків у випадках, встановлених статтею 102 Податкового кодексу України.
У заяві зазначаються:
1) сума коштів до повернення за видами митних, інших платежів та пені;
2) причини виникнення такої суми коштів;
3) найменування юридичної особи та код за ЄДРПОУ, або прізвище, ім'я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);
4) напрям(и) перерахування суми коштів:
а) на поточний рахунок платника податку в установі банку із зазначенням реквізитів;
б) для виплати готівкою (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою);
в) для подальших розрахунків як авансові платежі (передоплата) або грошова застава:
- на депозитний рахунок 3734;
- на депозитний рахунок 3734 іншої митниці ДФС;
- на банківський рахунок 2603 (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою);
г) для погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів незалежно від виду бюджету;
5) реквізити митної декларації (іншого документа, що її замінює) або уніфікованої митної квитанції, за якими помилково та/або надміру сплачені суми митних платежів.
До заяви додаються: документи, що підтверджують суму помилково та/або надміру сплачених митних, інших платежів та пені; виконавчий лист суду та/або рішення суду, що набрало законної сили (за наявності), щодо повернення сум відповідних митних платежів; документи, що підтверджують право на перенесення граничних строків для подання заяви щодо повернення надміру сплачених митних платежів (за наявності).
Листом Державної фіскальної служби від 15 лютого 2016 року № 5108/7/99-99-25-02-03-17 роз'яснено, що до товарів може бути відновлено режим вільної торгівлі в рамках Угоди про асоціацію між Україною та ЄС за умови подання митниці ДФС:
- сертифіката з перевезення товарів EUR.1 протягом чотирьох місяців з дати видачі його у країні-експорту, але не пізніше 1095 днів від дня виникнення надміру сплаченої суми;
- декларації інвойс протягом чотирьох місяців з дати видачі її у країні - експорту, але не пізніше двох років після ввезення товарів, яких вона стосується (від дня виникнення надміру сплаченої суми).
Отже, з аналізу зазначених норм права видно, що для відновлення митного режиму вільної торгівлі до митниці має бути поданий оригінал сертифікату з перевезення товарів EUR.1.
Проте, як правильно зазначає позивач, ні Угодою про асоціацію, ні Порядком № 643, ні МК України не визначено, що оригінал сертифікату з перевезення товарів EUR.1 подається виключно декларантом, обов'язковою умовою є лише підтвердження походження товару на підставі сертифікату.
Встановлені обставини справи свідчать, що оригінал сертифікату з перевезення товарів EUR.1 на всю партію палива був поданий до митного органу 24 жовтня 2018 року ТОВ «Альянс Енерго Трейд», яке є імпортером частини авіаційного палива, та станом на час подання позивачем заяви про відновлення митного режиму вільної торгівлі та повернення надміру сплачених коштів, такий оригінал сертифікату вже перебував в митному органі.
При цьому, прямої норми яка б забороняла подання сертифікату з перевезення товарів EUR.1 до фактичного подання заяви про відновлення режиму вільної торгівлі та повернення митних сплачених митних платежів чинне законодавство не містить.
Вказане свідчить, що відповідач необґрунтовано відмовив позивачу у задоволенні його заяви про відновлення митного режиму вільної торгівлі.
При цьому, суд звертає увагу, що станом на час виникнення спірних відносин відмова в відновленні митного режиму вільної торгівлі ґрунтувалась виключно на відсутності в додатках до заяви оригіналу сертифікату з перевезення товарів EUR.1. Будь-яких інших причин для відмови в задоволенні заяви, як-то партії ввезеного товару, сумніви щодо його походження, строки звернення із відповідною заявою, відповідач не зазначив.
Стосовно посилань відповідача на те, що позивач повинен був звернутися за отриманням змінного сертифікату з перевезення товарів EUR.1 у зв'язку з дробленням ввезеної партії товару, суд зазначає, що пунктом 1 статті 18 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію передбачено випадки видачі сертифіката з перевезення товарів EUR.1 після експорту товару, якщо:
(a) він не був виданий під час експортування через помилки чи ненавмисний недогляд або через особливі обставини; або
(b) було доведено перед митними органами, що сертифікат з перевезення товару EUR.1 був виданий, але не прийнятий під час імпортування з технічних причин.
За змістом пункту 2 статті 18 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію для застосування пункту 1 експортер у своїй заяві повинен вказати місце і дату експортування товарів, яких стосується сертифікат з перевезення товару EUR.1, і пояснити причини свого прохання.
Тобто, як слушно зазначає позивач, саме експортер наділений правом отримання сертифікату з перевезення товарів EUR.1 після експорту товару, оскільки позивач не є експортером товару, він не наділений правом звернутися за отримання змінного сертифікату, відтак твердження відповідача в цій частині є необґрунтованим.
Відтак, з урахуванням вказаного, суд дійшов висновку, що достатніми є підстави для задоволення позовних вимог ТОВ «Маддокс Україна» про визнання протиправним рішення про відмову в відновленні митного режиму вільної торгівлі, зобов'язання відповідача прийняти рішення про відновлення митного режиму вільної торгівлі.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 3842,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 06 лютого 2019 року № 1908.
Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3842,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, як суб'єкта владних повноважень, яким допущено прийняття протиправного рішення.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262, 291 КАС України, суд
Задовольнити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Маддокс Україна» (ідентифікаційний код 41588143, місцезнаходження: вул. Московська, 32/2, 10 поверх, м. Київ, 01010) до Енергетичної митниці (ідентифікаційний код 44029610, місцезнаходження: вул. Світлицького, 28А, м. Київ, 04215) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Визнати протиправним та скасувати рішення Енергетичної митниці від 17 грудня 2018 року № 28-70-1.2/19/10-4276 про відмову у відновленні режиму вільної торгівлі та повернення надміру сплачених митних платежів Товариству з обмеженою відповідальністю «Маддокс Україна».
Зобов'язати Енергетичну митницю відновити Товариству з обмеженою відповідальністю «Маддокс Україна» режим вільної торгівлі за митними деклараціями UA903080/2018/000443 від 18 червня 2018 року, UA903080/2018/000463 від 22 червня 2018 року та UA903080/2018/000567 від 18 липня 2018 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Енергетичної митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маддокс Україна» судовий збір у розмірі у розмірі 3842,00 грн (три тисячі вісімсот сорок дві гривні).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Закону України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» судом апеляційної інстанції щодо всіх справ, підсудних окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, та переданих на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України відповідно до цього Закону, є Шостий апеляційний адміністративний суд.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.В. Кисіль